Дай мені причину жити!
від YuliКапітан Леві завжди беземоційний,зібраний та холодний та іноді грубий але все ж такі Аккерман така ж людина як і всі і він просто добре приховує свої емоції. Мало хто знає що сильніший воїн людства має кошмари і часто не спить нормально бо бояться знову побачити всі жахи. Психіка капітана давно зламана але Аккерманівська сила не дає здатися. Леві живе. Після смерті матері, після смерті друзів, шо були його сім’єю. Леві також живе після того як дізнавшись своє прізвище і що той самий Кенні є його дядьком і в той же момент Кенні помирає. Леві живе після смерті Ервіна. Навіть після того як той сопляк Ерен сходить зрозуму та він виживає навіть після вибуху. Леві задавався питанням нащо він вижив та навіщо Ханджі врятувала його? Аккерман має зупинити Ерена а також вбити того клятого бородата через якого померло стільки людей і Ервін. Він має виконати клятву а що потім? Леві не знає нащо вижив і кому тепер він треба. Леві більше не сильніший воїн людства,тепер він просто ветеран. Ворчливий ветеран -інвалід. Немає більше такої жаги жити. В світі хаос. Після геноциду що влаштував Ерен Йегер світ ще не оговтатися,хоча ворожнеча схоже поки зійшла на нівець. У Леві немає жодного бажання жити, виздоровіти. Хоча лікарі і пропонували йому лікування щоб капітан зміг сам ходити хоча б але той лише відмахнувся. Фалько та Габі допомагають йому пересуватися що ще треба йому? Всередині щось померло і немає нічого тільки очікування власної смерті. Звичайно навіть а цьому Аккерман ніколи не зізнається. В цьому хаосі поки людство,що вижило збирається докупи Леві просто існує як доказ того як сильно війна каліче людські тіла та душі. Сьогодні Аккерман вирішив самостійно прогулятися. Його руки достатньо натриновані щоб переміщати візок. Знайшовши тихе місце чоловік просто думав про все. Що тепер робити? Все своє життя Леві боровся. Спочатку за життя в підземному місті,після з титанами а тепер він самостійно навіть за себе не постоїть якщо треба буде. Хоча і впевнений що навіть в такому стані роздати люлей він зможе. Леві оглянувся і на секунду посміхнувся. Саме тут 5 років тому він зустрів дівчину. Ні Аккерман не закохався але вона його зацікавила і вони зустрічалися декілька разів. Вони навіть провели пару ночей разом після чого капітан знову відправився в розвідку а після він й хотів би побачити її знову але більш він не бачив її. Акаї молода дівчина яка перша не визнала відразу або роздратування. Та й їх секс був гарним і дав можливість скинути всю втому та роздратування разом з оргазмом. Сама Акаї не ставила багато питань,не бісила і не чекала від черствого Аккерман ніжності та любові. Дівчина знала хто він і прийняла його. Леві пам’ятає її золотаве волосся,та задумчиві сірі очі,великі та теплі. Аккерман навіть не знає чи вижила дівчина в цих подіях. Можливо ні а можливо вона давно вже була заміжня. Брюнет видихнув. Все здавалося таким нереальним,ніби інше життя. Його задумливість перервав голос дитини. Тц.,як же іноді бісить ці крикливі створіння
-Мама,дивися а чому дядя на візочку?-прокричала видимо дівчинка.
– Кушель,не приставай до людей! Не можна питати такі речі ти можеш образити людину.- проговорив жіночий голос від названого ім’я Леві відчув сум. Скільки років не пройшло а смерть матері все ще болить хоч цього Аккерман не зізнає навіть собі. а потім видимо мама дівчинки звернулася до нього.
-Вибачте сер вона не хотіла вас образити просто вік такий!- проговорила та і Леві вже збирався сказати що все нормально йому плювати аби залишили його в спокої і коли повернувся на нього дивитися здивовані великі сірі очі. Її світле волосся зібране у акуратну косу а її руках крутилася маленька чорнява дівчинка. Леві думав як зреагувати зараз на її появу. Може зробити вигляд що не впізнав? Хоча мабуть здивування можна побачити в його єдиному оці.
-Мама а дядя відкрив рота йому зараз муха залежить.- засміялася дівчинка і Аккерман закрив свій рот. Що ж може треба привітати.
