Почуй мене громадо!

Тривога нас скувала з голови до ніг,

І сонце застелила в ясний день.

І змусила нас драпати під три чорти,

Лишаючи позаду тих дітей,

Що ждуть майбутнього свого всі у підвалах.

Не бачать світла поспіль третій день.

Лишаючи по заду тих людей,

Що потребують допомоги.

Від нас, від тих хто втік в погожий, ясний день.

Лишаємо позаду всю країну,

Що у вогні горить тепер.

Допомогти по доброму б треба,

Та нікому зробити це тепер.

Звертаюся до тих, хто має вибір,

Хто має їжу, одяг, теплий дім.

Допомагайте люди добрі!

Хто ж крім вас зробити може це тепер.

Людина, що лишилася без дому,

Без їжі, одягу й тепла,

Допомогти не зможе вже нікому,

Бо і собі ще не допомогла.

Тож ви, свідомі громадяни,

Звертаюся до вас.

Почуйте вже мене!

Допомагайте скільки можете хоча би,

І Україна наша, знову розквіте!