Привілей кохати

Альтернатива

Рожеві сатинові сни.

Підготовка до весілля.

 

Друга половина Травня.

 

Коста Дорада.

Вечір.

 

Співоче кафе.

Ектор:Розпочинаємо. Ти як себе почуваєш?

Регіна:Чудово. А що це за люди?

Тадео: Рибалки з сусіднього поселення.

Регіна:Так вони ж напідпитку!

Тадео:Наша справа маленька. Співати пісні.

Регіна:Добре. За роботу.

Тадео: Якщо усе вдасться. То будуть гроші.

Ектор:Непогані гроші.

Регіна:А що співати?

Ектор, посміхнувся:Зараз почуєш. Беніто, розпочинай

 

Залунала мелодія саксофону “Співайте, співайте, співайте (з розмахом)”.

Регіна, співає: Співайте. Співайте. Співайте. Всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах

Тадео, співає: Тепер ви співаєте з розмахом.

Регіна продовжує співати:Співайте, співайте, співайте всі починайте співати як ді-ді-ді, бах-бах-бах-дах!

Тадео, подовжує співати:Тепер ти співаєш, як усе.

Коли лунає музика,

Всі поїдуть до міста.

Але тут варто знати одну річ,

Співай високо і співай низько.

Регіна, тихо співає:Ой, співайте, співайте, співайте, всі починайте співати, як ді-ді-ді, бах бах бах дах

Тадео, співає голосно:Тепер ви співаєте з дуже гарним розмахом!

 

Після виконання пісні.

1 рибалка:А солоденька дівчинка! Яка солоденька! – підняв чарку – Так вип’ємо за це друзі.

 

Почувся регіт.

2 рибалка, підняв чарку:Я не проти.

3 рибалка:Підтримаю.

Решта рибалок, підняли чарки:Ми теж підтримаємо.

1 рибалка:За це вип’ємо стоячи. – підвівся – Будьмо!

 

На сцені стояла приголомшена Регіна.

Тадео:Все добре?

Регіна:Так, продовжуємо роботу.

Ектор:З тобою усе добре?

1 рибалка, з акцентом задумливо співає:”Ой хмелю ж мій, хмелю,

Де ж ти зимував?”

“Зимував я у темному лузі,

Та я не розвивався!” “Ой сину ж мій, синку,

Де ж ти ночував?”…

 

До рибалок підійшла Регіна.

Регіна:Я вибачаюсь, шановний, як вас звати?

1 рибалка, посміхнувся:А звуть мене, шановна. Максимо. І діда мого так звали і прадіда. Царство їм Небесне. – одягає капелюх – Вибач мені, дівчинко. Піду я. Хлопці за мною.

Регіна:Я перепрошую. А про що пісня?

1 рибалка, посміхнувся:Про життя. Про чоловічу долю.

 

Рибалки встали і вийшли з будівлі.

Тадео:Продовжимо?

Регіна:Якщо тільки дві пісні.

Ектор:Де дві, там і п’ять.

Тадео, посміхнувся:А де п’ять, там й десять. Працюємо.

Беніто:А що то за чоловіки?

Тадео:Від них тхне рибою.

Регіна, посміхнулась:Від них пахне морем і свободою.

Тадео:Продовжуємо.

 

До співочого кафе зайшли Еркуле і Аріадна.

Регіна:Подруга прийшла.

Тадео:Настала черга французької музики.

Беніто:Зіграти “Марсельєзу”? Ні, вже краще Діззі Гіллеспі.

Регіна:Хлопці, або починаємо щось грати, або я піду додому.

 

Завершили роботу близько опівночі.

Біля співочого кафе.

Еркуле:Дівчинко, тебе провести додому?

Регіна:Якщо вам не важко.

Аріадна:Ти будеш у безпеці.

Регіна:Добре, пішли.

 

Дорогою додому.

Аріадна:А ти чудово співала.

