Привілей кохати

Альтернатива.

 

Твоє життя в мені…

 

Середина Листопада.

Гвадалахара.

 

Друга половина дня.

 

Біля університету.

Ампаро:Привіт, Регіно!

Регіна: Доброго дня, Ампаро.

Ампаро:Ти сумна?

Регіна:Чому. Ось отримала лист.

Ампаро:Не переживай. Незабаром приїде.

Регіна:У нього служба.

Ампаро:Мені про це відомо.

Регіна:Чому ти не служиш?

Ампаро:Я практикую. Допомогою батькові у клініці.

Регіна:У тебе своя клініка?

Ампаро:Це просто допомога. А також практика. Тебе провести додому?

Регіна:Так.

Ампаро:Можна сумку?

Регіна, подає сумку:Буду тобі вдячна.

 

Дорогою додому.

Ампаро:А ти стаєш все гарнішою.

Регіна:Як добре що тебе не чує…

Ампаро: Едмундо не почує. Так що у листі?

Регіна:Пише що сумує. Питає про життя. Але я тобі цього не говорила.

Ампаро:Я вже забув. Так хочу побачити Хосефіну.

Регіна, посміхаючись:Так приїзди до нас на Різдво.

Ампаро:Це що запрошення?

Регіна:Вважай що так.

 

Біля будинку.

Ампаро:Ти прийшла.

Регіна:Як і ти.

Ампаро, подає сумку:Що ти тут зберігаєш?

Регіна, посміхаючись: Партитури. Улюблену книгу.

Ампаро:Важко такій тендітній дівчині, таке важке носити.

Регіна:Приходь сьогодні на каву.

Ампаро:Я вечеряю завжди у одному місці.

Регіна, посміхаючись:З живою музикою?

Ампаро:Живе виконання непристойних пісень.

Регіна: Ніколи не думала, що ти харчуєшся у подібних місцях.

Ампаро:Це я жартую.

 

Регіна з другом зайшла до будинку.

Ампаро:Твоя квартира.

Регіна: Дякую тобі, що провів.

Ампаро:У тебе тихо.

Регіна, знімає записку:Була господиня.

Ампаро:І щось вимагає?

Регіна:Ні, нічого.

Ампаро:Як там Амеда?

Регіна:Чекають на дитинку.

Ампаро:Добре, я піду. Але на каву зайду.

Регіна: Домовилися.

 

Перед вечерею.

Дівчина сіла читати лист.

Регіна, читає посміхаючись:”Моя радість, моя рідна душа! Як проходять твої дні без мене? Моя дівчинка, я дуже сумую, перебуваючи далеко від тебе. Проведені з тобою дні найдивовижніші та найромантичніші для мене. Ти неймовірна дівчина, я захоплений красою, чарівністю, розумом, готовністю допомогти і підтримати. Мною сказано вже багато компліментів тобі, але найголовніше — я вдячний Богові за можливість бути поруч із тобою. Я дуже люблю тебе і чекаю на зустріч. Напиши мені як ти. Цілую тебе. Твій Едмундо”! – згорнула лист – Я теж на тебе чекаю. І дуже сильно кохаю. Поставити каву і щось перекусити.

 

Регіна підвелась з дивану, поправила подушку. Заховала у скриню лист. Почала готувати каву і собі вечерю.

 

Минуло десять хвилин.

У двері постукали.

Регіна: Зараз відчиню.

 

Відкрила двері.

Ампаро:Я не з порожніми руками. – подає тістечка – Взяв які були.

Регіна, бере до рук:Яка краса. Добре, проходь.

 

За столом.

Регіна, п’є каву:Які вони смачні. А чого ти не переїхав до батьків?

Ампаро: Живуть у передмісті. Неподалік від будинку озеро Чапала.

Регіна, їсть тістечко:Уммм! Смачно. Напевно що там краса неймовірна?

Ампаро:Це треба побачити лише раз і більше не забудеш. – п’є каву – Доволі смачна кава!

