Полювання і наслідки не виконування наказів.(розділ 4)

Леві першим ділом, коли вони знайшли місце для пастки, показав на якому дереві сидіти Шаї. Вона допомогла установити гармати і сітки. Це видалося легше ніж на навчанні, адже тут всі пристрої працювали і не приходилось нічого вигадувати.
Далі Леві і ще пара розвідників поїхали шукати титанів що б привести їх у пастку, а Шая звісивши ніжки з гілки очікувала подій. Краще якщо знайдуть невисокого титана, та тут як пощастить. Ханджі буде рада любому, вона всю нічь буркотіла у ві сні, здається вона говорила до титанів, та Шая сильно хотіла спати і тому просто накрилась подушкою. За ці пару днів вона вже звикла до чудернацьких виходок Майора Ханджі, та не передумала проситись до її загіну.
Ще не було даже дев’ятої ранку, де хто  пропонував ловити ближче до вечера, адже без сонця титани не такі проворні, та Ханджі хоче одразу проводити дослідження.
Десь здалеко чується іржанє коней, це розвідники. Даже на дереві відчувається як здригається земля, від чого усі засереджуються. Ті хто на висоті одразу помічають що з півночі насувається небезпека, та всі чекають. Коні пробігають мимо без всадників, і за хвилину з’являються розвідники. Вони осідають на деревах, щоб не мішати мисливцям. Самий перший титан, який вибігає з чащі семиметровий. Розвідники майстерно стріляють по ногам з гармати і той падає навколішки, тут же чується свист і гачки з тросами опутують тіло титана. Та це не все. З’являються ще двоє титанів вже десяти і двенадцяти метрові, які спотикаються об семиметрового, чим збивають пару тросів. на них одразу летить четверо розвідників і ріжуть шиї.
– Ще лізуть!
– Захищати цього любою ціною! – Дає наказ Леві і всі вільні розвідники перемещаються до того боку, з якого біжать нові титани.
Ханджі підбігає до полоненого, коли тому вдається звільнити праву руку. Не довго думаючи Зоє чипляє пристрій маневрування за дерево, та оказавшись над титаном звільняє гачки, що б тепер зачепити їх з двох боків від титана, і після чого заплутує троси, замінивши збиті титанами гачки. Вона обрізає троси. Тепер її пристрій це купка металлу.
Шая піднімається ноги від збентеження. Два загіни розвідників різали наліво і направо титанів, ще декілька намагались утихомірити того що зловили. Самим складним виявилося нічого не робити, адже Шая могла допомогти, та в неї наказ. Те з якою лютю всі вони билися, не звертаючи увагу на жах, який коївся, надихало. Шая зробила правильний вибір, вона частина цього.
Раптом, вона відчуває вібрації яких до цього моменту не було. Обернувшись назад вона побачила, як деякі дерева просто почали падати.

Аномальні.

Титани бігли занадто швидко аби попередити інших . Шая на секунду повернула голову до розвідників, які знаходились за п’ятдесять метрів від неї і побачивши з десяток титанів, та те що ніхто не замічає нової небезпеки, вона полетіла на зустріч до аномальних. Нехай хоч десять разів Ервін накричить на неї, та зараз вона може спасти своїх побратимів.
Адреналін вмить підскочив у крові, всі відчуття загострилися. Шая вилітає на одного з титанів, загалом вона помічає чотирьох і всі аномальні. Як тільки вони бачать її то тут же ще сильніше скаженіють і намагаються вхопити. Дівчині вдається облетіти одного і вдарити по шиї, він падає, та інший титан цілить долонею по Шаї, яка ще не вспіла за щось вчепитися. На автоматі цілиться гачком в якусь гілку і перелітає велитня, а потім вхоплюється за спину і притягує себе і знов б’є по шиї. в цей раз вона одразу відскакує на дерево і зосереджується на пошуку нового. Двоє інших виявились розумнішими та давно побігли далі де велике скупчення людей. Шая приймає рішення використати більше палива та швидше долетіти, адже вони вже майже біля табору. Рубити шиї вимагає багато сил, шкіра у них товста да й треба цілий шматок вирізати, але робити це ззаду легше. ЇЇ не намагаються схопити, тому дівчина одразу знищує ще одного титана та летить до останього. Він самий високий тому добратися не помітною не получається. Титан помічає і використовує одразу дві руки аби схопити, Шая пускає гачки в землю і летить в низ на нереальні швидкості, ледве вспів зачепитись за ногу, а після за дупу титана тим самим облетів його з низу. Велитень зупинився, почав шукати дівчину б’ючи по ногам руками. Вона вчепилась в долонь і коли титан піднімав її обратно, пустила гачок у шию. Та цей титан володів двома руками однаково і тому її ледь не розчавило як комаху. Единим виходом уникнути цього було пригнути вниз і гачком вчепитись в потилицю. Де вже Шая і вдарила куди треба лезами, та чогось цей удар був самим важким, леза як будто не хотіли врізатися.
