Фанфіки українською мовою
    Попередження щодо вмісту: Ж/Ч

    Альтернатива

     

    До мрії усе ближче.

     

    Гвадалахара.

     

    Друга половина Березня.

     

    Університет.

    Біля аудиторії.

    Регіна: Доброго дня, професоре.

    Професор Капурро: Доброго дня. – відкриває двері – Дівчинко, ти до мене?

    Регіна:Професоре, сеньйоре Модесто…

    Професор Капурро:Ти прийшла мене попередити?

    Регіна:Так. Сьогодні плановий огляд.

    Професор Капурро:Я тебе зрозумів. Можеш бути вільною. Сьогодні буде завдання.

    Регіна:Ви попереджали що дасте список літератури.

    Професор Капурро: Літератури усього небагато. Творча робота.

    Регіна:Так, вплив класичної школи композиції на сучасну музику.

    Професор Капурро, подає аркуш паперу:Тут список потрібної літератури.

    Регіна, бере аркуш:Дієго Дуран, Берналь Діас Де Кастільо. – посміхнулась – Три книги професора Модесто Капурро.

    Професор Капурро:Вашого покірного слуги.

    Регіна, ховає аркуш:Добре у мене ще одне заняття. Книги я візьму у бібліотеці.

    Професор Капурро:Там знайдете і мої доробки.

    Регіна:Я вас зрозуміла.

     

    Навчальний день скінчився швидко.

    У бібліотеці.

    Бібліотекар:Слухаю.

    Регіна, подає папір:Мені потрібні ці книги.

    Бібліотекар: Тільки у читальному залі.

    Регіна:А на руки я можу взяти?

    Бібліотекар: Гаразд, можеш узяти. Але тільки поверни.

    Регіна:Я все поверну. Обов’язково поверну.

    Бібліотекар: Можеш і собі лишити. Дві перші все одно списувати потрібно, а професора Капурро і так достатньо.

    Регіна:Все одно дякую.

     

    Час пообіді.

    Клініка.

    Кабінет лікаря.

    Регіна:Лікарю, можна?

    Лікар Кортес:Проходьте, сідайте.

    Регіна: Я прийшла на прийом і дізнатися про результати аналізів.

    Лікар Кортес, переглядає папери:Що ж аналізи добрі. Але слідкуйте за харчуванням. Вам потрібно добре харчуватися.

    Регіна: Дякую, вам лікарю.

    Лікар Кортес: Дозвольте я вас огляну.

    Регіна:Так, я готова до огляду.

     

    Під час огляду.

    Лікар Кортес:Хм! Добре, все добре. Органи у задовільному стані. Явних ознак порушень не виявлено.

    Регіна: Живіт іноді пульсує.

    Лікар Кортес, посміхнулась:У цьому нічого немає страшного. Будуть ще запитання?

    Регіна: Іноді зводить ноги, але не сильно.

    Лікар Кортес: Харчування, ось що головне. Какао, авокадо. – посміхнулась – Чіа, а також горіхи.

    Регіна:Я зрозуміла.

     

    Після огляду.

    Лікар Кортес:Бережіть себе і майбутню дитину.

    Регіна:Ще мені постійно хочеться солодкого.

    Лікар Кортес:З цим обережно, але потроху можна.

    Регіна, посміхаючись:Я усього дотримуюся.

    Лікар Кортес:І поменше навантажень, побільше відпочинку і прогулянок. Буду за вами спостерігати й надалі.

    Регіна:Лікарю, у мене незабаром буде практика.

    Лікар Кортес:Я вас зрозуміла. Вам потрібна обмінна карта. Зачекайте кілька хвилин.

    Регіна, підвелась:Ще раз вам дякую.

     

    Регіна вийшла з кабінету.

    Минула одна година.

    У коридорі.

    Лікар Кортес, подає теку:Тут ваші документи.

    Регіна: Дякую вам, сеньйора Доротея.

    Лікар Кортес: Бережіть себе.

    Регіна:Прощавайте.

     

    Регіна вийшла з лікарні.