Регіна: Дякую за високу оцінку.

Еркуле:І дійсно все чудово.

Регіна: Тільки одне…

Аріадна:Щось сталося, тобі погано?

Регіна: Перед тим як ви прийшли. З кафе пішла група рибалок. Один чоловік так чудово заспівав.

Аріадна, обіймає:Моя дівчинка. Тобі просто потрібно це забути.

Регіна:Він так гарно співав.

Еркуле:І про що?

Регіна: Як він сказав про життя.

Еркуле:Усі пісні про життя.

Аріадна:Ти прийшла.

Еркуле:А нам на сусідню вулицю.

Регіна, обіймає подругу:Дякую тобі. До зустрічі.

Аріадна, посміхнулась:Бувай, подруго.

Регіна зайшла до будинку.

 

Ранок.

Будинок Ернандес.

Кімната дівчат.

Мередіт:Ти себе добре почуваєш?

Регіна:Не знаю. Дуже важко.

Мередіт:Тобі потрібно більше відпочивати. Ти перетрудила себе.

Регіна:Ще тільки половина практики.

Мередіт:Ти можеш подзвонити до університету?

Регіна:Так, він сказав що можу дзвонити, у будь-який час. У будь-який момент.

Мередіт:Це той самий випадок. Сходимо на пошту?

Регіна:У мене є краще варіант. Після сніданку і сходжу…

Мередіт:Добре, доню. Роби як знаєш.

Регіна:Де моє мереживо?

Мередіт:У тебе на столі.

Регіна:А де це сестра?

Мередіт:З ранку у книжках.

Регіна, одягає сукню:Яка вона гарна.

Мередіт, обіймає, посміхаючись:Животик теж гарний.

Регіна, робить зачіску:А які були у тебе відчуття?

Мередіт:У той час одна радість була, коли ти була під серцем.

Регіна, заколює невидимку:Краса!

Мередіт:Візьми щось на голову.

Регіна, бере капелюшок:Це я обов’язково візьму. А зараз снідаю і йду.

 

Після сніданку Регіна попрямувала до будинку Родрігес.

 

Проходячи повз ранчо Регіна почула як співають.

Габріель, співає голосно:Який прекрасний день і сонце,

Спокійне повітря після бурі!

Свіже повітря вже схоже на вечірку

Як це прекрасно в сонячний день

Але сонця не було,

Красивіше сьогодні…

 

Минуло дві хвилини.

Габріель, ще голосніше:Сонце моє!

Це перед вами!

Сонце, сонце моє,

Це перед вами!

Це перед вами!

Серхіо, почувся голос:Ти співаєш, чи працюєш?

Габріель:Працюю. А співати що не можна?

Серхіо:Я думав що пальці прибив.

Габріель:Просто чарівна дівчина пройшла.

Серхіо:Я бачу. Працюй.

 

Біля будинку Родрігес.

Регіна, посміхаючись:Рада вас вітати, донья Жизель!

Жизель, посміхнулась:Дівчинко моя, доброго ранку.

Регіна:Я від вас можу подзвонити?

Жизель:Звісно, проходь до будинку.

 

У будинку.

Вітальня.

Жизель:Проходь, сонечко. Розташовуйся. Будь як вдома.

Регіна:Я дещо принесла показати.

Жизель:Можна подивитися?

Регіна:Так, звичайно що можете. – набирає номер станції – Алло, з’єднайте будь ласка з містом Гвадалахара. Університет, Факультет мистецтва, вокальна відділення. Чекаю.

Жизель:То як?

Регіна:Чекаю на виклик.

 

Минуло пів години.

Телефоністка: Університет Гвадалахара.

Регіна:Так, це для мене.

Телефоністка: З’єдную.

 

Коротка пауза.

Регіна, телефоном:Професоре Капурро? Вибачте, Ви можете його покликати? Покличте його будь ласка.

Жизель:То як?