-Леві? Ти ж все таки живий. – сказала Акаї і посміхнувся.
-Якщо можна так сказати. Давно не бачилися.- сказав Аккерман.
-Мама а ти знаєш цього дядю? А можна я також покатаюсь? – активно закрутилася дівчинка дивлячись на брюнета.
-Не можна. То тільки для таких як я.- трохи грубо відповів брюнет. Його взбісило що Акаї назвала саме так доньку. І надо було йому розповісти про маму одного разу. Акаї прижала доньку до себе і дивилася на чоловіка вибачаясь. А ще зі страхом. Коли вона вперше зустріла Леві той захистив дівчину від виродків, які вирішили підкараулити гарну дівчину,що тоді працювала офіціанткою. Тоді брюнет відлупив тих навіть не напружуючись. А потім прочитав що занесло його випити саме сюди і чому дівчина сама ходить так піздно. Тоді Акаї злякалася хмурого чоловіка хоч він і захистив її но не виглядав дружелюбно. А потім той просто проводив її додому. Через день Аккерман знову прийшов в бар і знову побачив її. В цей раз чоловік одразу запропонував провести її. Так було декілька разів поки вона не поцілувала його. Акаї просто було цікаво які губы цього хмурого брюнета. А через тиждень вони цілуючи дійшли до дому дівчини. Аккерман намагався бути обережним бо то був перший раз світловолосої але його трохи заносило. Все ж таки в його випадку секс був рідким явищем. Після дівчина лиш посміхалася вислуховуючі бормотання Аккерман про те,що їй треба було б пробратися. Але навіть так той ще декілька разів заходив до дівчини заради сексу. Вона не бісила Аккерман що в звичайних людей можна було б трактувати як «подобається». Але він не хотів би закохатися и вести себе як Мікаса, що бігає за Ереном. Так після однієї такої ночі Леві сказав що скоро в них розвідка. Це означає що не факт що вони ще побачать. Акаї просто доторкнутися до його губ прошепотів « бережи себе» . Можливо він ще прийшов до неї якщо виживе але дівчина переїхала. Леві не засмутився. Ну може трохи. Все ж таки з нею йому комфортно. Вперше так. Але чоловік не заморочувався а просто пішов в справи не знаючи причину переїзду дівчини.
Вагітна. Це ніби світилася на лобі діагнозом. Акаї не могла повірити,вони ж захищалися. Леві той,хто з’явився на світ через відсутність захисту тоді в своєму житті слідкував за цим щоб ніхто не повторив долю його та матері. Це звісно не підземне місто але і тут жінка одна з дитиною то важко. А він не був готовий стати батьком. Вже сильно його тягнуло на боротьбу з титанами та плани Ервіна та розвідки. Та й він міг просто не повернутися. Так Леві сильніше звичайного солдата в багато разів але він теж людина а люди мають властивість помирати. Акаї спочатку думала знайти Леві,дочекатися того з розвідки і знайти й сказати але щось зупинило. Усі сусіди знали що Акаї сирота,батьків якої з’їли титани коли ті поїхали у справах в Шишаншину. З тих пір вона сама виживає. А ще всі в курсі що дівчина ніколи не була заміжня і той факт що дівчина вагітна ускладнив би життя,тому довелося змінити житло та роботу. Там Акаї придумала що була заміжня але її чоловік,солдат розвідки помер. Так Акаї Яйо стала вдовою в очах нових сусідів. Одна жінка,вже старенька допомогла Акаї при вагітності та після пологів. Акаї ледве як перебивалася іноді майже нічого не ївши. Як тільки вона взяла на руки свою новороджену дочку то заплакала. Акаї хотіла віддати її бо сама навряд зможе виховати ,але маленька дівчинка дивилася на неї своїми сірими очима,трохи меншими ніж її,і холоднішими, прямо як у Леві. Тоді вона вирішила що виростити її. Хотілося зберегти частинку Аккермана і Яйо одразу згадала розповідь Леві про маму. Той ділився цим нехотя,після кошмару після якого ледве не придушив Акаї.
-Кушель. Тебе буде звати Кушель. – посміхнулась Яйо і дівчинка закряхтіла.
