Коли прийдуть погані люди

Коли прийдуть погані люди,

І на танках будуть стріляти,

Ти пам’ятай, що я тебе люблю, 

І не буду тебе покидати.

Коли виб’ють двері до хати,

І застигне налякана мати,

Я кухонним ножем буду битись,

Мені немає куди утікати..

Коли стіни здригнуться і впадуть,

Від істерики тремтітимуть руки.

Я знаю що мене захищають,

І про тебе не можна забути.

Відтепер не чужі це всі люди,

Не далекі, це дядько, це тато.

Я на двісті відсотків упевнена:

Щоб я жила вони будуть вмирати. 

Можливо завтра я не прокинусь,

Або прокинусь від клекоту бою.

Хто б не вибив ті двері залізні,

Моє  серце навіки з тобою.