Привілей кохати
від LadyMayАльтернатива.
Найкраще свято.
Коста Дорада
Ранок.
Будинок Ернандес.
Вітальня.
Мігель, посміхаючись:Моя дівчинка. Моя пташка дзвінка. З днем народження.
Регіна, обіймає: Дякую тобі тато.
Мігель:Які обійми міцні.
Регіна:А де це мама?
Мігель, посміхнувся: Готується. Не щодня таке свято.
Регіна:Піду допомогати.
На кухні.
Регіна: Сестричко!
Чепа: Можливо, мені не варто туди йти?
Регіна: Чому, люба?
Чепа: Не люблю гуляння.
Регіна, посміхнулась: Це ж мій День Народження.
Чепа: Я знаю, люба, але…
Регіна: Буде весело, люба!
Чепа: Гаразд, я буду.
Регіна, оглядається:А де це мама?
Чепа: Зараз прийде.
На кухню вийшла Мередіт.
Мередіт:Моя дівчинка, вітаю тебе. Про що розмова з ранку?
Регіна: Запрошую на свято сестру.
Чепа:І що я там робитиму?
Регіна: Танцюватимеш. Розважишся. Можливо що познайомишся.
Мередіт, дивиться у вікно:Регіна, до тебе прийшли.
Регіна:Я вже помітила.
Мередіт, посміхнулась:Добре дівчинко.
Регіна вибігла з будинку.
Едмундо стояв у затінку.
Регіна:Ти не забув?
Едмундо:Я з дитинства пам’ятаю цей день.
Регіна:А що ти тримаєш за спиною?
Едмундо: Для тебе подарунок. – протягує коробочку – З днем народження!
Регіна, відкриває: Ланцюжок.
Едмундо: З кулоном.
Регіна:Ти що за ним до Америки літав? – роздивляється – Який гарний.
Едмундо:Ну чому? Усе набагато ближче.
Регіна, обіймає: Дякую тобі.
Едмундо, поцілунок: Увечері буде свято.
Регіна:Ти не сам?
Едмундо, поцілував у шоку:До зустрічі. Яка буде швидкою.
Регіна зайшла до будинку.
Мередіт:То що доню?
Регіна: Едмундо приходив. Привітати.
Мередіт:А що за коробочка?
Регіна, показує: Підвіски королеви.
Мередіт:Дуже гарна річ.
Чепа:То ти тепер Міледі?
Регіна, почала чисти овочі: Готуємося святкувати.
Святковий обід.
За столом.
Мігель:Люба наша дівчинка. Підійшов той час, коли ти стала зовсім дорослою. Пригадав у цей день коли ти була маленькою дівчинкою… Будь щасливою. З днем народження.
Мередіт:Вітаю, доню.
Чепа, обіймає:Вітаю, сестричко. – протягує подарунок – Це для тебе.
Регіна, бере до рук: Цікаво подивитися. – відкриває – Яка краса! Дякую вам.
Мередіт:А тепер смачного.
Настав вечір.
Будинок Ернандес.
Кімната дівчат.
Регіна:Ти будеш красунею.
Чепа: Сьогодні уся увага прикута буде до тебе.
Регіна:Твоя сукня дуже ніжна. – дивиться на годинник – Нам вже час.
Чепа:А як нам добиратися?
Регіна:Тато обіцяв підвести.
Чепа:Добре пішли.
Доїхали до місця призначення швидко.
Біля автівки.
Регіна: Дякую тобі тато.
Мігель:Я вас заберу.
Чепа:Щось мені…
Регіна:Не бійся. Я буду поруч.
Мігель:Гарно вам відпочити.
На святі.
Едмундо: Здається що йдуть.
Аріадна:Де наш подарунок?
Антуана: Сьогоднішній вечір, вже як подарунок.
Едмундо, з гітарою:Три, два, один. Починаємо.
До зали для святкування зайшли дівчата.
Усі співають:З днем народження, Регіно! З днем народження тебе.
Регіна: Дякую. Приємно.
