Очікування

Сонце вже сховане за горизонтом, вітер з запахом пізнього літа ніжно проходить з відчиненого вікна крізь штори, приємно охолоджує голі ноги. Єдине джерело світла в кімнаті – телевізор, який також є джерелом тихого фонового шуму. Якийсь нудний подкаст змушує відриватися на стрічку новин в телефоні, повідомлення друзів з домовленостями про зустріч, позіхаючи відкладаю телефон. Втома за день дає про себе знати щемлячим болем, який пульсує тілом, тягнусь розправляючи плечі, підіймаюсь та йду на кухню, хочеться чогось алкогольного, солодкого і водночас легкого. Спершу мої очі вловили пляшку ігристого, але мозок одразу відхилив цю ідею, бо розумів – зранку буде погано, а мені ще зустрічати тебе з дороги. О, фруктове пиво, те що мені потрібно, беру келих, обережно наливаю, та повертаюсь до кімнати сьорбаючи холодний хмільний напій.
В кімнаті стало прохолодніше, вітер з тихого перетворився на шумний, мабуть, буде злива. Ті самі марудні обличчя продовжували вести свої дискусії в чорній рамці телевізора проливаючи на диван тепле світло. Знову вмощуюсь зручно на дивані, ставлю ноги на журнальний столик та роздумую о котрій годині та якою дорогою завтра виїхати за тобою на вокзал, аби уникнути заторів раннього Києва. Поринувши з головою у свої думки навіть не помітила, як притулила келих з холодним пивом до стегна, здригнувшись від мурах по тілу і вологого сліду від утвореного конденсату. Це змусило мене усміхнутись прикривши очі, та швидко отямитись від дзенькоту повідомлення. Від імені на екрані на обличчі знову розповзлась тепла усмішка – це ти. Коротке повідомлення про те, що ти вже на кордоні, зовсім скоро будеш пересідати на потяг до Києва і у тебе все добре.
Знову здригаюсь, але вже від передчуття зустрічі з тобою, ми не бачились майже місяць, колись ти так хвилювалась, що наші стосунки не витримають відстані й часу, так і було, через хвилювання були сварки, непорозуміння, ми розходились, сходились, а потім знову розходились й сходились. Хтось скаже це безглуздя, дурість, божевілля, можливо й так, та для нас це було справжнім випробуванням, уроком та переосмисленням своїх цінностей. Щось, що дало нам розуміння значущої присутності одна одної в нашому житті, ми навчились жити щасливе життя окремо, та доповнювати й робити його кращим в стосунках. Розуміння, що навіть попри розставання наші почуття залишались гарячим вогнем у грудях, тож не варто хвилюватись, що щось не складеться в стосунках на відстані, тепер ми вміємо розмовляти, чути і слухати.
За час поки я прокручувала те, що ми впорались з розлукою на місяць не помітила, як пройшла година і знову отримала повідомлення від тебе. Ти вже в вагоні, постелила собі ліжко, а значить можна вже хоч трохи поспілкуватись. Дізнаюсь про твоє нове знайомство з якоюсь жінкою та її маленькою дитиною, дідусем з маленькою собачкою, та не стримую усмішки, ти завжди до всіх привітна і відкрита, до тебе тягнуться люди і ти так легко заводиш розмову з незнайомцями, я так захоплююсь тобою. Читаю слова любові, я теж сумувала за тобою, та на ранок вже побачу тебе, фізично відчую твою присутність. Закидуєш мене буквально наймилішими повідомленнями, я топлюсь в них та від них. Три слова, лише три: Я. ТЕБЕ. ХОЧУ., змушують мене ледь не скавуліти від туги з близькістю з тобою. Я теж хочу тебе, неймовірно сильно, хочу вдихати запах твого тіла, цілувати твої губи, проводити руками по твоїй спині, пишу тобі це й навіть не помічаю, як моє дихання стає повільне і глибоке. Отримую від тебе повідомлення «хочу зжимати та цілувати твої груди», від цього несвідомо просто зліплюються повіки, та повертаюсь до відкритого чату з тобою. Не довго думаючи припіднімаю футболку, рожеве світло з телевізора з новим подкастом освітлює мої груди, роблю фото та надсилаю тобі. Швидко блокую екран й відкидаю в сторону телефон, через секунду він просто розривається від повідомлень. Очікую, та дзенькіт ніяк не припиняється приблизно хвилину. Розблокувавши телефон бачу з два десятки повідомлень з «закоханими» стікерами, словами «люблю їх» та «хочу». Сміюсь, щиро і щасливо. Пишу як я безмежно рада, що тобі сподобалось, та бачу повідомлення з заблюреним фото, відкриваю, дивуюсь. Ти надіслала теж нюдси, але бачу білизну з потягу і розумію, що ти це зробила на верхній полиці купе. В моїй голові все закипає, чи то від усвідомлення, чи то від твоїх грудей, а можливо все разом.
Роздивляюсь фото, жовте світло хоча й тьмяне, та дає змогу лише мені побачити і насолодитись твоїми грудьми. Пишу про те, що обожнюю твої груди. Обмін інтимками так часто ми почали зовсім нещодавно, та кожного разу бачу ті самі груди ніби вперше. Ставиш провокативне запитання про те, що б я зараз зробила з ними. Розписую детально, як би стиснула ніжно твої груди, та цілувати починаючи ще з ключиць, спускаючись до грудей, цілуючи кожну вологими поцілунками. Перериваюсь, очікую на твою реакцію. Отримую коротке «продовжуй». Відчуваю, як мої труси стають вологими, та продовжую писати про те, як зіжму пальцями один сосок, поки інший легко засмочку, проведу декілька разів по ньому язиком і перейду до іншого. Знову чекаю твоєї реакції, пишеш про те що ти вже вся мокра, у мене ж аналогічна ситуація. Неочікувано відправляєш мене спати, бо мені рано вставати і сідати за кермо. Слухаюсь тебе, хоч показово злюсь, що роздражнила мене, ти теж кажеш, що завелась наче мотор (сміюсь). Бажаєш солодких снів, але куди вже солодше? Зупиняєш для останнього прохання перед сном – дати тобі завтра якомога більше моєї ніжності та уваги. Обов’язково…