Власник

Я підставила ниючі від приємного болю пальці під потік гарячої води і ледь не замуркотіла від задоволення, адже малювати шість годин поспіль після тижневої перерви було необачною ідеєю. Зате моя душа заспокоїлася та отримала свою дозу естетичної насолоди. Струмінь за струмком масло змивалася з рук разом з їдким запахом розчинника, який замінювався приємним ароматом абрикосового мила. Я вже уявляла, як приїду додому і завалюся у ванну і відмокатиму там після важкого робочого дня.

– Добре постаралася, – почула я за своєю спиною голос колеги. Висока брюнетка підійшла до іншої раковини у вбиральні і теж почала відмивати руки від фарби. Вона у своїй кокетливій манері посміхнулася мені і знову відвернулася до води. – Жаль тільки, що ти рідко до нас заходиш.

– Працюю з дому, – ніяково усміхнулася я їй у відповідь і знизала плечима, а дівчина лише хмикнула.

– Сподіваюся, ти так затвірничаєш не через славу свого чоловіка, – Ріна ніяк не могла не підколоти на рахунок цього, але я завжди намагалася не приймати близько до серця. Заспокоювала себе тим, що людям цікаво, як живуть такі парочки. – Гаразд, вибач, не втрималася, – засміялася Кім.

Дівчина витерла руки і вийшла, а я лише перевела погляд на своє відображення у дзеркалі і важко зітхнула. У голові роїлися думки, але я не могла зрозуміти, що вони. Трохи злякавшись, я витерла вологі руки і вже хотіла вийти за колегою, як згадала, що Мінсок просив йому зателефонувати після закінчення роботи.

– Коханий? Так, я вже закінчила.

– Тебе забрати? – з того кінця почувся строгий чоловічий баритон та лунка луна. Моє серце пропустило кілька ударів, але я постаралася заспокоїтися і сказати якнайменше тексту, адже було ясно, що чоловік на «справі».

– Ні, сама доберусь, – видавила з себе я. – Ти будеш пізно?

– Я спробую впоратися швидше, – промовив він, і я злегка здригнулася, почувши разом із цим знайоме клацання сталі. У його руках зброя. – Пізніше зателефоную, сонечко.

– Люблю тебе, – відповіла я, а він скинув виклик.

Застигши на одному місці, я й не помітила, як сильно вкусила себе за губу від хвилювання, руки трохи затремтіли, а серце шалено билося в грудях. Все як уперше, адже я ніяк не можу звикнути до цього, хоч і розумію, що звідти, де працює мій чоловік, піти складніше, ніж просто померти. Глибоко зітхнувши, я все ж таки вийшла з вбиральні і розплела хвіст, злегка скуйовджуючи волосся. Погляд упав на намальовану картину: гола дівчина, прикрита білим простирадлом, плакала кривавими сльозами. Похмуро, сумно, готика на тлі, але мені подобалося. Подобалося писати і подобалося дивитись на результат.

Струшивши головою, я швидко зібрала речі і попрощалася з Ріною. Я, як у старі добрі часи навчання в академії живопису, хотіла проїхатися автобусом додому, послухати музику, сидячи біля вікна і дивлячись на нічне місто. Однак спочатку мені потрібно було подолати квартал одного спального району, дуже темного, але з ліхтариком все ні по чому. Ідучи дорогою, я копошилася у своїй бездонній сумці в пошуках телефону, як почула дивний свист за кілька метрів від мене. Піднявши голову, я хотіла повернутися, як відчула різкий удар по голові. Розум помутнів, а тіло ніби відключилося від мозку, перетворюючись на пластилін.

Я не знала, що було далі і лише через невідомо скільки часу почала чути навколишні звуки, але все ще не могла розплющити очі.

– Ідіота шматок, якого лисого ти її так сильно приклав?! Ще б сантиметр і по скроні вдарив би! – якось віддалено чувся незнайомий чоловічий голос. Мозок вже встиг переварити те, що мене викрали. Як не дивно, вкотре. – Якщо ми зробимо з неї жмура, то її чоловік перекосить усю нашу зграю! Якщо не більше.

