Зрадникі. (розділ 11)

Наматуючи кола біля титанки, Шая з цікавістю оглядала глибу з кришталу. Доторкнувшись дівчина відчула лише холод, та гострі ребра.

– Ені, ти мене чуєш? – Легковажно запитала розвідниця і у відповідь була лише тиша. – Сподіваюсь що так.

Кроки гулом розходилися по підвалу, де були запалений один ліхтар, Леонхар та стара скам’я, яка хиталась від сквозняку. Даже з зачиненими дверима по ногам проходив холодний потік повітря, і що б зовсім не змерзнути дівчина не зупинялась на довго.

– Ханджі намагалась розколоти твою кляту броню, – Замахнувшись рукояткою Шая вдарила по кришталу, і тут же відсахнулась. Жодної тріщинки. – але не вийшло. Зараз, знаходячись поруч із тобою, мені прийшла в голову ідея… Що як кинути тебе в полум’я? Чи запечешся ти, як свиня? Я запропоную це завтра.

Сміт почала вглядатись в мармурову шкіру білявки, та вона не ворушилася. Важко було уявити, що проживши разом більше трьох років Ені та її преспішники могли жадати смерті іншим, але Шая вже прийняла таку реальність. Вона засинала бачивши перед очима смерті побратимів та переймаючись що в любу мить може втратити ще більше і це стало джерелом ненависті до них всіх. Вона чекала на шанс, лише на один шанс, зустріти цих чудовиськ…

Великий як кіт щур, гучно вибіг з нори та тримаючись стіни заповз в іншу. За ці чотири години це вже третій, мабуть відчувають небезпеку і тому тікають. Подумавши про це дівчина згадала як сама втекла з кабінету Леві. Посмішка та рум’янець виступили на обличчі, і та швидше заходила по підвалу. Сміт Молодша уявила як Ервін робить вигляд, що його не турбує з ким він застав свого капітана. Можливо, даже вислухав прохання перевести її в загін Леві і на ходу вишукував причину відмовити…

Потягнувшись, та солодко позіхнувши розвідниця згадала що з самого ранку на ногах, але втома не відчувалась. Кожен м’яз був готовий до бою. Інші могли вже зіткнутися із титанами і роблять все що б захистити місто, та Шая не могла дати ворогам забрати Ені. За ради цієї потвори загинуло багато людей…

Тиша, яка заполонила весь простір, раптово змінилась обережними кроками по сходам. Глянувши через плече на Леонхарт, Шая сховалась за дверима. Леза техенько зашкребетіли об кобуру і піднявши їх в гору дівчина глибоко вдихнула. Сьогодні все закінчиться.

Зі скрипом двері відчинилися і в кімнату швидко забігло двое розвідників з крилами свободи на своїх куртках. Бертольд одразу сховав мечі і підійшовши ближче до білявки притиснувши руки до холодної глиби. А Рейнар завмер посеред кімнати, з його лез стикала кров, і вона не випаровувалась.

– Ервін до останнього не був впевненим, що ви зрадники. – штовхнувши двері ногою, Шая перегородила вихід. Браун одразу повернувся на голос дівчини, а Бертольд не міг відірвати розгубленних очей від Ені.

– Шая, краще не лізь – Почав свою пісню Рейнар витягнувши руки у перед намагаючись зупинити розвідницю. Він був вдвічи вищій за Сміт молодшу і як би міг підійти близько то з легкістю переламав її хребта.

Зараз в його очах був сум, турбота, наче він робить ласку, але тут же обличчя скривилося від болю, а в підвалі гулом розішовся звук падаючої сталі. Хлопець нестерпно заверещав і відступаючи впав на підлогу. Він не міг відірвати погляду від своїх обрубленних кінцівок, з яких крапала кров. У підвалі рани не могли загоїтися, без соняшного світла.

Віджбурнувши ногою зі свого шляху долоні, Сміт зробила ще один випад намагаючись залишити біляка ще й без ніг, але між ними вклинився Гувер. Леза заскріжетали і дівчина відскочила в сторону, вона махнула над головою мечами зручніше хапаючись за рукоятки а потім знов накинулась на хлопця. Його довгі кінцівки не давали близько підійти, він сумбурно розмахував мечами, виказуючи свою паніку. Зробивши ставку на швидкість, та те що в ці темряві Шая краще бачить ніж зрадники, вона робить новий випад. Завдяки цьому хлопець втрачає одного меча і тут же отримує удар в живіт. Бертольд відкинувши рукаятки схопився голими руками за лезо, намагаючись витягнути. На що скривившись та вприклавши всі зуссиля Шая потягнула меча вниз і вперед відрізаючи пальці і намагаючись розділити тіло хлопця навпіл. Глухий стогін переходить на крик, а дівчина зупиняється коли доходить до тазової кістки.

Сміт залишає лезо в тілі хлопця і відступає, вона шукає у темряві Рейнара. Та там де він валявся його не було, різко обернувшись вона отримує удар ногою в живіт і відлітає до стіни. Ліве лезо ламається із гуркітом падає на підлогу, а Рейнар швидко підбігає і ще раз б’є ногою та тільки по обличчу, але перед цим дівчина вспіває встромили зламаним лезом в іншу ногу кривдника, а потім від удару втрачає свідомість.

