Знайомство

Коли Евелін виповнилося 13, вона  почала захоплюватися темною магією, що нікому не подобалося. Як Слизеринка, вона мала б ще любити урок зілля, але професор Слизоріг ставився до неї з відразою, впринципі, як і всі інші. Навіть Драко Мелфой, усім своїм виглядом намагався показати, що зневажає кузину. Друзів Евелін не мала, окрім, звісно, Герміони Ґренджер, адже вони поділяли одну парту на деяких уроках. Герміона була дуже розумною і, нібито, нормально ставилася до Евелін, але іноді можна було помітити в її очах страх, коли Слизеринка злилася. 

«Ох так, я не найприємніша людина, і через моє прізвище інші або зневажають, або лякаються мене, але я ніколи б не образила своїх»—сумно думала вона. 

                               ***
Закінчився третій рік в Гоґвортсі, але замість звичного мелфой-менора мене відправляють в якусь залупу до якогось нового викладача в школі. Дуже цікаво.

—Евелін, так буде краще для нас усіх. Я бачу як ти зацікавлена в темних мистецтвах, і повір мені, буде краще вивчати їх під наглядом. Твій новий..наставник, а також майбутній професор, дуже гарно в цьому розбирається,—Евелін любила Нарцису, на відміну від Луціуса, і цінує турботу від неї. Але чи буде вона сумувати? Мабуть, ні. Вона провела більше трьох років з Мелфоями, і лише Нарциса сприймала її як рівну.

—Але не забувай, що ти їдеш не тільки на навчання. Ти їдеш на перевиховання, бо як я бачу, ми занадто панькалися із тобою.—Луціус в своєму стилі, Евелін доклала неабиякі зусилля, щоб не закотити очі. Вона взяла в руки порошок і вже ступила у камін, коли почула насмішкуватий голос:

—Тобі дуже сподобається мій хрещений,—проказав молодший Мелфой.

Хрещений? Тільки не кажіть, що відправляєте мене до…

—Я Северус Снейп,—прогримів сухий голос, коли дівчина вийшла з каміну. Перед нею стояв високий похмурий чоловік у чорному одязі, з чорним, як попіл, довгим волоссям. На вигляд, йому років 30, але якщо зазирнути в його темні очі, які бачать світ чорно-білим, то може і більше.

—Я Евелін Лестранж, хоча думаю, ви вже в курсі, якщо так недоброзичливо дивитеся на мене.—Пробелькотіла дівчина.

—Не раджу зі мною так розмовляти, Евелін,—промовив шовковистий голос,—я тепер твій наставник і очікую поваги та слухняності в свою сторону, а інакше..

—Інакше що?

—Інакше будуть наслідки. Перебивати мене теж не раджу.—Снейп подивився поглядом, який не обіцяв нічого доброго.

—Цікаво. І ви справді знаєтесь на темних мистецтвах? І справді збираєтесь викладати в Гоґвортсі наступного року?

—Викладати я збираюся зілля, а не темні мистецтва. Але я обізнаний у двох предметах,—Снейп проникливо подивився на молоду жінку, вивчаючи її,—і ти маєш звертатися до мене ʼсерʼ, а з осені вже як ʼпрофесорʼ. Це зрозуміло?

—Так.

—Так, сер..

«Ох не треба було його виводити, он як дивиться, зараз поглядом мене спалить»

—Пропоную за обідом обговорити наш графік, міс.—Снейп розвернувся, і змахнувши паличкою, сумка та валіза в руках Слизеринки полетіли до вітальні.

Дівчина помила руки, та ледве знайшла кухню. Виявляється, у Снейпа є кухня, столова та вітальна, і в кожній з цих кімнат є величезні столи. І взагалі, помешкання у темних тонах, що не є дивним, але виглядає дуже дорого і сучасно. Коли вона нарешті всілася, наставник промовив:

—Отже, розкажеш щось про себе? Бо я лише знаю, що ти вчишся на Слизерині.—Професор взяв розрізати мʼясо ножем, обережно підтримуючи виделкою і дівчина ледве стримала усмішку.

«Які манери! Принцеса Снейп!»

—Мені скоро виповниться 14, я цікавлюся темними мистецтвами та трохи зіллями, хоча, звісно, в мене багато з цим проблем. Я виросла без батька, але матір дала мені непогану освіту і саме завдяки їй я полюбила темну магію. Думаю над тим, щоб стати аврором, але для цього потрібні найвищі знання із зіллєваріння. Так то, в мене майже немає друзів, але мене повністю влаштовує самотністю, і я звикла все робити самостійно,—дівчина випила чаю, і хитро подивилася на професора,—я ціную свободу.

Снейп одразу зрозумів натяк, тому посміхнувшись, він відповів шовковим голосом:

—Час це змінити. Тут ти будеш перебувати під моїм контролем, і тобі не доведеться робити все самостійно. Звісно, у тебе буде декілька годин у день, які ти можеш проводити, як забажаєш. Але весь інший час ми будемо займатися навчанням та твоїм вихованням.

—Я дуже вихована особистість, сер, як ви цього досі не помітили?—Евелін тішилися, що поки може говорити насмішками, бо скоро вже закінчиться воля слова, і доведеться тримати себе у руках.

—Я помітив протилежне. Знаючи родину Мелфоїв, я думаю, що Луціус візьметься за твоє виховання, але бачу, вся увага дісталася Драко. Це так?

—Саме так. Драко розповів, що ви є його хрещеним. Часто він тут гостює?—Дівчині було цікаво, чи холодні взаємини кузен і Снейп мають між собою.

—Зазвичай, він тут відбуває покарання. Або відвідує додаткові заняття у зіллях,—професор подивився на неї, гадаючи, що вона злякалася, але де там, вона розпливлася у посмішці.

—Цікаво. Драко сказав, що ви мені сподобаєтесь. Але чи подобаєтесь ви йому?

Снейп зробив вигляд, що не почув останніх слів:

—Наступного року я зʼявлюсь у Гоґвортсі не тільки як майстер настоянок, але як і декан Слизерину. Тому, раджу зі мною подружитися,—і знову ця усмішка…чи це посмішка?

—Щодо графіку занять, то ми будемо займатися захистом від темних мистецтв 2 рази на тиждень, зіллями 3 рази на тиждень, 1 раз трансфігурацією і 1 раз дуелями,—він наголосив на слові ʼзахистʼ, бо Лестранж, мабуть, думала собі щось інше.

—Дуелями? Ого! Так чого тільки один раз?—Евелін була вражена.

—Якщо я буду бачити гарну поведінку та успішність, то можна і більше. Але памʼятай, що з кожного предмету буде багато домашнього завдання і тестів, і я буду все перевіряти. Я не терплю жодної ледачості та помилок. За кожні досягнення будуть винагородження, за кожні невдачі—покарання. Це зрозуміло?

Я обдумала цей варіант, і це видається справедливим, хоча звісно, треба зважити на рівень покарань та винагороджень. Сподіваюся, ніхто Круціатусами в мене кидатися не буде.

—Зрозуміло.

—Твоя кімната знаходиться на другому поверсі, можеш облаштовуватися, домові ельфи тебе проведуть. Буду чекати тебе на вечері о 19:00,—Снейп клацнув пальцями і вся їжа на столі зникла, виходячи з кімнати, він обернувся,—не запізнюйся, якщо не хочеш піти спати голодною.

І знову ця посмішка в кінці. Спочатку погрожує, а потім насміхається. Зразу видно, що Слизеринець.