Антуана:Люба наша дівчинко. Ми вітаємо тебе.
Аріадна, подає загорнутий портрет:І даруємо цей подарунок.
Регіна, бере подарунок:Я приємно вражена. А що це таке велике?
Антуана, розгортає пакунок:Ми допоможемо відкрити.
Через мить пакунок був відкритий.
Регіна:Яка краса! Він чудовий.
Аріадна, посміхнулась: Трохи моєї фантазії…
Едмундо:І великих зусиль щоб усе знайти.
Регіна, посміхаючись:Очей не відвести.
Едмундо:Починаємо святкування.
Габріель:А танцювати? – голосно – Сьогодні вечір танців.
Едмундо:Все буде. Все буде.
Залунала мелодія вальсу.
Під час танцю.
Едмундо, тихо:Наш перший танець.
Регіна:На сьогодні.
Едмундо:Весь вечір наш.
Регіна:А що за хлопець? Мені він незнайомий.
Едмундо: Це мій друг. Навчаємося разом. Дуже гарна людина.
До Чепи підійшов хлопець.
Ампаро: Ви танцюєте?
Чепа: Пробачте?
Ампаро: Ви танцюєте, дівчино?
Чепа: Якщо один танець.
Ампаро: Вальс.
Чепа: Ну гаразд.
Ампаро: Ви не хвилюйтеся, я гарно веду. Позаду два роки балетної школи.
Чепа: Як цікаво. Я теж ходила на танці. Але латино американські.
Ампаро: Моя мама наполягла.
Чепа: А Ви?
Ампаро: Мені по душі були єдиноборства. І читання книг.
Чепа, з зацікавленістю : Жюль Верн, Дефо?
Ампаро: А ще Дюма та Гюго.
Чепа: Собор Паризької богоматері.
Ампаро: Я був там.
Чепа: Справді?!
Ампаро: Так. Неймовірне місце. Назавжди запало у серце.
Під час танцю.
Ампаро:Як ваше ім’я?
Чепа: Хосефіна. А у родинному колі – Чепа.
Ампаро:А мене звати Ампаро. Ампаро Перес.
Чепа:У мене є подружка, теж Ампаро.
Ампаро, посміхнувся: Можливо що ми з нею родичі. Ви непогано рухаєтесь.
Чепа:Мені незручно.
Ампаро:Я вас закрутив?
Чепа:Ні, все добре.
Віддалік танцювали Едмундо і Регіна.
Едмундо:Ще раз з Днем народження, принцесо!
Регіна, посміхаючись:Ти мене вже вітав.
Едмундо:А я привітаю тебе ще раз. – пригорнув до себе – Як я тільки скучив.
Регіна:Твій подарунок такий незвичайний.
Едмундо, посміхнувся:О, я його довго шукав!
Регіна:Він дорогий мені.
Едмундо:Я подарую тобі усі зірки з небосхилу.
Регіна: Музика скінчилась.
Едмундо:Розпочинаємо бенкет.
Біля столу.
Регіна:А що це за напій?
Едмундо:Дозволено асоціацію невропатологів. – п’є Колу – Це Кока-кола.
Регіна, доторкнулась до обличчя:Мій ти розумнику. – п’є Колу – А чого ти сьогодні сам?
Едмундо:Я з другом…
Регіна:Хосефіна щаслива.
Едмундо:Їм не сумно удвох.
Регіна:Спробуй цю кемпіту.
Едмундо:Вона така смачна. Як тобі напій?
Регіна:Він чудовий.
Тим часом Чепа і Ампаро вели невимушену розмову.
Ампаро:А що цікавого прочитали Ви?
Чепа:Люблю класику.
Ампаро: Шекспір і Мігель де Сервантес?
Чепа:А який насправді Нотр Дам?
Ампаро:Він величний! Неосяжний!
Залунала мелодія Лісо.
Едмундо:Ходімо?
Регіна: Гаразд. Прошу не так близько.
Почали танцювати.