Регіна, слухавка у руці: Кличуть.

Професор Капурро, телефоном:Хто це?

Регіна:Професоре Капурро, це Вас турбує студентка Регіна Ернандес.

Професор Капурро:Слухаю тебе, дівчинко.

Регіна, сльози у очах:Я прошу Вас, продовжити мою практику.

Професор Капурро:Я тебе зрозумів. Твою практику буде продовжено до 6 місяців. Це тебе влаштовує?

Регіна: Дякую Вам. Велике Вам дякую. У першу зручну мить я буду у Вас.

Професор Капурро:Головне не переживай. У тебе головна мета, народження дитини.

Регіна:Ще раз дякую Вам.

Професор Капурро:Це я буду вдячний, коли почую тебе на сцені.

Регіна:До зустрічі.

Професор Капурро:До зустрічі.

 

Регіна поклала слухавку.

Жизель, перебирає у руках:Дивлюсь на твоє мереживо. Воно чудове. Це макраме.

Регіна:Я вважала завжди, що це павутинка.

Жизель, посміхнулась:У мою театральну молодість, був дуже гарний костюмер у театрі. Він з нічого міг зробити такий дивовижний костюм.

Регіна:А як ви потрапили до театру?

Жизель:То була моя втіха. Там я знаходила спокій.

Регіна:А будинок? Батьки?

Жизель:Мама була дуже суворою. Тато, тата я не пам’ятаю. Він зник, коли я була маленькою.

Регіна:І його не шукали?

Жизель:Не знаю. Хоча була через роки якась стаття.

Регіна: Зрозуміло.

Жизель:Не будемо про сумне. На нас чекають щасливі миті життя.

Регіна, посміхнулась:Моє весілля.

Жизель:І про весілля. Я тобі допоможу. Не будеш ж ти вінчатися у одному мереживі?!

Регіна:Мені снилася неодноразово рожева сукня.

Жизель:Ти просто закохана. Стривай, я зараз дещо покажу.

 

Жизель принесла тканину.

Регіна:Яка вона гарна. Як з мого сну. А її вистачить?

Жизель:Ти яку сукню хочеш?

Регіна:Така яка була у Амеди.

Жизель: Зрозуміла. Приталену в підлогу сукню.

Регіна:І щоб нам було комфортно. – провела рукою по животу – Щось мені захотілося солодкого.

Жизель:Час кави настав.

Регіна:Мені якщо латте.

Жизель:Каву з молоком. Добре, дівчинко.

Регіна:Вам допомогти?

Жизель, посміхнулась:Ні, дівчинко. Відпочивай. – ставить платівку – А це тобі для настрою.

 

Залунала мелодія з опери “Мадам Батерфляй”.

Регіна:Дивовижно.

Жизель, посміхнулась:Я незабаром повернусь.

 

Жизель вийшла з вітальні. Регіна пройшлася по кімнаті. Зайшов Дієго.

Регіна:Доброго дня, сеньйоре Дієго.

Дієго: Доброго і тобі дня.

Регіна:Я… Приходила подзвонити.

Дієго:І не помітила як розговорилася.

 

До вітальні зайшла Жизель.

Жизель:Любий, ти саме до кави.

Регіна:Я піду. – бере до рук згорток тканини – Мені вже час.

Жизель, посміхнулась: Вип’єш кави і підеш.

Дієго:Як твій батько?

Регіна:Працює. Вам все добре відомо.

Дієго, посміхнувся:Ти не бійся дівчинко.

Жизель, подає тістечко:А краще спробуй це тістечко.

Регіна, опустилась на стілець:Як пахне ваніллю. – бере чашку – І ця кава.

 

Після кавування.

Регіна, збирає мереживо і тканину:Буду йти. Вже і так затрималась.

Дієго:Я тебе проведу.

Регіна:Добре.

 

Дорогою додому.

Дієго:Я твого батька знаю давно. Чудовий він спеціаліст.

