✨✨✨✨✨

✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
Через кілька годин Енджі прокинулася в стані крайньої розгубленості, розкинувшись на столі. Її обличчя прилипло до пергаменту, а ліва рука нила від болю, коли вона писала пером. Годинник показував, що тільки починало світати. Першокурсниця віддерла пергамент від щоки і піднялася до своєї кімнати, щоб переодягнутися в шкільну форму і приготуватися до першого навчального дня. Незважаючи на всі свої зусилля залишатися тихою і непомітною рано-вранці, дівчина скрикнула від несподіванки, коли проходила повз дзеркало. Один з рецептів зілля був закарбований на лівій стороні її обличчя. Швидко одягнувши свою гоґвортську форму з гербом Пуффендуя, Енджі вибігла з вітальні в пошуках найближчої жіночої вбиральні, але не встигла зробити і двадцяти кроків, як опинилася ніс до носа з професоркою Макґонеґел.
– Що ви робите в коридорах у такий час, міс? – суворо запитала професорка.
– Сніданок тільки через дві години, а ще ж комендантська година.
Першокурсниця хотіла мовчки розвернутися і спробувати втекти, сподіваючись, що похилий вік не дасть професорові кинутися за нею навздогін. Але це все одно не вирішило б проблеми.
– Професорко Макґонеґел, – винуватість у голосі студентки одразу ж пом’якшила вираз обличчя декана Ґрифіндору. – Вибачте, я не знала, що зараз комендантська година. Просто я вчора ввечері заснула на пергаменті під час занять. Ось чому я вийшла з вітальні – я шукала ванну кімнату, щоб змити чорнило з обличчя.
Короткий уважний погляд оцінив масштаби катастрофи на щоці учениці.

– Гаразд, цього разу я буду поблажлива і не буду вас штрафувати за порушення правил, однак, вам слід знати, що кожен факультет має свою туалетну кімнату. Енджі здивовано захлопала очима, вона ніколи не помічала в книжках, щоб хтось ішов до туалету у власній будівлі факультету, у неї навіть думки не виникло, що таке можливо.
– Хіба ваш староста не показав вам облаштування вашого приміщення? – продовжувала МакГонагалл.
– Я вчора одразу лягла спати після святкування у Великій Залі, – потупивши очі, вимовила Енджі й уже підійшла до місця входу в загальну кімнату, як грюкнула себе по лобі та кинула винуватий погляд на МакГонаґалл. – Професоре, я навіть не знаю пароля, щоб повернутися до вітальні.
– Не пароль, а умовний стукіт, юна леді, – приречено зітхнула Мінерва і наблизилася до великої бочки, по краю якої відстукала нехитру мелодію. – І раджу вам вбити його собі в голову, якщо не хочете бути облитою оцтом.
Бочка відчинилася, і Енджі побачила невеличкий прохід, схожий на борсукову нору, через який забиралася напередодні до вітальні Пуффендуя.
– Це і є вхід у вашу вітальню. Жіночий туалет під сходами, що ведуть у жіночу половину, не переплутайте, міс Браун.
Дівчинка сумбурно подякувала й кинулася через вітальню до жіночого туалету, думаючи, що найнеприємніший момент уже пройдено. Поки не зрозуміла, що чорнило з її обличчя не відтирається.
За сніданком Енджі неохоче поглинала вівсянку, прикриваючи написи на щоці рукою, бо кожний другий послужливий пуффендуєць вважав за свій обов’язок спробувати стерти це з обличчя учениці. І після кількох невдалих спроб звести чорнило розчинами та заклинаннями, від яких лише веснянки з’являлися, Енджі вирішила залишити все як є, сподіваючись, що виробник не збрехав і написи справді змиються за кілька днів.
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