    Пішла у бік будинку.

    Регіна, подумки: Сон коханого і тяжіння до солодкого? – радісно – Дівчинка, у мене буде дівчинка.

     

    На вулиці зустріла Абріль.

    Регіна, посміхаючись: Привіт.

    Абріль: Бачилися сьогодні.

    Регіна:Я привітаю тебе ще раз.

    Абріль, обіймає: Привіт, привіт, подруго.

    Регіна, обіймає: Абріль, рідна.

    Абріль: Ти як? Де була?

    Регіна, посміхаючись:Все добре. Чудово.

    Абріль:Тебе професор Капурро питав.

    Регіна:Я його бачила. Все буде завтра.

    Абріль: Як самопочуття?

    Регіна:Співати хочеться. Прогуляємось?

    Абріль:Я не проти.

     

    Неспішно пішли вперед.

    Регіна:Який чудовий день!

    Абріль:Я тобі не казала.

    Регіна:Про що?

    Абріль:Мені подобається Фредеріко.

    Регіна:Він гарний хлопець. І це ти тільки помітила?

    Абріль:Він такий шляхетний. Усім допомогає. Схожий на твого хлопця.

    Регіна, посміхнулась:Мій Едмундіто.

    Абріль:Сумуєш?

    Регіна, посміхнулась:Нам не можна сумувати. – доторкнулась до живота – Моя радість.

    Абріль:Зайдемо на тістечка?

    Регіна: Давай.

     

    У кафе.

    Абріль:Ось вони які!

    Регіна:А вони свіжі?

    Абріль:Пахне свіжим.

    Регіна:Добре, беремо.

     

    За столиком.

    Абріль:Я тут пригадала арію Кармен.

    Регіна:Хабанера. – їсть тістечко – Моя улюблена.

    Абріль, п’є шоколад:Я пригадала ту пісню.

    Регіна, п’є шоколад:Яку?

    Абріль:Яку ти так легко вивчила.

    Регіна, їсть тістечко:Ми за ці роки чого тільки не вчили.

    Абріль, наспівує:Плач моє серце.

    Регіна, посміхнулась:А от плакати ми не будемо. – наспівує – Ай, ай, ай, ай,

    Співай і не плач,

    Бо від співу вони щасливі,

    красиве небо, серця.

    Абріль: Дякую тобі, подруго. Ти можеш втішати.

    Регіна:Ти ж закохалась і це добре.

    Абріль:Я хотіла сказати, про ту пісню з Різдва.

    Регіна: Чудовим був концерт. Незвична музика.

     

    Після відвідування кафе.

    Регіна:Як це було смачно.

    Абріль: Тепер можна і не вечеряти.

     

    За спиною почувся голос.

    Фредеріко: Абріль, зачекай.

    Регіна, посміхнулась: Легкий на згадку.

     

    Підійшов хлопець.

    Фредеріко:Гуляєте, красуні?

    Абріль: Були у кафе.

    Фредеріко:Негоже гуляти одним у такий час.

    Абріль:Чого це я одна? Зі мною подруга.

    Регіна:Добре, будемо гуляти разом.

    Абріль:А де Октавіо?

    Фредеріко:Друг вдома.

     

    Утрьох пішли гуляти.

    Фредеріко:А чого красуні мовчать?

    Абріль:Хочу почути тебе.

    Регіна:Заспівай нам щось.

    Фредеріко:Я звичайно що не маріачі. Але виконаю ваше прохання.

    Регіна:А що у тебе у валізці?

    Фредеріко:Мій вірний друг. Саксофон.

     

    Фредеріко, дістав і налаштував саксофон, почав награвати мелодії.

    Регіна:Яка музика! Блакитний місяць.

    Фредеріко, прибрав саксафон:Ти її знаєш?

    Регіна:Так.

    Фредеріко:Заспівай, красуня.

     

    Фредеріко продовжив гру на саксофоні.

    Регіна, співає: Блакитний місяць, ти бачив, як я стою одна.

    Без мрії у серці,

    Без кохання…

     

    Довкола зібралася публіка.

