Глава 4. I know a galaxy and I could take you for a ride

Був чудовий червневий день, а я стирчала в бібліотеці. Я знову ниділа над книгами, бо іспити були на носі, коли мені прийшло повідомлення на телефон: «Сестричко, кидай книги, в мене є чудова ідея, як провести ці вихідні». Я посміхнулась, повідомлення було від Метью. Після весілля наших батьків ми багато спілкувались. Хоч він і жив у Нью-Йорку, він часто навідував батьків та мене. Тейлор навіть почала знову будувати свої теорії, що було б дико сексуально замутити зі своїм зведеним братом. Я не сприймала її серйозно, бо не уявляла такого. Я відповіла: «Тільки якщо це щось дуууже цікаве. Я готуюсь до іспитів, перший вже за тиждень». Мені тут же прийшла відповідь: «Ти не пожалкуєш! Бери книги з собою, будемо тебе готувати по дорозі. Я вже виїхав за тобою, буду ввечері. Збирай все необхідне, тебе не буде кілька днів».

Ми вже кілька разів так вибирались у подорожі. Він брав мене із собою, коли їхав гостювати до своїх дідуся і бабусі на вихідні. А одного разу я склала йому пару на діловій вечірці на його роботі. Він дуже не хотів йти один, бо одна дамочка у віці поклала на нього око.

Мене не треба було просити двічі, сумка з речами була готова за годину. Я сходила в душ перед від’їздом і саме робила макіяж, коли в кімнату завалились дівчата.

– Ого, Беллі, куди збираємось? Десь вечірка, а я не в курсі? – завопила Тейлор.

– Ні. Метью написав, заїде за мною. Приготував якусь подорож-сюрприз. – Я якраз закінчила фарбувати губи.

– Ти все таки хочеш звабити свого зведеного брата? Ой, Беллі, ну ти і розпусниця! – засміялась Тейлор. Аніка дивилась на мене з розширеними очима.

– Тейлор! – Сказала я погрозливо. – Не мели дурниць! Між нами нічого немає і не буде!

– Ага, поговоримо, коли повернешся. – Сказала вона посміхаючись і падаючи на моє ліжко.

– Коли ти вже перестанеш молоти дурниці. Ми просто друзі.

– Ага, друзі, які проводять час тільки у двох. – змовницьки сказала вона Аніці.

Тільки-но я хотіла вже влаштувати розбірки з Тейлор, коли задзвонив мій телефон і на екрані засвітилось ім’я Метью. Я миттю відповіла на дзвінок:

– Привіт, я вже готова.

– Чудово, я біля гуртожитку.

– Біжу!

Я взяла сумку, попрощалась з дівчатами та побігла до машини. Метью чекав мене за кермом свого позашляховика. Побачивши мене, вийшов з машини і обійняв.

– Я радий тебе бачити! – Він завжди зустрічав мене обіймами, і мені це подобалось.

– Взаємно. – Я обійняла його у відповідь.

Він взяв мою сумку, закинув у багажник і ми рушили в дорогу.

– То, куди ти мене везеш? – Вмирала я з цікавості.

– Повір, це буде грандіозно. Але це буде сюрприз. Скажу лише, що ми їдемо у Флориду.

– Флориду? Туди ж десь добу їхати!

– Саме так, тому щоб нам не було нудно, будемо готуватись до твоїх іспитів. Діставай книги.

Весь час до Флориди ми реально готувались до моїх іспитів. Я була вдячна Метью, що він був таким уважним та допомагав мені. Я згадала, як колись я так само допомагала Конраду готуватись до іспитів. Ми заночували у мотелі по дорозі. Звісно ми ночували у різних номерах. На ранок Метью дозволив мені сісти за кермо його авто, а сам влаштував мені бліц-опитування по засвоєному матеріалу. Коли ввечері ми приїхали до Флориди, він зізнався, що за сюрприз мене чекав. Він привіз мене на концерт Тейлор Свіфт. Люди навкруги мабуть вважали, що я божевільна, бо я просто верещала від радості. Метью лише сміявся з мене.

Концерт був неймовірний. Ми підспівували Тейлор, танцювали, веселились. Я не відчувала такого щастя вже дуже давно. Коли ми дістались місцевого готелю, ми обидва вже валились з ніг. Тож, коли я дісталась свого ліжка, я впала на нього, просто не маючи сили переодягнутись і на мить, на обрії сну, в мене промайнула думка, що було б неймовірно, якби Конрад обіймав мене на концерті, а не Метью.

