Звільнення

Саша. Шафка. Передсмертна записка.  Дівчина востаннє зайшла в ту саму квартиру. Все досі було в крові. На шафці лежав зкомканий, кривавий шмат паперу. На ньому обережним почерком Юлі було написано:

«Люба Сашо Маккален,

Якщо ти читаєш це, це значить, що мене вже немає в живих. У мене ще є що сказати тобі. Я вбив себе не через тебе. Я кохаю тебе. Завжди кохав. Але бачиш, яка вийшла «заковирка».

Пам’ятаєш передостанній припадок? Я оглух. Мабуть ти цього і не помітила, бо я в житті теж не завжди тебе чув. Вибач мене за це.

Вибач за те, що доставляв тобі стільки турбот, проблем і болю. Не приймай мій вчинок на свою совість. Я вірю в тебе. Вірю в твоє майбутнє, в тебе хороша робота, яку ти мало не кинула заради мене. Я дуже ціную все, що ти для мене зробила.

Але я більше не можу терпіти цих пекельних мук. Він знайшов мене і кличе до себе. Я випустив його, голос в моїй голові. Я сам винен і повинен платити. Зараз у мене в голові пекло, я більше не можу цього терпіти. Я живу з цим вже 11 років, Саш, зрозумій мене востаннє…

Я кохаю тебе, Сашо, життя продовжується. Я дуже щасливий, що так вийшло. Я щасливий, що ти завжди була поруч зі мною і готова була на великі жертви. Настав мій час платити. Вибач мене за все.

Кохаю тебе безмежно, моя опора.

Навіки твій

Юля Албан.»

Декілька хвилин Саша сиділа в ступорі. Вона склала записку в кишеню, зібрала речі в рюкзак, тихо вийшла з квартири і більше ніколи сюди не повернулась…