1. “Що сталось 5 років тому?” 1.1 “З чого це почалось?”

Вони стояли, вже у повній тиші, стихли всі гучні крики, залишились лишень очі, величезні, налякані до смерті. Здавалося наче вони вже в цей момент дивились на ту смерть, боялись зустрітись з нею поглядами, але і затулити їх було невимовно страшно. Картина, яка була перед ними, не просто страшила, вона зводила з глузду. Пагорби з ще теплих дитячих тіл, деякі пошматовані і понівечені до такого стану, що впізнати дитя вже неможливо. А той хто це зробив, стоїть і мовчить. Дивиться пристально в одну точку, а натовп спантеличено спостерігає, їхні емоції настільки складні. Суміш вдячності, захоплення, жалості, ужасу, ненависті і страху.

Ви коли-небудь думали про те, що зло, здебільшого, було породжене добром і слабкістю? Інколи, можна подумати, що поєднання доброти і слабкості в одній особі приводить до того, що рано чи пізно настане переломний момент – момент народження лихого. Чи це безглуздя і тільки зло може породити зло? А з добра народжується лишень добро ? А що як добро є злом, а зло є добром? Безглуздя, неймовірна нісенітниця. Чи ні ? Можливо це складна істина, основа основ, неосяжна правда, яку ніколи не збагнемо. А що як вже збагнули ?

– Так тихо – сказав Яга до Нанамі
– Підозріло тихо, – спокійно доповнив він, – де усі вони поділись, чому змовкли ?
– Ще залишились діти, які вціліли ? – запитала Нодзомі
– Ні, жодної. Те біляве дівча було останнім – з похиленою головою, тихо відповів Мамору
– Куди ж вони поділись, на що чекають? Для чого це все, хто за цим стоїть? – Яга бурмотав під ніс, але навколо було настільки тихо, що всі чудово його чули
– Скільки наших ще залишилось ? – десь ззаду підійшла Хару і запитала.
– Дев’ятеро, враховуючи нас, – Мамору виглядав наче примара, коли відповідав на це питання
– Дев’ятеро? Дев’ять ? З пів сотні магів, залишилось дев’ять ? Знущаєшся наді мною, гном. Кажи правду поки я добра – наче навіжена говорила Хару
– Це правда Хару, нас дев’ятеро. І вчитель Кайнарі, наврядче доживе до ранку, відповів, директор Яга, він говорив так, наче і сам не докінця вірив, але правду все ж розумів ясно, – південне крило не пережило минулої ночі, Кайнарі єдиний хто вцілів.
Усі злегка покосилися на Нодзомі в той момент, у погляді кожного читалась невимовне співчуття та жалість. Але вона трималась гідно, впевнено і непохитно. Вона дивилась на них так, наче нічого й не сталося, ніби це не її сім’ю, повністю вбили декілька годин назад. Вона виглядала так як завжди, але відчувалось, що щось змінилось.
– Смішно, це просто смішно,- після цих слів Хару, зробила паузу, і продовжила,- Тоді виходу немає, вісім магів не довго зможуть підтримувати бар’єр. Скоро всі вони вирвуться назовні, і тоді вже зупинити їх буде неможливо. Це буде катастрофа світового рівня. Потрібно усіх їх перебити, тут і зараз, як сил вистачить. Якщо говорити чесно, то це потрібно було зробити ще раніше
– Там близько тисячі дітей, деякі з них, ще ходити не вміють, як ми можемо так вчинити з ними, і з їхніми батьками – ледве стримуючи сльози, крізь зуби, видавила з себе, Утахіме
– Так як і раніше вбивали цю нечисть, люба Утахіме, швидко, точно, без вагань. Якщо б ми це зробили раніше, то можливо хтось би таки і вцілів – Хару говорила спокійно, але зі злістю
– Але так не можна, це ж діти – Утахіме вже не могла стримувати сльози
– Раджу тобі закрити рот, і робити те що потрібно. Слабачкам, як ти, взагалі варто тримати язик за зубами, бо саме через вас жахливі ситуації, стають ще гіршими. Ваша бридка слабкість, завжди створює лишні проблеми
Всі мовчали, бо розуміли що Хару права, і як би їм не хотілось, щоб її слова не мали нічого спільного з правдою, але вони були злою реальністю, тікати від якої, просто не було вже сенсу. Хоч вона і подавала це в надміру грубій формі
– Я… – Утахіме не встигла закінчити, як Хару крикнула
– Заткнись! У нас немає вибору, а твої соплі нікому не допоможуть,- Хару підійшла до Утахіме і сказала на вухо,- не дивно що вчитель Нурахіма відмовила тобі, дивно те як ти взагалі стала магом
– Досить, тобі теж варто стулити рота- Нодзомі яка стояла поряд і все чула, вирішила втрутитись, – це було спільне рішення, постаратися врятувати усіх дітей, ти теж його підтримала, якщо пам’ятаєш. Навчись нарешті визнавати власні помилки, у тебе їх достатньо, для гарної практики.