    Жінка:Це талант!

    Хлопці:Яка вона гарна.

    Абріль, подумки:Це дійсно талант.

    Хлопець, дістає гаманець: Люди, у кого є декілька песо, чи не пошкодуєте для таланту?

    Огрядний чоловік у капелюсі:Це можна. – дістає купюри – Як гарно співає і цей юнак грає.

    Абріль, тихо:Що вони роблять?

     

    У валізку полетіли купюри.

    Регіна скінчила співати.

    Абріль:І що тепер робити?

    Фредеріко, присів до валізи: Та тут сто песо набереться!

    Регіна:Розділимо на трьох.

    Фредеріко, зібрав гроші:Вони твої. – подає купри – Це для тебе.

    Абріль:Ходімо додому.

    Фредеріко:Після того як я вас проведу.

     

    Біля будинку Регіни.

    Регіна:Сто песо! Це великі гроші.

    Абріль:Які ти чесно заробила.

    Фредеріко:Бувай, красуня.

    Регіна:До зустрічі.

     

    Регіна зайшла до себе.

    У кімнаті.

    Регіна: Вип’ю шоколаду і буду відпочивати. – доторкнулась до живота – Моя дівчинка. Ти така жвава.

     

    Поставила на плиту чайник. Насипала у чашку какао. Ввімнкнула приймач. До дверей постукали.

    Регіна: Зараз відкрию. – відкрила двері – Ти? Проходь!

    Октавіо:Був у сестри. Вирішив зайти.

    Регіна, схрестила руки:Бачилися сьогодні. І твій друг сказав що ти вдома.

    Октавіо:Так я живу неподалік.

    Регіна, опустила руки:Добре, проходь.

    Октавіо:Ти мене не женеш?

    Регіна:Я тебе навіть шоколадом пригощу.

    Октавіо:Це добре.

     

    За столом.

    Октавіо:Гарна пісня!

    Регіна:А яка тобі довподоби музика?

    Октавіо: Більше за все подобається кантрі.

    Регіна:А я полюбляю джаз.

    Октавіо:Хто зараз не полюбляє джаз?

    Регіна:Не знаю. Можливо що літні люди.

    Октавіо:Мій дідусь любить кантрі. Коли я буваю вдома і вмикаю програвач, він відразу кричить. Вимкни своїх півнів.

    Регіна, сміється:Так і каже?

    Октавіо:Так. – п’є шоколад – Смачно.

     

    Минуло п’ять хвилин.

    Октавіо, п’є шоколад:А ще одне пригадав.

    Регіна:Вже цікаво почути.

    Октавіо, розповідає: Маленький хлопчик грав у футбол.

    Раз озирнувся, тут тато прийшов.

    “Що ти робив, як день твій пройшов”?

    “Не знаю – каже – Ось м’ячик знайшов”.

    Регіна, посміхнулась:А далі то що?

    Октавіо, посміхнувся:А цього ніхто не знає. Можливо що став відомим спортсменом. – подивитися на годинник – О, вже час.

    Регіна:Добре. Вже і я хочу відпочити.

    Октавіо:Бувай.

     

    Регіна залишилася на самоті.

    Регіна, дивиться на фото: Незабаром зустрінемося.

     

    Другого дня.

    Університет.

    В аудиторії.

    Регіна: Доброго дня, професоре.

    Професор Капурро:Радий тебе бачити.

    Регіна:Вже незабаром вирушаю додому.

    Професор Капурро:На практику, голубко. І для тебе є завдання. – подає папери – То як, впораєшся?

    Регіна, бере папери: Щоденник практики, звіт і завдання. – посміхнулась – Складна робота.

    Професор Капурро:Це на перший погляд. – посміхнувся – І над дипломом працюй.

    Регіна:Я вже почала працювати.

    Професор:Літературу вже знайшла?

    Регіна:Так, за вашою рекомендацією. І вибачте що вчора не змогла.

    Професор Капурро: Здоров’я це важливо. – промовчав – Особливо майбутніх дітей.

