Почуття

Головні герої цього твору В’ячеслав Кедр (“Воробушек”) та Христина (оригінальний персонаж). Люди, чиї імена вказані в шапці профілю грають там малу другорядну роль. 

– У мене таке враження, ніби я дивлюсь дуже романтичне порно. – Валік засміявся та погляду не відвів. Янович зацікавлено обернувся й одразу зрозумів, що Валік мав на увазі. На танцполі Христина та Слава ніби злились в одне ціле — так гармонійно і вдало вони потрапляли рухами в ноти.

– Мені одному здається, що в когось сьогодні буде секс? – Коля недвозначно кивнув головою в бік танцполу, він помітив ці брудні танці, коли йшов від барної стійки з новими коктейлями. Тепер вся тусовка намагалась розгледіти друзів серед інших танцюючих.

– Я кажу вам — між ними нічого немає. Вони так поводяться з першого дня. Згадайте, як вони обіймались і клялись одне одному у вічній любові через годину, після знайомства. Вони просто знайшли одне одного. – Подав голос Лузан. Доводилось кричати, щоб його чули крізь клубну музику.

– Це точно. – Промовив сам до себе Женя, а тоді відвернувся, ховаючи очі в келиху віскі.

***

– Та Ви, пані, закохались. – Слава посміхався до Христі. Вони залишились за столиком вдвох, поки Янович вийшов покурити.

– В кого? – Христина нервово гигикнула і подивилась хлопцеві прямо в очі. Кедр розплився в ширшій усмішці та порухав бровами. – Що, так помітно? – Дівчина здалася, її розкусили.

– Ти весь час на нього дивишся іноді, навіть, якось замріяно. Я, взагалі, здивований, що він сам досі не зрозумів. – В’ячеслав подивився в бік виходу, чи не повертається об’єкт їхньої розмови.

– Я б не сказала, що закохана, але він мені подобається. – Христина задумливо всміхнулась.

– І в чому проблема? Ти ж знаєш, що у нього немає стосунків зараз.

– Потім договоримо. – Дівчина стишила голос і відкинулась на спинку дивану. Женя повертався до компанії та кави, що самотньо холола.

***

-Чур, хрестити вашу першу дитину будемо ми з Васьою. – Коля був задоволений своїм жартом і обійняв за плече сидячого поруч Байдака. Христина зі Славіком якраз повернулись до столу, щоб передихнути й чогось випити. Такі закидони в їхній бік були справою звичною.

– А моїх з Яновичем дітей хто хреститиме? – Дівчина подивилась на Женю, що сприйняв це питання за звичайний жарт.

***

– Ну, я його кликала на каву якось. Він відмовив, бо мав справи. А тоді вибачався, бо я побачила його з кимось в кафешці. Почав виправдовуватись, що насправді мав справи, які відмінились останньої миті й він вирішив зустрітись з другом. А зі мною він сходить на каву іншим разом. Я й подумала, що це дивно виглядає. Ми ж не зустрічаємось, щоб щось мені пояснювати. Але ж він навіщось пояснював. Це наштовхує на думку, що я йому теж подобаюсь. – Христина лежала на дивані, вклавши голову Славі на ноги.

– То коли ви вже вип’єте тої кави?

– Та ж не знаю. Чекаю, поки він покличе. – Дівчина посовалась, зручніше вмощуючись.

– Давно чекаєш? – Кедр одним пальцем длубався в чужому волоссі.

– Тижні два вже. А ще я йому компліменти роблю, грайливі жартики відпускаю в його бік і спеціально іноді дивлюсь йому в очі. – Христя задумалась на кілька секунд. – Коли проговорюєш це в голос, виглядає, як перші шкільні залицяння. Але не можу я просто підійти й сказати йому “Янович, а давай сходимо на побачення?”. Я один раз вже налаштувалась, два кроки зробила в його бік, та Валік нагодився перший і вони почали розв’язувати робочі питання.

– Хочеш, я допоможу? Доб’ємо цю шкільну тему до кінця. – Славік по-змовницьки зиркнув на дівчину.