Хару нічого не сказала, просто незадоволено глянула на неї. Після чого почав говорити Нанамі
– Зараз потрібно добре обдумати те, що робитимемо далі, боюсь нам і справді прийдеться вдатися до того що пропонує Хару
– Вибір не великий – вирішив трохи пожартувати Мамору, тому злегка усміхався як говорив
– Але чи ми ще здатні це зробити,- директор Яга сказав це дуже важко, так наче він вже ні у що не вірив
– І правда, ми тут вже майже місяць. Постійні бої. Так ще й залишилась нас горстка, і бар’єр потрібно постійно підтримувати, а нас лишень восьмеро, це майже нереально. Ми дуже слабкі, я б сказав нікчемні, порівняно з ворогом – підсумував Нанамі
– А прокляття у цих дітях тільки міцніли день за днем, вони чудово живляться розпачем батьків, злістю, горем, страхом. Та й їхня кількість. Їх близько тисячі. Щоб справитись з такою кількістю, доволі не слабких проклять, а я впевнений що ще є і хтось над ними, нас з вами буде замало. Але зняти бар’єр ми не можемо. Бо ми не знаємо де зараз кожне з них, і як вони себе поведуть коли на їхньому шляху не буде перешкод. Це і справді може закінчитись світовою катастрофою, і, на жаль, швидше за все, так воно і буде – Яга говорив настільки спокійно, але слова наче кричали самі по собі, тому слухати його було вкрай важко кожному, навіть йому, він говорив так ніби не хотів чути себе
– Заспокоїлись вони тільки через те що дітей більше не залишилось, дорослі майже всі залишились неуражені тільки та мама, яка напочатку вирішила самостійно з ними боротись. Але вона на відміну від дітлахів, слабке і кволе прокляття. Якби всі були такі, вбити їх усіх, труднощів б не викликало, навіть за таких умов – сказала Хару
– Ми всі здохнемо. Ось що можна сказати напевно. Тоді будемо надіятись, що до того моменту коли помре останній з нас, ми зможемо перебити всю цю погань. Наскільки б ми не хотіли цього робити – пригнічено але з азартом закінчила Нодзомі
– Таки та, маєш рацію. Але я виживу, а ось ви всі боюсь навіки залишитись тут. Буду сумувати – Хару сказала з усмішкою
– Тебе приб’ю першою. Вже після візьмусь за цих бастрів(дітей), якщо не замовкнеш – спойно відреагувала Нодзомі, вона говорила без злості, сміялась, наскільки могла, але Хару не сприйняла це як жарт.
– А зможеш ? – лукаво запитала Хару
Таке зауваження зтерло легку усмішку з лиця Нодзомі, вона прийняла це як виклик.
– Сама знаєш, ти мені не рівня – Номі сказала це якось твердо, наче до того, це розуміла, тільки сказати чомусь не могла, але ось момент для цього настав.
Хару глянула на неї з здивуванням і вичавила з себе – Нуууу, може й так, а може – ні. Побачимо, люба, побачимо

За місяць до:
– Є завдання. Не з простих. Візьметеся ? – запитав директор
– В що за завдання ? – почала запитувати Хару
– В одному невеликому селищі, Масама на північ від Токіо, якесь невідоме прокляття вражає дітей. Вже більше тридцяти уражених. Діти наче перетворюються на проклять, але тим не менш зберігають всі показники живих тіл.
– Тобто це живі діти, які перетворились в прокляття, але недокінця ?
– Так, на перший погляд звичайні діти. Їх видають лишень видозмінені очі. Але тим не менш сильні як прокляття, і сила їхня тільки зростає. Проте вони живі, їх не вбивали
– Їх можна повернути до звичайного стану ?
– Ми думаємо що так, але поки ще не знаємо, як саме це можна зробити
– Хто вже є на цьому завданні ?