    Регіна:До зустрічі.

    Професор Капурро:Ще побачимося. Як виникнуть питання, телефонуй.

    Регіна:Буду знати.

     

    Регіна вийшла з аудиторії.

    Абріль:То що тобі сказали?

    Регіна: Працювати над дипломом і практикою.

    Абріль:Є ще час, сходимо на обід?

    Регіна:Пішли, дівчинко моя, пішли.

     

    Увечері Регіна збирала речі у дорогу.

     

    Минуло два дні.

    Коста Дорада

    Вечір.

    Зупинка автобуса.

    Регіна:Невже я вдома?

    Мігель, обіймає:Дочко! Чому не сповістила, я б приїхав за тобою?

    Регіна:Усе добре. Зі мною усе гаразд.

    Мігель:Там мама смаколиків наготувала.

    Регіна:Пішли додому.

     

    Будинок Ернандес.

    Мередіт:Дівчинко моя! Все добре?

    Регіна:Так, все гаразд. Як пахне їжею.

    Мередіт:Ти відпочинь.

    Регіна:Якщо тільки вмитися.

     

    Минуло п’ятнадцять хвилин.

    За столом.

    Регіна:Яке усе смачне!

    Мередіт:Їж дівчинко.

    Мігель:А що ж навчання?

    Регіна:Одна з кращих.

    Мігель:Наша порода! Ернандес.

     

    Після вечері.

    У вітальні.

    Регіна, подає гроші: Прийміть від мене.

    Мередіт: Навіщо доню?

    Регіна:Ці гроші я заробила співаючи. Правда дещо витратила.

    Мередіт:І ці забирай собі.

    Регіна:У мене буде практика. Зароблю ще.

    Мігель:Бери доню.

    Регіна:Добре.

    Мередіт:Ходімо до саду. Подихаємо перед сном.

     

    В саду.

    Регіна:Який гарний вечір.

    Мередіт, обіймає:Моя дівчинка.

    Регіна: Тепер я розумію, коли тата довго не було.

    Мередіт:Сумуєш за Едмундо?

    Регіна:Дуже сумую.

    Мередіт:Не сумуй. Ти повинна дбати про майбутнє. Своє майбутнє.

    Регіна:Який тільки Місяць!

    Мередіт:Будемо заходити. Ти йди доню відпочивай.

    Регіна, посміхнулась:Колись я співала пісню. – показує – Он під тим вікном.

    Мередіт:Я вже і забула про те.

    Регіна:Добре, піду відпочивати.

     

    Зайшовши до себе у кімнату Регіна швидко заснула.

     

    Наступного дня.

    Ранок.

    Кімната Регіни.

    Регіна, роздивляється фото: Доброго ранку, коханий. Будемо вставати.

     

    У їдальні.

    Регіна: Доброго ранку, мамо!

    Мередіт:Як спалося у рідній кімнаті?

    Регіна, посміхнулась:Міцно, солодко, як дитя.

    Мередіт:Ти і є моя дівчинка. Маленька дівчинка.

    Регіна:Ця дівчинка вже давно доросла. Мені потрібно як найшвидше до лікаря.

    Мередіт:У нас стільки новин. Після того як відкрили церкву. Почали будувати лікарню. Щоправда маленьку. Але є місце терапевта, і навіть жіночого лікаря.

    Регіна, бере чашку:Жіночого лікаря, кажеш?

    Мередіт:Так, доню.

    Регіна, наливає чай:Це добре. Дуже добре для мене.

     

    Після сніданку.

    Регіна:Сходжу на прогулянку і по справах.

    Мередіт:Піти з тобою?

    Регіна: Лікарня недалеко.

    Мередіт:В добрий шлях.

    Регіна:Після цього зайду до подруги.

    Мередіт:Бережи себе.

     

    Регіна вийшла з будинку.

    На прогулянці.

    Неподалік від лікарні.

    Жизель:Дівчинко моя.

    Регіна, посміхаючись: Доброго ранку, сеньйора.