Едмундо:Дівчинко, це ж танго. Завтра будемо дивитися на сонце.
Регіна:Роботи багато.
Едмундо:Давно ти не була у мене у гостях.
Регіна:Ти навчаєшся. Я теж буду.
Едмундо:Можу поклопотати і тебе візьмуть на медичний.
Регіна:Я співати люблю.
Едмундо:Мені це відомо.
Після закінчення танго.
Підійшли до Раймундо.
Раймундо:Чого бажаємо?
Едмундо:Співати.
Раймундо:Де мій барабан? Так ось він.
Регіна:Мені треба підготуватися.
Едмундо, награє на гітарі:Я готовий.
Раймундо:І я.
Едмундо, посміхнувся:Тріо джаз колектив…
Раймундо:Родріго і Ко.
Едмундо:Погнали.
Залунала пісня.
Ампаро:Потанцюємо?
Чепа:Так. Моя сестра співає.
Те свято тривало 2 години.
Біля зали святкування.
Мігель:Мої діти.
Регіна: Тато, це було незабутньо.
Мігель:Сідайте до авто. І ви хлопці теж.
Ампаро, захоплено:Та це ж цілий Лінкольн Зефір!
Мігель: Помиляєшся, хлопче. Це Опель.
Ампаро:Чудова автівка.
Чепа: Поїхали вже.
Едмундо:Ви їдьте.
Регіна, обіймає:До зустрічі.
Едмундо: Побачимося.
У авто.
Дорогою додому.
Мігель, посміхаючись:Сплять дівчатка.
Будинок Ернандес.
Кімната дівчат.
Регіна:Який тільки день!
Чепа, роздивляється портрет:А ти тут симпатична.
Регіна:Вже пізно. Я буду спати.
Чепа:І як хлопці дійдуть?
Регіна:Вже не маленькі. Тим більше що місячно. Ти будеш читати?
Чепа, узяла книгу:Хоча б сторінку.
Регіна:І як тобі новий знайомий?
Чепа:Хлопець, як хлопець. Звичайний.
Регіна, роздивляється кулон:Проте мій такий один. На добраніч.
Чепа: Добраніч.
Другого дня.
Після сніданку.
Швейний куточок.
Чепа:А що це буде?
Мередіт: Нова сукня. Та й не крутись ти!
Чепа:Я його сьогодні побачу. Він знаєш, мамо, стільки усього читав. Він навіть Собор Паризької Богоматері бачив. На власні очі.
Мередіт:Я теж дещо бачила за життя.
Чепа:І що ти бачила?
Мередіт: Пустелю. Багато піску.
Чепа: Так і у нас багато піску.
Мередіт:То інше, зовсім інше. – узяла за руку – Ти моя дівчинка, будь уважною.
Підійшла Регіна.
Мередіт:Моя дівчинка.
Регіна:Я теж хочу шити.
Чепа:Так пішли на ранчо?
Регіна:Пізніше сходжу. А зараз піду до саду.
У саду.
Регіна:Ти сьогодні вдома?
Мігель:Так, доню.
Регіна:Я рада.
Мігель:Я теж.
Регіна:Спекотно зранку. І квіти майже зів’яли.
Мігель: Зараз зробимо, що усе оживе. Де мій шланг?
Регіна:У каморі. Я принесу.
Під час поливу рослин.
Регіна:Який тільки аромат! – робить глибокий вдих – Уммм!
Мігель:Як свято?
Регіна, поливає квіти:Весело і цікаво провели час. Який гарний Аденіум.
Мігель:Як і ти моя дівчинка.
Регіна, посміхнулась:Тебе може почути дехто допитливий.
Мігель, посміхнувся:Вона ж твоя сестра.
Регіна:Це мені відомо. – поливає квіти – Який кущ півоній!
За роботою пройшов час.
Мігель:До нас гості йдуть.
Регіна, обернулась: Едмундо!
Підійшов Едмундо.
Едмундо, посміхнувся:Моя квітка!
Мігель:Що ж не буду заважати. – зайшов до будинку.