Регіна:Мама навчила.

Ампаро:А Чепа теж так вміє?

Регіна:Вона багато чого вміє.

Ампаро, дивиться на годинник: Добре, дівчинко. Я піду.

Регіна:До зустрічі.

 

У той вечір Регіна перечитувала лист декілька разів.

 

Минув тиждень.

На прогулянці після занять. Регіна гуляла зі своїми подругами.

Євсевія:Ти дуже гарно співаєш.

Регіна:Ти мені лестиш.

Абріль:Ми завжди кажемо правду.

Євсевія:До нас наближається, військовий.

Абріль:А я його знаю.

Регіна, підняла очі: Едмундо. – радісно – Мій Едмундо!

 

Підійшов Едмундо.

Едмундо:Моя квітка!

Абріль:Ми підемо. Подруго, пішли.

Євсевія:До зустрічі.

Едмундо: Побачитесь ще дівчата.

 

Дівчата пішли вулицею.

Регіна, обіймає:Мій хлопчик – цілує – Ти надовго?

Едмундо, поправив кашкет:На сімдесят дві години.

Регіна: Усього на три доби?

Едмундо:Потім хочу додому.

Регіна: Звісно поїдеш додому. – пригорнулась – Як я на тебе чекала.

Едмундо, обійняв за талію:Як навчання, квіточка моя?

Регіна:Усе добре. Прибери руку, будь ласка. – Едмундо прибрав руку – Пішли до мене?

Едмундо:А сеньйора Ісамар впустить?

Регіна:Вона і не побачить.

Едмундо:Щось сталося?

Регіна:Раз на тиждень прийде. Перевірить житло та піде.

Едмундо:Як я скучив і за тобою, і за цим містом.

 

Швидко дійшли до будинку.

У кімнаті Регіни.

Регіна:Ти з дороги. Можеш вмитися і прийняти душ.

Едмундо:А що ми будемо їсти?

Регіна:Салат з авокадо і кукурудзи.

Едмундо:Смакота! На вечір нічого не плануй. Ми підемо до кафе.

Регіна:Ми можемо і вдома.

Едмундо, посміхнувся:Вдома так вдома.

 

Едмундо пішов митися.

Регіна, тихо:Як він змінився.

 

Минуло десять хвилин.

Едмундо, вийшов з санвузла.

Регіна:Наша вечеря готова.

Едмундо, увімкнув радіо:Так веселіше.

Регіна:Зроби тихіше.

Едмундо:Моя улюблена пісня.

Регіна:Не чула такої.

Едмундо, обіймає ззаду: Потанцюємо? – цілує дівчину – Музика приємна. Ти поряд.

Регіна:Краще будемо їсти.

 

Після вечері.

Едмундо:Я знову потрапив додому.

Регіна:Як я за тобою скучила. Я ніколи так довго тебе ще не бачила.

Едмундо, посміхнувся:А коли ти ходила до школи?

Регіна:Я тоді ще зовсім юною була.

Едмундо, обіймає за талію:Моя дівчинка.

Регіна, тихо:Що ти хочеш?

Едмундо, тихо:Жадаю тебе.

Регіна:Я теж скучила.

 

Едмундо і Регіна злилися у поцілунку.

Регіна:Мій хлопчик.

Едмундо: Нічого не кажи.

 

Наступного дня.

Ранок.

Кімната Регіни. Скрізь лежав одяг.

Молодь спала обійнявши один одного.

Едмундо, цілує:Доброго ранку, кохана.

Регіна, прокинувшись:З днем народження, любий.

Едмундо, посміхнувся:Не забула.

Регіна:Я завжди пам’ятаю твій день.

Едмундо, цілує:Як і я твій.

Регіна:Будемо снідати?

Едмундо, одягається:Усе зроблю я сам. – бере сорочку – Усе для тебе.

Регіна:Адже…

Едмундо, посміхнувся:І не сперечайся зі мною.

Регіна, блаженно посміхнулася:Добре, не буду.