Регіна:Так, тільки коли скінчив свої польоти…

Дієго:І відразу знайшов своє призначення.

Регіна:І знову його часто вдома немає.

Дієго:Таке життя працюючих чоловіків.

Регіна:Але ж ви вдома.

Дієго:На морі, як і у небі. Скрізь небезпека.

Регіна:Я і за Едмундо хвилююся.

Дієго:Тобі потрібно себе берегти. – подивився вперед – За тобою їдуть.

Регіна:Так, це татова автівка.

Дієго:Тоді я спокійно повертаюся додому.

Регіна: Дякую вам за те, що провели.

Дієго:Не треба подяк.

 

Зупинилася автівка.

Мігель: Доброго дня.

Дієго: Доброго і тобі дня.

Мігель:Сідай, доню.

Дієго, відкриває дверцята:Один момент.

Регіна, посміхнулась:Дякую вам.

 

В автівці.

Регіна:І не треба було за мною їхати.

Мігель:Тобі вчора було погано.

Регіна, посміхнулась:Але зараз добре.

Мігель:Що ж нехай буде по-твоєму. – подивитися на тканину – Який колір гарний.

Регіна:Я цей колір бачила у ві сні.

Мігель:Твоя б бабуся Рафіка зараз би сказала.

Регіна:Що сни крадуть душі.

Мігель:Саме так.

 

Біля будинку Ернандес.

Мередіт:Дівчинко моя, я переживала.

Регіна:Я не настільки довго була на прогулянці.

Мередіт:Ти попередила свого викладача?

Регіна:Попередила. Він сказав що у мене є пів року. – торкається тканини – А поки готуємося до весілля.

 

Підійшла Чепа.

Чепа:Ух ти! Як з казки про Попелюшку.

Регіна:Це поки що лише тканина.

Мередіт: Заходимо дівчата.

 

У будинку.

Дівчача кімната.

Чепа:Я й собі таку хочу.

Регіна, прикладає мереживо:Яка краса!

Чепа:А ще попереду заручини.

Регіна: Стануться і вони. – подумки -Мій коханий.

 

До кімнати зайшла Мередіт.

Мередіт:То що дівчата?

Чепа:І в мене буде така сукня.

Мередіт:У кожної дівчини буде така сукня.

 

Регіна лягла на ліжко.

Мередіт:Тобі погано?

Регіна: Трохи відпочину.

Мередіт:А ми поки доню приготуємо обід.

Чепа:Добре, мамо.

 

Мередіт вийшла з кімнати.

Регіна:Чепо, подай книгу.

Чепа:Яку саме?

Регіна:Нотр Дам де Парі.

Чепа, подає книгу:Ах, кохання, кохання.

Регіна, бере книгу:Ти вільна.

 

Чепа вийшла з кімнати.

Мередіт: Будемо готувати обід.

Чепа:Зробимо гаспачо?

Мередіт:Добре, доню. Як сестра?

Чепа:Захотіла прочитати Нотр Дам де Парі.

Мередіт:Про нещасну дівчину.

Чепа:А Регіна щаслива?

Мередіт:Будемо на це сподіватися. За роботу.

Чепа:Я підготую помідори.

Мередіт: Гаразд. Я тоді підготую спеції.

 

Тим часом Регіна непомітно для себе заснула. Снився Едмундо з дитиною на руках.

 

Минула одна година.

Чепа:І тепер це можна їсти?

Мередіт:Яка ти завжди швидка! Нехай настоїться.

Чепа:Я піду до себе.

Мередіт:Не турбуй її. Можливо що заснула.

 

Минуло дві години.

На кухні.

Регіна:Як я тільки солодко спала.

Чепа:А у нас все готово.

Регіна:Тоді я сервірую обід.

 

У їдальні.

Мігель:Донечко, допомогти?

Регіна, ставить тарілки:Я сама.