Я хотіла вдихнути ротом, але липкий скотч не дав мені й губами ворухнути. Ніс був весь у крові, але я змогла зробити вдих. Благо, кров лише через те, що мої судини не витримали такої напруги.

– Трясця… Бать, то я з переляку, – до моїх вух долинув інший голос, що відрізнявся лише дзвінкістю, ніби його власник тільки-но став підлітком. – Це ж моє перше завдання.

Я змогла поворухнути пальцем і одразу відчула, як туго затягли мені руки та ноги. Навіть не було можливості змінити становище, адже холод бетонної підлоги взагалі не радував мене, але я постаралася хоча б смикнутися. Після такого удару тіло ламало, а голова була просто свинцева, що взагалі не полегшувало мені завдання.

– О, дивися, рухається, – промовив молодий голос.

– Скажи спасибі, що взагалі жива, – грубо відповів йому другий.

Нарешті, я розплющила очі, вдивляючись у каламутну картинку. Слабке світло допомагало мені знову звикнути бачити, але я не могла вдивитися в обличчя викрадачів. Вони обидва схилилися з мене, як вчені в лабораторії, які спостерігають за якимось експериментом. Один виявився величезним, вищим, ніж я голови на дві, плечистим і з видатними біцепсами. Інший був зовсім молодим, здавалося, йому тільки-но стукнуло шістнадцять, але зростом і статурою він уже був схожий на двадцятирічного громила. Все було б дуже комічним, якби не так страшно.

– Очухуйся, красуне, ти нам потрібна живою і неушкодженою, – пожартував старший, а мені хотілося висловити йому пару ласкавих, але вийшло лише невиразно промикати у відповідь. – Поговорити хочеш? Чи будеш кричати на весь склад?

Отже, ми були зовсім іншому районі від моєї роботи. Квартали з промисловими складами та об’єктами знаходилися за кілька годин їзди від мого будинку, але були улюбленим місцем бандитських зграй всього Сеула. Хоч як іронічно, але ми познайомилися з Мінсоком, моїм нинішнім чоловіком, саме тут. Викрадач різко смикнув скотч, даючи мені можливість сказати, а я лише заскулила від болю.

– Витри личко, красуне, – він подав серветку, і кивнув на розмазану кров у мене під носом. – Товару потрібен відповідний вигляд.

Руки були зав’язані попереду, так що я могла виконати його прохання-наказ, проте проблематично, та й я зовсім не хотіла слухати та виконувати його забаганки.

– Витрій їй обличчя, – промовив старший, невдоволено цокнувши, і той підліток миттєво став старанно і жорстко відтирати від мене кров. – А то чоловік не дізнається і відмовиться платити викуп.

– Ви так не отримаєте грошей, – обізвалась я, хмикнувши. Аж надто добре я знала Міна в гніві, коли щось його відбирали. Власники вони такі.

– У нас все продумано, пані.

– Ану здивуй.

– Щось ти розперезалася! Закрийся! – той підліток раптово і різко вдарив ногою в живіт, від чого здавалося, ніби я зараз виплюну всі нутрощі і захлину кров упереміш зі шлунковим соком. – Говори з босом шанобливіше!

– Ідіота шматок! – заволав старший, давши йому гарний потиличник. – Не чіпай її! Чим більше садна та синців на ній буде, тим ближче ти будеш до могили. Кім мстивий, тож краще зайвий раз не злити його, а просто отримати гроші та звалити з країни.

– Ви даремно витрачаєте час, – хрипко сказала я, сплюнувши кров. – Не бачити вам грошей.

Вони обоє проігнорували мої слова, звертаючи увагу на шум за зачиненими дверима складу. Я вже тоді знала, що буде, але мовчки чекала, коли це закінчиться, а ось старший напружився.

– Вийди і перевір, що там наші розбуянилися, – наказав він молодшому, і той негайно вибіг зі складу, прикриваючи двері. – А ти, красуне, краще мовчи. Твоя справа бути підстилкою Кіма. А може, він тебе вже й під боса підкладає?