    Жизель, посміхнулась:А ти все гарнішаєш.

    Регіна:Так, зростає потроху. Ви у поселенні?

    Жизель:Приходила до знайомої.

    Регіна:А я от до лікаря.

    Жизель:Не буду затримувати.

    Регіна:Зустрінемось.

    Жизель:Неодміно.

     

    Регіна зайшла до лікарні.

    У кабінеті.

    Регіна: Доброго ранку, лікарю Пінто.

    Кармен: Доброго ранку. Я вас слухаю.

    Регіна, подає теку:Тут документи.

    Кармен, бере до рук:Коли був огляд?

    Регіна: Перед тим як приїхати.

    Кармен:Я зрозуміла. Ставлю на облік. Можете післязавтра приходити.

    Регіна, посміхнулась:Мені знайоме ваше обличчя.

    Кармен:Я навчалася у місцевій школі. – подає теку – Будуть ще питання?

    Регіна:До зустрічі.

    Кармен: Бувайте.

     

    Після лікарні Регіна пішла до співочого кафе.

    У кафе.

    Регіна: Є хто живий?

    Тадео:Ну я поки що живий.

    Регіна:Ти мені і потрібен. Я хочу практикуватися у вас.

    Тадео: Здається що ви співали.

    Регіна:Було діло. То як?

    Тадео, махнув рукою:Буде тобі практика. Красуня. Щось я Едмундо не бачив тисячу років.

    Регіна:Служба у нього.

    Тадео, подивився на живіт:Гарна служба, нічого сказати. – мотнув головою – Добре, сьогодні увечері розпочинай.

    Регіна, подає папери:Підпиши ось це

    Тадео, бере папери:Це можна. – ставить підпис – А твій стан практиці не завадить?

    Регіна:Зі своїм станом я розберусь сама.

    Тадео, подає папери:Ну-ну! Ну-ну! – посміхнувся – Хех!

    Регіна, бере папери: Нічого смішного.

     

    Денна година.

    Будинок Аріадни Піке.

    Аріадна:Подруго! Рада тебе бачити.

    Регіна, обіймає:Привіт, Аріадна.

    Аріадна:Проходь до кімнати.

    Регіна:І сукню покажеш?

    Аріадна:А як же ж. – посміхнулась – Ти ж не наречений.

     

    Кімната дівчини.

    Аріадна:Вже завтра моє весілля.

    Регіна:Усі мрії повинні здійснюватися.

    Аріадна, обіймає:І твоя здійсниться.

    Регіна:Вже сьогодні буде твоє прощання з дівоцтвом.

    Аріадна: Зберуться подружки.

    Регіна:Якою буде твоя сукня?

    Аріадна:На сьогоднішній вечір?

    Регіна:Ні, весільна.

     

    Аріадна підійшла до шафи.

    Аріадна:Вона дуже проста. – дістає – Ось така.

    Регіна:У дрібну квіточку. Дуже гарна і мила.

    Аріадна:А ти думала вже над сукнею?

    Регіна:Хочу дещо особливе.

    Аріадна:Мені бабуся розповідала, що найкраща тканина, це у сеньйори Родрігес.

    Регіна:Я теж незабаром стану Родрігес. – покрутила рукою – Джаз дует “Родріго і Ко”.

    Аріадна:Регіна Ернандес, вже звучить як пісня.

    Регіна:Я тобі сьогодні заспіваю.

    Аріадна:У нашому співочому кафе?

    Регіна:У мене вже був досвід. У Раймундо на весіллі співала. І раніше теж…

    Аріадна:Добре, треба підготуватися.

    Регіна:Я тобі ще з зачіскою допоможу. Будеш не гіршою за Керол Лендіс.

    Аріадна:Вона справжня красуня.

    Регіна:Розпочинаємо підготовку до свята.

     

    Регіна швидко зробила зачіску подрузі.

    Аріадна, захоплено:Яка краса!

    Регіна:Ти справжня зірка кіно.

    Аріадна:Дуже гарно. А у чому будеш ти?

    Регіна:У цьому.