– Утахіме, Нанамі, пані Анару Яра і ще п’ять інших магів.
– Ого, Анару Яра? Бабця Нодзомі відправилась на якесь завдання ? Вона ще не застара для такого ?
– Чим ж це завдання таке особливе що сама глава клану Яра на нього відправилась ? Невже воно настільки складне ? – підключився Мамору
– На перший погляд воно було дуже простим. Але зараз, є три основні проблеми перша це те що ми не знаємо яким чином ці діти перетворюються на ці прокляття. В селищі не знайшли нікого хто б міг бути до цього причетний. Друга це те що ми не знаємо як їх повернути в попередню форму. А я нагадаю що вони тільки сильнішають. Стримувати їх, при цьому не завдаючи мінімальної шкоди, стає дедалі важче
– Їх всього тридцять і кількість не змінюється ? – перебила директора Хару
– А це і є основна проблема. Кількість зростає. Тиждень назад всього було зафіксовано 4 випадки. Зараз їх тридцять. Усі тридцять знаходяться під наглядом. Як і ті четверо на початку. Але якимсь чином з’являються нові
– А хто це робить, немає жодного сліду. Правильно ? – ще раз уточнив Мамору
– Саме так, Мамору
– Це щось цікаве, я б взялась – одобрила Хару
– І я – Мамору підтримав і запитав – Нодзомі, ти як ?
– Не проти. Але мені цікаво що моя бабуля там забула. Вона рідко цікавиться подібним. Особливо останні роки
– Справа доволі незвичайна і загрозлива, думаю старійшини вирішили відправити когось одного з них для контролю ситуації. Анару-сама, одна з найсильніших, думаю саме тому вирішила що буде доречним відправитись туди – відповідав роздумуючи директор Яга
– Вона не одна з найсильніших. Вона найсильніша – серед них немає їй рівних, – виправила директора Нодзомі
– Ну, так і є – директор погодився

В машині їхав директор Яга, Хару, Мамору і Нодзомі, вже на шляху деректор повідомив їм що по дорозі вони мають ще підібрати Нанамі:
– Нехай йде пішки, тут немає для нього місця і так в тісноті їдемо – сказала Хару, яка була за кермом
– У нас не має вибору, я вже пообіцяв – сказав деректор Яга
– Не хочу погоджуватись з Хару, але вона права, якщо ми будемо сидіти тут в трьох то когось одного можемо ненароком задушити. І враховуючи характери цих двох, тим кого задушать буду я – трохи з насмішкою підтримував розмову Мамору
– Задушити тебе ? – легше вже буде самій здохнути ніж прибити такого як ти, – Нодзомі це сказала спокійно і боковими поглядом глянула на Мамору
– Прийму за комплімент, Нодзомі
– Це він і був, а взагалі, не знала що ви теж поїдете, деректоре – сказала Нодзомі
– Я не планував спочатку, але вирішив, що теж хочу приєднатись, та й останні новини, які передала Анару-сама, змусили мене приєднатися
– Останні новини? Ви про що? – Нодзомі була здивована, – Сталось щось чого ми ще не знаємо?
– Зникли ще двадцять три дитини
– За одну ніч? – Мамору перебив директора
– Так, цієї ночі
– Що за олухи там зараз працюють, навіть за дітьми встежити не можуть, хіба це так складно – Хару говорила це зі злістю, але спокійно
– Усі перетворились? – Мамору
– Їх не знайшли
– Тобто вони просто зникли? З попередніми теж так було? – Нодзомі
– Ні, попередні давали про себе знати доволі швидко. Вони поводили себе наче бездумні прокляття, які активно шукали здобич. Інших дітей, вони їх наче відчували, постійно пересувались селищем, вриваючись в будинки, і якщо ніхто з магів цього не відчув, а батьки не змогли заховати дитину в якийсь підвал або щось таке, то вони вражали цю дитину, і буквально через декілька секунд, дитина оберталася. Але ще була доволі слабка, тому в першу годину після перетворення вони найбільш вразливі, тому потрібно постійно прочісувати вулиці і бути на поготові, щоб встигнути в потрібний момент.