– Як же… підкладає, – усміхнулася я. – Кім уже давно зайняв його місце.

Старший, здавалося, не чув моїх останніх слів, бо за дверима почувся постріл. Він напружився і підняв мене на ноги, дістаючи ножа-метелика з кишені.

– Чорт, – упустив він, а я була просто вражена його дурістю, адже як він міг не передбачити, що буде бойня. Просто якийсь бандит-дилетант.

Двері з шумом відчинилися, і я побачила Мінсока. Чорне волосся скуйовджене, обличчя люте, але він з останніх сил стримувався, за його спиною корчилося від болю з десяток хлопців, а в своїх руках він тягнув того підлітка. Він був на мушці, від чого старший нервово й галасливо ковтнув.

– Я не в настрої, так що давай простий обмін … Джіно, вірно? – суворо промовив Кім, зупиняючись за метри семи від нас. – Твій син на мою дружину йде?

– Г-гроші. Гроші, і твоя дружина буде в тебе, – не відступав від свого Джіно, продовжуючи мене стискати у своїх руках.

– Сина не шкода? – Він приставив дуло до скроні хлопця, від чого той затремтів і ледь не забився в істериці, жалібно дивлячись на батька.

Чоловік так стиснув мене, що лезо ножа порізало шкіру на шиї, і з рани виступила червона кров. Мінсок на мить застиг зі звіриною люттю в очах і різко перевів дуло на старшого. Секунда, і я почула оглушливий постріл, відчула, як хватка викрадача ослабла, і його бездиханне тіло впало додолу. Я лише миттю й мимоволі глянула на його обличчя. Мінсок прострелив йому чоло, рівно по центру.

Він відпустив сина і той, як і його батько, звалився на підлогу, не в силі встояти на ногах від того, що сталося. Я лише проковтнула ком в горлі, бачачи, як молодий хлопець давиться гіркими сльозами, і постаралася втриматися на своїх ногах. Давно я не бачила, як Мінсок… позбавляє когось життя, і це…  через мене. Я затремтіла від жаху, але відчула, як рідні сильні руки підняли мене. Кім дбайливо ніс мене звідти, а я заплющила очі, втикаючись носом йому в шию і міцніше обіймаючи його. Я відчувала його важке дихання, але спокійний стукіт серця, і сама потроху заспокоювалася, ніби мене огортав туман і хмари. І розвіявся він, коли мене посадили в знайому чорну машину.

– Бос, не треба було так руки бруднити, я б міг… – на місці водія сидів привітний Бекхьон і як завжди подарував моєму втомленому та морально виснаженому личку свою фірмову голлівудську усмішку.  – Привіт, Лу.

– Їдь, – пробурчав Мінсок, голосно захлопуючи дверцята і сідаючи ближче до мене. – І аптечку подай.

– Так, бос, – беззаперечно підкорився наказу Бек і завів машину, а секундою пізніше простягнув маленьку аптечку.

Кім намагався не дивитись мені в очі і акуратно обробляв рану. Поріз виявився досить глибоким і нестерпно болючим, але тоді через приплив адреналіну я зовсім не відчула цього, зате зараз стиснула зуби і до болю прикусила губу, щоб не скиглити на всю машину. Мінсок напружено стежив за моєю реакцією і зосереджено обробляв інші садна. Він мовчав, але його погляд говорив набагато більше. Колись я просила його більше не вбивати людей при мені, а все через таке ж викрадення, що коштувало нам обом наших життів. Він пообіцяв, що такого не повториться, але сьогодні не зміг стриматись.

Одна моя половина розуміла його почуття, але інша не могла забути кулю по центру чола мертвого Джіно. Мін стиснув ватний диск так, що кісточки на його руці мертвенно побіліли, а сам він не зміг відвести погляду від порізу на шиї. Я поклала долоню на його руку і погладила її, чоловік трохи розслабився і трохи здивовано глянув на мене.

– Я в порядку, – слабо посміхнувшись, промовила я, а Мінсок тяжко видихнув і натягнув посмішку.

