Початок дня. Школа. Вечірні ігри

Середа, 7 ранку. А це означало, що Тедові пора прокидатись у школу. Відкривши очі, сонце засліпило його очі. З великим зусиллям та нехіттю, він встав із ліжка та попрямував у сторону ванної кімнати. Постер на його дверях із Linkin Park нагадував усім, кому належить ця кімната. Зелені шпалери у коридорі уже стали настільки звичними, що він пропонував своїм батькам(і неодноразово) переклеїти їх, але вони відмовлялись від цієї ідеї. Поглянув на себе у дзеркало. Чорне волосся заважало нормально поглянути на своє обличчя, тож він відтулив їх. Карі очі вдивлялись у це молоде та свіже лице, що прямо сяяло молодістю.

• Любий, сніданок готовий, йди їсти!
• Зараз, мамо, ще хвильку.
• Хутчіше, а то сніданок охолоне.

Тед ще раз глянув на своє обличчя і попрямував до себе у кімнату. Там, на його стільчику, лежали речі: синя сорочка, яку йому подарували батьки на 15-річчя та джинси. Він їх одягнув та попрямував на кухню, де його вже зачекались батьки. Мати побачила його та поклала у тарілку яєчню-бовтанку, яку так полюбляє її син. Тато, як завжди, був зайнятий ранішньою газетою.

• Що там у газеті пишуть?
• Та нічого такого. Криптовалюта підскочила, когось збили на машині, у когось лотерейний білетик видався виграшним.
• Ох, зрозуміло.

Хоч як Тед не намагався, але стосунки з татом у нього були натягнуті. Одного разу, щоб зблизитись, він запросив його на виставку ретро авто, але й там тато тримався відстороненим від сина. Звісно, Тед розумів, що тато любить його, але він хотів бути ближчим з ним, ніж зараз.

• Над чим задумався, любий?- запитала мама.
• Ох, та нічого такого. А що, дуже видно?
• Ні, просто ти скоро до школи запізнишся.

І справді, він поглянув на годинник, що на стіні і побачив там 7:40. Поспіхом доїв свою яєчню та побіг до коридору, щоб узяти свій рюкзак.

• Тату, я ж сподіваюсь, що твоя обіцянка підкинути мене до школи ще не втратила своєї актуальності?
• Ну звісно що ні. Йди до машини, я скоро прийду. Ось тобі ключі, відчини її поки.

Тед узяв рюкзак та пішов до їх сімейної Toyota Corolla. Вона йому дуже подобалась, а особливо те, як тато комфортно її водив. Він натиснув кнопку розблокування на ключах і машина засигналила, давши свою згоду на користування. Тед сів на пасажирське місце та став чекати на тата, але минуло не довго і тато сів на водійське місце. Мотор загарчав, і машина почала котитись донизу. Він поглянув у вікно і побачив маму, яка махає їм на прощання. Це підняло настрій Теда і він помахав їй у відповідь. Він дуже любив, коли мама посміхається, бо тоді вона схожа на сонце, яке гріє його серце.

• Тату, вмикнеш музику? А то якось тихо.
• Звичайно, ковбою. Що б ти хотів послухати?
• BTS- “Dynamite”, адже немає нічого кращого, ніж це.
• Ти мені тут так не жартуй, бо пішки підеш.- гримнув батько.
• Ну ти ж знаєш, що я жартую. Якщо серйозно, то щось із AC/DC, якщо твоя ласка.
• Ось це вже краще, юначе.

І машиною розлилась електрогітара. Тато вирішив вмикнути “Back in black”. Вона подобалась Тедові, бо вона йому чимось нагадувала себе. Вони мчали по шосе під AC/DC. І більше ніяких звуків, лише інструменти. Тед не старався завести з татом діалог, бо знав, що відповіді будуть короткими та стриманими. Школа уже виднілась через переднє скло, а біля входу саме чекали його друзі: Майк та Джером. Тато повільно зупинив машину біля головного входу і Тед вийшов з машини.

• Люблю тебе, тато. – на прощання сказав Тед.
• Знаю, ковбою, а тепер біжи хутчіш, бо запізнишся.- і з цими словами тато поїхав на роботу в офіс.

Його школа була самою звичайною старшою школою. Коли він на неї дивився, його охоплював захват і страх водночас. Але він знав, що йому все рівно потрібно туди йти, як би сильно він того не хотів. Він дав краба Майку та Джерому і вони пішли всередину школи.

• До речі, Тед, ми з Майком обговорювали плани на вечір.-Сказав Джером.
• Справді? І що ж ви запланували?- зацікавлено запитав Тед.
• Ну, у нас було 2 варіанти: або ми цілий вечір будемо грати у Dungeons and Dragons, або піти у комп’ютерний клуб грати у старі ігри.- відповів Майк.
• Ну, ідеї непогані. Я підтримую ідею з DnD.
• Значить вирішено, сьогодні нас чекатиме вечір чудес та боїв.- відказав Джером.

