Сьома частина

– Дафна. Дафна Грінграсс.

Гаррі. Гаррі Поттер, хлопчик незграбно посміхається і пригладжує волосся, сподіваючись приховати шрам. — Приємно познайомитися.

– Взаємно, – посміхається Дафна. Всі дівчата її віку мріють. Ось так запросто познайомитися з Хлопчиком-який-вижив. Ось тільки чорта з два вона це покаже! Ти жив у магтлів, так?

– Так, у тітки з дядьком, – Гаррі

скривився.

– І як?

– Hy… Вони не найкращі опікуни, – зам’явся хлопчик. Але можна і – пристосуватися.

– Жах! Невже в тебе немає інших родичів чи магічних опікунів, непритворно обурилася – дівчинка.

– А хто це такі? Ой, себто ні, у мене більше немає родичів.

– Магічний опікун це майже те саме, що й опікун у магглівському світі. Але він повинен ще вчити тебе магії та розповідати різні важливі історії про магічний світ. Ще він може користуватися твоїм і артефактами та станом, тому магічним опікуном може стати тільки та людина, яка принесла багато присяг про неушкодження та безкорисливу допомогу, – пояснила Дафна.

-А Ти маєш такий опікун?

– Так, це моя тітка, вона у Франції живе.

-А у мене теж є опікун, і ви ніколи не здогадаєтеся, хто це! вліз у розмову Драко Мелфой.

Гаррі боявся, що з ним у нього ніколи не налагодяться стосунки, таким зарозумілим він був у лавці мадам Малкін і в поїзді. А потім, уже в спальні, вони почали говорити про квідич, про уроки і просто про магію, і Драко, на диво, не був скупий у поясненнях, а докладно все розжовував. Він навіть не набивався в Друзі, як Гаррі здалося в поїзді, а просто був з ним дружелюбний. Ні, інші хлопчики також були класними. Тео, наприклад, віддав йому ліжко біля штучного вікна, а кребб із Гойлом поділилися печивом, яке взяли на вчорашньому бенкеті. Блейз Забіні був мовчазним, але він показав і розповів, де можна купити набір для догляду за паличкою. З Дівчаток він знав поки що тільки Дафну та Герміону. Дафна виявилася дуже милою та доброю, але Герміона, яка привела його на цей факультет, була для нього на першому місці з дуже великим відривом.

– Ну, є ідеї? – Драко тріумфально обвів поглядом усіх, хто підключився до розмови. – Це наш декан!

– Ого! Круто! Як тобі пощастило! – одразу посипалося з усіх боків.

Гаррі здивовано посмортів на стіл викладачів. Северус Снейп, декан Слізерина і професор зілля, якраз виходив з-за столу. Він був одягнений у все чорне і його мантія дуже епічно розкривалася при ходьбі, прямо як у мультиках про супергероїв, які Гаррі підглядав з-за рогу. Все ж таки класно, коли кузену все дозволяють!

Гаррі повернув голову і побачив, що Герміона уважно оглядає Снейпа.

– Як він тобі? – поцікавився хлопчик.

– Виглядає злим. Напевно, він буде добрий до нас, хихикнула Герміона.

– Чому?

– А мені Лора розповіла! Так, Лоро?

– Ага! – підтвердила п’ятикурсниця. – Він дуже класний! Постійно знімає бали з Гріфіндора, а на його уроках неможливо не сміятися! Проте нам, слизеринцям, він завжди допомагає і все пояснює. А якщо ти зіпсував зілля на уроці, то завжди можна прийти після занять і перездати. Тільки не розповідайте про це нікому, – додала дівчина, і Гаррі з Герміоною кивнули.

– А хто цей, у фіолетовому тюрбані, – запитав Гаррі. Ця людина не сподобалася йому ще в “Дірявому казані”.

– О, це професор Квірел. Він викладатиме у вас ЗОТІ. А раніше він вів маглів.

– Він строгий?

– Ну, ні, напевно, – Лора знизала плечима. – Принаймні він так не виглядає.

– Розбираємо свої розклади, – голос Мартіна пролунав над вухом Герміони, чому та здригнулася.

– Мартіне, ти Марка не бачив? – Увага міс Сільвейдж переключилася на хлопця.

– Бачив. Він сказав, щоб я йшов ем… У вежу Гріфіндора, поки він спить, – зам’явся Мартін під суворим поглядом подруги.

– Передай йому, щоб не погоджував поки що розклад, хочу внести поправки.

– Без проблем. Ванессо, у тебе

Нумерологія першим…

– Ти граєш у квідич? – Герміона тихо пирхнула: Драко Мелфой проліз І ТУТ.

– Так, за загонщика, – підтвердила Лора.

– Ого! Круто! А можна…
– Все, час на уроки! Першокурсники до мене зараз відведу вас на травологію! – перервала всіх Саманта Гордон.

