Не випробовуй моє терпіння

У Реймонда з’явився єдиний вихідний присвячений Різдву. Але через його роботу, особистого життя він не має. Тож містер Сміт вирішує провести це свято в затишній самоті. Але не тут-то було…

***

Рей як завжди повернувся ввечері після роботи додому. День пройшов добре, без інцидентів, ніхто нізвідки не випав, постачання ідуть добре, бос задоволений. Все просто чудово. А тепер після такого продуктивного, але тяжкого дня він хоче переодягнутися в затишний домашній одяг, випити чаю і просто розслабитися. І поки всі інші люди знаходяться в передчутті Різдва, Сміт знаходиться в передчуття відпочинку. Він не любить свята. Санта Клаус, подарунки, гості та передсвятковий хаос не для, нього. Йому подобається спокій, тиша і порядок, а не всі ці голосні засідання з купою посуду. Та і запрошувати йому нікого. Власної родини в нього немає, з батьками давно не спілкується, друзів – не має. Єдиний його друг – його бос Міккі Пірсон. Та і той поїхав з дружиною на свята в Альпи. Тому наступний день обіцяє бути спокійним та затишно тихим.

Але всі плани та мрії, присвячені завтрашньому дню, руйнуються щойно Рей чує стук льоду в склянці. О ні… Все ж було так чудово! Але Сміт забув про одну проблему, а точніше про одну хтиву стару жабу.

— Дзинь-дзинь! Merry  Christmas,  Raymundooo!

— ФЛЕТЧЕР! Тобі що, минулого разу не вистачило?! Чи з віком розуміти гірше почав? В останню нашу зустріч тобі дивом вдалося повернутися додому живим. І замість того, щоб загубитись і не висовуватися, ти знову шукаєш пригод на свою дупу. І знову влізаєш в мій будинок, береш мій віскі та псуєш мені настрій.

— Оу, дорогенький! Ну хіба я міг тебе залишити одного вдома на Різдво? Тим паче раптом тебе як у фільмі Кріса Коламбуса хтось викраде чи спробує нашкодити? Я ж цього не переживу!

— З чого ти взагалі взяв, що я буду один вдома? Можливо до мене прийдуть гості чи гостя?

— Любове моя, якби я тебе не знав так добре, то можливо б і повірив. А так до тебе може прийти лише твоя робота. Ну а я, як твій вірний товариш, не можу наражати тебе на таку небезпеку. Тому в мене є чудова новина!

— Здивуй мене. Яка?

— Ми будемо святкувати Різдво разом!

— Ні.

— Ох Реймундо, ти як завжди такий злюка. Ну от що б ти робив, якби не я? Сидів би тут цілий день на самоті, пив віскі за 1,5 штуки за пляшку і ненавидів би весь цей світ.

— Як на мене, ідеально. Тому йди геть з мого будинку.

— Тільки разом з тобою і тільки за прикрасами та продуктами. Ти взагалі бачив свій будинок? Ні єдиного натяку на свято! А де ж вінки, свічки та все таке?

— Вінки та свічки я тобі влаштую, якщо ти зараз же не підеш.

— Ну не будь ти таким Грінчем! Ось побачиш, ми весело проведемо час разом! Можливо, тобі навіть сподобається. – Флетчер єхидно посміхнувся.

— Можливо.

— Чудово!

— Стій, завжди! Я не погоджувався!

— А я й не запитував. Ну, а тепер досить бурчати. Збирайся, ми їдемо до магазину!

Ох… А починалося все так чудово, поки не з’явився цей придурок Флетчер. Сил у Реймонда після роботи й так небагато, так що довго сперечатися з цим хтивим пройдисвітом теж не вийде. Мабуть, доведеться змиритися і зробити все можливе, аби його не застрелити.

Забувши про відпочинок і чай, Реймонд одягає свою теплу стьобану куртку, бере ключі й разом із Флетчером прямує до гіпермаркету.

— Ну, ось ми й на місці. Так… Що нам потрібно? Випивка в тебе є, серветки – є, без святкового посуду обійдемося, а ось різдвяну скатертину, качку, пудинг, фрукти, ялинку, гірлянди та прикраси треба купити.

— Обійдемося без ялинки та всякої цієї святкової нісенітниці.

— Ну вже ні, любий! Свято має бути святом! Так що глибоко вдихни, наберися терпіння та пиши список покупок.

— А чого це ти розкомандувався?

— Ну як тільки приїдемо додому – ти мною керуватимеш.

Флетчер хитро посміхається. Він давно мріє про Реймонда. Ну звичайно… Як можна встояти перед цими двома бездонними блакитними очима, пшеничним волоссям, голосом, який змушує тебе тремтіти від задоволення, і тілом, яке так і манить притулитися до нього? Але блакитний у Реймонда тільки колір очей… І все ж, Флетч не втрачає надію одного разу, без ризику для життя, доторкнутися до мускулистого тіла Рея і всіяти поцілунками його ніжні губи, шию…

А по Сміту складно визначити якої він орієнтації. Він холодно ставиться як до дівчат, так і чоловіків. Може, його взагалі ніхто не цікавить?

Мріючи про Сміта, Пітер не помічає, як уже склав у візок половину магазину. Потрібно витягнути голову з хмар і зосередитись. Рей і так на межі нервового зриву, але щойно побачить усю цю купу різдвяного барахла – одразу ж пристрелить детектива.

— Довго ми ще витрачатимемо мій час, терпіння та гроші?

— Потерпи дорогий, ще трохи. А ти що, кудись поспішаєш?

Рей важко зітхає і нервово поправляє окуляри. Він уже втомився хитатися по магазину і терпіти вульгарні жарти Флетчера. Якщо він зараз же не вип’є чаю або чогось міцнішого – скине цю худобу прямо з другого поверху гіпермаркету. Тому, щоб уникнути нервового зриву, трупів, свідків та наганяю від Міккі, Сміт та Флетчер йдуть у кафе.

— Флетчере, я дуже втомився і хочу додому в ліжко… Коли ми вже закінчимо з покупками?

— Радість моя, якби ти знав, як я хочу в ліжко! Зараз же вантажимо всі покупки у твою машину і мчимо додому!

— Облиш свої брудні фантазії, Флетчере. Ти спиш у вітальні, а я – у своїй кімнаті, яка, до твого відома, зачиняється зсередини на ключ.

— Ех Реймондо, ти раниш мене без ножа. Але мушу тебе засмутити, що заснеш ти все одно не скоро.

—Це ще чому?

— Тому що ми прикрашатимемо твій будинок, ставитимемо ялинку і робитимемо заготовляння на завтра, дурнику. Я займуся пудингом, фруктами, а ти, мій любий, приготуєш м’ясо і допоможеш мені з іншим у приготуванні. Ох, Реймонде, ти був би чудовою дружиною!

Останню фразу Сміт вирішує пропустити повз вуха. Він абсолютно знесилений, а йому ще бачите будинок прикрашай. І звідки тільки взявся цей Флетчер?.. У Рея вдома немає охорони чи сигналізації. Тому що весь район знає хто він такий і вломитися до нього спаде на думку тільки ідіоту. Або ж одному зухвалому детективу. Але від частих візитів Флетчера Рей вже конкретно задовбався і серйозно задумався поставити сигналізацію.

І ось, через овердофіга часу Пітер і Реймонд нарешті повертаються з шопінгу.