– Тоді людей потрібно багато, не обовязково сильних магів, навіть сама кількість буде вагомою перевагою, враховуючи що першу годину вони слабкі – Нодзмі була дуже зацікавлена ситуацією
– Саме так. Тому ми не єдині хто зараз відправився на це завдання. Також туди відправились ще 35 інших магів. Серед яких професійні маги, а також студенти других і третіх курсів. І твої батьки, брати і сестра
– Усі? – Нодзомі була здивована
– Так, вони були направлені старійшинами. Через важкість і відповідальність місії
– Не дивно, наскільки я чув, черед магів жінок немає нікого сильнішого ніж сестра Нодзомі, та й брати твої маги особливого рівня – роздумував вслух Мамору
– Вони ж старші за тебе, правда? – запитала Хару
– Так, у нас доволі велика різниця. Сестра старша на чотирнадцять років, їй зараз тридцять вісім, а брати на дев’ять. Я наймолодша в сім’ї.
– З твоїми братами я знайома, а ось сестру ніколи не бачила, але чула що вона сильна. А в чому заключається її сила? Теж як в тебе повязано з великими потоками енергії? Вона як і ти може витягувати прокляту енергію чи життєві сили?
– Фактично так. Але їй не треба торкатися нутрощів чи взагалі самого прокляття в момент витягування енергії.
– Вона може це робити силою думки?
– Не зовсім, їй просто потрібен хоча б якийсь шматок цього прокляття. Ще вона не може цю енергію тримати в собі, вона має її у щось вливати одразу. Але вона цю слабкість змогла дуже добре використати в свою користь.
– Ого, звучить ще більш моторошно ніж твої техніки
– Є таке
Хіба буває щось більш моторошне ніж те що робить Нодзомі?
– А брати?
– Просто торкаються і витягують, вони це роблять переважно в рукопашному бою. З кожним доторком вони можуть як витягати енергію, так і повертати її в якості посилення удару.
– Але не вливати в когось, так?
– Та, вони просто використовують її, як я. А сестра вливає в середину іншого тіла
– А старішина Анару-сама? У чому її сила? – встряв в розмову Мамору
– Важко пояснити – це треба бачити. Але вона теж бавиться з енергією в середині супротивника. Просто вона не потребує тілесного контакту, і вона не може енергію витягувати назовні
– Справді сильні, але про вас так і говорять. Легендарний клан Яра, один з найсильніших у світі – сказала Хару
– І майже усіх представників цього клану відправили на це завдання, на яке ми їдемо, невже воно і справді таке важке. Чому тоді не введено надзвичайний стан, чому це завдання так замовчується – мамору трохи думав вслух
– Майже усіх ? – зауважила Хару
– Так, по суті можна сказати що усіх. Писала до сестри, тільки тітки Мікаст немає, але вона дуже хворіє, їй не довго залишилось. Нас насправді не так вже й багато, 16 чистокровних представників. Які можуть якісно використовувати техніки клану, і які допущені до них. Всі інші через сильне змішання крові в минулому, не здатні ними опанувати. Цього не навчитись з цим можна тільки народитись
– Це дивно – Хару була доволі зацікавлена в цьому нюансі
– Клан Яра, нехай не великий, справді офіційних представників клану значно менше ніж наприклад в у клану Зенін, але по силі вони не поступаються. Я і сам думав над тим чому так багато представників вашого клану відправили на цю місію. Сестра нічого не казала – директор Яга підтримав зацікавленість Харуясами
– Я питала, але вона сказала що й сама не в курсі. Взагалі наші часто бувають на завданнях. Але от що бабка вилізла зі свого барлогу. Ось це вже цікаво. Вона переважно байдужа до такого
– Директор Кіотської школи, який також є членом ради старійшин, вчора обмовився, що колись десь 70 років тому була подібна ситуація, але тоді жодну дитину не врятували, і хто за цим стояв не відомо. Що правда масштаби цього були в рази менші. Це було маленьке село О́ґата, префектури Акіта. На той період там було не так багато жителів, всього загинуло близько 70 дітей. Твоя бабця теж була тоді там.
– Ого, їй тоді було лишень 15 років тоді. Зовсім мала – задумалась Нодзомі
– Але вона вже тоді була главою клану, так?
– Не впевнена, директоре, але можливо це правда. Вона стала главою саме в 15. Як і коли саме, чесно кажучи, точно не знаю. Знаю, що її батько і три старших брата загинули, залишилась вона, її мама, і два молодших брата.
– Чому її матір не стала главою? – запитав Мамору
– Вона була дуже доброю жінкою, наскільки я знаю, і мягкою, думаю вона просто не наважилась. А у бабці дуже сильний характер. Впевнена що вона сама прийяла таке рішення, й не радилась ні з ким. До речі тітка Мікаса, це донька старшого брата бабульки, саме вона мала стати наступною главою, але видно помре вона швидше ніж бабка. Ця ще років триста проживе
– Їй зараз 85 ?