Мігель:Як тільки пахне.

Регіна:Мама з Чепою приготували гаспачо.

Чепа, несе супницю:Ось і суп.

Мередіт: Сідайте.

Регіна, кладе прибори:Ще ложки.

 

Після обіду.

У кімнаті дівчат.

Мередіт:А зараз доню, найголовніше.

Регіна:Будемо знімати мірки?

Мередіт:Саме так. Ти хоч уявляєш яку хочеш сукню?

Регіна: Довжина у підлогу з рукавами вільними.

Мередіт: Треба намалювати. Щоб не забути – малює на папері – Ось так?

Регіна, дивиться на малюнок:Так, те що я хочу.

 

Робота тривала до вечора.

Регіна:Може досить?

Мередіт:Яку ти хочеш довжину рукава?

Регіна:До ліктя.

Мередіт: Можеш бути вільною.

Регіна: Сходжу на прогулянку.

Мередіт: Разом підемо.

 

На прогулянці.

Мередіт: Весілля, це так відповідально і хвилююче.

Регіна:А чи справді у ісламі, наречений бачить дівчину тільки на весіллі?

Мередіт:Саме так доню.

Регіна:А якщо вони не сподобаються один одному?

Мередіт: Шлюб не завжди передбачає згоду дівчини. – погладила руку – Не будемо про це. Ти весь час співаєш якісь пісні. Про що вони?

Регіна:Я і сама не знаю. Знаю що одна з них про Різдво.

Мередіт:А інша можливо, що про кохання?

Регіна: Можливо, можливо.

Мередіт, пригорнула до себе:Моя дівчинка.

Регіна:Як мені не вистачає Едмундо.

Мередіт:Він тобі хоч пише?

Регіна, посміхнулась: Регулярно. Я всі листи від нього бережу. Як і він думаю мої.

 

Пройшли повз церкву.

Регіна:Яка вона дивовижна. Навіть у вечірній час.

Мередіт:Споруда, як споруда.

Регіна, дивиться вперед:Пізня година, а діти граються.

Мередіт:Як і ти, коли була маленькою.

Регіна, посміхаючись:Я пригадала дещо. Як я вперше зробила зачіску сестрі.

Мередіт:Це я теж пам’ятаю. Скільки тоді було сліз.

Регіна, сміється:І якою вона зустрічала батька.

Мередіт: Мігель тоді сказав, що у нього найгарніша у світі донька.

Регіна:Цікаво, як Едмундо ставитимиться до дитини?

Мередіт:Як і до тебе.

 

Почулося іржання.

Регіна, стрепетнулась:Хто це?

Мередіт, обіймає:Це Бланко.

 

Наблизився вершники.

Серхіо: Доброго вечора, шановні.

Регіна: Доброго вечора, дон Серхіо.

Мередіт: Доброго вечора, Серхіо.

Габріель:А зі мною привітатися?

Регіна:Я тебе бачила сьогодні.

Габріель:Не пригадую.

Регіна:Ти сидів у себе на даху. І волав пісні.

Габріель:Було діло. Я був зайнятий і тому нікого не помічав.

Мередіт:Ви у таку годину?

Серхіо:На прогулянці з сином.

 

Габріель зіскочив з коня.

Регіна:І чого ти хочеш?

Габріель:З тобою поговорити.

Регіна:Я дивлюся на тебе. З тебе міг би вийти непоганий співак.

Габріель:Я вільний птах. З ранку риболовля і весь день вільний. – погладив гриву – Не бажаєш проїхати?

Регіна: Жартуєш? Мені і ходити іноді важко.

Мередіт:Ви можете пройтися.

Серхіо:Синку, чекатиму на тебе вдома.

Габріель:Добре, батьку.

 

На прогулянці. Йшли повільно.

Регіна:Не вже тебе не цікавлять дівчата?

Габріель:Ще не зустрілась мені така, через яку б я перетнув би півсвіту.