Едмундо:Ти як квітка!
Регіна:Я думала що ти пізніше прийдеш.
Едмундо: Давай допоможу?
Регіна:Ти у чистому.
Едмундо, обіймає: Зараз стану брудним.
Регіна:Нас тато побачить, або мама.
Едмундо, поцілував:Або допитлива сестра?
Регіна:Я хочу більше дізнатися про твого друга.
Едмундо, змотує шланг:Він чудовий.
Регіна:Я вже це чула.
Едмундо:Куди нести?
Регіна:До камори. – протягнула руку – Та давай я краще сама?
Едмундо:Ти тендітна, а шланг важкий.
Едмундо заніс шланг.
Едмундо:Може сходимо, погуляємо?
Регіна: Пішли.
На прогулянці.
Регіна: Незабаром будемо разом.
Едмундо:На все життя. Якщо ти хочеш почути про Ампаро, то слухай. – почав розповідати – Він хлопець талановитий. Зробить усе, за що візьметься.
Регіна:Це по ньому видно. А далі?
Едмундо:Чим він тебе зацікавив?
Регіна:Ним зацікавилася моя сестра.
Едмундо:Чепа?! Я теж це помітив.
Регіна:Мені потрібно на ранчо.
Едмундо:Цікаво і навіщо?
Регіна:Побачиш. Хочу набрати багато тканини.
Едмундо:І відкрити швейну майстерню? Добре пішли.
На ранчо.
Едмундо: Привіт, друже.
Габріель: Привіт. – плете самбреро – Ось бачиш займаюся. Ти по якій справі?
Едмундо:Не я, а Регіні потрібно…
Регіна:Мені потрібна тканина.
Габріель:Багато?
Регіна:Неси що знайдеш.
Габріель:Зрозумів.
Габріель зайшов до будинку.
Едмундо:У мене досі ноги пам’ятають танго.
Регіна:Ти хочеш тут танцювати?
Едмундо, узяв під руку:Я знаю краще місце.
У сараї.
Регіна:Як тут цікаво.
Едмундо: Навіть пончо висить. Будемо танцювати.
Регіна:Так. А музика?
Едмундо:А ти рахуй за мною. До чотирьох.
Регіна: Зрозуміла.
Почали танцювати.
Едмундо:Які у тебе очі!
Регіна, рахує:Два, три, чотири. Очі як очі.
Едмундо, поцілунок:Вони особливі.
Зайшов Габріель.
Габріель:Я думав що ви пішли.
Регіна:Ти знайшов тканину?
Габріель, протягує:Усе що є.
Регіна, бере до рук: Один, два, три.
Габріель:А ти мені сорочку зашиєш?
Регіна, радісно: Шість! Буде у мене сукня!
Едмундо: Ходімо до мами?
Регіна:Пішли.
Подвір’я Родрігес.
Жизель, обіймає:Моя красуня. З минулим тебе.
Регіна: Дякую.
Жизель:А у мене є пиріг. Дуже смачний.
Едмундо:Щось я зголоднів.
Жизель: Зараз, мої діти. Зараз.
Едмундо:Тобі допомогти?
Жизель:Ви побудьте наодинці.
Жизель зайшла до будинку.
Регіна:Який день чудовий.
Едмундо:Коли ти поряд.
Регіна:І де це твій брат?
Едмундо:Спить після вчорашнього.
Регіна:Учора все було чудовим.
Едмундо:А Аріадна молодець.
Регіна, засміялась: Я пригадала як ми зірвали урок.
Едмундо:Чи вперше?
Регіна:Було багато разів і до того ж серйозна тема.
Едмундо, обіймає:І ви говорили про Дон Кіхота?
Регіна, тихо:Йде твоя мама.
На терасу вийшла Жизель.
Жизель:Ось і все готово. – ставить на стіл – Шоколад і тістечка.
Регіна, бере чашку:Я допоможу вам.
Жизель:Добре.
Едмундо:А тата ще не було?
Жизель:Працює.
