Зустріч

Усю ніч, як я і думала була злива, іноді прокидаючись чула шум дощу та грім, вітер холодив босі ступні, які нахабно стирчали з-під ковдри, але як ти і побажала спалось мені солодко. Ранок зустрів похмуро, хмари налившись дощем нависали над Києвом, своєю сірістю ніби погрожували в будь-яку хвилину пролити на місто дощ. Полежавши ще декілька хвилин у своїх думках – берусь за телефон, вночі ти ще писала декілька повідомлень про те, як кохаєш мене. Відписую, бажаючи доброго ранку, ти вже теж не спиш, швидко переглядаєш моє повідомлення, кидаєш свою геолокацію.
Умившись та почистивши зуби прямую на кухню, заварюю каву, відкриваю повністю вікно, по тілу пробігають мурахи від холоду, з порожньою від думок головою дістаю з пачки цигарку прикурюючи. Місто вже давно проснулось іноді, ще до повномасштабного вторгнення мені здавалось, що Київ ніколи й не лягає спати, завжди живе своїм богемним життям, у будь-яку погоду, навіть коли йде сильна злива чи мете сніг – чути сміх людей, які намагаються швидше сховатись від опадів. Та зараз місту доводиться лягати спати, як усім смертним. Ось і я, проста смертна, стою, п’ю каву та курю на голодний шлунок, за що знову буду слухати від тебе повчання про гастрити, при цьому підкурюючи й тобі цигарку.
Відчуваю, як починає насуватись тривога, десятками рук намагаючись схопити мене за горло, дихаю глибше, таке буває, перед зустріччю: хвилювання, яке переростає в тривогу, а кава з цигаркою додають цьому більшого масштабу. Повертаючись до тями вирішую приготувати сніданок. Вийшовши на вулицю обіймаю себе руками, намагаючись врятуватись від холоду, хоч одягнута в штани та худі. Ручки дверей авто неприємно мокрі, а на лобовому склі поприлипало листя з дерев поблизу. Дзенькнув телефон, ти написала, що будеш через 40 хвилин, у мене якраз достатньо часу, бо їхати мені менше ніж 20 хвилин. Поскладавши все в багажнику, щоб звільнити місце для твоїх валіз, та прибравши листя зі скла я поїхала на вокзал.
Як завжди – шум від валіз, звуки потягів, метушня тих, хто думав, що встигне, студенти зі стрічками. В запасі у мене було мінімум 20 хвилин, тож я спустилась в перехід купити тобі квіти. Обрала соняшники, тому що вони такі ж як і ти – сонячні, прекрасні і попрямувала до перону. Хвиля тривоги знову охопила мене, коли я почула шум потяга, що прибуває, скрип від сповільнення коліс, запах мастила, незнайомі обличчя у вікнах, які збуджено вглядаються в кожне обличчя на пероні. Зупинка, провідниця відчиняє двері, серце скажено гупає, пропускає удари, ти стоїш в проході з валізою, просуваюсь між людьми, щоб допомогти тобі спуститись. Ось, ти тут, зі мною, відчуваю твою присутність фізично, нарешті обіймаю тебе, ти пахнеш моєю коханою дівчиною та Укрзалізницею. Стримано цілую тебе в губи не забираючи руку з талії, дарую квіти, ти світишся, мої очі починають сльозитись, на обличчі пливе дурнувата усмішка, я так кохаю тебе. Беру твою валізу та йдемо на паркінг, шукаємо авто.
Як тільки я зачиняю за собою двері машини ти охоплюєш моє обличчя руками, мовчки дивишся мені в очі, я тримаю твої руки своїми, згодом починаєш бігати поглядом від очей до губ. Цілуєш, ніжно, повільно, довго цілуючи нижню губу, потім верхню, знову нижню. Я відсторонююсь перша, усміхаюсь, починаю цілувати твої руки, ти смієшся і кажеш «кохаю». Заводжу мотор, ти ставиш руку мені на коліно, легко погладжуєш. Кажу про те, що вдома немає їжі, тож потрібно заїхати в супермаркет купити продукти. Ти все ще тримаєш руку в мене на коліні, іноді стискаючи, розказуєш про свою поїздку та подаруночки для мене, а я лише слухаю, насолоджуюсь твоєю присутністю, твоїм голосом, дотиками, запахом.
