Фанфіки українською мовою

    – Мені не вистачає тебе, – сказала вона якогось літнього вечора.

     

    «Не вистачає» – Марк здивувався і навіть трохи знітився. Він припідняв брову і кинув допитливий погляд. А й дійсно. Навіть не помітив, як останні дні заглибився в роботу. Вони ніби й були весь час поряд, він проходив повз, бачив її. Проте по-справжньому вони не були разом.

     

    – Оооой, вибач мені. Ходи сюди, малеча.

     

    – Сам ти малеча! – Єва відвернулася і вже хотіла зробити крок в іншу сторону, та хлопець спритно, в одну мить підскочив і обхопив рукою за талію і сильно притиснув до себе. От тепер відчувалось, що він поряд.

     

    Враз огорнуло приємне тепло його тіла. Іншою рукою Марк повільно почав гладити шкіру, проводячи від пальців руки вгору, до плеча, лагідно обвів шию і лише потім пальці на підборідді підняв вгору. Змусив вигнутись до нього.

     

    Він був на голову вищий і довелось закотити очі, щоб хоч трохи побачити цього нахабного красеня. Його обличчя прильнуло ще більше і він прошепотів, обдаючи своїм гарячим подихом прямо на вухо.

     

    – Сонечко, некрасиво так відходити, коли з тобою говорять.

     

    Єва заплющила очі і повільно втягнула повітря. Як же ж гаряче, бляха. Вона рухнулась, у спробі хоч трохи вивільнитись, проте хлопець відреагував моментально.

     

    Рука спритно перемістилася на шию, так само притискаючи, але це надало йому значно більше влади! Не лише чутлива шкіра і дівчина, що мружиться від задоволення, а ще й важкість долоні, яка здатна надавити хоч трішечки сильніше і дихати вже буде зовсім важко. Друга занурилась в густе, м’якеньке волосся і зафіксувалася на самій потилиці, міцно стиснувшись між прядками.

     

    – Мм… – говорити в такому положенні стало геть складно. Єва ясно як ніколи розуміла, який же він гарячий. Їі голова була нахилена, сама вона притиснута. Ох, і це гаряче дихання прямо в обличчя!

     

    – Боооже, я ще нічого не зробив, а вона вже стогне!

     

     

    Єва заплющила очі. Ну він просто нестерпний! Стало дуже приємно і  захотілось обійняти його. Руки дівчини були абсолютно вільними і вона обгорнула ними Маркові стегна, роблячи кількість повітря між ними ще меншою. О, як гарно відчути тканину його джинсів. Тепло. І десь там, зовсім поруч, палаюча шкіра. Хочеться бути якомога ближче…

     

    – Айайай. – Марк весело посміхався, – треба щось робити з такою поведінкою, мила.

     

    Взяв за плечі й різко розвернув до себе обличчям. Трохи відсторонився, зазирнув у очі. Єва не встигала навіть відреагувати, почуваючись зовсім розгубленою в його вправних руках.

     

    – Таааак, здається доведеться тебе покарати, – Марк окинув її оцінюючим поглядом.

    – Ей! – Єва підняла брови і навіть здивовано подивилася в його лукаву усмішку, – це вже наглість.

     

    – О, невже? Наглість я поки бачу лише від тебе. Таке поводження ну зовсім незадовільне. – Хлопець нарешті обійняв її. Провів долонею по спині, продовжуючи приговорювати десь на головою:

     

    – Не можу ж я тобі дозволити ось так відвертатися від мене посеред розмови. Посеред важливої розмови!

     

    Єва посміхалася. В такі моменти вона відчувала себе важливою. Вона була щаслива розуміти, що потрібна йому. Між ними була пристрасть, було ніжно, було грубо, було мило і солодко, сильно і  потужно. Вона знала, що могла довіряти йому. Знала, що він підтримає, поговорить, що він почує і просто буде поруч. Вона хотіла віддаватися. Хотіла бути його. Відчувати силу, з якою її притягують не лише почуття, але і його руки.

     

    Вона дуже сильно хотіла, щоб їй не дозволяли відвертатися.

     

    Марк сів на канапу і підштовхнув дівчину до себе.

    – Ну-ну. Сюди.

     

    Від нього аж било впевненістю. Голос став твердим, серйозним, навіть трохи загрозливим. Таким голосом вже не сміялися. Щось залоскотало всередині і їй не залишилось нічого, крім як підійти.

     

    Хлопець надавив на поперек, змушуючи нагнутись і штовхнув вперед, підтримуючи за плечі опустив Єву до себе на розведені коліна.