– Бек, вези краще в лігво, там буде безпечніше, – раптом промовив чоловік водієві, а той лише кивнув і знову променисто посміхнувся. Такий безпосередній і по-дитячому наївний, навіть не скажеш, що права рука боса мафії. Логовом Мінсок називав будинок на околиці Сеула, про який знали лише наближені до нього люди. І користувався він ним лише після «справ», виконавши які треба було залягти на дно. Мабуть, він тільки-но повернувся з такого, та ще й примудрився встрятися в пригоду через мене.

Машина блукала вулицями Сеула, доки не доїхала до району з приватними будинками, один з яких належав Кіму. Ми зупинилися біля самої брами величезного особняка, і, немов дитинка, мене знову підняли на руки, як тільки я вийшла з машини. Як би я не вмовляла і не відпиралася, Мінсок спокійно попрощався з Бекхьоном і зайшов у будинок, ігноруючи будь-які мої спроби вислизнути з його міцної хватки. Він неквапливо піднімався на другий поверх, лише посміхаючись від моїх спроб звільнитися, ну а для мене це вже стало справою честі, якщо можна так пожартувати.

– Будеш дряпати мене і кусати за шию – покараю, – суворо промовив він, укладаючи мене на пахучі цитрусом простирадла і якось дивно посміхаючись.

Я по-дитячому надула губи, закуталася в ковдру і відвернулася від нього, приховуючи легку дурнувату посмішку. Мінсок ліг поруч і владно притягнув мене до себе, обіймаючи зі спини. Він глибоко й розмірено дихав мені в маківку, а я блаженно заплющила очі, вслухаючись у тишу.

– Вибач, я знаю, що обіцяв, але коли побачив твоя кров, то… – я почула його хрипкий голос і відчула, як він увесь напружився. Чоловік акуратно погладив голову і поцілував її саме там, куди вдарив мене той підліток-викрадач. Я тихенько застогнала від болю, а Кім піднявся на лікті, дивлячись мені в очі. – Вони тебе били? Сильно голова болить?

– Так собі, – слабо посміхнулася я, приклавши руку до забите місце. – Все хо … – Не встигла домовити я, як чоловік втік з кімнати, а за кілька секунд повернувся з льодом і приклав його до моєї голови. Я тільки зашипіла від дуже неприємних відчуттів, але все ж таки витерпіла і стало куди легше.

– Не добре, Лу, тебе знову викрали, знову ледве не вбили, – ніби сам себе дорікав Мін. – І ти досі не хочеш ходити з моїми людьми з охорони?

– Але зараз вже все гаразд, – я погладила його по щоці і посміхнулася, дивлячись на його схвильований личко і розчулюючись. Мінсок лише невдоволено цокнув язиком і закотив очі, а я, користуючись його неуважністю, легенько цмокнула Кіма в щічку.

Чоловік обернувся до мене з цілком серйозним обличчям, від чого я здивовано дивилася на нього, дивлячись прямо в очі. Він різко притягнув мене до себе, впиваясь своїми вустами в мої губи, злегка покусуючи їх. Краплини льоду, що тане, капали прямо під одяг, прямо на розпалену шкіру, від чого по тілу пішли мурашки, але Мінсок швидко відкинув його кудись убік. Чоловік звільнив собі руки і притис мене до ліжка, нависаючи зверху.

Мої руки потяглися до його волосся, але він спритно їх перехопив однією рукою і завів за голову, міцно стискаючи і не даючи змоги поворухнутися. Він трохи відсторонився, заглядаючи мені в очі, і так солодко облизнув свої губи, посміхаючись і бачачи мою реакцію на це. Я засмикала під ним, підминаючи під себе простирадла і згоряючи від нетерпіння, а хлопець лише грайливо, дражнячи, провів долоню вздовж тіла, зачіпаючи всі мої чутливі точки, і зупинився на ширинці джинс. Він отримав те, що хотів, адже я не спромоглася стримати протяжний стогін.

