кінець щура

Крики були такі гучні, що йому вперше не вдалося зрозуміти чиї вони, але коли повітря не лишилось і легені пекельно горіли, стало зрозуміло хто кричав. Його життя зруйновано, знищено, загублено. Той, хто був для нього всім, навіть не подивився йому в очі наостанок (хоча частіше він був ззаду) і не сказав чого-небудь.

Ні, як то могло статися. Певне хтось вирішив познущатися з нього, бо він став фаворитом царя. Той гидкий михайлов завжди жалівся на відстутність уваги від володі, та паскуда стовідсотково хоче обдурити його.

Він вирішив почекати трохи, аби викрити підступну тварюку. Йому не вистачило клепки перевірити родимку на дупі вождя, яка у того з дитинства. Так він просидів близько двох годин, доки не почув гучні кроки. Хтось чимчикував просто до путінського тіла.

– Нікого тут більше не знайшли?

Цей хтось розмовляв українською. газманов спітнів. Його мозок зміг допетрати, що тіло путінське.  Ні, їх прихисток ніхто не міг викрити, крім…крім гидкого михайлова.

– Вилазь, свинота.

Плакали його концерти і його любов. Його любов і його концерти.

P.S.: газманова змусили з’їсти щуриний яд. Чого так? Бо щурові і смерть щурина.

Його б звісно могли полонити, проте ресурси українські краще витрачати на українців.