Вже на дереві Шая помічає наскільки важко дихає від навантаження, та як по слідам мертвих титанів біжить ще один в дванадцять метрів. Вона готується летіти на зустріч та чує крик капітана Леві.
– Стій! Ми його теж схопимо! – Капітан зупиняється поряд з нею. Весь у бруді, як вона сама. – Давай за мною.
І рекрутка слухняно летить за капітаном, який повертається до поляни. Де всі вже приготувалися полювати. Шая і Леві займають перші місця і страх заповнює сердце дівчини, адже цей теж аномальний і він більш проворний, ніж той якого вже зловили. Та розвідники з першого разу роблять все правильно: гарматою по ногам, ще двое розвідників ріжуть руки і після цього сіткою і тросами кріплять до землі.
Хвилина мовчання і всі радісно верещать, даже гучніше за Ханджі. Шая посміхається, та замітивши Ервіна тут же міняється в обличчі. Мабуть зі сторони це виглядало жалюгідно як вона намагалася рукавом стерти кров з обличчя та рук, та Леві нічого не сказав. Він полетів до Ханджі, залишивши дівчину одну.
Вона до останнього сиділа на тому дереві. Усі внизу ходили навколо здобичі і даже відпускали жарти, хоча ще пів години назад могли загинути. Ханджі одразу, даже не передохнувши почала свої знущання з титанів. Леві з нудьгуватим видом стояв поряд як її надзиратель, чи охоронець. Ще декілька розвідників слідкували за надійністю конструкцій. А інші розвели вогонь і відпочивали біля нього. Шая ж відтягувала момент, коли почне виправдовуватись перед двома капітанами, і вона не знала хто гірший: Ервін, який перед завданням натякнув, що якщо вона не буде слухатись, то це перший і останній раз коли він брав її з собою. Чи Леві з його непробиваємим писком.
Вирішивши всі робочі питання, Сміт все ж таки почав шукати очима племінницю і знайшовши спокійно чекав її внизу. Перед тим як спуститися, Шая важко зітхнула. В балонах було вже мало палива і тому легше було маневрувати.
– Капітане. – віддавши честь і зрозумівши що зараз буде, дівчина сжала губи.
– З якою умовою тебе взяли на це завдання?
– Що я не буду втручатися, але, Капітане…
– Своєю виходкою ти могла нашкодити іншим! – Ервін був злий як собака. Його груди вздимались та опускались і Шая склонивши голову змірилася що потрібно буде вислухати все, і тільки потім говорити. – Твоя непідкорливість каже що ти не можешь працювати в команді, а я для розвідника це найголовніше!
– Насправді сказати, Шая гарно спрацювала, як би вона не втрутилася у нас могли бути втрати – Ервін замовкає, і з подивом дивиться на Леві який підійшов до них. – Чотири аномальних, вражає. Однако…
Різким рухом капитан витягнув два меча дівчини та підняв вверх, де були видно нерівності на лезах. Після чого витягнув один балонів, потрусив і повернув все на місце.
– Ти забуваєш міняти леза. Цілишся тільки у шию, тоді як можна зберігти сили і просто вдарити по ногам, чи ще кудись. Із-за чого витрачаєшь багато палива на маневри які можна було запобігти. Тобі є над чим працювати, та в цілому не погано.
– Так, капітане. – Тільки і вимовила Шая, яка дивилась на Леві очима по п’ять копійок.
– Ладно. – Важко зітхнув Ервін і потер очі. Він тільки зараз, після слів Леві зрозумів що вона виросла, що її вже сімнадцять і оберегати це зайве. Вона така сама як він. – Леві, розкажи що тут було.

Ханджі попронувала залишитись з нею, та дівчина сильно втомилася, краще ввечері послухає, тому Шая повернулася до лагерю з іншими розвідниками. Які всю дорогу розказували як вона відважно билася, на що дівчина просила повторити гучніше, адже не всі почули. Та Ервін не вівся на цю провокацію, жодного разу не посміхнувся. Нічого, скоро вона буде більше діставати цю серьозну дупу, та шкода що він не бачив її першої битви…
Залишивши спорядження в кімнаті, дівчина одразу побігла на кухню, адже весь цей час вона не помічала наскільки голодна. Крім хлібу ще нічого не було готовим тому, гучно зітхнувши вона вийшла на вулицю де Мікке, в одних штанах та чоботах почав глузувати.
