Повернення.

— Ти довго валятимешся? — Ерік човпає мене по голій дупі.

— Відстань. — півночі не давав спати і тепер ще чогось хоче від мене.

— Збирайся. Сьогодні твій перший робочий день.

— Що? Ти серйозно? —перевертаюсь на спину не соромлячись своєї наготи.

— А я колись жартував? — так нахабно оглядає мене, що соски твердіють. Тіло пам’ятає вчорашню ніч і я не можу не посміхатися, дивлячись на Еріка.

— Десять хвилин і я готова!

— П’ять,  красуня.

Що? Ерік зробив мені комплімент? Схоже, він теж на щось підсів. За пару хвилин приймаю душ і одягаюсь. Навіть не думала, що радітиму простому робочому дню. Зачинена в одній кімнаті з Еріком тиждень я стала напевно така ж дика як і він. Заколюю волосся і з’являюся перед тепер уже босом у чорних штанах та майці на голе тіло. Він запитливо дивиться на соски, що просвічують.

— Ти вчора порвав мій ліф, так що з тебе боржок – проходжу повз і фальшиво тягнуся його поцілувати, але натомість бадаю чолом. Еріка це не влаштовує і моя усмішка його не влаштовує, він притягує мене назад та цілує так само, як уночі при вимкненому світлі. Він погладжує груди і стискає горошину разом із тканиною,  викликаючи солодке зітхання в мене.

— мені так навіть більше подобається.

Як тільки ми вийшли в коридор на нас кидали спантеличені погляди. Здається Ерік насолоджувався цим, всі дивляться, але боятися йому щось сказати. Мені не по собі, але зараз я шукаю очима Хейєса та Прайор. Я вже й забула, наскільки люди огидні без поглинання наркотиків цебрами.

— Ти не знаєш, Убога ще зустрічається з Пітером? — Ерік піднімає брови і кривить губами.

— Думаєш я стежу за сплесками гормонів неофітів? — повз проходить Юрайя і затримує погляд на моїх грудях, Ерік не спускає з нього очей і мені хочеться сміятися. Хто ми тепер один одному? Надовго? — шаряться наче разом. — додає Ерік.

— А Тріс куди визначили? -У їдальні достатньо народу щоб завтикати і поглядом шукати Хейєса. О, на своєму звичайному місці.

— Вона в патрулі з Чотири.

— Бідолашний Чотири, дивитися можна – трахати не можна. — Командир дивиться куди спрямований мій погляд і паралельно кладе на піднос яєчню з какао.

— У тебе три хвилини,  якщо спробуєш втекти, я зламаю тобі ногу.

Сумніватися не доводиться, я киваю і поставивши піднос на стіл біля Еріка тікаю до Хейєса весь цей час, відчуваючи на собі погляд лідера.

— Ну все, ти в заручниках! — затискаю ліктем шию Пітера і цмокаю в щоку. Тріс ховає посмішку в чашці та спостерігає за возз’єднанням.

– Хто б говорив! Я сумував — Хейєс притискає мене до себе і я щаслива знову побачити його. Я дивлюся на Tріс яка блискучими очима спостерігає за Пітером. Тим хлопцем, що зірвав з неї рушник першого дня в ямі і який не давав їй проходу своїми приколами. Вона зробила його трохи м’якшим і добрішим, таким яким він би не став зі мною і я не стану такою доброю як вона, особливо поряд з Еріком.

— Я теж — підморгую тріс і бачу в її очі багато запитань. Хочу сказати спасибі, за все, що вони робили для мене… Чорт, здається і я стаю синтементальною – тепер я чиста як твоя тарілка Пітер і до того ж помічник Еріка.

— Може точніше секретутка? — Пітер отримує потиличник.

— Він не робив нічого поганого тобі? — насторожено запитує Тріс і озирається на мого боса-коханця.

— Ні. Все добре,  просто… Поки що я буду під його наглядом. Так буде найкраще для мене.

— Ти зайняла моє місце, якби у мене були цицьки я теж сидів би в теплому кабінеті, а не тягався за старою.
– Ерік сказав що твоя дупа для його кабінету не така гарна. – Кидаю погляд назад і бачу, що Ерік досі не зводить очей. –  Мені пора. Потім ще побалакаємо.

Щипаю за щоку друга і йду до командира. На мене не дивиться тільки лінивий, мабуть думали що я давно в ізгоїв. Плюхаюсь поряд і відчуваю мурашки по шкірі від його настрою.

– 3:40. Це перший і останній раз, коли ти запізнилася.

— Ти не моя нянька, лише мій командир. — гарячий сніданок це найсмачніше, що я їла за тиждень.

— Їш швидше. В нас багато справ.