Хто ми тепер?

Сьогодні був дуже особливий день для Ліни. Чим же цей день відрізнявся від інших у житті дівчини? Сьогодні Ліну запросив на прогулянку хлопець, про якого вона мріяла вже давно. Вона завжди думала, що Джеремі Гілберт – кохання її життя, що за нього вона вийде колись заміж і в них буде двоє дітей, а на вихідних вони влаштовуватимуть барбекю для друзів. Ліна була впевнена, що вона, Джеремі та Елейна завжди будуть разом. Зараз найкраща подруга зникла з її життя, але була надія, якщо вона буде з Джеремі, то і з Елейною вони бачитимуться частіше. З усіх перелічених причин цей день, а особливо вечір був важливим для дівчини-підлітка.

Збиратися Ліна почала за три години до прогулянки. Вона, на відміну від інших дівчат її віку, не любила занадто багато часу проводити перед дзеркалом, робити макіяж та обирати одяг для прийдешнього дня, але сьогодні вона хотіла бути ідеальною. Ліна розуміла, що це не побачення, а прогулянка двох друзів, але їй хотілося, щоб Джеремі бачив, яка вона гарна, хотілося йому сподобатися.

Мама з татом помітили, що Ліна весь день схвильована і поцікавилися, чи все з нею добре. Коли ж вона сказала, що ввечері зустрічається з Джеремі, то її мама лише загадково посміхнулася і побажала удачі. Коли ж Ліна побачила їх посмішки, то почала переконувати батьків, що це лише прогулянка, але більше за все на світі їй хотілося, щоб це було побачення.

Отже, готуватися Ліна почала заздалегідь. Від природи в неї було хвилясте волосся, але їй хотілося зробити крупні локони, тому півтори години вона провела з плойкою в руках і вже хотіла плюнути на цю ідею, але таки довела справу до кінця. Тепер її неслухняне світле волосся було укладене в акуратні голлівудські локони. Для прогулянки Ліна обрала костюм смарагдового кольору, який складався з короткої спідниці та жакету, також вона одягла короткий чорний топ та чорні шкіряні ботфорти і доповнила образ маленькою чорною сумочкою із золотим ланцюжком, масивними золотими сережками та кулоном, який подарувала Елейна. Макіяж Ліна вирішила зробити спокійним, тому відмовилася від яскравих акцентів.

Кілька хвилин дівчина прискіпливо роздивлялася себе в дзеркалі, намагаюсь знайти недоліки в її образі, але залишилася задоволена своїм зовнішнім виглядом. Вона заплющила очі та глибоко вдихнула повітря в надії впоратися з хвилюванням.

Коли Ліна отримала повідомлення від Джеремі про те, що він вже чекає її біля будинку, вона ще раз подивилася в дзеркало і пішла до хлопця. Дівчина відкрила двері і побачила, що Гілберт чекає її на терасі. Одягнений він був у звичну для нього величезну чорну кофту з каптуром, темно-сірі спортивні штани та кросівки. У цю мить Ліна відчула роздратування разом з ніяковістю. З одного боку, вона витратила купу часу аби виглядати якнайкраще, а з іншого, вона була сама в цьому винна, адже Джеремі пропонував лише прогулянку, а не повноцінне побачення. Все ж, їй було прикро через те, що для Джеремі це не мало такого значення як для неї.

– Вау, виглядаєш просто…ідеально, – посміхнувся їй Джеремі і, намагаюсь знайти слова, продовжив: – Боюся, всі думатимуть про те, що це за невдаха поряд з тобою.

Після цих слів Ліна одразу забула про своє роздратування, як це завжди бувало, коли Джеремі посміхався їй.

– Не вигадуй, ти теж добре виглядаєш, – сказала Ліна червоніючи. – То куди ми підемо?

– Давай прогуляємося містом, а потім можемо зайти в Містик-гриль, якщо захочеш, – запропонував Джеремі.

– Давай, – погодилася Ліна.

Вони повільно крокували вулицею. Джеремі почав розмову:

– Я хочу ще раз вибачитися перед тобою. Я не розумів тоді, наскільки ти важлива для мене, – хлопець подивився на неї з виразом цілковитого каяття.

– Все добре, Джер, – взяла його за руку Ліна, – у тебе був важкий період і ти шукав способи впоратися з болем. Головне, що зараз ти хочеш щось змінювати у житті. Годі вже вибачатися, давай забудемо про це.

Джеремі щиро посміхнувся Ліні. В цій посмішці вона згадала того Джеремі, якого знала завжди, з яким росла. Він був зараз схожий на безтурботного хлопчика, в житті якого ще не було стільки болю та втрат.

– Як там твій реферат для містера Зальцмана? – поцікавилася Ліна.

– Я знайшов щоденник мого предка Джонатана Гілберта. Здається, в нього були серйозні проблеми з психікою. Він пише в щоденнику про чудовиськ, вампірів, а його почерк такий хаотичний, що інколи важко розібрати написане, але інформація там цікава і я думаю вийде гарний реферат. Знаєш, це щось ніби роману про графа Дракулу, – натхненно почав розповідь Джеремі.