Мінсок припав до шиї, акуратно і так ніжно цілуючи її і трохи покусуючи шкіру. Однією рукою він міцно сковував мої зап’ястя, а іншою пробирався під сорочку, холодними пальцями промальовуючи візерунки і змушуючи мене вигинатися від кожного його дотику. Він м’яко вклинився між моїх ніг і став розстібати ґудзик за гудзиком, поки не розкрив легку сорочку і не побачив його улюблене чорне мереживо. Грубо, різко, але шалено приємно він стискав мої груди і спостерігав, як я звиваюся під ним. Він упирався пахом у мій пах, і навіть через щільну тканину джинсів я відчувала, як сильно його бажання.

– Будь хорошою дівчинкою і лежи смирно, – прошепотів він, а я ледве змогла вимовити «так», адже його рука спустилася вниз і стала повільно розстібати джинси.

Він відпустив мої зап’ястя і спустився вниз, стягуючи непотрібні речі. Його подих опалював, і я не могла спокійно лежати на місці. Він схопив мене за стегна і трохи потягнув униз, ближче до себе. Він ніжно провів носом вздовж лобка, так повільно й млосно, а мені залишалося лише прикрити очі від насолоди моменту. Його мова торкнулася моєї самої чутливої ​​точки, від чого я не змогла стримати черговий протяжний стогін. Груди важко здіймалися від уривчастого дихання, адже все, що він робив, змушувало мене занурюватися в ці приємні відчуття з головою дедалі більше. Я не стрималася і благала його продовжувати, але він грав зі мною, зупиняючись і покусуючи внутрішній бік стегна. Він дражнив, від чого я готова була спалахнути, але не встигла і рота відкрити, як його вуста наполегливо і так по-животному нетерпляче накрили мої губи, кусаючи їх, і ще більше поглиблюючи поцілунок.

Я, нарешті, могла запустити пальці в копицю його густого чорного волосся і потягнути його за пасма, від чого чоловік буквально загарчав і сильніше притулився до мене. Він копошився з ременем і вже згоряв від нетерпіння і просто зривав одяг. Шурхіт джинс, що були відкинуті кудись на підлогу, шарудіння упаковки захисту і лише мить, як я відчула його в собі і застогнала від насолоди. Він рухався повільно, міцніше притискаючи мене до себе і нашіптуючи на вушко всякі вульгарності, від чого я не могла стримувати відвертих стогонів, що шалено заводили його і підночували нарощувати темп.

Напруга всередині наростала, я відчувала, що ось-ось і можу вибухнути, наче феєрверк, як він раптом різко сповільнився. Я кинула на нього невдоволений погляд, чоловік лише посміхнувся, але потім раптом посерйознішав.

– Лу, я хочу дитину, – промовив він, а я здивовано прочинила рота.

– Що? Ти зараз серйозно? – Я ледве могла підібрати потрібні слова. – Це ж…

– Я знаю, він буде в небезпеці, але я хочу ростити свою дитину разом зі своєю коханою жінкою, – він дивився на мене так ласкаво, що я була готова розплакатися. Не зумівши вимовити і слова, я лише закивала, а чоловік радісно усміхнувся мені і припав до моїх губ, однією рукою позбавляючись від захисту. Він покривав всю мене поцілунками, знову спонукаючи мене відчувати ту напругу внизу, від якої підкошувалися ноги, туманився розум, і відключалася реальність. Лишалися лише почуття, відчуття, ніби ти порцелянова лялька, що розбилася на тисячі дрібних уламків. Але приємніше було чути його солодкі стогін у себе над вухом, а потім відчувати, як усе його тіло напружилося, і він з останніх сил встиг вдихнути перед розрядкою. Мінсок стискав мене у своїх обіймах і лише здригався, а я легенько погладжувала його по голові, ніби розчиняючись у ньому.

***

Теплі обійми розкрилися і розсіяли туман у моїй голові. Тишу мирної кімнати пронизувала жахлива трель чи будильника, чи вхідного виклику. Я розплющила очі, дивлячись, як неохоче піднімається Мінсок, і з яким невдоволеним риком бере трубку і притуляє до вуха.