Регіна:Зрозуміло.

Габріель:Я думав, що ти навчаєшся.

Регіна:У мене практика. Працюю у співочому кафе.

Габріель, посміхнувся:Кафе “Атлантіко”. Добре, колись прийду послухати.

Регіна:А тобі знайомий рибалка Максимо?

Габріель, посміхнувся:Знав одного борця за свободу. У книжці читав. Теж відгукувався на Максимо.

Регіна, посміхнулась:Ти і книги речі несумісні.

Габріель:Я багатьох рибалок знаю. Тільки у Коста Дорада. – погладив коня – Заспокойся.

Регіна:А можна і я погладжу?

Габріель: Тільки обережно. Я тримаю.

Регіна, гладить коня:Мій добрий хлопчик.

Габріель, подає банан:Нагодуй його.

Регіна, бере банан:Добре. – годує коня – Їсть, він їсть.

 

Минуло пів години.

Біля будинку Ернандес.

Габріель, сів на коня: Добре, я поїхав.

Регіна: Дякую тобі, що провів.

Габріель:Якщо хочеш то приходь до нас.

Регіна:Я подумаю. А ти приходь на танці. Нічого себе ховати від людей. – кокетливо – Можливо що познайомишся з кимось.

Габріель:Ти не загравайся.

Регіна:Я кажу від щирої душі.

Габріель:Бувай, красуня. Вйо! – кінь заржав – Поїхав!

Регіна:Бувай.

 

Регіна зайшла до будинку.

У вітальні.

Мігель:Хто це був на коні?

Регіна:Розмовляла з Габріелем. Що цікаве читаєш?

Мігель, посміхаючись:Діти капітана Гранта. Чудова книга.

Регіна: Вип’ю води і піду спати.

Мігель:На добраніч, дівчинко.

Регіна:А де мама?

Мігель:Вона у себе. – закрив книгу – І я піду.

 

Регіна вийшла на кухню. Випила води і пішла до себе.

 

У кімнаті.

Чепа:Якою буде твоя сукня?

Регіна:Ти її незабаром побачиш.

Чепа:Як там твоя дитинка?

Регіна:Заспокоїлась. Вночі прокинеться.

Чепа:А я знаю що їй подарую.

Регіна:Все буде потім, а зараз спи.

Чепа: На добраніч.

Регіна, стала біля Мадонни:Свята Діва, дякую тобі за цей день. Амінь. – перехрестилась, відкрила Біблію – Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!…

 

Після читання Біблії. Вимкнула світло і лягла спати.

 

Під ранок наснився сон.

Голос дівчинки:Мамо, матуся!

Регіна:Дівчинко моя.

Голос дівчинки:Стлічки.

Регіна:Я їх тобі вплету у волосся. Моя гарненька підеш зі мною?

Голос дівчинки:Піду.

Голос позаду:А до татка підеш?

Голос дівчинки, радісно:Татко, мій татко.

 

Регіна прокинувшись вранці. За вікном спалахував світанок.

 

На кухні.

Регіна:Доброго ранку, мамо.

Мередіт:Доброго ранку, дочко. Як спалося?

Регіна:Чудово. Бачила такий світлий сон. Дуже гарну дівчинку. Чула голос коханого.

Мередіт:Сни багато чого несуть і доброго й поганого.

Регіна:А ще чула голос дівчинки і бачила її. З моїми очима і губами Едмундо.

Мередіт:Будемо снідати.

Регіна:Пропоную поснідати на терасі.

Мередіт:Добре, доню. Так і зробимо.

 

Снідати сіли на терасі.

Мігель:Яке смачне масло.

Чепа:До нас йдуть.

Мередіт:Вже бачу.

 

Підійшла Жизель.

Жизель: Доброго ранку.

Мередіт: Доброго ранку. Поснідаєте з нами?

Жизель:Від кави не відмовлюсь.

