Заміна в Експедиції.(розділ 3)

Сьогодні був вихідний, рекрутам які вже через три місяці закінчать вчитися було дозволено виходити в місто. Що Шая і вирішила зробити. Ервін зараз на роботі тому покинувши Рейнера з Бертольдом на ярмарку, вона попрямувала до військового корпусу що був за чотири квартала. По дорозі дівчина на свою скромну стипендію купила рогалик з варенням для дяді, від якого успішно відламала шматок, щоб скуштувати. День був чудовим, літо в самому розпачі, і вже скоро вона буде муляти очі Ервіна за всі ті три роки які цього не робила. Від цих думок вона почала сама собі посміхатися, та тут же почула крик та іржання коня. Біля головних воріт корпусу стояла еліта розвідки, загіна три не меньше. Шая впізнала капітана Леві, майора Ханджі і майора Закаріуса, якого в останній раз нахвалював дядько. Вони схрестивши руки спостерігали як один з розвідників навколішки тримається за окровавлене око, а біля нього невдоволено топчеться кінь.
– Дарко, ти таке дурбело. – каже хтось з натовпу. – Ти ж знав що сьогодні вилазка за стіну.
– Та не пив я вчора! – намагаючись зупинити кровотечу кричав хопець.
– Да, а смердить зараз від тебе, мабуть, трояндами!
Шая підходить ближче, мовчки наблюдає. Вона встала за спиною Ервіна, який поки що не побачив її, та й взагалі ніхто даже не звернув увагу на неї.
– Ну і що нам робити? інші загіни поїхали з ранку. – Подає голос Леві ловко запригуючи на свого коня. – Нас і так не багато для такої подорожі.
– Дарко, йди у медпункт. – Дає наказ Ервін. А Шая, не довго кліпаючи очами, хватає його за руку і вкладає рогалик. Ервін різко розвертається і випадково відштовхує дівчину лігтем. Йому треба було секунд десять що б впізнати свою племінницю.
– Ой, я мабуть піду. – Швидко каже дівчина, роблячи вигляд що випадково попала в цей натовп.
– Заблукала, люба? – Кричить якись старий розвідник з зачискою під горщік, але курсантка пропускає це мімо вух і повертається щоб йти. Її зупиняє Ервін.
– Стій…Ханджі, скажи щоб послали когось до Кіса і сказали що я забираю одного курсанта за стіну.
Не вірячи своїм вухам, Шая відкриває рота. Інші розвідники незадоволено цокають язиками, а Ервін не змінившись в обличчі спостерігає за племінецею, яка вроді як і рада, але відчуває підвох.
– Капітан, вона ж ще нічого не вміє
– Я одна з найкращих на третьому курсі! – зщурівши очі гавкає у відповідь рекрутка.
– Це не обговорюється. У тебе п’ять хвилин щоб взяти спорядження.
Відрізає Ервін і всі замовкають. Лише Леві фиркає та Шая цього не почула.

Вечір за стіною.

