Спор

Школа. Те саме місце, через яке повинна пройти кожна людина. І для кожного ті самі шкільні роки навіюють свою особливу атмосферу і спогади. Для когось це час першого кохання, для когось – часи труднощів і втрат, а для когось час перших кроків у життя, а іноді і в доросле життя.

Але ця історія про дівчину, для якої ці роки стали часом змін і знаходження себе.

Отже, ця історія бере початок в один звичайний весняний день у центральній старшій школі. Цього ранку, як і завжди, школярі крокували до школи. Більша частина йшла з посмішкою на обличчі, бо почався 1 день навчання після весняних канікул, ці дітки вже не втомлені і не завалені навчанням. Але серед цих вже щасливих людей одразу виділявся вже сумний реаліст. Це була Стрілець Еммануїла, учениця 11 класу. Не можу сказати, що її зовнішність була незвичайно гарною або унікальною. Ні, вона була наче…звичайною. Але цим вона і була незвичайною. Бачили б ви її надзвичайні смарагдові очі. Вона справді світилися, коли дивилися на мене. Еммі мала коротку зачіску, і яскраво коричневе волосся. Її ніколи не називали гарною, та вона 100% була такою. Але зараз не про це.

Ця дівчина йшла до парадних дверей школи з достатньо кислим лицем.

Еммі завжди виділялася серед натовпу своєю зовнішністю, фізичними даними, характером, але найбільше вона почала виділятися в старшій школі своїм рівнем навчання. Так, наше суспільство все ніяк не зрозуміє, що ставлення до дитини чи підлітка не має базуватися на його рівні навчання. В рейтингу школи вона була одна з останніх, а часом і остання. У неї взагалі не було ніякого бажання вчитися. Для вчителів вона була загадковою прірвою, бо пояснити її стан вони не могли. Але причини для цього все таки були, просто сховані від оточуючих, але про це пізніше.

Отже, в цей день вона сумно йшла до класної кімнати. Цей шлях дівчині здавався довжиною в нескінченність, бо вона знову не виспалася і була в стані пожованої жабки. Вона проходила між таких знайомих парадних дверей, сходах, і от перед нею двері у клас. Вона ще хвилину постояла перед дверима і, зробивши глибокий подих, відкрила двері.

В кімнаті стояв гул.   Маркіян як завжди заліз на парту і кричав, що він цар гори, в той час інші хлопці намагалися його зіштовхнути.

«Ахаха. За літо майже нічого не змінилося»

–О, Еммі, привіт! – крикнув хлопчина і майже не впав зі своєї «гори»

–О вітаю Вас, Ваша Величність, царю гори! – сказала дівчина і зробила демонстративний реверанс. Еммануїла і Маркіян були кращими друзями з пелюшок і вона просто не уявляла свого життя без хлопця, – Хлопці, привіт!

–Привіт!

–Еммі! Еммі!! – десь з іншого кутка класу вона почула радісні крики

–Дана, Злата! Дівчаата!! – ці двоє були найближчими людьми для дівчини – Ви давно тут?

–Звісно давно. Тим паче дехто дуже хотів зустріти свого…- Дана оглянулася, щоб бути впевненою, що їх розмову ніхто не слухає і пошепки вимовила – …свого Данника

Так, хоч і Злата майже не подавала виду, але її серце просто вистрибувало при одному погляду на гитариста шкільної музичної групи – Даніеля. Це почалося ще з початку середньої школи і кожного року дівчина обіцяє собі, що засвідчиться йому в своїх почуттях

–Дана, досить, – Злата була дуже сором’язливою, тому моментально після слів подруги залилася краскою, – В цьому році я скажу йому!

–Златик, вона жартує. Але все одно, я в тебе вірю, удачі!

–Еммі, а ти чого так рано прийшла? Ще ж аж 10 хвилин до початку заняття

–Ну як чого, хтось же повинен придумати план, щоб позлити нашого вчителя.  А в школі це вигадується краще

–И що, які ідеї? – спитала Дана, паралельно заплітаючи свої темні кучері

–Хм, та от думаю, що добре було…, – але договорити у неї не вийшло, бо в клас зайшов… хоча ні, залетів той самий класний керівник, для якого дівчина і вигадувала план – молодий вчитель Стефан Ростиславович.

Тож, знайомтесь, Стефан Винниченко – молодий вчитель математики, він ще зовсім зелений і тільки рік тому почав працювати у школі і по своїй вдачі одразу став класним керівником на той момент ще 9 класу.

Отже, Стефан залетів у кабінет і одразу привернув увагу усього класу. Його обличчя було надприродньо червоним і виражало гнів. Було таке враження, ніби якщо хтось його зачепить, то він вибухне наче бомба.

–Оо, вчителю, здрастє! – ось Марко і став цим «хтось»

–Сіло всі по місцях! ШВИДКО! – ойойойой, це ж шо сталося з людиною, що вона так оре. Тим паче Стефан Ростиславович, який майже ніколи не виражав емоції і мав кличку «крига». Але ризикувати своїм життям ніхто не хотів і тому через кілька секунд всі тихенько сиділи за партами, – Як ви всі знаєте, в кінці кожного навчального року вся школа проходить внутрішні іспити і потім ми складаємо рейтинг учнів. Сьогодні зранку мені на пошту надіслали цей рейтинг і як думаєте, що я там побачив?