Мігель:З якої нагоди до нас?

Жизель, п’є каву:Хочу запропонувати свої послуги.

Мігель, посміхаючись: Співати на весіллі?

Жизель:Допомогти з сукнею.

Регіна, посміхаючись:Я вам теж можу допомогти.

Жизель:А у чому буде це чудове створіння? – подивилася на Чепу.

Чепа:А у мене є гарна сукня. – посміхнулась – Не гірше ніж у сестри.

Мередіт: Дякую вам за турботу. Але дійсно нічого не треба.

Регіна:А я від порад не відмовлюся. Хто як не, прима театру, дасть поради.

Жизель, посміхнулась: Дякую тобі дівчинко.

Регіна, встала від столу:Я хочу сама пошити сукню.

Жизель:Не треба, дитино моя.

Мередіт:Прислухайся до старших.

Регіна:Я і мереживо в’язала.

Мередіт:А з сукнею не переймайся.

Регіна, їсть пиріг:Добре, не буду.

Мігель, встає від столу: Сніданок вдався на славу.

Чепа: Тато, ти сьогодні зайнятий?

Мігель:І що моя дівчинка бажає.

Чепа:Я вчора почула іржання. То захотілося посидіти верхи.

Мігель:Добре, поїдемо на ранчо.

Жизель, допила каву:Тоді і я з вами.

Регіна:А хто нам допоможе з кроєм?

Мігель:Згадав що у мене є справи. До сусіда потрібно.

 

Мігель вийшов на вулицю.

Чепа: Я так хотіла на конях.

Регіна:Підеш ще. Прошу до середини.

 

У вітальні.

Жизель:То розкажіть як просувається робота?

Регіна: Тільки зняли мірку.

Мередіт:Я думаю як найшвидше почати з кроєм та шиттям.

Жизель:Поспішати не потрібно. Треба усе ретельно виміряти. Як справжній костюмер. Альфонсо Де Рібас, мій друг з минулого життя. Та що це я про себе. За роботу.

Регіна:Усе у моїй кімнаті. Зараз принесу.

 

Регіна пішла до себе.

У кімнаті.

Регіна:Так, моя тканина? – торкнулась живота – Моя маленька. Незабаром ти народишся.

 

Знайшовши тканину вийшла з кімнати.

 

У вітальні.

Регіна, посміхаючись:А от і я! – кладе тканину на стіл – Вона така гарна.

Жизель, посміхнулась:Підійди до мене, сонечко.

Регіна, підійшла:Я готова.

Жизель, робить заміри: Так, довжина рукава від плеча до зап’ястя.

Регіна:Я хочу по лікоть.

Жизель, посміхнулась:Добре, моя дівчинка. – робити замір – По лікоть.

Чепа:А довжину сукні у підлогу і довгий шлейф.

Регіна, суворо:Чепо, ти хотіла до коней? Чого ти досі тут?

Чепа:Я хотіла з татом.

Регіна:Не маленька дівчинка. Сама дійдеш.

Чепа, у сльозах:Чого ти така?

Мередіт:Ходімо, доню. Нехай залишаються на одинці.

 

Мередіт з донькою вийшли на вулицю.

Жизель:Так, обхват грудей, талії і стегон будемо виміряти.

Регіна: Боюся що талії ви не знайдете.

Жизель:Все ще знайду. – робить заміри обхвату грудей – Ідеально.

Регіна:А що наступне?

Жизель, робить заміри висоти грудей:Не рухайся. Стій рівно.

 

Тим часом у саду.

Чепа, дує губки:Мамо, чого вона така?

Мередіт:При її положенні усе можливе.

Чепа:Вона повинна бути життєрадісною, радіти кожному дню.

Мередіт:Вона і радіє. А ти не ображайся.

Чепа, радісно:Тато йде.

 

Підійшов Мігель.

Мігель:Дихаєте повітрям?

Мередіт:Як бачиш. Що сусід?