Едмундо, цілує:Я не надовго.

 

Едмундо вийшов з кімнати.

Регіна:Який чудовий ранок.

 

Минуло десять хвилин.

До кімнати з кавою зайшов Едмундо.

Едмундо:Не сумувала?

Регіна:На тебе чекала. Які тільки аромати.

Едмундо:Для тебе кава.

Регіна, бере чашку:А ти романтик.

Едмундо, посміхнувся:Я твій лицар.

Регіна, п’є каву:То я дама твого серця?

Едмундо:Хіба тобі це не довів, цієї ночі?

Регіна:Усе було так незвично.

Едмундо: Тепер ми чоловік і дружина перед Богом.

Регіна:А перед людьми?

Едмундо:Буде і це. Обов’язково буде.

Регіна:Я тебе дуже сильно кохаю.

Едмундо, цілує: Як і я тебе.

 

Після сніданку.

Едмундо: Чудовий день.

Регіна, подає згорток:Це мій подарунок для тебе.

Едмундо, розгортає:Це для мене?

Регіна:Так, цей светр твій.

Едмундо, розглядає виріб:Який він гарний і м’який.

Регіна:А ще він легкий і теплий.

Едмундо, обіймає:Моя дівчинко. Дякую тобі за подарунок.

Регіна: Немає за що.

Едмундо: Тепер мене зігріють у дощ не тільки думки про тебе, але і цей светр. А зараз підемо гуляти.

Регіна:Добре.

 

Ті три дні минули швидко.

Автостанція.

Біля автобуса.

Едмундо:Моя дівчинка. Не сумуй.

Регіна:Передавай моїм вітання.

Едмундо: Обов’язково передам. А ти добре вчись.

Регіна:Я тебе кохаю.

Едмундо, цілує:Я тебе теж. Ти йди дівчинко.

Регіна:Добре, я піду. Бувай.

Едмундо, обіймає:Бувай.

 

Едмундо сів у автобус. Регіна подивилась на Едмундо у вікно і пішла додому.

 

На наступний день.

У університеті.

Абріль: Ходімо на заняття.

Регіна:Хто у нас перший?

Євсевія: Професор Модесто ‘Капурро.

Регіна:Мені йому здавати гармонію.

Абріль:До цього ще далеко.

Євсевія:Час мине швидко.

Регіна:Так, час мине швидко і ми знову будемо разом.

Абріль:Це з тим військовим?

Регіна:Так з ним, з моїм Едмундо.

 

День пройшов насичений.

Коста Дорада.

Будинок Родрігес.

Жизель, посміхнулась: Мій хлопчик вдома.

Едмундо:Це не надовго, мамо. Я хотів у тебе спитати. Є якісь фамільні коштовності. Скажімо каблучка, яка передається з покоління у покоління?

Жизель:Є мій хлопчик. А навіщо тобі? Для чого?

Едмундо: Я б хотів освідчитися Регіні. У слушний для цієї події момент.

Жизель:А чи не поспішаєш ти?

Едмундо: Мамо, я дуже сильно кохаю Регіну.

Жизель:Що ж, добре. Ходімо до мене.

 

У кімнаті Жизель.У кімнаті Жизель.

Едмундо, посміхнувся: Тут матінко, цілий будуар.

Жизель:Будуари були у французьких королев і імператриць. – відкриває скриньку – Ось вона, на самому видному місці.

Едмундо:У тебе багато прикрас.

Жизель, подає каблучку: Дивлюся я на тебе. Не поспішай. Краще всього церковні заручини.

Едмундо, бере до рук:Яка вона чудова. Для моєї дівчинки. – подивився на маму – Ти так вважаєш?

Жизель, посміхнулась:Я це добре знаю. Виходимо, синку.

Едмундо:Я не проти чогось з’їсти.

Жизель: Зараз усе буде. Чуєш батько прийшов.

Едмундо, подає каблучку: Так, чую.

Відпустка Едмундо минула швидко.