Другу годину Леві підпирав спиною косяк двері в їдальні, старого цеглевого дома поки Ханджі зі своєю шизою доказувала Ервіну важливість поїмки титана живцем. А всі інші приводили аргументи проти цього починаючи з великих втрат і закінчуючи тим, що все що потрібно людство вже знає. Ервін, пропускаючи суперечку мимо вух уважно вдивлявся в брудний записник який знайшла мала рекрутка.
Згадавши про неї Леві підняв погляд та побачив як, та стоячи за спиною головного командира, звівши брови теж мовчки читала вигорівші сторінки. Він ледве стримався що б не фиркнути, адже Шая бездумно кинулась за ними в ліс, коли з’явився той “розумний” титан. Леві знав таких, вони рвуться бути героями і потім приходить їх же рятувати, різикуючи своїм життям. Та все ж, вона вміла. Швидко зреагувала, правильно вчепилась гачком що б в повітрі вдарити титана по шиї, та Оруєлл був швидше за неї.
Ервін сказав що взяв курсантку в експедицію побачити наскільки підготовлені нові рекрути, та Леві чомусь не повірив. Хоч десять разів це мале сігеле-мігале було найкращою, та Ервін би не став різикувати недосвідченими солдатами просто так.
– Ми не зможемо перемогти титанів, нічого не знаючи про них! – Ханджі б’є руками по столу, і Шая різко піднімає голову вверх та випадково ударяється головою об підборіддя Томаса Вагнера.
– Ай! – Застогнав хлопець прикусивши язика і з очей бризнули сльози, від болю.
– Пробач. – тільки і сказала, а після того як зловила бездушний погляд Леві тут же відступила за спини інших розвідників. Точно, вона ж повинна була прибрати його кімнату, невже вона вирішила проігнорувати своє покарання за своєнравний вчинок?
– Ханджі права. Це доказує що у титанів більше спільного з людьми ніж ми думали. Завтра ми з Леві продумаємо план як це реалізовати, а зараз всі вільні. – Так Ервін покінчує з суперечками. Скільки б розвідники не фиркали, та слово Ервіна це закон.
– Дякую! – Ханджі верещить як не нормальна і пригає на місці. Ще трошки і кинеться обійматися – Ми схопимо титана живим!!! Леві, ти радий?
– Дуже. – та командир не міняється в обличчі. Він відштовхується від стіни і кидає погляд на майора. – Але якщо ти не будеш слухати мене, я згодую тебе титанам.
– Чого ти так дивишся? – Леві та Ханджі повертаються до Ервіна, який пару хвилин спостерігав як племінниця друлює його поглядом вип’ятивши нижню губу.
– бо теж хочу. – З визовом каже дівчина.
– Ще чого. Мені вистачить її – Тут же відгукується Леві, і киває в сторону досі підстрибуючої Майора Ханджі.
– Але я одна з найкращих випускників, я не буду заважати!
– Ти чула що сказав Леві. – відрізає Ервін і підводиться з місця.
Всі розходяться. Хто на вахту, хто укладатися спати, адже вже було десь десять годин вечора. Шая продовжувала свердлити поглядом Ервіна, вона була така зла що даже не намагалася сховати почуття. Її чекає тут багато розчарувань.
– Погано в тебе виходить вбивати поглядом. Може прибираєш ти краще? Пішли подивимось.
Кличе за собою Леві і вона хоч, і подививлась з-під лоба та мовчки рушила слідом.
– Капітане, чого ви не хочете що б я теж полювала? – видихнувши всю желч спокійно питає дівчина, поки вони піднімаються по сходам.
– Бо ти ще нічого не вмієш, а я не люблю пусті смерті. – Каже відверто Леві.
– Ви будете ловити лише одного титана.
– Там де один, може бути десять. Тому ні.
– Мені все одно прийдеться з ними зіткнутися! – Не витримавший, каже рекрутка гучніше ніж хотіла.
– Мій загін діє як один механізм, ти ж будешь тільки заважати.
– Но капітане… – Леві зупиняється на останні сходинці і дівчина ледве вспіває загальмувати, що б не врізатись в спину командира. Він кидає через спину свій холодний погляд і та замовкає. Та коли він відвертається і продовжує свій шлях до кімнати Шая закочує очі.
– Що ж. Подивимось…
На перший погляд все було чисто, та Леві надягає білу рукавичку. Він вже звик, що молоді курсантки ходять закоханні в нього до першого прибирання. А після роблять все що б не зіткнутися даже випадково в корідорі. І якщо у цьєї малої були якісь почуття він зараз швиденько це виправить.
Спочатку капитан проводить пальцем по столу і рукавичка залишається білою, потім вікно з підвіконням, шафа і двері.
– Що ж, ти впоралася.
– Я вільна? – Втомлено питає дівчина, вона хотіла швидше піти на вулицю що б в думках накричати на Ервіна і Леві, та чоловік мовчить. стоїть спиною і щось розглядує у руках.
– Ти будеш спостерігати. Ніякого втручання, що б не було. – Шая не одразу розуміє про що каже капитан, вона зводить брови, а він продовжує. – Ти займешь ту позицію яку я скажу і будеш виконувати мої накази без суперечок.
– То ви мене берете? – Леві знав що пожалкує про своє рішення, та чомусь передумав.
– Так, але ти почула за якими умовами? – Він повертається до рекрутки, та його вираз обличчя як за звичай, нічого не показує. На відміну від обличчя Шаї, яка ледве стримувала  самовдоволенну посмішку.
– Так, капитане!
Вона вилітає з кімнати і наштовхується на Ервіна, який, мабуть почув крик племінниці.
– Капітан Леві бере мене з собою! – самодовольно каже дівчина і пробігає мімо.
– Невже. І як тобі це вдалося? – Підозріло вдивляючись в Шаю, він очікує відповіді яка не заставляє себе чекати.
– З умовою що я не буду втручатися. – знизує плечима Шая і забігає у кімнату куди заселили всіх дівчат.
Петра вже вляглася, Ханджі зі свічкою за столом щось пише. Рішивши що краще її зараз не чипати Шая швидко витрушує все з своєї сумки, а речей там не так багато. Тільки щітка,мило, рушник та розчіска. адже це едине що змогли її видати у збройні крім пристроя маневруваня. Підхопивши рушник з милом і дівчина тут же вилітає обратно з кімнати.
На вулиці вона перекидується парою слів з розвідниками які встали на пост і ті не дуже радісно відгукуються на рішення капітана Леві, та це не бентежить дівчину і вона прямує до річки. Як раз достатьньо стемніло щоб ніхто не побачив Шаю у чому мати народила. Швидко роздівшись і склавши на берегу речі вона заходить в ще теплу воду. Пирнає пару разів насолоджуючись моментом, після чого підпливає до берега та взявши мило починає ретельно змивати бруд. Вона буде спостерігати за найкращими розвідниками, Ерен, потім, не відчепиться поки не почує мельчайші подробиці.
Пару разів окунувшись дівчина змила з себе мило і віджавши коротке волосся попрямувала до берегу. Шая ночувала у бібліотеці, навантажувала своє тіло настільки що іноди просто не відчувала кінцівок, то ж зараз, коли її считають тягарем, було прикро про це думати. Та вона сама обрала йти шляхом звичайного новобранця. На мить вона уявила що б було аби всі дізналися її прізвище і ситуація складалася б ще гірше, адже її б взагалі нікуди не пускали, що б з нею нічого не трапилось і Шая зраділа ще більше можливості просто спостерігати за іншими.
Вона з трудом одяглася, адже штани липли до ще вологого тіла і поквапилася до будинку. За пів години її відсутності нічого не змінилось, крім того що Леві вийшов подихати повітрям. Замітивши дівчину він оглянув її зовнішній вид.
– Ти ходила до річки?
– Так, змити бруд після дороги. – Вона зупиняється напроти капітана.
– Там могли бути титани.
– Але ж в ночі вони не активні. – Клипаючи віями відповіла дівчина.
– Мені б твою впевненість.
– Це всі знають. – знизує плечима і тут же застиває на місці.
– Що б я більше не бачив, що ти сама туди ходила.
– Так, капитане.
Дівчина погоджується і Леві пропускає її в будинок. І Шая дісно збирається виконати наказ. Леві більше не побачить як вона йде до річки сама. Буде виходити на пару годин пізніше. Не просити ж інших розвідників сидіти поруч з нею і сторожити поки вона миє свою дупу.