Регіна, наспівує:До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, До!
Жизель:Дзвінкий голос.
Регіна:Так, співати – моя мрія.
Підійшов Ампаро.
Ампаро:До вас можна приєднатися?
Жизель:Сідай хлопче.
Ампаро, сів біля Едмундо:Чудово тут.
Едмундо:Нам вже сьогодні повертатися.
Ампаро:Так, друже.
Регіна, п’є шоколад:Як смачно.
Жизель:Гарна підвіска.
Регіна:Тато подарував.
Жизель:Як то давно було. Перші ролі у театрі.
Регіна:А фотокартки лишилися на згадку?
Жизель: Навіть десь була афіша. А зараз п’ємо шоколад.
Регіна, їсть тістечко:По поселенню ходять чутки…
Жизель:Я пліткам не вірю. І тобі дівчинко не раджу.
Ампаро:Погода чудова.
Едмундо:Можемо узяти човен.
Жизель:Ти у батька дозволу питав?
Едмундо:Так, він знає.
Після ланчу.
Жизель:Будемо прибирати.
Регіна:А ось і Раймундо.
Підійшов Раймундо.
Раймундо:Доброго ранку усім.
Едмундо:Вже майже день.
Жизель:Сідай синку.
Раймундо, сідає за стіл:Які плани на день?
Едмундо, посміхнувся: Запускати повітряного змія.
Минуло пів години.
У будинку.
Раймундо:Як усе смачно.
Едмундо:То що запускаємо змія?
Ампаро:А човен?
Раймундо: Човен так човен.
Хлопці вийшли з будинку.
Жизель:Усе чисте.
Регіна:Я хочу побачити ту афішу.
Жизель: Зараз, моя дівчинко. – дістає фотокартки – Їх небагато, але вони є.
Регіна, бере фотокартку: Яке старе фото.
Жизель:Це мої батьки.
Регіна:Жінка дуже гарна.
Жизель, посміхнулась:Схожа на мене?
Регіна:Ні, ви більше схожі на батька.
Жизель:А що за тканина?
Регіна:Хочу пошити сукню.
Жизель:Якщо хочеш то допоможу.
Регіна:Ні, я сама.
Жизель:Ти для мене як донечка.
Регіна:У вас двоє синів. – читає на звороті фото – Мадам Баттерфляй.
Жизель:Тоді був мій бенефіс. Доречі афіша теж з тієї вистави.
Регіна:Ось і афіша. – дістає аркуш паперу – Кольорова.
Жизель:Досі пригадую ті оплески глядачів. Після першої дії.
Регіна:Певно що історія не з веселих. – перевертає сторінку – Які кумедні.
Жизель:Перше фото моїх хлопчиків.
Регіна:Я навіть впізнала Едмундо.
Минула 1 година.
Біля будинку.
Регіна:Буду я йти.
Жизель:Приходь у будь-який день.
Регіна:А ось і Едмундо.
Підійшли хлопці.
Едмундо:Наспілкувались?
Регіна:Так, а ще побачила деякі фотокартки.
Едмундо: Невже і мою?
Регіна:Так, там де ти з братом.
Раймундо:У костюмі індіанців?
Едмундо:Я там був вакеро!
Регіна:Весело з вами хлопці. Але мені вже час.
Хлопці:Ми проведемо.
Регіна:Ні, вас забагато.
Едмундо:А мені дозволиш?
Регіна:Так.
Ампаро:Я теж піду.
Регіна:Я не проти.
Утрьох вийшли на вулицю.
Раймундо, тримає фотокартку:Яке фото!
Жизель:Яке синку?
Раймундо:З Барселони.
Жизель:То твої бабуся з дідусем.
Раймундо:Розповіси мені.
Жизель:Ви ж знаєте ту історію.
Раймундо:А я хочу почути ще.
Жизель: Добре. Слухай уважно.
Біля будинку Ернандес.
Едмундо:Ми прийшли.
Ампаро:Я чую музику.
Регіна:То у сестри. Я піду.