Наступного дня я прокинулась пізно, і тільки тому, що в мої двері хтось безбожно шумно стукав. На якусь мить, я перелякалась, бо прокинулась явно не в своїй кімнаті в гуртожитку. Потім до мене дійшло, де я, і кутики моїх вуст самі потягнулись до верху. Відчиняючи двері я вже усміхалась від вуха до вуха. Звичайно, за дверями був Метью.

– Доброго ранку, соня. Нам вже пора рухатись, якщо ти хочеш потрапити до понеділка назад. – Він на відміну від мене був бадьорим та зібраним, тоді як я була одягнена в тому в чому була на концерті.

– Ти що так і спала? – Він здивовано роздивлявся мене.

– Так, в мене не було ніяких сил. Тому мені треба хвилин тридцять на збори. – Зніяковіла я. І що він тепер про мене подумає?

– Добре, я чекатиму тебе внизу в ресторані. Замовлю нам сніданок. – Він розвернувся і попрямував до ліфту.

Я часу не гаяла, пішла відразу в душ.

Через півгодини, як і обіцяла, я була снідала разом із Метью. Він замовив мій улюблений сніданок – млинці з вишневим джемом.

Ми саме обговорювали вчорашній концерт, коли задзвонив мій телефон. Дзвонив Джеремая.

Після весілля Лорел та Вільяма ми з Джеремаєю відновили спілкування. Спочатку було ніяково, проте на диво зараз наші стосунки повернулись до таких само дружніх, як і до того рокового літа.

– Алло?

– Ти була на концерті Тейлр Свіфт і не сказала мені?! – заволав у слухавку Джеремая. Я аж відсахнулась від телефона.

– Не кричи так, і так! Метью зробив мені сюрприз! – радісно повідомила я.

– Я по доброму заздрю! Хоча ні, не по доброму, – засмівся Джеремая. – і нам потрібно обговорити ці твої дивні відносини з твоїм зведеним братом.

– Тільки ти не починай. Все, мені пора, ми снідаємо. – І я вимкнула телефон. Не дай Боже, Метью почує цю дурню, про стосунки між нами.

Дорога назад до коледжу нічим не відрізнялась від дороги до Флориди. Ми вчили мої предмети, розмовляли та шуткували. Коли ми під’їхали до мого гуртожитку, я задала питання, яке мене вже давно мучило:

– Метью, чому ти це все робиш? Чому намагаєшся зробити мене щасливою? – випалила я, поки набралась сміливості.

– Вибач, це занадто? Концерт і все інше?

– Ні, просто ніхто не витрачає стільки часу і коштів на іншу людину без причини.

– Причина є. Розумієш, в мене ніколи не було родини. Тільки я і тато. Коли мої друзі відвідували родинні свята, проводили відпустки разом зі своїми братами та сестрами, я був один. Тому, зараз, коли в мене з’явилась можливість мати сестру, я хотів надолужити все те, чого мені не вистачало колись. Не знаю, чи зрозумієш ти. – Він ніяково подивися на мене.

І поки він описував всю ту дитячу самотність, я намагалась уявити, а якою була б я, якби поруч не було Стівена, Джеремаї та Конрада. І не змогла. Вони відігравали велику роль у тому, хто я тепер.

– Дякую, що поділився зі мною, Метью. – Я взяла його за руку і стисла. – Просто всі навколо почали мені доводити, що ти не байдужий до мене в іншому плані, і я хотіла зрозуміти…

-Що? Боже, ні. Вибач. Ти ж моя сестра тепер. Ні. – Він забрав свою руку із моєї.

– Не переймайся, я відчуваю до тебе суто сестринські почуття. – Я штовхнула його в плече і засміялась.

– О? Дякую, Беллі. Мабуть, треба було прояснити це раніше. Ти гарна, але я вже давно безнадійно закоханий в одну дівчину.

– Сподіваюсь, колись вона відповість взаємністю. – Щиро сказала я.

– Можливо, колись. – Сумно посміхнувся він мені у відповідь.

Тепер, коли все було розставлено по своїм місцям, я заспокоїлась. Він просто ще один мій брат.