Вступ

від Default

Час прокидатись…

Тиша… Така лякаюча, але тобі вже рідна тиша. Рідніше неї для тебе був лише вітер, який вже декілька днів тероризує ці занесені піском руїни. Навіть пролежавши тут майже вічність ти все ще пам’ятаєш це місце. Кривава битва за цю фортецю, яка закінчилась хімічною атакою, досі стоїть у тебе в очах. “Можливо настав час покинути цю братську могилу?” – говориш сам собі.