– Ти мене заінтригував, я б теж хотіла почитати той щоденник, – сказала Ліна.

Їй і справді стало цікаво, що ж писав про чудовиськ Гілберт. Ліна любила різні романи про надприродніх істот. Вона не вірила в подібне, але зануритися у вигаданий світ вампірів, перевертнів і відьм їй завжди було цікаво. До того ж, вона любила читати.

– Звичайно, я дам тобі почитати, коли зроблю реферат, – запевнив її Джеремі. – Також я погодився долучитися до організації свята до Дня Засновників. Я багато пропустив, тому участь у громадських заходах мені теж зараз допоможе реабілітуватися в школі.

– Ти молодець і я думаю в тебе все вийде, – підтримала хлопця Ліна.

– Ну а ти як? Ти більше не приходиш до Елейни, – зазначив Джеремі.

– Елейна проводить багато часу із Стефаном, а я навчаюся і в мене багато замовлень, тому ми рідко бачимося, – Ліна не хотіла жалітися Джеремі і їй було досить боляче згадувати подругу.

– Так, Стефан часто до неї приходить і Бонні теж. Одного разу до них на вечерю приходив Деймон разом із Керолайн, коли вони були разом. Я не беру участі в їх справах, але я чув, як Елейна казала Стефану одного разу, що Деймон її ненавидить. З того, що я бачив, то він і справді її недолюблює, але, здається, із Стефаном вона щаслива, – просто сказав Джеремі. – Вона знову ожила поруч з ним і я радий, що вона щаслива.

– Так, я теж, – сказала Ліна. Їй було важливе щастя подруги і, якщо Стефан робить її щасливою, то вона за це йому вдячна. Так, було прикро, що тепер в житті Елейни немає місця для Ліни, але якщо це те, чого вона хотіла, то нічого не поробиш.

Ліна загадала, що старший Сальваторе також досить дивно зреагував на ім’я Елейни, хоча вона не розуміла причину такої неприязні. Всі любили Елейну. Гілберт завжди була популярною дівчиною і Ліна не знала нікого, хто міг образити дівчину. То чому ж вона ненависна Деймону?

– До речі, скоро буде конкурс «Міс Містик Фоллс». Ти прийдеш? – вирвав Ліну голос Джеремі із роздумів.

– Так, скоріше за все, – коротко відповіла Ліна.

Знову її думки почав займати Деймон. Вона не розуміла, чому він так стрімко заполонив її думки, хоча вони лише раз розмовляли і навіть не представилися одне одному.

– Можемо піти разом, – взяв її руку Джеремі.

Ліна посміхнулася йому і кивнула. Решту вечора вони гуляли тримаючись за руки.  Ось так, за приємною бесідою, Ліна і провела час з Джеремі. Вони гуляли майже безлюдними вуличками міста, балакали про все те, що вони пропустили в житті один одного. Коли вже стемніло вони повернулися на давно знайому їм вуличку і, не поспішаючи, йшли до своїх будинків.

Коли вони зупинилися біля будинку Ліни, то дівчина відпустила його руку і посміхнулася йому:

– Дякую за прогулянку, Джер, – ніяково сказала вона.

– Це був мій найкращий вечір за останні місяці, – щиро сказав Джеремі.

Ліна вже хотіла йти в будинок, але раптово відчула дотик до свого волосся. Джеремі акуратно прибрав волосся від її обличчя. Його погляд змінився і тепер він дивився на неї, ніби зачарований її красою. Він провів вказівним пальцем по її щоці. А потім дуже повільно і нерішуче наблизився до її обличчя і ніжно прикусив її нижню губу, легко торкаючись зубами та кінчиком язика. Такими діями він без слів просив її дозволу.

Ліна якусь мить не розуміла, що відбувається і як вона має реагувати, тому просто стояла, наче вкопана. Потім вона прийшла до тями і злегка прочинила губи, дозволяючи йому продовжити.

Джеремі посміхнувся їй. Однією рукою він обійняв її талію і наблизив дівчину до себе якомога ближче, а інша була на її щоці. Він вимогливо, але м’яко вів язик до рота дівчини і швидко витягнув. Ліна здивовано подивилася на нього, без слів вимагаючи продовження, і він повторив цей трюк. Далі Джеремі захопив язик дівчини і трохи його посмоктав. І, нарешті, їх язики сплелися, стикаючись кінчиками.

Ліні здалося, що вони цілуються вічність, хоча пройшло кілька хвилин. Коли їм забракло повітря, вони знайшли сили відірватися один від одного. Ліна і Джеремі посміхнулися один одному на прощання і розійшлися по домівках. Чесно кажучи, дівчина повернулася до своєї кімнати замислена. Вона буда задоволена, адже отримала те, чого завжди хотіла і також вона буда збентежена. Їй здавалося, що все відбулося надто неочікувано і надто швидко і тепер вона не розуміла хто ж вони з Джеремі один одному. Найкращі друзі не цілуються ось так, а стати його дівчиною він їй не пропонував. У любовних справах у Ліни не було великого досвіду і вона не знала добре, як все має відбуватися. Можливо, їй варто спитати Керолайн? З цими думками вона прийняла душ і заснула.