 

Наближалося Різдво.

Біля університету.

Регіна:Настає час дива.

Абріль, наспівує:Свята Діва народила сина.

Євсевія:З тобою усе добре?

Регіна:Так, усе добре.

Абріль:З’їсти виноград і загадати бажання.

Євсевія, з турботою: Здається що наша подруга вже загадала бажання.

Регіна:Не звертайте увагу.

Абріль:А ще розбити горщик.

Євсевія:Вже побили горщики?

Регіна:Не з ким я не сварилась. У мене є символічні подарунки. – дістає дві горлиці – Це для вас дівчата.

Абріль, бере до рук:Які гарні фігурки. А у тебе?

Регіна:Вони у мене теж є.

Євсевія: Дякую тобі.

Регіна:Щасливого Різдва.

Абріль:Щасливого Різдва.

Регіна:До зустрічі.

 

Вечір Регіна зустріла вдома.

Регіна, підписує листівку:Моє кохання! З Різдвом вітаю тебе. Миру і благословення тобі на кожен день. – трохи згодом пише – Мені хочеться радіти і плакати. Після тієї ночі, коли ми були удвох. Відтоді твоє життя в мені тече рікою. Твоя кохана квіточка Регіна.

Регіна, поклала ручку:От тепер і коханий буде знати. – дивиться на годинник – Час вечеряти.

 

День Різдва Регіна зустріла вдома.

Коста Дорада.

Ранок.

Будинок Ернандес.

Вітальня.

Мередіт:Яке щастя що ти вдома.

Регіна: Сьогодні святковий вечір.

Чепа:А ми ходили по всьому поселенню.

Регіна:Як і я колись.

Мередіт: Доню, ти якась невесела?

Регіна:З Едмундо бачилася на його день народження.

Мередіт:Це добре.

Регіна:Чепо, піди погуляй.

Чепа: Чому?

Мередіт:Йди, доню.

 

Чепа вийшла з будинку.

Мередіт:Говори, доню.

Регіна:Я знаю що вчинила не добре. – обіймає подушку – Мамо, у мене була близькість.

Мередіт: З Едмундо?

Регіна, сльози у очах:Так. Що тепер буде?

Мередіт, обіймає:Буде весілля.

Регіна:Він нескоро повернеться.

Мередіт:Ти вже скінчиш своє навчання. Ти кохаєш його?

Регіна, витирає очі: Дуже сильно кохаю.

Мередіт, опускає руки:Це головне. А хлопець знає?

Регіна:Я йому написала листівку.

Мередіт, обіймає за плечі:Це добре. Не треба приховувати.

Регіна:Я так мріяла співати.

Мередіт:У тебе буде відданий шанувальник. Твоя дитинка. І співатимеш ще довгі роки.

 

Зайшов Мігель.

Мігель:А чому ми плачемо, дівчинко моя?

Регіна:Я не плачу.

Мігель, сідає поруч:А по очках бачу, що вони плакали.

Мередіт:Це вона від щастя.

Мігель: Едмундо пише?

Регіна, кивнула: Так.

Мігель:Я його бачив у Листопаді. Приїздив у відпустку.

Регіна:Я його теж бачила. – схлипуючи – Він до мене приїздив.

Мігель:От бачиш. Хлопець про тебе пам’ятає.

Регіна, витерла очі:Піду я гуляти.

 

На прогулянці.

Біля церкви.

Раймундо, посміхаючись: Привіт, красуня.

Регіна:Привіт.

Раймундо: Можеш мене привітати.

Регіна, посміхнулась:Ти став батьком?

Раймундо: Найчарівнішої дівчинки.

Регіна:Вітаю. Ти зараз у гостях?

Раймундо:Разом з родиною. А ти тут?..

Регіна: Приїхала на свята. Вирішила погуляти.

 

До церкви зайшов молодий чоловік.

Регіна, подивилася у бік:Падре.

Раймундо:Так, це падре. Падре Хуліо Де Карлос Барі. Хочеш познайомлю?