– Мала, це правда що ти сама вбила чотирьох титанів? – Він аж заради цього покинув колоти дрова. А Томас, який допомагав, нахабно посміхнувся, і теж кинув сокиру.
– Да, а що, хочеш щоб навчила? – фиркає дівчина і схрестивши руки чекає поки той перестане сміятися.
– Бачу, пальця в рот тобі не клади.
– А було таке бажання?
На що нова хвиля сміху, і Закаріус підходить ближче. Він дивно вдихає повітря у самого вуха дівчина і та накривши долонькою обличчя чоловіка відштовхує його від себе.
– Фу, збоченець!
Та він не ображається, лише перехоплює руку і боляче вивертає.
– Запахи кажуть про нас більше, ніж слова.
– Можешь у дупи понюхати, там я теж запахи видаю. – Шая б’є другою рукою чоловіка і той ловить ще й її.
– Що мала, я не титан, зі мною складніше? – азарт зароджується у обох. Вони не помічають як за цим шоу спостерігають інші.
– Не льсти собі!
Один удар під коліно і Мікке звільняє руки Шаї, починаючи пригати на одні нозі. Чоловіка це не зупиняє для ще однієї атаки, де той хапає дівчину і валить на землю. Дві струнки ноги обхватують грубу шию розвідника, він втрачає пільність, що дає змогу сісти верхом. На що чоловік грубо скидає дівчину і та, як кішка, граційно приземляється напів зігнуті ноги.
– Досить! – Не понятно скільки за цим спостерігав Капитан Леві та, мабуть, зараз йому наскучило. – Вам нема чим зайнятися?
– Пробачте Капітане, хотів перевірити з якої начінки ця рекрутка. – Майор Закаріус задоволенно протягує руку дівчині і вона без образ стискає її.
– Чогось мене ти так не перевіряв. – фиркає Леві та далі спокійно підпирає стіну.
Відтряхнувши пилюку, Шая примітила біля дому високе дерево, під яким валялось пару фруктів. Підійшовши ближче і побачивши скільки спілих персиків досі висять, дівчина тут же полізла за ними.
– Мала, що ти робиш?! – Замість відповіді, Шая кинула персиком в Мікке, який підійшов до дерева слідом за нею. – Персики? Чому ніхто їх не бачив!
Тепер, після падіння двох стін, любі фрукти та овочи були рідкістью. Поля засіювали зерном, щоб прокормити більше людей. Тому персики були маленьким святом для всіх.
Якою б голодною не була Шая, вона все ж таки, в першу чергу кинула по фрукту всім хто підійшов ближче за своєю порцією.
– …Мабуть тому що в мене немає цицьок. – Ніхто не почув цю фразу від Леві, крім Шаї і тому той персик, який вона зірвала для себе, тут же полетів чітко в пику Леві. Але капітан зловив його прямо перед обличчям.
– Дякую. – Він ледве замінто усміхнувся, та почав витирати персик платком. До Шаї дійшло що він цього і добивався, просто не хотів робити зайві кроки до дерева.
Дівчина зриває ще один персик і з ще більшою силою кидає у тому ж напрямку. Леві який цього не очікував все ж таки вспіває відхилитися і плод розчавлюється о стіну, забризгав маленькими шматочками обличча чоловіка.
– Прошу, капітане.
– Гарний бросок. – Якось розгубленно каже Леві, витирається хустинкою та уходить в дім.

