Вступ

21 червня 1887 рік.

Капітан Джек Браун

Ми і гадки не мали, про те як виглядає пекло. Прийнято рахувати, що там горить полум’я але зараз всі ми знаємо що це не так. Пекло – це глиби льоду та нескінчені морози. Вже більше пів року пройшло з того час як зима накрила світ бурею. Нам довелося лишити свої оселі в Бредфорді та відправились на пошуки нового дому, на північ. На шляху до нової оселі нам заважав вітер та холод, хвороби та голод, проте втрати були не значні. Пройшло два довгих місяці, нам вдалося відшукати паровий генератор номер 127. Ми молилися, щоб коли прийдемо на місце генератор був справний та Бог почув наші молитви. Ми назвали  новий дім – Світло Надії. Вже довгі пів року ми намагаємось пристосуватися до холодів та наші труди приносять свій плід. Проте…

Проте мене тривожить вітер. Він змінив напрямок. Тепер свист льодяного духа лунає з півночі і хто знає, чого нам очікувати тепер…