Регіна:Я сама.

Раймундо: Добре, я піду.

Регіна:Ще побачимося.

 

Регіна зайшла до церкви.

Падре Хуліо:Що тебе привело, дочко?

Регіна:Я хочу сповідатися.

Падре Хуліо:Пройдемо до сповідальні.

 

Під час сповіді.

Падре Хуліо:Пресвята Діва Марія.

Регіна:Без гріха зачала.

Падре Хуліо:Слухаю тебе, дочко.

Регіна:Падре, я згрішила. У мене була ніч з хлопцем. Ми кохаємо один одного.

Падре Хуліо:Ти визнаєш свій гріх?

Регіна:Так. Визнаю.

Падре Хуліо, хрестить:В ім’я Отця та Сина, та Святого Духа.

Регіна, зітхає:Амінь.

 

У храмі. Стояли у проході.

Регіна:І як тепер бути?

Падре Хуліо, подає книгу:Читай, дочко.

Регіна, бере книгу:Біблія.

Падре Хуліо: Тепер вона твоя. І добре тобі вінчатися.

Регіна:З ним?

Падре Хуліо:Так. Саме з ним. Я здійсню обряд.

Регіна, посміхнулась: Дякую Вам.

 

Регіна вийшла з церкви. Вирішила піти до Жизель.

 

Біля будинку Родрігес.

Жизель:Дівчинко моя!

Регіна:Щасливого Різдва!

Жизель:Щасливого Різдва, люба! Проходь до саду.

 

У саду.

Амеда, посміхаючись:У нас гості? – маленька донька на руках.

Регіна:Щасливого Різдва!

Амеда:Щасливого Різдва!

Регіна, посміхаючись:Яка вона красуня!

Амеда:Моя дівчинка.

Регіна:Як назвали?

Амеда: Есперанса.

Регіна: Гарне ім’я. – оглядає сад – Ну і де твій чоловік?

Амеда:Десь у будинку. – дивиться на терасу – А ось і вони.

 

Підійшли Жизель і Раймундо.

Жизель:Синку допоможи.

Раймундо, бере чашки:Так, нас сьогодні багато.

Жизель:Чудові дівчата і син.

Раймундо:А ще батько.

Жизель:Ти йому казав, щоб йшов?

Раймундо, роздратовано:Та, казав. Казав.

Жизель, посміхаючись:Заспівай щось доню.

Регіна, посміхнулась:Це буде з “Кармен”.

Жизель, посміхнулась:Я тобі допоможу.

Регіна, співає: Кохання – непокірний птах.

Жизель, співає:Що ніхто не може приборкати.

Регіна, продовжує: І даремно ми його називаємо

Жизель, продовжує:Якщо йому це зручно, відмовитися

Регіна, підхоплює: Нічого не допомагає, ні погрози, ні молитви

Жизель, підхоплює: Один добре говорить, другий мовчить:

Регіна, тихо співає: І я віддаю перевагу іншому

Жизель, тихо співає: Він нічого не сказав, але він мені подобається

Разом голосно: Любов! Любов! Любов! Любов!

Амеда:Яке віртуозне виконання.

Раймундо:Яка одностайність.

 

Підійшов Дієго.

Дієго:Концерт на дому?

Жизель, обіймає Регіну:Просто гарний настрій.

Дієго, нахилився до дівчинки:Для тебе концерт? – посміхнувся – Сонечко.

Жизель:Усі п’ємо каву?

Амеда:Я буду сік.

Регіна:Я теж.

Раймундо:Як не вистачає брата.

Жизель: Повернеться. – погладила руку Регіни – Не переживай, дівчинко. І я чекала свого часу.

Регіна, тихо:Ми теж чекаємо.

Жизель:Ти хотіла сказати, що ти чекаєш?

Регіна, тихо:Вам не почулося.

Раймундо, наливає сік для Регіни: Твій сік.

Регіна, бере склянку: Дякую за увагу.