Мігель:Допомогав йому в дечому.

Мередіт:Весь у стружці.

Мігель: Зараз вмиюся. А чого це моя дівчинка сумна?

Чепа:Ми підемо на ранчо?

Мігель:Я переодягнусь і підемо.

Чепа, радісно:Тоді я теж переодягатися.

 

Батько з донькою швидко переодягнулись.

 

Дорогою до ранчо.

Мігель:А що ти узяла?

Чепа: Ласощі для коня.

Мігель, посміхнувся:Я думав, що для себе.

 

На ранчо.

Мігель:Доброго дня, хлопці.

Альфредо:Доброго дня, дядечко.

Габріель:Що я можу зробити для вас?

Чепа:Хочу на коні проїхати.

Габріель:Ви сеньйоре теж?

Мігель: Нехай сама.

Чепа:Так, я хочу сама.

Габріель: Добре, поїду з тобою.

 

Габріель зайшов до конюшні.

Чепа:Я в передчутті.

Мігель:Як у старі часи. Молоді пані їздили верхи.

Габріель, підвів коней:Якого обираєш?

Чепа:Найспокійнішого.

Габріель:Тоді, Білий ворон. – подає вуздечку – Сама сядеш?

Чепа: Якщо тільки з допомогою.

 

Габріель посадив на коня Чепу.

Мігель:Доню, обережно.

Чепа: Відчуваю себе, як дівою-воїном.

Габріель, сів на коня:Не чув про таких.

Чепа:Ну як же ж! Це ще зі школи відомо. Жанна д’Арк, а також богині війни. Планета Венера, на чию честь названа?

Габріель:На честь якоїсь жінки астронома. – пришпорив коня – Вйо!

Чепа: Зачекай, не так швидко.

 

Виїхали на пляж. Їхали повільно.

Чепа:І тобі ніколи не було цікаво знати звідки назви зірок, планет, вивчати Всесвітню історію?

Габріель:Я у школі що вивчив, цього мені і достатньо. А про зірки мені батько розповів.

 

У будинку Ернандес.

Жизель: Заміри зробили. Тепер головне, правильно накреслити.

Регіна:Мені вже цікаво.

Жизель:Що ж покажу. Усе що знаю сама.

 

Робота тривала до обіду.

У швейному кутку.

 

Жизель:Що ж добре. Усе добре накреслили.

Мередіт: Тепер я і сама все пошию.

Жизель, погладила тканину: Тільки обережно. Тканина делікатна.

Регіна:Я буду слідкувати, щоб не було жодної затяжки.

Жизель:Добре, я піду.

Мередіт:Приходьте ще.

Жизель: Неодмінно. Дякую за гостинність.

 

Жизель вийшла з будинку.

Регіна:Неймовірна жінка.

Мередіт:І цікава особистість.

Регіна: Працювати у театрі не кожен зможе.

Мередіт:Для цього потрібен талант.

Регіна:Час обіду настав. Щось сьогодні приготую.

Мередіт:Я тобі допоможу.

Регіна:Добре, мамо.

 

До будинку зайшли Чепа і Мігель.

 

У вітальні.

Чепа:Я у такому місці була!

Регіна:Берег моря. Шум прибою.

Чепа:А ще їздила верхи.

Регіна:Молодець.

Мередіт:Дівчата, готуємося до обіду.

Мігель, бере книгу:Тоді я почитаю.

Чепа і Регіна, посміхаючись:Ми твої діти капітане Ернандес. – засміялися.

Мігель, посміхаючись:У дівчат гарний настрій.

Регіна, обіймає сестру:Бо ми сестри.

Мігель:Все йдіть і не заважайте.

 

Обід приготували швидко.

 

Сукня була готова за два місяці. З безліччю примірок і допрацювань.

 

Регіна ставала менш роздратованою і все більше щасливою. До весілля залишалися лічені місяці.