1.
від ВишневецькаЯ заглядаю в твої очі — два ясних сапфіра
І моє серце стягує печаль,
Колись казав я тОбі:
«Тримай себе в руках, дівчИно!»
А тепер я плачу сам.
Фальшивість слів і змушена привітність —це все належало відбросам, але тільки не тобі.
І як же боляче було спостерігати твою ввічливу шляхетність до журби.
Ти плакала — я плакав,
Бездіючи у будь-якій порі.
А що я міг зробити?
Я лиш маленький гвинтик у великій грі.
п.с. якщо хочете підтримати автора, підпишіться на інстаграм. (нік — pllionii)
0 Коментарів