Ханджі приходить ввечері, після заходу сонця. Вона і радісна, і засмучена, адже деякі досліди вони зробили, та випадково вбили полонених. Ханджі разказала що титан який звичайний після того, як почало темніти став не такий активний, а аномальний взагалі не змінився. Ще вияснилось що вони знають людські слова, та використовують безглуздо. Це зовсім мало та хоч щось. Ханджі розказувала це дуже довго, так довго що інші дівчата не витримали і заснули. Та Шая уважно слухала, адже у неї в планах було піти знов на річку. Змити бруд та попрати рукава куртки. Вона чекала допоки всі заснуть, і вже як раз був час тихенько прошмигнути мимо чергових…

Леві не спалось, день хоч був і важкий та сон не йшов. Він даже не роздівся. Спочатку ліг на ліжко, та потім підійшов до вікна і відкрив його. Підвіконня дозволяло всістися, що капітан і зробив. Із внутрішнього карману він дістав кістку з персика, яку перед цим гарно вимив і витер. Сам не знав навіщо. Шая смілива, що треба в розвідці у першу чергу. У голові пролітали спогади як він, у розгар бою. Коли від його клинка впав вже п’ятий титан він глянув на дерево, де повинна була бути Шая. Але там було пусто. Швидко зрозумівши що ніде поряд немає рекрутки, він рушів туди де її залишив. Леві бачив три мерзотні голови титанів десь далеко, Бачив як Шая на секунду підлетіла вверх і тут же впав один з велетнів. А далі він ринувся до неї. Та вона впоралася сама з ще одним, а з іншим прийшлось повозитися адже він був сімнадцятитиметровим, що дало змогу понаблюдати за нею у бою. Вона прийняла рішення і діяла зібрано. Таке не кожен новачок зможе, адже страх ніхто не відміняв.
Леві замислився, чи взяв би він її у свій загін, та тут же з вікна побачив як хтось у темряві шурує до річки. Рушник на плечі, діловою ходою, віляючи стегнами зі сторони в сторону і явно не піклуючись, що хтось побачить. Така наглість може бути тільки у новобранців. Чому не можна було в день разом з іншими дівчатами скупатися? Леві покрутив в пальцях кістку та спригнув з підвіконня.
У низу в кухні хтось сидів. Заглянувши туди Леві побачив Ервіна, який мабуть составляв звіт, адже завтра вони повертаються назад. Нічого не кажучи головнокомандувачу, він вийшов на вулицю, де кивнувши черговим попрямував до річки. Треба провчити це дівчисько, він же чітко сказав не ходити самостійно так далеко. Леві не те що був злий, та не можна нехтувати наказами. Тому поки вона плискалася і вимивала волосся, капітан забрав її речі. Даже рушник. Після чого задоволений своїм вчинком повернувся у будинок.
Ервін досі сидів над папірами, звівши густі брови та зжавши губи в тонку смужку. Він підвів очі коли на стіл, з іншого боку поклали скомканий одяг.
– Що це? – кратко питає біляк і спостерігає як Леві сів напроти закинувши ногу на ногу.
– Речі Шаї. – Цього пояснення не вистачає і Ервін дає поняти це одним поглядом. – Я казав її не ходити самостійно тим більше в ночі на річку. Там можуть бути титани. Та вона не послухалася.
– і ти вкрав її речі?
– Так, нехай посидить там пару годин, потім поверну.
Ервін з хвилину дивиться то на речі то на Леві. Потім засумнівавшись все ж таки каже:
– Раджу повернути речі поки не піздно. – Після чого Сміт, без особого зацікавлення повертається до писанини. Він зробив все що міг.
– Як вона тоді навчиться виконувати накази?! – фиркає у відповідь Леві, і переводить тему розмови – Що пишешь?
– Пишу, про наші досліди, думаю це спонукає витрачати більше грошей на розвідку.
– Якщо це не перконає, то я не знаю що повинно трапитись.
З вулиці доноситься якась метушня. Леві витягує шию що б заглянути за спину Ервіна на вхідні двері, тоді як сам Сміт даже вухом не веде, – продовжує далі писати. Вхідні двері з гуркітом відчиняються та вдаряються о стіну так, що штукатурка сипеться зі стелі. У Капітана Леві одразу відкривається рот і його звичний вираз обличчя міняється на здивований: очі широко відкриті, брови підняті. Йому б відвернутися, та чогось не може. Шая повністю гола, важко дихає і даже не намагається прикритися. Із-за її спини можна побачити з такими самими і до того ж червоними пиками інших розвідників, які стояли на посту.
– Де мої речі?! – вона питає це у Леві, що досі не може відірвати погляду від ключиці, маленьких грудей і впалого живота. Шкіра досі була волога і краплі води повільно стікали вниз зникаючи в темному волоссі між ніг.  Ервін, не чекаючи відповіді підлеглого робить це за нього. Так і не відірвавши очі від папірців.
– Тут.
Дівчина швидко проходить позв Ервіна хватає свої речі,та думає йти геть, але повертається до Леві і з поблажливою, переможною посмішкою каже:
– Як бачите, капітане, Титани мене не з’їли!
На що той нічого не може відповісти і тому просто дивиться у слід дівчині яка даже не почервоніла з’явившись перед двома капітанами голою.