Раймундо:Мені не важко.

 

Після застілля.

Амеда:Час прогулянки настав.

Регіна:Я теж піду.

Жизель, посміхнулась:Приходь ще.

Регіна: Обов’язково прийду, але вже з дипломом.

 

Раймундо з дівчатами пішов на прогулянку.

Раймундо:Як вдома тільки добре. Хоч тут залишайся до старості. Виховувати своїх дітей. Чекати на онуків.

Регіна:У тебе відповідальна робота?

Раймундо: Співпраця з компанією Боїнг.

Амеда, цілує чоловіка:Мій коханий – інженер.

Регіна:Проте мій військовий.

Раймундо: Повернеться твій друг.

Регіна:Він мені не друг…

Раймундо, здивовано:А хто ж тоді?

Амеда: Коханий, не треба – поправила ковдру у дитини – Моя дівчинка.

Регіна:Він мій коханий. – витерла сльози – Мій єдиний. Мій Едмундо.

Раймундо:Ти завжди була дівчиною веселою. А що зараз?

Амеда:Це від почуттів і переживань. Не треба плакати. Заспокойся.

Регіна:Я краще піду. Дякую вам за гостинність.

Раймундо:Бувай.

 

Регіна пішла до себе.

Той день провела вдома.

У будинку Ернандес.

Кімната дівчат.

Мередіт: Доню, вечеряти будеш?

Регіна, лежить на ліжку: Я зараз вийду.

Мередіт, сіла на стілець: Моя дівчинка. – гладить по голові – Моя красуня.

Регіна, відвертається: Я зараз прийду.

 

У їдальні.

Родина зібралась за столом.

Чепа: Сьогодні усе смачно.

Мігель: Усім смачного.

Регіна, бере виделку: Дякую. – починає їсти – А це дійсно смачно.

Мігель:Тобі коли повертатися?

Регіна: Через тиждень.

Мігель:Я тебе відвезу.

Регіна:Я можу і сама.

Мігель, підвищив голос:Не суперечити мені.

Регіна:Добре, не буду.

 

Після вечері.

Вітальня.

Біля шафи з книгами.

Регіна:Щоб таке почитати?

Чепа:Романтичне.

Регіна:Казку хочу.

Мередіт:Я знаю одну з таких казок.

Регіна:Розкажеш?

Мередіт, посміхнулась: Чого б не розповісти.

Чепа, радісно:І я послухаю.

Мередіт:Це не казка, а повчальна легенда. Мені її мама розповідала.

Регіна: Бабуся моя.

Чепа: Наша.

Мередіт:Так слухайте. Жили дівчина і хлопець. Які дуже сильно кохали один одного. Але жили у різних селищах.

Чепа: Ромео і Джульєтта?

Мередіт: Майже.

 

Оповідання тривало досить довго.

Мігель:Солодко ти розповідаєш.

Регіна:А чим скінчилася історія?

Чепа:Вони залишилися разом?

Мередіт: Цього ніхто не знає. Але у їх пам’ять залишилося два озера.

Чепа, тихо:Два озера.

Мередіт:А зараз час відпочивати.

Регіна: Добраніч, мамо.

 

Другого дня.

Ранок.

Будинок Ернандес.

Кімната дівчат.

Мередіт:Моя дівчинка. Вже прокинулась?

Регіна:Мамо, якою була твоя весільна сукня?

Мередіт:Самою простою. А що?

Регіна:Проте у мене буде особлива.

Мередіт, обіймає:Моя дівчинка. Едмундо повернеться ще нескоро. Через рік навесні.

Регіна:А я буду чекати і шити сукню. Тільки обрати тканину.

Мередіт, посміхнулась:То знову підеш на ранчо?

Регіна, солодко потягнулась:Умммм, ах! Я здається що знаю хто мені допоможе.

Мередіт:Ходімо снідати.

Регіна:Усе що я люблю?

Мередіт:Так, моя дівчинко.