– Бек, п’ята ранку, якого чорта? – хрипко сказав він, йоржаючи заплутане волосся. Але він раптом завмер і різко напружився, а я піднялася на ліктях, намагаючись прислухатися до ледь чутного голосу хлопця. – Як вони пробралися в місто?.. Забери Лу і їдь у штаб, там сховай її. І прихопи срібний кейс.

У мене все похололо всередині, адже якщо Мін береться за цей чортів кейс, то одним вбивством не обійдеться. Це буде величезне і надто жорстоке розбирання між їхнім кланом та іншими «великими» хлопцями. І лише від одного усвідомлення, наскільки велика загроза його життю, серце завмерло, і навіть піджилки затремтіли від хвилювання.

– Будь ласка, скажи мені правду… – промовила я, дивлячись йому в спину.

– Лу, – тяжко видихнув він. – Тобі краще побути у штабі на час наших справ. Я не винесу, якщо ще раз постраждаєш.

– Якщо з тобою щось трапиться, то… – я притулилася до його спини, обвиваючи сильний торс руками.

– Ми виходили і не з таких колотнеч, – усміхнувся він і погладив мої долоні. – А зараз нам треба швидко зібратись.

Я знехотя відпустила його і стала нишпорити в пошуках речей. Заздалегідь приготовлені речі, що чекали на випадок надзвичайної ситуації, виявилися як ніколи потрібними. Мінсок з дуже зосередженим і задумливим обличчям діставав всю зброю, що в схованках зберігалася в будинку, і чіпляв її на себе. Я лише встигла надіти сорочку, як його телефон знову повідомив про вхідний дзвінок від Бекхена. Кім повільним кроком підійшов до вікна, визираючи крізь шторки, і помітив, як у двір в’їжджає броньований позашляховик. Буркнувши щось у трубку, чоловік узяв мене за руку, і ми спустилися вниз.

Він відчинив двері ногою, виходячи першими і оглядаючись, а Бек відразу ж вийшов з машини, тримаючи руку на кобурі на ремені. Він відчинив дверцята заднього сидіння і Мінсок швидко повів мене і посадив у машину. Я тільки хотіла обернутися і хоча б поцілувати його на прощання, як чоловік зачинив двері прямо перед моїм носом. Він повернувся до Бекхьона, який діставав із багажника срібний кейс. Довгастий і досить важкий, але Кім спритно підхопив його. Права рука боса ще якраз передав ключі від іншої машини, що знаходилася тут у гаражі, знову ж таки на «чорний день». І тільки Мінсок хотів потиснути йому руку і сказати щось наостанок, як почувся постріл.

Я сіпнулася, обняла себе за плечі, і, не стримуючи сльози, бачила, як Кім підхопив бездиханне тіло Бекхьона. Хлопець повільно сповзав униз, а Мінсок ошелешено дивився на його труп, не вірячи своїм очам. Але він швидко схаменувся, оцінивши, звідки могли стріляти, і миттю заліз на водійське сидіння позашляховика.

– Бекхьон … – хрипко промовила я, прикриваючи рота долонею, але Мінсок тільки важко зітхнув і завів мотор, подивившись на моє відображення в дзеркалі.

– Я заберу його, як тільки сховаю тебе, – промовив він, виїжджаючи з двору і поступово набираючи швидкість, мчачи до траси.

– Як далеко я маю поїхати?

– В іншу країну, – він дивився на дорогу, уникаючи дивитися на мене крізь дзеркало.

– Все так серйозно? Хто вони? Чому?.. – я ненавиділа залишатися у невіданні, тому завалила його питаннями, але чоловік перебив мене:

– Я люблю тебе, Лу, – я зустрілася з його поглядом і завмерла на місці. Він не міг розповісти, і я це розуміла, але все всередині мене ніби перевернулося гігантським торнадо, яке продовжувало творити хаос усередині. Однак я проковтнула гірку грудку в горлі і хрипко відповіла.

– І я тебе люблю, Мінсок.