– Ану, ану. – Христя сіла, повертаючись до співрозмовника обличчям і потерла руки у передчутті. Настрій помітно піднявся.

***

– Хтось пояснить мені, чому тут спільний туалет і немає замків зсередини? – Валік обтер об джинси вологі руки. – До мене щойно в кабінку якийсь мужик зайшов.

– Познайомились? – Засміялась Даша.

– Та де, потрахались, та й по всьому. Не було часу на весь цей офіціоз. – Відповів хлопець, здійнявши шквальний сміх.

– До речі. Я відійду припудрити носик. – Кинула Христина й направилась в бік вбиралень. Підійшовши до кабінки, дівчина легенько постукала і не почувши відповіді зайшла.

Обличчям до неї стояв Кедр, спітнілий, розпатланий і тримаючи в руці гарний стояк.

Світ ніби завмер. А тоді Христина згадала, що треба дихати й штовхнувшись спиною в зачинені двері, почала відступати. Слава так і стояв, здається, навіть, не кліпаючи. Двері ковзнули й зачинились перед нею. Христина зробила крок навтьоки, зупинилась, глибоко вдихнула і повернулась в кабінку, причиняючи за собою двері, тримаючи ручку за спиною. Щоб більше ніхто не зайшов.

Хлопець намагався заправитись і знову завмер.

– Кріс, я не збоченець. Це взагалі дебільна ситуація…

– Закінчуй. – Вона дивилась десь під ноги хлопцеві, відчайдушно не помічаю, як горить її шкіра.

– Що? – Слава офігів від цього прохання більше, ніж від самої ситуації.

– Закінчуй, що почав. – Христина підняла очі та подивилась прямо на друга. І в погляді цьому була сама рішучість і поволока.

Потім Кедр прокручував цю ситуацію в голові, раз за разом намагаючись собі пояснити чому він її послухав. Та сталося, що сталося.

Член вже не був ерегованим, та хлопець виправив це буквально в декілька рухів.

Вони дивились одне одному в очі, наскільки це було можливо в погано освітленому приміщенні. Та іноді дівчина опускала погляд і ловила себе на думці, що насолоджується тим, як Славина рука ковзає по члену. На довго його не вистачило. Слава застогнав, намагаючись стримуватись і кінчив.

В цю секунду Христина зрозуміла, що хоче його. Хоче, щоб ці руки пестили її. Хоче почути ці стогони, коли по вухах не б’є музика.

Вона рвучко вибігла з вбиральні, та переводила дихання притулившись спиною до колони посеред танцполу.

***

– Зловимо момент і я тебе поцілую, так щоб це побачив Женя. Він хлопець експресивний, якщо приревнує, ми зрозуміємо. – Слава поводив бровами й посміхнувся.

– Тільки без язика. – Констатувала Христина і вони розсміялись. Дурний дитячий план неабияк їх надихнув.

***

Два дні вони не бачились, не зідзвонювались та не обмінювались повідомленнями. Навіть смішних тік-токів одне одному не скидали. За цей час Христя впевнилась в тому, що не так вже їй той Янович подобається. І що, можливо, тому вона напряму йому нічого й не сказала, бо щось всередині давно вже натякає їй на прихильність до Кедра. А тоді вона зрозуміла, що Слава дивиться на неї так само, як вона на Женю. Треба було прояснити їхні стосунки остаточно.

В офісі Левів йшло бурхливе обговорення нових зйомок, до яких було залучено людей п’ятнадцять. Слава і Христина були серед них.

Вся компанія відчула напругу між друзями, що завжди кидались одне одному в обійми при зустрічі, а зараз лиш словесно привітались, відводячи погляд.

– Кріс! – Даша підвищила голос, бо дівчина ніяк на неї не реагувала. Вони зі Славою вже декілька хвилин не зводили одне з одного поглядів і не брали участі в загальних обговореннях.

– Що? – Христина кліпнула, ніби прийшовши в себе та подивилась на подругу.

