Кольори
від Сора ТсукікоЯ малював картину.
Не було ні паперу, ні навіть фарб,
Все що я мав: себе та свою віру,
І, зовсім трохи, страх.
Червоним я зобразив маки,
Що проросли на попелищі села.
Воно зруйноване, і тепер мені ніде спати,
Бо домівки моєї нема.
Помаранчевим я зробив сонце,
Що зігрівало моє лице.
Воно змучене, болю та горя повне,
Але все пройде, одного ранку все це мине.
Жовтим же стала пшениця,
Безкрайнє поле, прямі колоски,
Але зараз — колосся гнеться
Під гнітом тяжкої біди.
Зелений – то колір листя,
Колір дерев: незламних та повних сил,
Зелений – то колір глиця,
Гострого, вічного, зовсім такого ж як ми.
Блакитне небо та синє море,
Далекі, закриті смогом та димом вогню,
Але зазвичай світло темряву боре,
Даючи місце новому життю.
Фіолетовий – це наша воля,
Що гіацинтовим полем цвіте,
Заради неї нами піднята зброя,
Хоча тяжкість її гнете.
Нарешті, картина моя готова.
В ній багато недоліків та помилок.
Але головне для мене – її основа,
Повна надії та світлих думок.
Гарний вірш
Дякую