Регіна:Один момент і я приєднаюсь.

Мередіт:Піду перевірю твою сестру.

 

Мередіт вийшла з кімнати.

Регіна:Що ж розпочинаємо новий день. – посміхнулась – Есперанса, звучить непогано. Мій Едмундо, напишу сьогодні тобі листа. Відправлю з дому.

 

Регіна сіла писати лист.

Регіна, пише: “Кохання моє! Кожен день зустрічаю зі згадкою про тебе. Малюю у пам’яті кожну рису твого обличчя. Твої п’янкі і ніжні губи, твою милу посмішку, теплий погляд твоїх очей. І ті твої обійми я досі відчуваю. Люблю тебе і чекаю. А з ним і щастя моє росте. Цілую тебе. Твоя Лючія”.

 

Зазирнула Чепа:

Чепа:Ти скоро?

Регіна, пробігла текст очима:Я зараз. Ще тільки конверт знайти. І можна відправляти.

 

Регіна поклала лист на стіл і вийшла з кімнати.

Регіна:Чого ти така весела?

Чепа: Ампаро приїздить на декілька днів.

Регіна, посміхнулась:Щастить тобі сестричко.

Чепа:Я просто щаслива.

Регіна:Коли щасливі то хочеться танцювати.

Чепа:А тобі співати хочеться?

Регіна, сумно:Якщо б коханий був поруч.

 

Голос з кухні.

Мередіт:Дівчата!

Чепа, бере за руку: Ходімо?

Регіна, посміхнулась:Пішли.

 

День приїзду Ампаро.

На вулиці.

Ампаро:Я адресою не помилився?

Мігель:А хто тобі потрібен хлопче?

Ампаро:Тут мешкає Хосефіна Ернандес?

Мігель, посміхнувся: Чепа? Так звісно що тут. – протягнув руку – Мігель Ернандес.

Ампаро, потиснув:Дуже приємно.

Мігель:Проходь хлопче. Знайдемо і для тебе кімнату.

Ампаро:У вас чудовий будинок.

Мігель:Ти з далеку?

Ампаро: Гвадалахара.

 

На терасу вийшла Чепа.

Чепа: Доброго дня!

Ампаро: Доброго дня, дівчино.

Мігель: Проходьте до будинку.

 

Минуло дві години.

У саду.

Регіна:Гарний сьогодні день.

Чепа:Він просто чудовий.

Ампаро:То які у вас розваги?

Чепа:Танці і кіно.

Ампаро:А у мене є кращій варіант.

Регіна:Це теніс?

Ампаро:Бочас, або як кажуть французи, петанк.

Чепа: Дуже цікаво. І вона з тобою?

Ампаро:Набір м’ячів і куля.

Чепа:А де можна грати?

Ампаро:На будь-якій рівній поверхні.

Чепа:Сестро, зіграємо?

Регіна, посміхаючись:Давай спробуємо.

Ампаро:Там усе дуже просто.

 

Сестри Ернандес і Ампаро пішли грати.

На терасі.

Мігель:А чудовий цей хлопець.

Мередіт: Едмундо теж чудовий і що маємо?

Мігель:Буде гарна пара. Дві гарних пари. Як і ми з тобою.

 

На шкільному майданчику.

Ампаро:Гарне місце.

Чепа:У цій школі ми навчалися. – показує на дерево – А під тим Платаном я найчастіше читала.

Регіна:То що будемо грати?

Ампаро:Так, розпочинаємо.

 

Підійшли Чара з Ката.

Чара: Привіт.

Ката: У що граємо?

Чепа: У цікаву гру.

Ампаро: Дівчата, приєднуйтеся. Більше гравців, цікавіше грати.

 

За грою у петанк час минув швидко.

Чара:А це дійсно весело.

Ампаро:Ти не втомилась?

Регіна:Ні, все добре. Будемо повертатись додому?

Чепа:Я хочу ще.

Ампаро:Так вже час.

Чепа:До зустрічі, дівчата.