–Наш рейтинг, – оой, Марко, риєш ти собі могилу, ой риєш. Так, як ви вже зрозуміли, Марко був ще той жартівник, але зараз це аж ніяк не його перевагою

Вчитель зробив глибокий вдих і сказав:

–Так, Марко, ти правий. А як ви думаєте, на яких місцях ви? Ну от на яких? У нас в школі 529 учнів, де з них ви? На топ-50, топ-100? Чи де?….Що таке, не знаєте? Добре, добре, я скажу. ВИ НА ОСТАННІХ 29 МІСЦЯХ! Ви в 10 класі, через 3 місяці ви опинитеся у випускному класі. Я ж не прошу від вас 12 по всім предметам, я просто хочу, щоб ви нормально здали іспити, щоб у вас було нормальне життя. Але я не бачу цього бажання від вас. Про що ви думаєте?!

–Ми думаємо про навчання, Стефане Ростиславовичу, просто…ну тупі ми, таке життя, нічого не вдієш.

–А ви хоч щось зробили для покращення результату? – вчитель почав плавно йди між рядів, – Я пропонував вам зробити індивідуальні заняття, ви могли підходити до будь-якого вчителя і просити пояснити незрозумілі теми, але ви взагалі нічого не зробили протягом уроку. А ти, Марк, ти взагалі опустився до 528 місця, – у цей момент він підійшов до третьої парти ряду у вікна, на якій сиділа Еммі, – А от ти, Стрілець, в цей раз на 529 місці. Розкажи ка мені, ким ти плануєш стати? – хочу відмітити, що стосунки між вчителем і дівчиною досить напружені, вони одразу не взлюбили одне одного, причина невідома, але вона ніколи не втрачала можливість зробити йому якусь пастку, а він завжди прочитає їй лекцію перед усім класом

–Адвокатом, – тихо пролепотіла вона

–Ким, ким?

–Ад-во-ка-том. Адвокат – людина, яка захищає права інших людей перед судом.

–Стрілець, я на відміну від тебе, чудово розумію хто такий адвокат. І ще я знаю, що для того щоб вступити на адвоката по-перше треба мати кращі оцінки, а в тебе…

–Ну, який вчитель такі і оцінки, – вона сказала це так легко і впевнено дивилася йому прямо в очі, хоча розуміла, що  за цими словами стояла ціла війна, яка не закінчується вже більше року. Клас сидів тихо і дивився на це затамувавши подих, – так що, вчителю, я не винна в вашій не професійності, – після цієї фрази він повернувся і пішов до дошки, дівчина вже повірила у свою перемогу, але Саня продовжив

–…а по-друге, для ця професія потребує критичне мислення, чудове знання закону, вміння переконувати, впевненість у своїх діях, і найголовніше те, чого тобі так сильно бракує – мозок, – коли він договорив свій монолог він стояв вже біля дошки, повернутий обличчям до класу і дивився на реакцію дівчина. А що дівчина?

Дівчина сиділа тихо, опустивши голову, могло здатися, що вона навіть не дихала. Було видно, що їй потрібен був час отямитися, її руки були зжаті у кулаки, вона виглядала подавленою, її гордість задів якийсь ще зовсім зелений вчитель. Ні, Еммануїла це так не залишить. Вона не з тих, хто буде мовчки вислухувати образи в свою сторону. Тому вона різко встала з-за парти, що аж стілець гучно впав на підлогу, а вона піднявши голос впевнено сказала:

–Думаєте це нормально, виставляти СВОГО учня дурною нездарою, якого ви самі навчаєте і в якого вклали свої знання? Навіть якщо так, якщо ваш професіоналізм дозволяє вважати це нормою, яке право ви маєте називати мене «безмозглою»?…, – в цей момент дівчина була схожа на іспанського бика, який впевнено і зі злобою дивиться у самі очі свого тореодора, вона нічого не боялася, їй було все одно, в якійсь мірі це і лякало вчителя.

–Заспокойся, Стрілець, так я перебільшив назвавши тебе безмозглою, але я лише зробив висновок, що ти не достатньо здібна, щоб осилити елементарно шкільну програму.

–Ви дійсно так вважаєте? – уух, тут однокласників пройняла дрож, вона сказала це спокійно, майже пошепки, але після цієї фрази ти сам вважаєш себе винним, наче це сказала мама. На запитання вчитель відповів кивком голови, що був замість відповіді «так», – Добре, добре… Тоді, якщо ви дійсно так вважаєте я готова вас переконати…, – дівчині знадобилося кілька секунд на роздуми і тут вона видала, – Пропоную заключити парі! За цей рік я вийду в першу 50-ку в рейтингу школу.

Всі хто знаходився у класі, включаючи вчителя, були м’яко кажучи в шоці. Дівчинка, заспокойся, ти розумієш шо ти робиш? Але вона не розуміла, вона була готова на все, аби тільки доказати, що вона здатна на все.

–Так ви згодні чи струсили? – по обличчю вчителя пробігла лукава посмішка

–А я згоден. Які твої умови?

–Переможений повинен виповнити будь-яке бажання переможця. І ще, якщо я переможу ви одягнете на випускний футболку «Я – найгірший вчитель»

–І весь вечір ви будете носити Еммі на руках! – так, Марко знову не упустив нагоди вставити свої 5 копійок, але на здивування вчитель прийняв і цю умову

–Добре, але якщо перемагаю я ти, Стрілець, співаєш мені пісню.  Згодна? – дівчина відповіла кивком. Вчитель підійшов до учениці і потиснув їй руку, – Угода!

–Угода

Марко розбив рукостискання і клас заповнився оплесками. На зміну оплескам прийшов звук дзвінка, що свідчив про початок першого уроку і початок проблем Стрілець Еммануїли.