Любовна трагедія

Едгар збирався на зустріч з Рампо. Едогава його заставив прогулятись нічним парком. По як завжди вийшов швидше. Він не любить запізнюватись. А Рампо навпаки, кожен раз запізнюється. Коли Едгар дойшов до місця, де вони мали зустрітися не побачив Едогаву.

*Напевно запізнюється..* – подумав Едгар

Пройшло хвилин 20, а детектива ще не було.

По почав хвилюватись. Рампо ще ніколи на так довго не запізювався. Аллан витягнув телефон з кишені пальта, та набрав Рампо. На дзвінки він теж не відповідав. Тоді Едгар почав реально хвилюватись за нього. Обернувшись в сторону, з якої мав іти Рампо, він побачив силует, який швидко наближався. Подумавши що це Рампо, Письменник почав бігти в його сторону.

– Рампо, привіт.

– …

– Чому ти не відповідаєш..? Я дуже довго чекав на тебе, де ти був?

Едгар вирішив заглянути під коричневий капелюх, який носив Рампо. Едогава досить низько його опустив. Його лиця майже не було видно.

Коли Едгар припідняв капелюх, відчув різкий холод. Таке враження ніби в нього запхали ніж. Але, йому не здавалось. Це була реальність. Те все що він відчував була реальність. Це був не Рампо, а інша людина в його одязі. Це була фальшивка.

Едгар більше не міг стояти на ногах. Він різко звалився на землю. Письменник відчув сильний біль в боці. Коли він доторкнувся до болючого місця, побачив що вся рука була в крові. Потім Едгару почало темніти в очах. Нікого поблизу не було, бо це була пізна година. І він був в місці, де зазвичай досить мало людей. Надії на те що він виживе було мало. Але Раптом він почув знайомий голос.

Це був Рампо. Справжній Рампо.

– Господи, По! Чому ти на землі? Чому твоя рука вся в крові?

Рампо підняв едгара. Він не знав що йому робити. Він був наляканий.

– Хто це з тобою зробив..? Благаю тебе, не помирай, чуєш мене..?

Едгар відчув, що щось мокре впало йому на лице. Це були сльози Рампо.

– Ні.. тільки не ти, благаю..Я не переживу це! – – Благаю тебе, протримайся ще трішки! Швидка вже їде!

– Р.. Р-рампо.. Едгару стало тепліше, коли він відчув Руки Рампо на своєму обличчі. – Я маю тобі дещо с-сказати, доки не пізно.. -Я.. я тебе люблю.. Після цих слів у Едгара закрились очі.

– Я.. Ей, По! Ти чуєш мене? Будь ласка, відкрий очі! Скажи що небудь, не мовчи..!

Рампо намагався щось зробити, але все марно. Едгар не дихав.

Швидка приїхала через 5 хвилин. Рампо поїхав Разом з По. Цілу дорогу він не міг перестати плакати. Він не знав що буде робити, якщо Едгар помре. Едогава не уявляв свого життя без нього. У операційній Рампо мусив залишити Едгара, бо знаходитись там було заборонено. Він чекав у коридорі. Едогава старався себе не накручувати на погане. Детектив не міг перестати плакати. Йому ще ніколи не було так погано.

Через дві години з операційної вийшов лікар. Рампо одразу встав та підійшов до лікаря.

– Ми думали що у нас нічого не вийде, але нам вдалось його врятувати. Він живий. Але зараз ви не можете відвідати його, він має відпочити після операції.

– Господи.. я такий радий! Рампо було уже все одно можна чи не можна, він просто хотів його побачити.

Рампо влетів до палати та одразу обійняв По

– Господи, я такий радий що з тобою все в порядку! Рампо взяв руку По в свої руки та стиснув

– Рампо.. Едгар поцілував Едогаву в лоб

– Хто це з тобою зробив, По? Тільки скажи, і я знайду та вб’ю його.

– Я..я не знаю, Рампо. Я не бачив його лиця. Але він був в такому самому одязі, як в тебе.. Я не думав що таке станеться..

– В-вибач Едгар! Це моя вина.. Якщо би я не запізнився то з тобою було б все в порядку..

– Це не твоя вина, Рампо.

– Я люблю тебе. Я не знаю що би я робив без тебе. Я не уявляю свого життя без тебе, Едгаре.

– І я тебе люблю, Рампо! Едгар руками притягнув Рампо ближче та поцілував.

– Буду з нетерпінням чекати твоєї випи

ски з лікарні!