На крилах мрії

День весілля Крістіни та Віктора Мануеля.

Вівіан: Синку, до тебе можна?

Алонсо: Звісно, мамо.

Вівіан: Про що ти задумався?

Алонсо: Про те, який я щасливий за Крістіну та Віктора Мануеля.

Вівіан: Вони довго йшли до свого щастя.

Алонсо, посміхнувшись: Це так, мамо.

Вівіан: Ти теж можеш бути щасливим, синку.

Алонсо: Мамо, будь ласка!

Вівіан: Чому ти ховаєш себе завчасно?

Алонсо: Це не я, мамо, це лікарі.

Вівіан: Синку..

Алонсо: Мамо, будь ласка. Не треба сліз. Я хочу прожити останні дні щасливим.

Вівіан: А якщо вони не останні?

Алонсо: Мамо, будь ласка! Ти чула, що казали лікарі.

Вівіан: Але ж.. Лікарі також можуть помилятися.

Алонсо: Мене веде кращий лікар Америки, мамо.

Вівіан: Синку…

Алонсо: Мамо, нам вже час. І я обіцяв заїхати за Марією Хосе.

Вівіан: Ви так зблизились з Марією Хосе.

Алонсо, ховаючи очі: Ми завжди були близькими. Ми хороші друзі.

Вівіан: Ця дружба може перерости в щось значно більше, сину.

Алонсо: Мамо, будь ласка! Не картай мою душу.

Вівіан, тихо: Пробач мені, сину.

Алонсо, ховаючи очі: Я все для себе вирішив, а те, що відчуваю…

Вівіан: Відчуваєш?

Алонсо: ..До Крістіни, це не має значення.

Вівіан: Але ж думки твої вже не про Крістіну, любий.

Алонсо: У нас мало часу. Поїхали.

 

Весілля Крістіни.

Бенкет

Вівіан: Синку, де ти був?

Алонсо: Знімав на фото Вікторію. Вона така мила в тій суконьці. Маленька наречена.

Вівіан: Так, справжня красуня.

Алонсо: Як і її мама.-замислено посміхнувся.

Марія Хосе: Ти сумуєш?

Алонсо: Зовсім ні. Моє кохання до Крістіни подолано. Тепер я хочу одного, щоб вона була щаслива та реалізована, як жінка.

Марія Хосе: Отже, я можу сподіватися?

Алонсо: На що?

Вівіан Сину, я втомилася від твоєї нерішучості. Дивися, яка чудова жінка поруч, а ти відмовляєш собі в шансі на щастя, кохання, батьківство, родину…

Алонсо: Мамо, ми з тобою…

Вівіан: Ми з тобою не повинні здаватися, не повинні відкидати шансу на щастя. Дивись, яка чудова жінка Марія Хосе.Кожен віддав би все,щоб бути з нею. Я хочу онуків. І швидко…- підморгнула.

Марія Хосе: Пробачте, я зараз.

Алонсо: Мамо, от навіщо ти? Маріє Хосе, зачекай!

Марія Хосе: Що таке, Алонсо?

Алонсо: Ти пробач, мама… Вона просто шукає способи підбадьорити мене, примусити жити.

Марія Хосе: Але ти не хочеш. Нічого не хочеш.- заплаканим голосом.

Алонсо: Хто тобі це сказав?

Марія Хосе: Невже по тобі не видно?

Алонсо: Маріє Хосе, ти чудова… Вівіан має раціє,ні один чоловік не встояв би перед тобою.

Марія Хосе: Один-таки встояв.

Алонсо: Та годі?  Хто ж це?

Марія Хосе: Ти. Алонсо Дель Анхель.- витирає сльози.

Алонсо: Хто тобі це сказав?

Марія Хосе: Ти. І неодноразово.

Без зайвих слів Алонсо наблизився до Марії Хосе.

Алонсо: Потанцюємо?

Марія Хосе: А ти справді цього хочеш?

Алонсо: Якби не хотів, не пропонував би.

Марія Хосе: Ходімо.

Марія Хосе та Алонсо почали рухатися в танці.

Вівіан сяючими очима спостерігала за ними.

Марія Хосе: Гарна пісня.

Алонсо: Тобі  подобається?

Марія Хосе: Дуже. Гарну вибрали композицію після першого танцю.

Алонсо: В тебе гарні очі.

Марія Хосе: Що?

Алонсо: Чому я раніше не помічав, які в тебе глибокі та красиві очі? Неначе два агати.

Марія Хосе: Ти мені ніколи такого не говорив.

Алонсо: Бо був ідіотом.

Марія Хосе: Це в тобі вже сидр говорить?

Алонсо:  Та ні, здоровий глузд.- посміхнувся.

Марія Хосе: Просто я ніколи не думала…

Алонсо: Я теж ніколи не думав…Що не помічаю найважливішого…

Марія Хосе, зі сльозами на очах: Алонсо..

Алонсо, тремтячим голосом: Чорт забирай… Якби… Якби мені дали прожити моє життя ще раз.. Довгим та щасливим,то я…

Марія Хосе: Що ти?

Алонсо, ковтаючи сльози: Я б хотів прожити його з тобою, ні на крок не відпускаючи…

Марія Хосе зупиняє танець, виривається.

Алонсо: Що не так, Маріє Хосе? Куди ти?

Марія Хосе: Ти знову починаєш, Алонсо. Але я не хочу цього слухати. Не хочу слухати про смерть.

Алонсо: Пробач…Пробач мені, просто я….

Марія Хосе: Ніхто крім нас не може розпоряджатися нашим життям.І якщо людина чогось хоче, вона не повинна зітхати і думати про примарний шанс та паралельну реальність, вона повинна творити її сама.

Алонсо: Тоді стань співавтором.

Марія Хосе: Що?- розгублено.

Алонсо: Стать співавтором новою реальності. Моєї,нашої. Я один не впораюсь. А от разом…

Марія Хосе, тремтячим голосом: О, Алонсо….

Алонсо: Разом з тобою, з такою підтримкою я підкорю не одну вершину. Просто будь поруч. Вір у мене. Чуєш?

Марія Хосе,схлипуючи: Чую… Чую…

Алонсо цілує Марію Хосе.

Марія Хосе: Я буду поруч… Завжди…