Знайомство
від Altynbaeva Anastasiia✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
«Герміона, — затамувавши подих, подумала Енджі. — Найрозумніша на першому курсі, талановита маглонароджена! Господи, якою ж чудовою чарівницею ти станеш! — занурившись у уявні дифірамби міс Грейнджер, дівчинка не помітила, що до непристойності пильно витріщалася на героїню, буквально пожираючи ту очима. Не дивно, що Герміона, насупивши брови, постаралася швидше забрати ноги, не припиняючи озиратися на дивну незнайомку. — Я навіть не встигла з нею познайомитися… Купе Рона та Гаррі має бути зовсім поряд!»
І дійсно, наступні відчинені двері привели в купе головного героя і його кращого друга, але Енджі помітила їх не відразу. Величезна гора магічних смаколиків, що прикрила собою стіл, здавалося, займала все приміщення. І все-таки в оточенні десятка стрибаючих шоколадних жаб, у купі з різнокольорових фантиків. Доклавши якогось зусилля, можна було розгледіти двох хлопчиків. Рудоволосий хлопець тонув у зношеному светрі з витягнутими ліктями, а Гаррі Поттер і зовсім виглядав виснаженим після одинадцяти років життя з Дурслями.Енджі вперто розглядала Хлопчика, Який Вижив, але ніяк не могла розглянути його легендарний шрам у вигляді блискавки через чубчик, що нависає на лоб. Одна із шоколадних жаб стрибнула на її плече, і в цей момент дівчинка зустрілася очима з Поттером. У його зелених очах за круглими окулярами читалося німе захоплення.
“Треба щось сказати”, – думка стукала в голові в Енджі, як маленький молоточок. – Дуже приємно познайомитися! — вона різко викинула руку, як атакуючий фехтувальник, і господарі купе інстинктивно сіпнулися назад. Рудий хлопчик так злякався, що забув, як слід жувати, і вилупився на непрохану гостю з набитим ротом не в змозі ні виплюнути, ні проковтнути.
— Я — Енджі, Енджі Браун.
-Рон Візлі – прокашляв хлопчик,будучи ще в шоці. Але йому вдалося проковтнути шоколад з глазурью. По забрудненому трохи обличчю і по горі різнокольорових фантиків яке значно більше за нетронуті цукерки. Дівчинка лише догадцвалась чи боліють чарівники діабетом.
Витягнута вперед рука висіла в повітрі вже довше, ніж слід, і залишалася б ще висіти, якби Гаррі не виявився чуйним хлопчиком. Хлопчик, який вижив, несміливо посміхнувся і відповів на вітання, перш ніж ситуація стала ніяковою.
– Гаррі Поттер. Чи не хочеш приєднатися до нас? Тут ще багато цукерок. Його дружелюбність вабило дівчинку, і вона збиралася погодитися, але ноги самі зробили крок назад. — Дякую, але на мене чекають у моєму купе, — впевнена брехня лилася з її рота. — Я просто хотіла познайомитись з вами.
Не дочекавшись відповіді, вона зачинила двері і попрямувала назад у своє купе — терпляче чекати на прибуття до Гоґвортсу, адже найважливіший для неї герой чекав у замку.
✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨
0 Коментарів