Що відбувається!?

Прокинувшись Ліліт неспішно відкривала очі, поглиблюючись у таємничий світ ранкової дійсності. Згадуючи туманно, що будильник уже втретє сигнализував, вона ліниво підняла три-дзвенячий телефон – 6:36.

Зі-скочивши з ліжка, Ліліт одягнулася у вже підготовлені речі, схопила свій рюкзак та швидко попрощалася з мамою, яка тим часом допивала ароматну каву в кухні. З піднятим настроєм від теплої побаченної посмішки, Ліліт поспішила до автобусної зупинки, зупинившись, щоб перевести-подих, вона відчула, обертається на 180 градусів.

“До чого проспала, а ще й не під погоду оділася,” – роздратовано бурмотала під ніс собі Ліліт, не підозрюючи, що її день вже вийшов за звичайні рамки.

Раптом, як витягнута з фільму фантастики, земля затряслася під ногами, вона відчула, як весь світ навколо пливе перед очима і Ліліт втратила свідомість. До неї непомітно підійшов загадковий незнайомець, пробурмотавши собі під ніс щось дивне та незрозуміле.

Прокинувшись, Ліліт відчула, що її ліжко не таке, як завжди. Побачивши невідоме місце, вона занепокоїлась. Двомісне ліжко, велика кімната з оформленими дверима – її оточував стародавній шик. Двері гучно відчинилися, і в кімнату увійшла жінка.

– Ох, так ви вже прийшли тяму – привітала Ліліт.

– Як ви себе почуваєте? – запитала жінка

– …нормально, – сором’язливо відповіла Ліліт, розглядаючи незнайомку, – але, де це я?

– Що? Можете повторити – підійшовши жінка поставила руку на постіль.

– Все добре.  Але можна дізнатися, де це я?

– Не хвилюйся, це замок Королівства Карм Сейм. Ох! Король Едуард 8 хотів вас бачити.

– Стоп, що..? – Ліліт збентежено дивилась на жінку.

Кожен крок Ліліт серед високих коридорів був невпевнений, немовби вона потрапила в лабіринт таємниць. Двері, які вона минула, зберігали в собі таємничий шарм загадковості, а під ногами грали світлі та темні відблиски.

Двері, навпроти яких стояли сторожі, схоже вели в кімнату, де вона могла зустріти Короля. Після не значних маніпуляцій жінки поруч вони увійшли. Кімната була дотепно велика, наповнена атмосферою старовинної розкоші. Дві фігури, розташовані на дивані, виглядали як непорушні стовпи мудрості та влади.

– Ласкаво просимо – висловився Царь, – дитя, як тебе можна називати?

– …Я  Сусанна – відповіла ледве видавлюючи з себе слова Ліліт.

– Тут ти у безпеці  – завірила Королева, тримаючи кружку чаю.

Король вибачився за непорозуміння, яке призвело до виклику Ліліт сюди. Вони обіцяли компенсувати втрати, але ці слова не зм’ягчували напругу в душі дівчини.

– Що буде зі мною? – запитала Ліліт, її очі наповнились сльозами.

– Ми відшкодуємо тобі втрату та подаруємо статус, гроші та дім – вирішили так Король і Королева.

– Тепер ти тут із нами. Твою кімнату покаже Жанетт, а Гліб буде твоїм особистим лицарем. Ти отримаєш дворецького та знання – додав Король.

– Ти можеш задавати питання – закликав Король.

У розгублених думках Ліліт відчувалася, немовби її світ розтрощений і переплетений нитками невідомого. Але відганяючи лишні думки вона сказала: А цей портал, він…

– Портал? Хм… – Король невимушено підняв брову, – Можна і так сказати. Цей магічний круг використовувався для виклику людей з неймовірними талантами, які могли швидше розвивались і подолати зло.

Ліліт, розплутуючи пуття своїх думок, додала: Я ж не підходжу. В мене нічого подібного немає, тоді…

– Цей круг, не використовувався вже понад 5-десяти поколінь. Схоже, що через несправність або іншу проблему, ти опинилась тут, – Цярь промовив вже впевнено, намагаючись пролити світло на сутність загадкової ситуації.

Відчуття страху та цікавості танцювали в очах Ліліт, яка не відводила погляд від владарів цього поки таємничого королівства.

– Ліліт, оскільки ми не в змозі повернути тебе додому, ми хочемо відшкодувати тобі втрату всього того, що було для тебе цінним – подала голос Королева.

– Ми надаємо тобі статус, гроші і дім. Звісно, все ще потрібно уточнювати, тому на цей час ти будеш проживати тут. Твою кімнату покаже Жанетт, вона буде твоєю особистою слугою, а також сер Гліб особистим лицарем. Згодом в тебе з’явиться і дворецький, він також буде тебе навчати.

– Ліліт, у тебе ще є запитання? – трохи нахиливши голову, сказав Король.

– Зараз, ні… – голова Ліліт розболілась, відчуття не самі приємні. Їй просто хотілося лягти відпочити.

– Тоді на цьому ми закінчуємо. Жанетт, відведи Ліліт в її кімнату, – сказав не довго думаючи Король.

Після того, як Ліліт покинула зал, вона не могла згадати, як її довели до нової кімнати. Присівши вона відчуваючи, що це лише початок її нового, незвіданого життя. Через багато вражень Ліліт звалилась на ліжко без сил.

Продовження наступить…