Вийшла Чепа.
Чепа:У нас гості?
Регіна:Хлопці зараз підуть.
Ампаро: Доброго дня, Хосефіна.
Чепа: Доброго дня. Скільки тканини. Даси і мені?
Регіна:Це мені на сукню.
Чепа:У тебе суконь більше ніж у мене.
Едмундо:Добре, ми підемо.
Регіна, обіймає:Я буду чекати.
Едмундо, тихо:Час мине швидко, і буде нова зустріч.
Регіна:Тоді до зустрічі!
Едмундо, поцілував руку: До зустрічі.
Ампаро:Який у вас гарний будинок.
Едмундо:Ходімо, Брега.
Чепа, здивовано:Брега?!
Ампаро:Це моє призвісько, ще з юності. Прощавай, красуня.
Регіна:Ходімо, сестро.
Чепа: Бувайте.
Сестри зайшли до будинку.
У кімнаті дівчат.
Чепа:Ти даси і мені тканину?
Регіна:Ви ж з мамою щось шиєте.
Чепа: Тільки мірку зняли.
Регіна, показує фото:Бачиш яка сукня?
Чепа:Вона дуже гарна.
Регіна:Я з подружками вирахувала і там якраз стільки тканини, скільки я принесла.
Чепа:Я теж хочу.
Регіна:Буде і у тебе сукня.
Чепа:Коли?
Регіна:Коли тобі пошиє мама. А можливо коли у мене буде весілля.
Чепа:Ти ще ніде не вчишся.
Регіна:Буду. – наспівує різними тональностями – До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, До! А потім весілля. Майже королівське. А зараз підемо готувати.
Чепа: Сьогодні я готую.
Регіна:Напечеш тортільї.
Чепа:А що зробиш ти?
Регіна:Начинку до них.
Чепа: Париж, Париж!
На кухні.
Регіна: Звідки музика?
Чепа:Я поставила платівку.
Регіна:Цю пісню тато дуже любить.
Чепа:Так, знайти борошно.
Регіна:Воно на столі.
Зайшла Мередіт.
Мередіт:Готуєте дівчатка?
Чепа:А у Регіни буде нова сукня!
Мередіт:Буде і у тебе. І не одна.
Чепа:Ота твоя?!
Мередіт:Так, з бахромою. А для чого тобі сукня?
Регіна, посміхнулась:Наша дівчинка закохалась.
Чепа:Він мені просто подобається.
Мередіт:Ти дрібніше подрібни м’ясо.
Регіна:Зроблю.
Мередіт:Як сеньйора Жизель?
Регіна:Вона така чудова. Показала мені афішу і фотографії.
Чепа:Останній коржик.
Регіна: М’ясо готове. Тепер чілі.
Мередіт:Допомогти з перцем?
Регіна:Усе зроблю. – чистить чілі, наспівує – Сонце, сонечко моє.
Мередіт: Гарний голос.
Регіна:Буде джаз колектив.
Мередіт:Ти будеш виступати?
Регіна:Так, а ще Едмундо з братом.
Мередіт:А навчання?
Регіна:А навчанню це не завадить.
Мередіт:Співай, поки молода.
Регіна:Ти теж ще не зовсім стара.
Чепа:Ти ще дуже молода.
Мередіт, обіймає:Це ви у мене молоді.
Регіна: М’ясо готове. Подрібню цибулю.
Чепа:І додамо гостроти.
Регіна:Перчинки!
Дівчата засміялися.
Зайшов Мігель.
Мігель: Моїм дівчаткам весело?
Чепа:У мене буде сукня.
Мередіт:Ти мокрий?
Мігель:Потрапив під дощ.
Мередіт:Переодягнися у сухе.
Мігель:А чим так пахне?
Регіна:Буде тако на вечерю.
Чепа: Зі смачним соусом.
Мігель: Смакота.
Вечір настав швидко.
На терасі будинку.
Чепа:Сумно без танців.
Регіна:Танці бувають щовихідних.