    Аріадна: Знайдеться і для тебе сукня. У тебе гарні спідниця з блузкою. Але це не святкове.

    Регіна:Добре. – розчісує волосся – Ми будемо гарними.

     

    Вечір настав швидко.

    Біля співочого кафе.

    Регіна: Скільки спогадів.

    Аріадна:Тут ми відзначали твоє день народження.

    Регіна:А тепер ми прощаємося з твоїм дівоцтвом.

    Аріадна:Ти якась бліда.

    Регіна:Зі мною усе добре. На кого чекаємо?

    Аріадна:На дівчат.

    Регіна:Я вже бачу що йдуть Антуана з Хільдою.

    Аріадна, здивовано:І Мартіна з Ізабель.

    Регіна: Веселою буде вечірка.

    Аріадна:Цікаво, як там мій Еркуле?

    Регіна:Теж святкує.

     

    Підійшли дівчата.

    Антуана:Вітаю, подруго.

    Ізабель:Давно тебе не бачила.

    Аріадна:Я тебе теж.

    Мартіна: Сьогодні свято дівчата. Регіна, яка ти красуня. Давно вже тут?

    Регіна:У мене практика. Сьогодні розпочнеться.

    Хільда:До свята все готово. Прошу до середини.

    Антуана:А де ти бігала?

    Хільда:Додому, потрібно було.

     

    Тим часом на ранчо.

    Еркуле:Яка атмосфера!

    Габріель: Тільки без братів не те.

     

    Підійшов Едмундо.

    Едмундо, посміхнувся:Як це без братів не те?

    Габріель, обіймає:Старий, радий тебе бачити.

    Едмундо, посміхнувся:Що я тобі дівчина, чи що? Ні, треба і тобі дівчину мати.

    Габріель:Дівчину так просто не заведеш. Це тобі не кобила.

     

    Підійшов Раймундо.

    Раймундо:Тут ти правий брате.

    Габріель:Прошу сеньйори до маленького салуна.

    Едмундо, посміхнувся:Не знав, що у тебе таке є.

    Габріель:То не я, то все батько.

    Раймундо, посміхнувся:Сеньйор Серхіо може.

    Габріель:І нам’яти вуха зможе.

    Едмундо:Тобі досі по вухах дістається?

    Габріель, посміхнувся:Ні. Хлопці давайте святкувати.

     

    У коморі.

    Раймундо:Є місце де розгулятися.

    Едмундо:І поспівати. Знаєте щось хочеться заспівати своє. Те що на серці лежить.

    Габріель:Давай друже.

    Едмундо, бере гітару: Ця пісня не весела.

    Еркуле:Ще краще.

    Едмундо, співає:Зустрів дівчину я. Думав що не моя. Ой якою гарною вона була. Пройшла ніч, пристрастю наповнена. А та дівчина мені відповіла. Приходь до мене коли зійде зоря. Чекати буду на тебе я. Прийшов туди де її знайшов. – жалібно – І від тої дівчини хустку лише знайшов.

    Габріель, наливає чарки:Ну досить вже.

    Едмундо:А це що?

    Габріель:Усе по-дорослому. Це пульке.

     

    У співочому кафе.

    Регіна:У цей чудовий вечір, я хочу дещо заспівати.

    Антуана:Ще встигнемо запівати.

    Аріадна:Співай дівчинко, як так хочеться.

    Регіна, біля мікрофона:А зараз буде пісня. – співає – Мені сімнадцять літ минало.

    Якраз тоді сади цвіли.

    Я про кохання ще не знала.

    Ми тільки друзями були…

    Аріадна:Як гарно співає.

    Антуана:А про що?

    Хільда:Звісно що про кохання.

     

    Після закінчення пісні.

    Регіна:Води можна?

    Тадео:Це неперевершено! Ніколи не чув подібного.

    Регіна:Це все хорова капела.

    Ектор, подає воду:Випий, стане легше.

    Регіна, п’є воду:Як легко відразу.

    Тадео: Самородок, який став діамантом.

