початок

Ця історія дивного і спонтаного кохання…

Що ж давайте розпочнемо історію. Переказ буде іти від третього личка(тобто від мене).

Дівчина збирала речі, щоб поїхати в місто до тітки, на навчання. В училищі Адріана вже майже завершувала перший курс. Кравцем не так і просто бути, вивчати ці всі терміни, визначення, як кажуть люди ” дурдом повний”. Зібравши три сумки речей, моя люба героїня, відпривилася на кухню. Там її чекала мати зі ще одною сумкою продуктів.

-Мамо, куда я вам ще цю сумку візьму?

-Як куди, в руки. Галя(тітка Адріани) просила привезти деякі подукти до неї.

Мама дівчини поклала в рюкзак продуктів, застибнула замок і протягнула його дівчинці. Взявши його, її похилило вбік.

-Маааамоооо!!! Там що?-відповідь так і не прийшла -Добре, я поїхала, не сумуйте.

Адріана не спіша дійшла до зупинки і почала чекати автобус,за цей повз неї проходило багато людей. Знайомі, друзі, колишні, однакласники зі школи. яких вона старалася обходити стороною. Із-за травлі в школі. Зараз це називають “булінг”, но на той час це була і правда травлення її. Згадуючи це у дівчини ідуть мурашки по шкірі.

-Так не потрібно думати про негативне. Точно, треба до Саміри подзвонити, запитатися як вона там.

Набравши добре знайомий номер телефону, приклала телефон до вуха. Почалися голосні гудки…

– Так?- почувся голос одногрупниці.

– Що поробляєш?- жваво запитала Адріана.

– Слухала музику, до того прибирала, зараз думала поставити телефон на зарядку,тому що іду гуляти.

– Гууууляти?- затянула дівчина.

-Та іду з Ромою провітрюся – співрозмовниця на деякий час замовкла, але все ж продовжила- А ти що там?

– Сиджу на зупинці, чекаю автобус. Я тобі таке розповім.

-Дай вгадаю, Даміано?

-Тааааааак. він покрасився в блонд, представляєш?

-Мммггг….

– Ладно він ще постригся на лисо, но волосся в білий- нііііііі. Чому мовчиш, кажи щось.

– Що я маю казати, ти ж знаєш я не слухаю монескін. Добре, Адріана давай потом поговоримо. Мені потрібно іти.

– Добре, о автобус. Все пака.

Дівчина відхилила розмову, сіла на саме гарніше місце, одягнула навушники і поїхала до місто. Музика була спокійна, автобус іхав не спіша, оминаючу кожну яму. З дивними думками, головна героїня доїхала до тітки.

-Тьоть Галь, я приїхала.- з порогу мовила Адріана.

-Добре, привезла те,що мама мала передати?- крикнула зі спальні жіночка середніх літ.

-Так, воно на дні рюкзака- передала його тітці- діставайте.

Закінчивши розставляти речі дічина прийнялася читати улюблений фанфік, як тут прийшло повідомлення.