Вийшовши з супермаркету і поставивши пакети в багажник ти знову цілуєш мене сидячи в машині, цього разу наполегливіше, сильніше, погладжуючи внутрішню частину мого стегна до тих пір, поки з мене не виривається безсоромний стогін, перериваєш поцілунок і лисячим поглядом дивишся на мене чекаючи моєї реакції. А я розгублена, туга за тобою змусила мене в мить перейти у стан сильного збудження, тож тепер у моїх очах сум від неможливості кохатися прямо тут. Всю дорогу додому ти дражнила мене своїми дотиками, погладжуючи внутрішню частину стегна і підіймаючись вище, спостерігала, не давала мені надто сильно захопитись, все-таки дорога – небезпечно.
Коли зачинились за нами двері квартири я поцілувала тебе, ти обійняла мене за шию тримаючи в руках букет соняшників. Так продовжувалось до того часу, поки у тебе не забурчав голодний живіт, тож я відправила тебе у душ позбуватись запахів залізниці і втоми, а сама готувала тобі сніданок. Обережно виставляю лопаткою яєчню на тарілку, нарізаю перець та огірок, підсмажений тост мащу крем-сиром, виставляю лосось та поливаю бальзамічним соусом – все як ти любиш. За сніданком все ще слухаю твої історії, мовчу, навіть коли чую ту саму вже вдруге, я обожнюю твої розповіді, спостерігати, як від якихось спогадів у тебе з’являється усмішка, як моментами ти хмуришся і мило морщиш носик.
У вітальні двоє здригаємось від холоду, вчора ввечері я не зачинила вікна, але вирішуємо накритись коциком та обійнятись, щоб зігрітися. Ти простягнула руку, щоб я могла лягти тобі на плече, що я і зробила обійнявши тебе правою рукою та закинувши праву ногу тобі десь на таз, щоб бути максимально близько. Ти гладила мою спину поки я цілувала тебе в шию, ключиці та руки. Коли я провела язиком по шиї ти голосно вдихнула повітря прикривши очі. Твоя рука опинилась на моїх сідницях, стикаючи та вжимаючи мене в себе від чого я голосно видихнула відкритим ротом, коли втиснулась тобі в бік тазу пахом. Перевертаєш мене на спину, цілуєш щоки, ніс, губи, перериваєшся на те, щоб дивитись в очі і пропалювати в мені величезні діри своїм поглядом, в якому я можу прочитати кохання, бажання, ніжність змішану з захопленням. Пальцями підсуваю твою футболку на спині оголюючи поясницю, проводжу нігтям, від чого тілом пробігають мурахи. Повністю знімаю з тебе футболку, підіймаю руки, щоб ти роздягнула мене, залишаючи на грудях вологі поцілунки, допомагаємо одна одній зі штанами, вже не відчуваючи холоду кімнати, яка, наразі, наповнюється теплом.
Мої холодні пальці пробираються до тебе під резинку трусів, маючи чітку, вологу ціль – швидко знаходять її. Проводжу пальцями по всій промежині, збираючи вологу, переходжу до клітора, ти стягуєш з себе цей лишній предмет гардероба, допомагаєш мені позбутись від них теж, та просуваєш свою руку мені між ноги. Рухаємось разом, то швидко, то сповільнюючись, то проходимо всередину, то приділяємо увагу лише клітору. Тіло покривається потом, іноді настільки близько, що через вакуум між нашими тілами утворюється характерний звук, який дає нам привід для смішків, наче малі діти. Вільною рукою приобіймаю тебе, ти ніжно береш мене за шию, цілуєш лінію підборіддя, викликаючи протяжні стогони. Я закінчую раніше, не зупиняючись доводити тебе до оргазму, цілую ніжно груди, то підіймаюсь до шиї, невдовзі кінчаєш і ти. Віддихуємось з хвилину, я лежу на твоїх грудях, гладжу плечі, ти зариваєшся своїми пальцями мені у волосся. Я чую як стукіт серця повертаються до норми, кажу як кохаю тебе. Наче змовившись одночасно пропонуємо перекур, накинувши на голі плечі плед виходимо на кухню. Я відчиняю вікно, Київ знову зустрічає похмуро, але на цей раз крізь налиті хмари пробивається сонце, утворюючи духоту в повітрі, ненавиджу таку погоду. Підкурюючи собі цигарку, слухаю від тебе як шкідливо палити, сміюсь, прошу тебе вийняти свою цигарку з рота, коли говориш мені про те, чому ж не можна курити, теж заливаєшся сміхом, легенько цокнувши мене по носі, від чого я смішно поморщилась. Так і стояли в обіймах, голі тіла прикривав шматок тканини, Київ жив своїм життям, цигарки тліли, а наше кохання лише розгоралось.