    Антуана:А зараз усі до столу.

    Регіна:А солодке буде?

    Антуана: Зараз фахіта. Потім солодке.

    Регіна:Я вже хочу м’яса. Багато м’яса.

    Аріадна, подає фахіту:Бери моя дівчинка.

    Регіна, бере фатіху:Яка смакота! Чудово пахне.

    У той вечір Регіна заспівала п’ять пісень.

     

    Після завершення святкування.

    Дорогою додому.

    Аріадна: Стільки радості приніс цей вечір.

    Регіна:А мені у задоволення було співати.

    Аріадна:Вже пізно. А завтра рано прокидатися.

    Регіна:Для мене велика честь, зібрати тебе до весілля.

    Аріадна, обіймає:Моя дівчинка. Ти повинна себе берегти. Буде ще Хільда.

    Регіна:Тоді до зустрічі.

    Аріадна:Так, я прийшла.

    Регіна:І мені неподалік.

     

    Настав день весілля у подружки.

    Ранок.

    Будинок Аріадни Піке.

    Регіна: Сьогодні свято у дівчинки.

    Аріадна:Я трохи хвилююся.

    Регіна:Усі хвилюються у цей день. Навіть наші мами хвилювалися. Треба щось думати з діадемою.

    Аріадна:Діадеми, то для принцес.

     

    Заходить Хільда.

    Хільда:А чим ти не принцеса сьогодні?

    Аріадна:Сестро, подруго, ви що задумали?

    Хільда: Зробити тебе красунею.

    Регіна: Хільда, має рацію. – бере діадему, яка зроблена з намистин і бісеру- Як королеву з казок.

    Аріадна:Добре, дівчата.

     

    До завершення збирання залишилося кілька хвилин. Заходить Єсенія.

    Єсенія:Готова, онуко?

    Аріадна: Зараз, бабуся.

    Регіна, робить зачіску:І останній штрих, діадема. – надягає діадему – Все можна вирушати.

    Єсенія:Там тебе мама чекає.

    Регіна:Ми вже підемо.

    Хільда:Так, нам вже час.

     

    Біля церкви.

    Едмундо, обіймає:Моя дівчинка.

    Регіна, посміхаючись:Ми раді бачити татка.

    Едмундо: Майбутнього татка. Тобі як, дуже зле?

    Регіна:Усе добре. Як я мрію про це.

    Едмундо:Ти нічого не думай. Але на тебе чекає моя мама.

    Регіна:Це ще для чого?

    Едмундо:Зняти мірку, чи як це називається. Незабаром буде наше вінчання. Я хочу ще до народження стати твоїм чоловіком.

    Регіна:Ти вже ним став. Ти сьогодні з фотоапаратом?

    Едмундо:Моя дівчинка бажає фото?

    Регіна:Ні, не хочу.

    Едмундо:Ви прекрасні сеньйорита.

    Регіна:Ти знущаєшся?

    Едмундо:У тебе перепади настрою?

    Регіна, відвертається:Вже йде Еркуле.

    Едмундо:Я вчора пісню заспівав. І думав про дівчину.

    Регіна:Про яку ще дівчину?

    Едмундо, цілує руку:Про тебе.

     

    Після закінчення церемонії.

    Аріадна, посміхнулась:Настала чудова можливість передати цей букет, тій хто буде наступною.

    Ізабель:Я. Можна мені?

    Аріадна, посміхаючись:Я думаю що ніхто не буде проти, якщо це буде Регіна Ернандес. – подає букет – Будь щасливою.

    Регіна, посміхаючись бере букет: Відчуваю що я наступна.

    Едмундо:Так і буде.

    Еркуле:А тепер усі до музичного кафе.

    Едмундо, обіймає: Заспіваємо разом?

    Регіна, цілує:Буде чудовим тріо.

     

    У музичному кафе зібралися усі рідні та друзі молодят. У той день Едмундо і Регіна багато співали і танцювали. Зовсім скоро Регіна і Едмундо стануть чоловіком і дружиною.

     

    0 Коментарів

    Note