Фанфіки українською мовою

    «Посейдон наслав величезне чудовисько на Ефіопію – Кита»

    Удар припав на праву щоку. До обличчя хлинула кров, але дівчина змогла протриматися на ногах. Точніше на одній і гіпсі, що охоплював її ногу майже до коліна.

    — Люба, не бий по обличчю, їй же ще до школи ходити, — руки чоловіка обвили талію матері. Він щось шепнув їй на вухо, від чого бліде обличчя розслабилося у сприятливій усмішці. В школу? Вона не здивувалася б, якби її відправили у такому стані вчитися.

    Кров стукала в скронях, хотілося зробити щось необдумане, але її зупиняла нитка обв’язана навколо руки. Насправді це була вузька жовта стрічка, яка приємно шаруділа, варто було поворухнутися. У лікарні дівчину похвалили за сміливість, але попередили більше так не робити. За батьківські гроші наклали гіпс і сказали щонайменше два тижні залишатися вдома. Батько погладив дочку по голові, але лікар не помітив, як вона стиснулася на кушетці або подумав, що це від збентеження. Медсестри зашушукалися. Ще б пак, до них наче спустилася голлівудська зірка. Як же дівчинці хотілося розбити всі їхні очікування?

    Тепер вона могла тільки триматися за щоку, відчуваючи щось мокре на пальцях. Чимало кілець на пальцях жінки могло досить сильно поранити. Хіба хтось про це думав? За що її вдарили цього разу? Не так подивилася чи дихала надто голосно?

    — Іди до своєї кімнати і не висовуйся, доки не покличуть. — холодно вимовив шатен і продовжив щось шепотіти своїй коханій. Дорослі безглуздо посміхалися і віддавалися своїм почуттям, забуваючи про все довкола.

    Кейсі деякий час дивилася на сходи і обмірковувала, як би з них не впасти в дорозі. Її кімната була на третьому поверсі, в кутку, де сонячне та місячне світло були рідкісними гостями. Принаймні, вона сама створила собі затишну атмосферу і навіть не проти залишитися назавжди в цій кімнаті. Крок за кроком, вона стрибала на одній нозі сходами, щоб не стати на хвору ногу. Це був не перелом, лише вивих і сильний забій, через який кісточка забарвилася в синій. Дівчині зробили рентген, але навіть тріщини не було. Щоправда, вона невдало впала, і деякі нерви розірвалися. Потрібен час, щоб їх загоїти. Ще дівчину попереджали про біль, якщо не приймати ліки і що потім треба пройти реабілітацію, щоб добре відчувати кінцівку.

    На останніх сходинках ліва нога вже трохи нила. Постійне пересування на одній виснажувало, але навіть тут батьки не потрудилися купити їй милиці.

    Кейсі не покликали на обід, а потім і на вечерю. У такі моменти її рятували приховані продукти у кімнаті. У дорослих було дивне поняття про догляд за хворою дитиною. Дівчина відв’язала кульку і пустила її в повітряну подорож кімнатою. Лягла на м’яке ліжко і дивилася, як кулька крутиться, вивчаючи житло. Хоча вона вже давно не дитина.

    «У сон-годину Місяць ходив навколо і поправляв дитячі ковдри. У них не було звичних ліжок, але м’яка підлога кімнати та різнокольорові подушки так і манили після активних ігор. Аніматронік глушив світло, залишаючи тільки тьмяні вогники, щоб малюкам не було страшно. Він здавався таким самотнім, коли сидів осторонь, повернувши голову до штучних зірок. Робот почув маленькі кроки, але не обернувся. Деяких лякали його очі, що горіли в темряві. Хтось заліз до нього на коліна та потягнув за руку.

    – Місяць, а тебе ще якось називали ласкаво? — примружилася Кейсі, щоб роздивитись реакцію вихователя.

    – Навіщо запитуєш? — він узяв із землі подушку і пригорнув малу в себе на колінах, накриваючи зверху ковдрою з хмаринками. — Ти вже давно мусиш спати, іскорко.

    Кейсі щиро посміхнулася і заплющила очі, тримаючи руку Місяця. Вільною він прибрав кілька пасм з її чола і побачив пластир. Сканування показало, що немає серйозних пошкоджень, але синець, який виглядав з-під нього, непокоїв. Про всяк випадок він надіслав сповіщення про насильство в сім’ї.

    — Якщо ти не проти, зватиму тебе Мунні, — серйозно промовила дівчинка, дивлячись йому в очі.

    – Добре, я не проти, засинай.

    — Я дуже люблю цей дитячий садок, Сонечко та Мунні, а ще…

    Дівчинка не встигла сказати, падаючи у світ сновидінь. Місяць обережно взяв її на руки і відніс до інших дітей.

    – Бачиш, вона сказала, що любить нас обох, – весело сказав Сонце, а Місяць тільки усміхнувся, нічого йому не відповідаючи.

    Ба-бах!

    Дівчина здригнулася на ліжку. У її кімнаті хтось був. В напівтемряві почулися кроки і скрип дверей, сповіщаючи, що загарбник пішов. Вона намацала під подушкою телефон і висвітлила ліхтариком кімнату.

    Рожева стрічка і шматки кульки, що лопнула. Кейсі не витримала, на очі набігли сльози. А він чим їм не прийшов до смаку?! Цілеспрямовано прийти лише через це? Батьки не відвідували її, навіть коли кликала на допомогу через сильний біль під час перших місячних.

    Вона спустилася на підлогу і обійняла рештки кулі. Боліла нога, на щоці красувався синець, і вона почувала себе самотньою в цьому великому будинку.

    Кейсі більше не заснула цієї ночі. Листувалась з Дульсією, ледь відмовила її не відвідувати, але довелося пообіцяти дозволити себе обійняти. Батькам же дозволяє себе торкатися. Тіло затремтіло від неприємних спогадів. Вона відсунула рукав кофти та зв’язала бантик з тієї стрічки у себе на руці. Він виглядав мило, якщо не звертати уваги на численні синці від ударів і сліди порізів поверх них. Кейсі не могла дивитись на синяву кінцівок. Бажаючи перекрити один біль іншим, робила лише гірше.

    Коли це все почалося? Точно пам’ятати не могла, тому що після однієї необережності дівчинка мало не померла. Її перший серйозний похід до лікаря.

    Офіційна причина — «дитячий аніматронік розлютився», неофіційна — жила з нею під одним дахом.

    Дівчинка зіштовхнулася із насильством ще до того, як зрозуміла, що це ненормально. У інших сім’ях такого немає. Головною причиною було її народження, а інші не такі важливі. У будь-якому випадку, якщо вона зробить щось не так, то батькам не важко буде побити погане дівчисько.

    Вона зустріла сонце з першими променями. Ловила їх розпростертими руками, щоб хоч трохи відчути тепло. Її не обіймали, не брали ніжно за руку та не говорили компліментів. Дівчина навіть сумнівалася, чи потрібні вони їй із такими шрамами? Що як обійми принесуть лише більше болю?

    Хропіння батька сповіщав, що дорослі ще спали, поки дівчина вигадувала одну витівку.

     

    1 Коментар

    1. Mar 11, '22 at 11:03

      Боже бідна дівчинка (( сподіваюся ця її витівка якось їй допоможе, бо дуже співчуваєш, поки читаєшЩе й скинути на аніматроніка провину за синці, це, ну, погано, надіюсь йому не надто перепало за це, але дуже чекатиму продовження!!