І от зараз після стількох років він тут,поруч. Не такий яким його пам’ятає Яйо. Це зламаний і нещасний чоловік а не той воїн. Але щось всередині занило. Зустрівши незадоволений погляд Леві Акаї лиш фиркнула. Хоч щось не змінилося. Аккерман не в курсі що Кушель його донька,хоча подивившись на них не важко здогадатися. Але чоловік здається ще не зрозумів тому Акаї намагається як найшвидше втекти з донькою.
-Ну нам пора. Рада була тебе побачити.-посміхнулася Яйо.
-Чому Кушель?- бробурчав Аккерман. Акаї в думках засміялась все ж таки іноді чоловіки такі тогодуми.
-Ім’я сподобалося. – сказала Акаї. Леві лиш опустив погляд. Сильніший воїн людства зараз лише слабкий чоловік. Яйо видихнула. Кушель почала засинути на її руках.
-Як ти взагалі?- проговорила жінка сідаючи поруч з брюнетка на лавку. Леві хмикнув.
-Зашибісь ти сама бачиш. А ти? Не знав що ти вийшла заміж. – сказав чоловік. Зараз в думку Леві зібралася думка,що якщо б вони все ще зустрічалися? Можливо тепер коли титани та все це позаду він зміг би полюбити ,завести сім’ю? Але сам себе перебив. Кому тепер він такий треба? Інвалід як зовні так і в середині та й Акаї має чоловіка і доньку. Яйо тяжко вздихнула. Вона ніколи не вміла брехати йому,Леві читав їх так легко.
-Я не заміжня.- відповіла дівчина. Розмова якось сама зав’язалася. Поки дитина спала Леві та Акаї говорили. Аккерман більше не питав про особисте життя. Зато потім коли прокинулася Кушель то почала теж говорити до Леві.
-А ти знаєш що мені скоро буде 5 років. Я вже велика.- посміхалася дівчинка,граючись зі своїм темним волоссям. На якийсь момент брюнет подумав нащо йому ця інформація а після щось задуматись той уважно дивився на Кушель, щось розповідала Акаї. Якщо не брати до уваги розріз очей дівчинки,вони схожі на розріз очей Акаї ,то дівчина копія Аккермана. Щось прорахувавши в своїй голові той вдруг здивовано подивився на Акаї та Кушель. Десь всередині капітана заграла надія. Невже це подарунок долі? Може це його шанс на життя?
-Акаї, невже Кушель то ….в сенсі я?…- той не зміг зібрати слова. Яйо побачила в очах Аккерман долю надії,ніби німе благання і Акаї його чує. Вона знає що Леві не подарунок, та і після всього тим паче але зараз йому треба сенс жити,а Кушель потрібен батько та і їй допомога.
-Так. – сказала дівчина.
-Чому ти не сказала?-справа брюнет.
-І як ти собі це уявляєш? Я приходу в розвідку і прошу позвати тебе ,вони питають причину а я така « він батько мої дитини?»-
Аккерман опускає очі.
-Та і я не знала навіть живий ти чи…- Акаї голосно зітхнула.
-Можна я буду бачитися з нею? – спитав Лівай. Зараз чоловікові здавалося що втрачати немає чого і гордість почекаємо.
– Звичайно. – відповіла Яйо.
Через 2 роки.
Кушель знову розкидала іграшки,тц, я вже втомився прибирати за нею.- проговорив Леві,взявши дочку на руки. Та з часом навчилася форменому погляду батька і тепер дивилась на нього так.
– Ти пачками мочив титанів а не можеш впоратися з дочкою?-засміялася Акаї. Тепер і Аккерман дивився на неї свої улюбленим поглядом . Тоді Аккерман почав оживити. Він пройшов лікування і тепер може хоча б пересуватися сам. Звісно шкутильгая але все ж таки
-Леві забрав до себе в квартиру,що виділила королева для героя Акаї та Кушель з їх маленької квартири. Через час Кушель прийняла Леві як батька і той вчився їм бути. Честно,нарізати титанів було легше. З Акаї вони будували спочатку дружні стосунки але якось вийшло щось по типу « недокоханці» або « передрузі». Але потім вони по тихому одружилися і зараз Акаї уже Аккерман посміхаючись і гладивши свій живіт,вже на 7 місяці вагітності, сміялась наближаючи як сильніший воїн людства програвав в битві з маленькою своєю копією. Кушель єдина могла перемогти Леві Аккермана,але цей програш робив брюнетка щасливим.
0 Коментарів