– Ага, а тітці 72, теж вже не найкраща кандидатура
– Так і хто буде, твій батько?
– Не думаю, бабця більше схильна до кондидатури сина Мікаси.
– Ґаро – сильний маг – директор трохи перебив
– Це правда, мій батько теж повністю слухається Анару-сан, але от моя мама від цього не в захваті, вона бачить наступним главою тільки батька, і когось з нас надалі
– Хочу собі такого чоловіка як твоя мама, щоб бачила тільки мене на всіх найкращих посадах – посміялась Хару – Чуєте, а де ми мали підібрати Нанамі
– Десь поблизу станції Сінґакуе
– Вітаю нас, це місце ми проїхали хвилин 10 назад. Тепер вертатися. Сенсей, ви ж вже директором стали треба бути обачнішим! – сказала Хару з докором, – ми так ніколи не доїдемо
– А тобі бачу вже не терпиться
– Скажу чесно, ця історія мене зацікавила. Давно за собою такого не памятаю. Це буде гарний абзац в моїй професійній біографії як мага
– Професійній біографії? Будеш таким займатись? – запитав Мамору
– Самоснійно думаєш писати її збираюсь? – здивувалась питанню Хару, – не мели дурниць, її напишуть про мене в цих нудних підручниках з історіїї які ми читали на уроках. У мене буде багато шанувальників в майбутньому. Як ти думаєш кого будуть називати найсильнішою жінкою магом після сестри Нодзомі
– Тебе? – запитав Мамору
– Ні, тебе, гном. Звісно мене, а кого ще. Не знаю нікого хто б міг зі мною конкурувати і що гірше перемогти
– Ну дякую, – надула губу Нодзомі
– Ти занадто добра
– То може вже одразу найсильнішим магом станеш, не будеш статтю себе обмежувати?
– Знаєш, Мамору, я впевнена в собі на всі 100%, а може навіть більше, але я розумію що з тим вискочкою я ніколи не впораюсь. Думаю навіть ми втрьох безсилі проти нього. Цей телепень до біса сильний, ніколи б з ним не конкурувала
– Та, Сатору це унікальний випадок. Не дарма його називають найсильнішим – Нодзомі озвучила власні роздуми
– Директре, а ви як вважаєте у нас трьох були б шанси потягатися з Годжо? – запитав Мамору, – кажуть після того як Сугуру тоді пішов, Сатору трохи здавав позиції
– Хммм, шанс потягатися є завжди, але от чи є у вас шанс перемогти, тут вже не скажу, але боюсь мої думки не на вашу користь
– Дуже позитивно, дякуємо директоре. Но але ж ви його вчитель, на що ще ми могли розраховувати
– На Сатору сильно вплинуло те, що натворив Сугуру? – Нодзомі зипитувала з щирою цікавістю
– Він мало про це говорить, але так, сильно
– А Сьоко? Вона як?
– Тут все ще гірше. Курити стала більше, посміхатись в рази менше. Тепер це справжня рідкість.
– Еееееее, ми тут взагалі-то на завдання їдемо, що за траур ви тут розвели. Давайте змінимо тему – Мамору не дуже подобались всі ці розмови коли вони починали бути сентиментальними і сумними
– Та, підтримую гнома, тут тільки бракує щоб хтось ревіти почав – підтримала Мамору Хару
– Ревіти? Хто б це тут ревів? А ? – Мамору здалось що натякають на нього
– Нанамі, він ж у нас такий сентиментальний і емоційний, переживаю за нього – сказала Хару – Ми до речі вже поблизу місця де б мали його забрати, але щось я його не бачу. Подзвоніть хтось
– Не треба я бачу, зупиняй машину – сказла Нодзомі одночасно просуваючи голову у відчинене вікно і махаючи Нанамі, – Еееееййй, ми тут. Обернись
Якийсь хлопчина обернувся, але це був зовсім не Нанамі
– Ой, помилочка, не зупиняйся, пришвидшуйся. Як це кляте вікно закривається?
Тим часом Мамору набрав Нанамі, який був за декілька десятків метрів від них, вони підібрали його, і поїхали. Дальше розмова йшла не дуже активно. Просто Нодзомі і Мамору натякали що директору треба було добре думати коли пропонував Нанамі приєднатись до них.