– Блять, та переспіть ви вже! – Не витримав Коля і вставив свої п’ять копійок. Кедр мовчки підвівся і вийшов.

– Зирянов, якщо ти зараз скажеш хоч слово, я тебе лупану. – Христя грізно подивилась на хлопця, який вже відкрив рот для чергового каламбуру, але вдихнув і закрив назад. Зупинивши на декілька секунд погляд на Жені, вона запропонувала всім повернутись до головної теми зборів.

Слава повернувся до офісу хвилин через двадцять. Христина стояла біля кавоварки спершись об стіл. Біля дивану зігнувся Янович, збираючи щось в сумку. Всі інші вже рушили на локацію зйомок. Кедр зупинився в дверях і оцінивши ситуацію, рушив до дівчини з таким виглядом, ніби хоче їй в’язи скрутити. Та насправді він вирішив, що зараз найкращий момент, щоб довести їхній план до кінця. Христина ж зрозуміла це запізно.

– Слава, не зараз…

Та дівчину перебили поцілунком на який вона відповіла, вхопившись пальцями за хлопцеву сорочку. Не такого повороту він очікував. Славік відсторонився в ту секунду коли їхні язики доторкнулись. Христя важко дихала і ще міцніше стисла чужу сорочку. Вони дивились одне одному в очі довгих три секунди, намагаючись зрозуміти, що робити далі. Допоки не почули ввічливе кашляння збоку. Женя зніяковіло потер потилицю та повідомивши, що чекатиме їх на локації, вийшов з офісу. Тиша тисла на вушні перетинки.

– Кріс, я… – Почав було Кедр, та його перебили.

– Ні. Спочатку я. – Вона глибоко вдихнула і продовжила. – Я тебе хочу. – Очі хлопця потрошку вилазили з орбіт. – Тобто, я не хочу Яновича. – І не почувши нічого у відповідь, почала тараторити. – До мене дійшло, що ти мені подобаєшся і що я подобаюсь тобі. Але якщо це не так і мені лиш здалось, то посміймося з цього, як з дурного жарту і удамо, що цього монологу не було.

Вона досі трималась за його одяг.

– Після нашого маленького інциденту ти вибігла з вбиральні нічого не сказавши і не виходила на зв’язок два дні, а тепер кажеш, що хлопець, за яким ти вже декілька місяців сохнеш тобі розподобався, а я подобаюсь? – В його інтонації можна було вловити нотки роздратування.

– Ти теж не виходив на зв’язок. – Христина нарешті розслабила пальці та зрозуміла, що вони болять. Вона зробила крок в сторону, щоб піти геть. Ця розмова здалась їй вичерпаною. Та Слава її зупинив вхопивши за кисть.

Вони стояли плечем до плеча, дивлячись в різні боки і мовчали.

– Кріс, я дрочив на тебе. – Ці слова прозвучали так здавлено, ніби їх силоміць виштовхували з горла.

– Що? – Вона різко глянула на хлопця і зустрілась з вологим поглядом.

– В клубі я дрочив на тебе.

– Я знаю, я там була. – Христя ніяк не могла вловити до чого веде цей діалог.

– Та ні. – Кедр вдихнув, збираючись з думками. – Коли ми танцювали, я так віддався почуттям, що той стояк вже ніяк було не приховати. Тому я пішов до вбиральні, щоб зняти напругу. А потім зайшла ти, ну і далі ти знаєш.

На декілька секунд запала мовчанка, почулись пташині переспіви за вікном. А тоді Христина так голосно і нестримно засміялась, що аж слина бризнула.

– Ти чого? – Хлопець був здивований такій реакції, хоч і сам вже посміхався.

– Кедр, давай вирішимо це питання остаточно. Ми або зустрічаємось і зараз же йдемо в підсобку від якої я маю ключ. Або залишаємось друзями, якщо зможемо, і іноді просто ржемо з цієї ситуації.

Слава посерйознішав і проникливо заглянув їй в очі.

– Куди йти? – Він розплився в посмішці й притягнув дівчину до себе, цілуючи її цього разу пристрасно, глибоко і довго.