Штовханина
від СоляНа автобусній станції стояв середній на зріст чолов’яга років десь 20-22. Одягнений він був як справжній дед інсайд навушники, чорна футболка з лейблом рок групи, чорні рукавички, але, що найбільше впадає в око це шалик, бо літом не багатьох побачиш ось так одягнутим.
Аж раптом, його хтось погукав, а потім ще раз, і тільки через пару секунд він неквапливо почав діставати навушники з вух. І коли він розвернув голову, щоб подивитись хто його так настирних гукає, він побліднів.
—Едгар, Едгар! Бляцький ти виродок, чому ти мене ігнорував? Я уже боялась щось з тобою сталось. — то була його подруга Колетт, разом з нею він працює у сувенірній лавці. Вона хороша подруга, але іноді занадто усе гіпербелізує.
—Вибач. —промямлив той.
—Це усе? Тобто ти ігнорував мене 2 дні, не заходячи у мережу ні разу, а я, за це отримую просто вибач? Ти б знав, як я хвилювалась!
Здавалося, ці слова навіть трохи вплинули на нього, але він продовжив:
—Ти перебільшуєш, якщо ти настільки переживала як розказуєш, то мені дуже шкода.
—Ти просто жахливий, і справді, ти не заслуговуєш моїх переживань! —дівчина не на жарт розізлилась, але тільки це дало зрозуміти Едгару, що він серйозно зідів її почуття.
—Слухай, я не думав, що це настільки тебе образив, мені справді дуже шкода.– щиро відповів він, на його обличчі виступила ледь помітна усмішка.
Колетт зовсім такого не очікувала, розгубившись вона сказала:
—Агов, ей, добре, просто більше так не роби.—вони посміхнулись один одному.
Помирившись з знайомою, він одягнув навушники, здавалося усе кращає, ось за хвилинку приїхав автобус, який прямував до самого магазину де працювали друзі.
Вони зайшли у повний автобус, але тут Едгар дещо побачив, це була дівчина яка йому подобалась, Емз. Але ,на жаль, вона надала перевагу іншому і це розбило його серце. З того часу він ненавидів її нового хлопця, Поко, і прагнув її повернути.
Він бачив її волосся десь за метрів 3, але у повному автобусі важко когось розібрати, це і зіграло з ним злий жарт. Так він ще нормально не спав 2 дні.
Він рванув до неї вигукуючи її ім’я, принаймі, максимально як це можливо у повному автобусі.
—Агов, що ви робите? — спитав хтось з натовпу, але дед інсайдик незважав на це.
І тут нарешті дійшовши до неї він, поставив руку її на плече і промовив.
—Емз, чому ти обрала його, а не мене?
Тут постать обертається, і Едгар бачить, що це зовсім не Емз, а незнайомець, йому стало не добре від сорому він позадкував назад.
—В…вибачте, я сплутав вас. Ай!— він вдарився об двері і з кишені жилету випав плеєр з навушниками.
—Нічого. — незнайомець мило усміхнувся подавши ліву руку, а іншою підбираючи випавши речі.
Він був вищим за Едгара, мав синє волосся до плеч, зав’язане у низький хвіст, і дуже густі брови.
Едгар зашарівся, він дозволив йому допомогти підвестись.
—Це здається твої, так? —він подав Едгару впалі речі.
—Мене до речі Фенг звати, а тебе?
Дед інсайд, уже хотів представитись, але тут автобус приїхав, тож його сором’язливість взяла верх і Едгар вирішив тікати, відповівши чиї ці речі, він вихопив їх назад. Він швидко вибіг з транспорту, навіть не попрощавшись.
-Але ти так і не сказав, як тебе звати!- прокричав новий знайомий.
Додаток: Як Едгар сплутав Емз І Фенга?
Перед тим Едгар дуже мало спав, він нормально не спав 2 дні, бо коли Емз обрала Поко, він вирішив приглушити свій біль улюбленою відео грою- дота 2. Так продовжується уже дуже довго, але на цих вихідних він загрався.
У Фенга і Емз чимось схожий колір волосся, і людині без нормального сну, цього було достатньо для сплутання.
Цікава зав’язка, мені подобається (особливо як Едгара назвали дед інсайдиком)). Біжу читати другу частину.