***

Першим уроком у розкладі першокурсників Слізерина була травологія разом із Хаффлпаффом. Барсуки спочатку боязко косилися на змій, а потім звикли і вже без проблем поєдналися з ними в групи. Гаррі Поттера особливо потішило те, що до нього не лізли з наполегливими питаннями та пропозиціями про дружбу, а просто тихо розповідали щось про себе та рослини. Однак, коли прийшов час об’єднатися в групи, він намертво прибився до Герміони – ось хто викликав у нього повагу. Герміона здавалася на кілька років страшнішою; вона з перших секунд змогла дати йому те, про що він у сім’ї Дурслі і не мріяв. Вона не хотіла бути поряд з Хлопчиком-який-вижив, вона просто хотіла спілкуватися. І вона спілкувалася, незважаючи на косі погляди учнів у Великій залі та трохи недовірливих у вітальні Слізерина. Здавалося б, дівчинка від нього ні на крок не відходила, але якимось чином примудрилася перекинутися парою слів з усіма Хаффлпаффцями і познайомити Гаррі з Ханною Аббот та Ерні Макмілланом. І коли вона за всім цим встигла написати коспект, та ще й легко і впевнено висмикувати з землі колючки-бур’яни, які зазіхали на запаси картоплі?

Ерні паралельно розповідав їм про ферму свого батька. Усі Макмілани були потомственими фермерами, і хлопчик чесно зізнався, що сам готовий продовжити сімейну традицію, хіба що доглядати тварин йому подобалося трохи – саму крапельку! – Більше. Ханна – симпатична дівчинка з білими кісками майже нічого не розповідала, але дуже уважно слухала і взагалі справляла приємне враження.

Гаррі покосився на сусідній стіл, де Драко Малфой, Дафна Грінграсс.

Найневдоволенішою виглядала Дафна, у якої на руки сяяла велика подряпина, найнещаснішим – Драко, через агресію однокурсниці. Ну а інша Дівчинка тихенько хихотіла, намагаючись утихомирити обох. Ех, треба буде обов’язково дізнатись, що сталося! Ось у таких сварок не було, бо була Герміона.

Герміона тим часом уже закінчила і раптово усвідомила, що їй зовсім нічого робити навіть на травології. Вона все знала, і це була її величезна проблема. Тому вона з чистою совістю проспала лекцію професора Бінса, а потім половину уроку трансфігурації. Решту половини вона допомагала одногрупникам із завданням. Макґонеґел оглянула її ідеальну голку і підібгала губи, так нічого й не сказавши. “Тим краще для неї,” – подумала дівчинка: її кулаки і так підозріло стискалися, коли професор проходила поряд.

Саму Мінерву мучило дивне питання: хто така Герміона Грейнджер? Ні, вона знала про неї всі формальності, аж до адреси, але… Як у магглонародженої студентки заклинання можуть виходити краще, ніж у чистокровних воронів із факультету Флітвіка?! Невже це наслідки … Ні, про це Думати точно не варто. Зілля та заклинання, що пригнічують силу і, певною мірою, волю, накладені Дамблдором, осічки дати не могли, хоча варто було перевірити. Про всяк пожежний випадок, як любила висловлюватися Чаріті Бербідж, яка веде магглознавство. І, як на зло, Северус увільнув і пішов з Ордену! Ні, треба терміново зайнятися проблемою Гаррі Поттера, якщо керівництво таке ліниве, безвідповідальне і випиває по три пляшки за раз!

***

– Тіні? Ти чого тут? Тобі подобається травологія? – Мартін здивовано осмортів подругу.

-Я ось про що подумала, Марті, – почала дівчина, повільно ходьба туди і назад по вітальні їх факультету. – Що, якщо хтось ще згадав?

– Ти маєш на увазі надходження Поттера та Грейнджер? – насупився хлопець. Це можливо, але…

– Чому так пізно? А ось я теж замислилась. Все думала, думала, а потім прийшла до висновку, що раптова поява спогадів – явище не найрідкісніше, і по ньому обов’язково знайдеться інформація в бібліотеці, – Тіні хитро примружилася, даючи Марті можливість переварити її думки.

– Тобто мені знову йти до бібліотеки, а потім, жертвуючи прийомами їжі та сном, вивчати всю старість, що попадеться мені в руки?

-Їй!

– Ну, а ти чим займешся, в такому разі?

– Забезпечу тобі прикриття. Мовляв, за навчання взявся, мозок відновив.

– Ну ти й хитрюга, Версатті! З тебе їжа із кухні.

-Замітано! Якщо я там, де Грейнджер. Ну чи в тому районі…

– Ясно, йди вже. Професор буде незадоволена.

Варто було блондинистій голові подруги сховатися за стіною, як парент сумно зітхнув і звів очі до стелі. Може, воно й на краще, що Тіні не знає й половини?