” Нам доведеться її залишити”
“Підводся! У нас немає шансів. Ми розкажемо Зіку і він знайде спосіб врятувати її!”
“Але…”
“У нас немає вибору, є ще шанс хоча б забрати Ерена!”

В повні темряві чує дівчина і не може поворухнутися. Вона намагається спитати хто такий Зік, але губи її не слухаються. В ці темряві гулом роздаються кроки і Сміт вперше за життя починає молитися прародительниці Імір, вона просить сил піднятися, прокинутись, наздогнати. Обіцяє все на світі, та готова даже побудувати храм на її честь, адже ще трохи і зрадники втечуть, і може даже їх план вдастся. Вона повинна їх зупинити!

В ці темряві десь далеко з’явився промінь світла і Шаї здалось що вона бачить маленьку дівчину з пустими очима, та з обличчям дорослої жінки, яка по-материнськи гладить по голові розвідницю.

Відкривши очі, Сміт відчуває біль в спині і обличчі. Вона починає кашляти і на підлогу великими кляксами падають згустки крові. Рукавом дівчина намагається стерти кров яка ще не вспіла висохнути, та тканина наскрізь промокає рідиною. Підвівшись вона помічає що з голови теж тече маленька цівка крові, перетинає шию і впитується в воріт куртки. Її вії стають важкими, голова розкалюється, але змінивши леза дівчина тримаючись за стіну йде на ззовні, залишаючи на камені червоним відбитки долоньки.

По дорозі вона згадує про бурдюк з водою і тут же виливає трохи собі на обличчя, що б хоча б промити очі від крові. Стягнувши куртку і насухо обтерши ще не промокшими участками обличчя, Шая залишає її десь на сходах.

Всі ці махінації були зайвими, адже як тільки вона потрапила на вулицю її осліпило світло. Сонце тільки починало виглядувати, але після темряви все одно було боляче очам. Сміт Молодша за щось перечипилась і опустивши голову в низ побачила двух мертвих поліцейських з перерінаними горлянками. Вона підняла вище ноги і переступивши тут же почула кроки. Навколо неї зібралась зграя поліцейських.

– Хапайте її! – Дав наказ Командир поліції, який ще тиждень назад так само поступив з її дядьком.

– Що ви робите? Нам потрібно негайно кинути всі сили на поїмку Рейнара Брауна і Бертольда Гувера! – Тут же у відповідь на дії заверещала дівчина, та її вже тримало двоє поліцейських. Повторювати їм не приходилось.

– Про що ти? Вони перед тобою вийшли поранені, ледве живі і сказали що це ти все влаштувала! – Рот від звивування сам по собі відкрився. Командир Найєн свято вірив в свої слова і з огидою дивився на скручену двома бугаями дівчину.

– Що за маячня! – Намагаючись вирватись дівчина лише робила собі боляче і залишивши ці спроби, з-під лоба глянула на головного. – Де вони? Їх треба зупинити!

– Вони пішли в медичний корпус, а ти зараз повернешся туди – Він кивнув в сторону підвалу – в одну із камер! – Паніка від такої ситуації майже з головою накрила дівчину, вона забігала очима по іншим поліцейським і не могла перестати важко дихати. Всі вони ненавиділи розвідку, і тільки дай привід кожного б віддали під трибунал.

– Де командир Ервін? Він скаже що я не титанка!

– Все керівництво розвідки поїхали шукати діру в стіні і намагатись зупинити титанів поки триває евакуація населення. – Поліцейський з вузьким обличчам і такий худий що одяг висів на ньому вже розвернувся на п’ятках що б йти, але зупинився коли почув відчайдушний крик розвідниці.

– Командире! Перевірьте чи вони точно пішли в мед. корпус! Якщо так, то кинете мене за грати, якщо ні то треба негайно їх зупинити. Вони обидва титани, це вони зруйнували стіни!

Чоловік розвернувся і окинув поглядом дівчину. Нарешті сумнів зародився в душі Найєна і той віддав наказ одному з підлеглих перевірити де ті двоє, а сам підійшов ближче до Шаї. Він грубо впився пальцями в підборіддя Сміт, звівши брові пройшовся поглядом по кожному синцю, по порізу на вилиці, по пухким губам, на яких залишились маленькі цятки крові і по блакитним очам, які наче світилися.

– Ервін. – Плюнув собі під ноги чоловік і опустив руку. – ми з ним разом випустилися, і даже були в одному загоні якісь час…

Йому не дає закінчити повернувшийся поліцейський, який з заляканими очима і трусящимися руками боявся відкрити рота.

– Їх там немає…Командире. Лікарі даже не бачили їх!

Набравши побільше повітря в легені, Шая затараторила:

– Вони зараз шукають Ерена! Відпусти мене! – Смикнувши руками її вдається звільнитись і командир киває що б її не чипали. – Треба їхати за ними негайно!

– Думаю він з Ервіном. Поїхали туди де почули першу звістку про титанів, в якесь селище на сході. – Серьйозно кивнувши, розвідниця хотіла ще щось сказати, але її не дали. – Бери коня і їдь, але я не дам тобі людей. Поліція не буде приймати участь в цих божевильних планах Смітів. – Відрізав Найєн, і по обличчу було зрозуміло, що просити хоча б когось на пошуки немає сенсу.

Від звивування серце пропустило удар, та Шая не мала можливості гаяти час. Це все потім. Вона кинулась до конюшні, де вихватила прямо з рук вже готового коня і галопом понеслася на зустріч сонцю.