Чепа:Що ти там малюєш?
Регіна:Я нічого. Дещо пишу.
Чепа:А мені розкажеш?
Регіна, закрила блокнот:Це стосується тільки мене.
Чепа:І не тільки.
Регіна:Сходимо у бік каплиці.
Чепа:І помолимося за коханого?
Регіна:З такими речами не жартують.
Чепа:Я не жартую.
Вийшов Мігель.
Мігель:Який вечір.
Регіна:Тато, ми сходимо погуляємо?
Мігель: Гаразд. Тільки недалеко.
Чепа:Ми до каплиці.
Мігель:І надовго?
Регіна:Туди і назад.
Сестри вийшли на вулицю.
Чепа:Чого мовчиш?
Регіна: Думаю.
Чепа:Про нього?
Регіна:Про подальше навчання і життя у місті.
Чепа:У місті цікаво. Театри, кіно. Багато різноманітних людей.
Регіна:Мені ніхто не потрібен окрім нього.
Чепа, ображено: Навіть я?
Регіна, обіймає:Ну що ти таке кажеш! Ти найкраща дівчина.
Чепа:А ось і каплиця.
Регіна, тихо:Яка Діва Марія гарна.
Чепа: Хлопці у школі казали, що вона допомогає морякам.
Підійшов Дієго.
Дієго: Правильно хлопці кажуть.
Регіна:Сеньйор Родрігес!
Дієго:Ви чого тут самі?
Регіна:Гуляємо. А ви?
Дієго:Хлопців проводжав.
Регіна:Як він вже поїхав?
Дієго:Вечірнім рейсом. Нічого, дівчинко. Вас провести?
Регіна:Ні, ми самі. Ми недалеко від дому.
Дієго пішов вулицею.
Регіна:Я хочу помолитися.
Чепа:Я теж.
Регіна, пошепки: Дякую Тобі, Свята Діва, за прожитий день, за ті блага що Ти послала нам сьогодні. Прошу збережи на усіх шляхах Едмундо. Амінь. – закінчила молитву – Ходімо.
Чепа:Пішли.
Дівчата пішли мовчки додому.
У будинку.
Мередіт: Гуляли?
Регіна: Так.
Мередіт: Вип’ємо молока і будемо спати.
Чепа:А тато?
Мередіт:На вас чекає.
На кухні.
Чепа:Тости з молоком?
Мігель:Як у кращих будинках Європи.
Чепа:Це чудово для сніданку.
Мігель:І не тільки.
Вийшла на кухню Мередіт.
Мередіт:Як добре зібратися.
Регіна:Так, а зараз вечеря.
Чепа, п’є молоко:Вечеря вже була.
Регіна:Почитаємо перед сном?
Чепа:Льюїс Керрол?
Регіна:То для маленьких дівчаток.
Чепа:Невгамовна Кейті?
Регіна:Ти будеш так до ранку перебирати бібліотеку? – допила молоко – Я піду. На добраніч.
Мередіт:Добре, доню. Добраніч.
Регіна, миє склянку:Я знаю що мені читати.
Чепа:Жюль Верн?
Регіна, суворо: Чепо!
Мігель:Дівчата, по місцях.
У кімнаті дівчат.
Чепа:Я спати.
Регіна:А я ще почитаю. – відкрила книгу – Як цікаво. Ці звуки нагадали близнюкам, що їм пора повертатися додому. Але зустріч з матір’ю їх не вельми приваблювала.
Чепа:Про яких близнюків читаєш?
Регіна:Читаю про Скарлет О’Гара.
Чепа, посміхнулась: Тарлтон.
Регіна:А ти звідки знаєш про них?
Чепа:Колись читала розкриту сторінку.
Регіна:Ти спи, сестричко.
Чепа швидко заснула. Регіна прочитала сторінок п’ять і теж заснула. У ві сні бачила як танцює вальс з Едмундо. Зовсім скоро Регіна поїде на навчання до міста Ґвадалахара, поближче до Едмундо Родрігес.
0 Коментарів