Ката:Бувай.

 

Обідати сіли у саду.

За столом.

Мігель:Юначе, як відносишся до алкоголю?

Ампаро:Компромісно. Але сьогодні ні.

Чепа, подає тарілку:Візьми це буріто.

Ампаро:Виглядає смачно.

Мередіт:Доню, тобі рибу покласти?

Регіна:Я і сама візьму, дякую.

Чепа:А на скільки днів, ти до нас завітав?

Ампаро: Усього на два дні. Але я тебе теж запрошую.

Чепа:Я подумаю.

Регіна, тихо: Нічого не вигадуй.

Чепа, тихо:Я знаю що роблю. – подає енчіладос – Спробуй, сама готувала.

Мередіт:А чим ти хлопче займаєшся і захоплюєшся.

Ампаро:Працюю лікарем, у вільний час люблю танцювати.

Мігель:Ми теж любили танцювати.

Чепа, тихо:А ми сходимо на танці?

Ампаро, тихо:Якщо захочеш то підемо.

Регіна, встає від столу:Вибачте, я піду.

Мередіт, посміхнулась:Йди, доню.

 

Регіна зайшла до будинку.

Кімната дівчат.

Регіна, розглядає фото:Мій красень. – цілує фотокартку – Я тебе кохаю.

 

Після обіду швидко заснула.

Наснився повільний танець і обличчя коханого.

 

Увечері.

На кухні.

Регіна: Мамо, що готуєш?

Мередіт:Рибу приготую.

Регіна:Я допоможу?

Мередіт:Добре, дівчинко моя. – наспівує – Ауаніааа! Хабібі! Ауанеаа.

Регіна, посміхаючись:Твої пісні чудові.

 

На кухню вийшла Чепа.

Чепа:Які аромати!

Регіна, сипе спеції: Це все від прянощів.

Мередіт:Будь обережною. Спецій повинно бути багато, але не занадто.

Регіна, посміхаючись:А чому ти залишила свого гостя?

Чепа:З ним тато розмовляє. – п’є сік – Як смачно.

Мередіт:Щойно зроблений. Де квасоля?

Регіна, додає квасолю:Вистачить?

Мередіт: Ідеально..

Чепа:Підготую рис.

Мередіт:В ідеалі б добре кускус.

Регіна:І рис буде добре.

Мередіт:Ти якщо втомилась…

Регіна:Я буду тут. Де мої лимони?

Мередіт: Подобаються лимони? Це добре.

Регіна: Скінчиться тиждень відпочинку.

Чепа:І буде навчання.

 

Минула одна година.

Мередіт:Усе готово.

Регіна:Стіл накритий.

Чепа:Я кличу тата?

Мередіт:Так, клич.

Регіна,посміхнулась: І про гостя не забувай.

 

Після вечері.

На терасі.

Ампаро:Сходимо на прогулянку?

Регіна:Добре, пішли.

Ампаро, вкриває плечі:Так буде краще.

Регіна:Дякую.

 

На прогулянці.

Ампаро:Я чув пісню.

Регіна:То все матуся.

Ампаро:Ти на неї дуже схожа.

Регіна:Моя мама з роду Амазиги.

Ампаро:Як цікаво. Розповіси?

Регіна: Нічого розповідати. Окрім пісень і легенд, нічого не лишилося.

Ампаро: Помиляєшся, багато чого залишилося. Я такої смачної риби давно не їв. А знання мови. Поки хтось знає мову, то та нація жива.

Регіна:Ти дуже розумний. Моїй сестрі пощастило з тобою.

Ампаро:Вона мені теж близька. Ця її дитяча зацікавленість.

Регіна:Так, у Чепи є допитливість. – посміхнулась – Ще з дитинства.

Ампаро:Як далеко ми зайшли.

Регіна:Будемо повертатись.

 

На другий день Ампаро Перес виїхав додому. Скінчилися різдвяні свята. В останній день, рано вранці, Регіна виїхала з батьком на навчання.