Дивний чел
від Лі ДонНа телефоні висвітилося повідомлення від незнайомого хлопця.
Відкривши програму в якій він писав, Адріана швидко пробіглася по словах, в повідомленні йшлося:
– ” Привіт, ти мене напевно не знаєш. Я Андрій з 20 групи.”
Дівчина не знала, що на це відповісти. Звісно, для неї це не вперше спілкуватися з хлопцями, які старші за неї, но якось було непособі. Відповідь вона відіслала, лише коли порадилася зі всіма подругами, з деякими одногрупницями і як завжди, з Самірою.
– Я не знаю, що йому відповіти.
– Ну а я тобі, що зроблю. Замість тебе напишу?- запитала співрозмовниця.
– А ти можеш?
– Адріана, якщо я відпишу, то точно нахамлю. Добре, пиши йому таке: ” Привіт, що тобі потрібно?”
– Це все?- здивавоно запитала Адріана.
– Ну так, а ти йому хотіла прям мемуар написати? Я вважаю і так забагато, я б просто запитала” чо надо?”.
– Не знаю…- нотка сумніву програла в голосі дівчини.
– Що вже не так?
– Саміро, ну якось все не так. Може просто проігнорити?
– Ти вихована дитина?
– Так.
– Ну так пиши те, що я тобі сказала. Передзвониш, як відпише.
– Добре до звязку.
Дівчина відклала телефон від вуха і все ніяк не могла наважитися відпривити повідомлення. Але цікавість перемогла. Їй стало цікаво, що ж він відповість.
За час поки дівчина чекала, вона встигла приготувати вечерю, поїсти, прийняти душ, висушити волосся. Вже забувши про давнього знайомого, на телефон прийшло повідомлення.
– Ну нарешті, я вже думала не відпише- сама до себе сказала Адріана.
Знову, як із минулим повідомлення, вона пробіглася швидко по словам. Зробивши знімок, дівчина переслала скрін Самірі. Відповідь не дала себе чекати:
-” Тобто і це все? Дай переписати конспект… Скучний він якийсь”.
-” Підтверджую, я його повідомлення цілий вечір чекала, думала що там буде щось серйозне. А він… Бісить”
-” Я читала в одній книзі, вона його також ненавиділа, а пізніше вона сказала “так” на його пропозицію одружитися. Твій випадок?”
-“Щераз,щось таке скажеш, вб’ю”
-“Ой-ой, боюся, а ж ноги дрожать”
-“Ну все завтра точно помреш”
-“Добре, добре малявка, не нервуйся. Я спати іду, чао”
-“Надобраніч”
Після переписки з подругою, Адріана вирішила відписати хлопчині, якому перемила кісточки.
-“Зараз вислати конспекти не можу, пізно все-таки ж. Можу вислати знімки екрану хіба, підійде?”
-” Давай, чуєш а ти знаєш Саміру?”
-“Ну знаю, одногрупниця моя. А що?”
-“Та нічого просто питаю… Вона, порівняно з тобою, така депресивненька”
-“Чому зразу депресивна? Вона просто не активна і до того ж змучується людина часто, що тут такого?”
-“Тихо, тихо я просто сказав, обідити я її ніяк не хотів”
-“Я бачу. Можна питання?”
-“Ну давай”
Адріана деякий час подумала. Вона не знала, що у нього питати. Перше питання, яке дівчина придумала, зразу ж і відпривила.
-“Чому ти написав іменно мені?”
-“Мені тебе порекомендували. З твоєї групи вроді, зараз її акаунт скину”
Андрій не набрихав, і правду скинув. Акаунт був близької одногрупниці, в цей момент Адріана була і зла на неї, але і одночасно вдячна їй.
-“Зрозуміло. Ладно я піду спати, може завтра вийде попереписуватися”
-” А ти хочеш?”
Дівчині було цікаво, як новий знайомий відреагує на “міні” флірт, тому написала, так:
-“Звісно хочу. Ти вродливий і здаєшся цікавим.”
-“Дякую, буду тільки радий ближче познайомитися”
Адріана зашарілася , з нею ще такого не було.
-“Добре, я іду спати, тому до завтра.”
-“Надобраніч”
Це було останнє повідмлення від нього, більше він нічого не писав. Дівчина відклала телефон в сторону і попробувала подумати про завтрашній день. Но їй це не вдалося, вона заснула.
На іншому боці екрана сидів Андрій, який не міг викинути з голови повідомлення дівчини. Йому це здавалося дивним, його багато дівчат називали гарним, но вона, мало знайома особа. З цими думками, юнак не помітив, як заснув. Він не чув, що йому щось каже друг, він не чув, як до нього приходили повідомлення від інших дівчат. У нього в голові була лише вона, першокурсниця Адріана.
0 Коментарів