     

    Від такого поводження з собою захотілось заскиглити. Ааа, ну шо ж він робить…

    Єва трохи сіпнулась і він поклав долоню на задню частину її шиї, опускаючи голову нижче.

     

    – Лежати.

     

    А лежати-то було приємно. Груди притиснулись до одного коліна, живіт до іншого. Це було близько і тепло, волосся впало на обличчя і було нічого не видно. Дивно, але в такому положенні стало дійсно затишно.

     

    Його друга рука безцеремонно розсувала ноги дівчини, трохи ляскаючи  по внутрішній стороні стегна. Марк масажними рухами пом’яв шкіру на ніжках, піднявся вгору і погладив сідниці.

     

    Раптом долоня різко піднялась в повітря і повернулася рівно на те саме місце, шльопаючи через спідницю. Було не дуже боляче, але стогнати вже хотілось. Єва закусила нижню губу, в спробах стримати себе.

     

    Авжеж, вже в наступну секунду він запустив пальці під резинку і стягнув легку тканину донизу прямо разом із трусиками. Цей дотик був коротким, але направду відчутним. Шкіра одразу опинилася в оточенні холодного повітря і дупця стала зовсім відкритою і доступною.

     

    – Ось так-от, Єво, – він погладив її по голові, – лежиш в мене колінах, як остання шлюшка.

     

    І почав шльопати. Кожен різкий  помах долоні супроводжувався голосним звуком і пекучим відчуттям підкореності. Болем, який одразу був приємниим і теплим, але з кожним ударом ставав все помітнішим і яскравішим.

     

    О, як соромно. Друга рука і досі опускала своєю вагою на шиї. А Єва просто лежала на його колінах і отримувала по дупі. Боооооже, він шльопав її своєю долонею. Стало дійсно боляче і дівчина вже починала тихенько мичати й схлипувати.

     

    – Ох… Досить, прошу….. ах.

     

    У відповідь на це Марк замахнувся сильніше.

     

    -Ах!

    – Щось тебе зовсім не чути. Що ти там просиш?

     

    Шльоп! Здається, сідниці вже просто горіли.

     

    – Аа. Марку, прошу тебе, досить.

    Шльоп!

     

    – Ах, благаюю!

     

    Понеслася ще серія ударів, витримати яку без стогонів також не вийшло і лише тоді хлопець зупинився. Єва нервово обіймала його ногу, вчепившись в неї, ніби в рятівне коло. Вона важко дихала і відчувала себе десь в космосі. Нарешті він перестав!

     

    – Фууу! Яка збоченка.

     

    Він повільно пропхнув свої довгі лагідна пальці прямо всередину, обвівши по колу всю промежину, чим змусив дівчину застогнати ще відчайдушніше.

     

    Він був всюди. Він був на ній, притискаючи зверху, під нею, даруючи твердість своїх колін, він був в ній, наповнюючи всю її собою.

     

    – Та тут все мокре, Єво!

    – Ехехехееее…

     

    Маркові пальці дуже доречно рухалися. Він взяв її за волосся і підняв голову. Повернув до себе, дівчина відкрила очі й побачила його. Боже, такий красивий.

    Він подивився на її благаюче обличчя і посміхнувся ще більше.

     

    – Тобі має бути дуууже соромно.

     

    Її обличчя і так було червоним, але здається, стало червонішим. Він так уважно вдивлявся, що захотілось просто десь заховатися. Дівчина заплющила очі, не в змозі витримати це погляд.

     

    – Ее, ні. Дивись на мене, сучечко, – він смикнув волосся сильніше.

    – Ах.

     

    Такий поштовх всередині! Великий палець знайшов клітор і почав швидко нагортати кола. Єва відкрила очі, було соромно за себе в такому положенні, було соромно так відкрито і повністю належати йому.

     

    – Я люблю тебе, – вона здригнулася усім тілом. Ніжки задрижали, стало холодно, потім жарко.

    – Ааах. Ахах…

     

    Марк продовжував рухатись, але вона вже не могла. Просто закричала, стиснувши його ногу так сильно, як тільки могла.

     

    Він обережно відпустив волосся, погладив по голові, шиї, спині. Потім підхопив дівчину за талію і всадив на себе, міцно тримаючи її, зовсім знесилену та дуже щасливу.

    Єва обвила руками його шию і зарилася в ніжні обійми.

     

    – Покарання не мало би містити такий оргазм, чи не так? – він проводив руками по її плечах.

    – Мммм.

    – Ахаххаха, сподіваюсь тепер мене вистачає!

     

    Марк лагідно відсторонився і поцілував Єву в губи, довго і дуже солодко.

     

    0 Коментарів