Як тільки Джером промовив свою заключну думку, пролунав дзвінок, тому їм потрібно було розійтись у свої класи. У Теда починалась математика, хоча у його друзів була зараз географія. Він пішов до свого «відстійного» класу математики, як його називав Тед. Його місце було на 3 ряду, поряд із дівчиною на ім’я Кейт. Вона була капітаном групи підтримки їхньої школи, тому з зайвою вагою проблем у неї не було. Виглядала вона просто супер: її волосся кольору блонди як завжди було вимите до ідеалу. Зелені очі наче випромінюють ласку та доброту.

• Агов, Теде, ти ще з нами?- запитав учитель.
• Т-так, я ще тут.- нервово відказав Тед.
• Тоді яка відповідь до цього прикладу?- і він показав на дошку.

Він нервово краєм ока глянув на Кейт, після чого почув: «4 кореня з 5».

• Правильна відповідь 4 кореня з 5!- нервово крикнув Тед.
• Гаразд, це правильна відповідь, але більше не літай у себе в думках, будь ласка.
• Гаразд, учителю.

Він помітив як посміхається Кейт, і це чомусь нагадало йому про маму.

• Дякую, Кейт, ти мене врятувала.
• Та немає за що. До речі, у тебе немає запасного олівця? Бо я свій десь загубила.
• Так, звичайно, тримай.- і він протягнув їй зелененький, заточений олівець.
• Дякую.

Нарешті пролунав дзвінок, який свідчив про закінчення уроку. Він зустрів своїх друзів, які виходили з кабінету географії. Тед пересікнувся поглядами з хлопцями та пішов на інші уроки, що чекали на нього. Години пролетіли непомітно і Тед попрямував до себе додому, але хлопці зустріли його біля входу до школи:

• Теде, ми поговорили і вирішили зібратись у Майка вдома о 18 годині. У тебе як, виходить?- запитав Джером.
• Звісно. Чекайте мене там, я скоро підійду.- відповів Тед.
• Тоді окей. Не забудь, о 18!- крикнув Майк йому навздогін.

І Тед якнайшвидше побіг додому. Вітер був прохолодний та освіжаючий, що надавало йому наснаги. Будинки пролітали перед ним. В той момент він відчував себе найшвидшою людиною на Землі. Ніщо не могло його зупинити, особливо зараз. Єдине про що він пожалкував- це про те, що він не взяв із собою до школи навушників, щоб слухати музику під час бігу. Але ось перед ним його будинок, де мати на кухні щось «творить». Тед влетів у дім, наче ураган. Він побіг до себе у кімнату, щоб швидше зробити домашнє завдання та побачитись з друзями.

Через декілька годин домашнє завдання було виконане. Тед спустився до кухні, де є настінний годинник. Час показував ще 20 хвилин до часу зустрічі.

• Мамо, ми з хлопцями зустрічаємось у домі Майка.
• А це навіщо?
• Ну, ми запланували пограти у Dungeons and Dragons. Так сказати, класно провести вечір.
• А як же вечеря?
• Нічого страшного, я щось собі куплю по дорозі.
• Ох, ну що ж мені з тобою робити? Добре, але будь там недовго. Гаразд?
• Добре, мамо. Все, я побіг.

Гра була дуже довгою, але і не менш цікавою. Вони пережили багато цікавих і складних битв та зустріли цікавих персонажів. На годиннику уже було 21:45, тому хлопці вирішили завершити гру.

• Ох, це було неймовірно.- сказав Тед.
• Ага, і справді було цікаво. Особливо той момент, де тобі не випало 10 і ти звабив осьминога.- промовив Майк і всі по-дружньому розсміялись.
• Ой, будь ласка, не згадуй мені це.
• А не треба було грати за барда!
• Так, хлопці, заспокойтесь, нам ще завтра до школи, тому нумо розходитись.- підсумував Джером.
• Він правий. Я пішов перший, тому завтра ще зустрінемось.- сказав Тед і попрощався з ними.

Цього чудового вечора він не поспішав додому. Людей на вулиці було небагато, тож він насолоджувався тишею на повну. Свіже повітря освіжало його голову та думки. Зірки сяяли яскраво і його просто зачарувало небо. Іноді він полюбляв гуляти темною вулицею та дивитись на небо. Він знаходив у цьому щось чаруюче та незвичайне. Можна навіть сказати, що магічне.

Він повернувся додому. Батьки уже спали, а тому Тед тихо прокрався до себе у кімнату. Там його зустріли різноманіття всяких постерів: Slipknot, Black Sabbath, DIO, AC/DC, Queen. Тед впав на своє ліжко та осягнув, наскільки ж він утомився за сьогодні. Неначе пропрацював цілий день на якомусь будівництві. Зате він був задоволений собою. Тед роздягнувся, накрився своєю м’якою ковдрою, на якій зображені метелики та заплющив очі. Його огорнув міцний сон із чіткими та кольоровими сновидіннями.