Третя частина

– Слизерин! – вигукнув капелюх. Зал завмер. Герміона злегка підняла капелюх і глянула на зелений факультет, що обомлів стіл. Тиша їй не сподобалася. Погляд Северуса Снейпа теж.

Сам професор зільоваріння був, кхм, у шоці. Роду Грейнджер у магічному світі не існувало в принципі, та й про скандальні викреслення дітей, які виходили заміж за маглів, він теж не чув. На Слизерина рідко надходили нечистокровні чарівники, сам він – виняток із правила. Перед ним, сорок дев’ять років Назад, до школи вступив Том Редл, а до цього таких випадків було вкрай мало. Але щоб магглорожденная Дівчисько …. Ні, напевно якась помилка!

Снейп перехопив здивований погляд Дамблдора і роздратовано знизав плечима: він тут до чого?! Не Поттер же, хай і тішиться. Поттер, до речі, теж був у натовпі і був відносно задоволений життям. Ну і відмінно. Зрозуміло, зелені мигдалеподібні очі Лілі не могли не пробудити в професорі спогадів, але… Мерлін, Петунія його взагалі там не годує?! Його ж зараз вітром здути може! Адже його ще ненавидіти за сценарієм треба!

Герміона Грейнджер тим часом спокійною зняла капелюха, встала і попрямувала до столу Слизерина.

– Два галлеони, Тіні, – невідомий хлопчик штовхнув свою сусідку в бік. –

– Ти ставив на Рейвенкло! – обурено прошипіла Тіні. Судячи з нашивки, вона була старостою. Кхм, ласкаво просимо! – Вона голосно грюкнула у долоні, і в ту ж секунду весь факультет, а потім Хаффлпафф та Рейвенкло підтримали дівчинку оплесками.

Герміона спокійно присіла за стіл, потиснула руки обом старостам і збиралася продовжити дивитися розподіл, як перед нею, на порожній тарілці, з’явилася коротка записка:

“Чекатиму на Вас у моєму кабінеті, міс Грейнджер, завтра, о 17.00. Старости проводять Вас.

Професор зільоваріння та декан Слізерина Северус Снейп.

Герміона знайшла очима професора. Все те ж сальне волосся, гачкуватий ніс і темна мантія і все здається таким… Рідним? Для порівняння дівчинка спробувала оглянути Макґонеґел, але за секунду скривилася. Чому ж Слизерін тепер здається їй таким рідним та затишним? Що з нею сталося.

– Привіт, Герміоно, – Драко Мелфой привітався з нею вже втретє за день, несамовито сідаючи прямо поруч із дівчинкою. – Я, е-е-е, був би радий дружити з тобою, якщо ти не проти.

Якби Герміона зараз жевала щось, вона неодмінно подавилася б.

– Я не проти, – вона все ж таки знайшла в собі сили не робити страшенно здивоване обличчя.

Варто їй вчинити на Слизерин, як усі раптово забули про чистоту крові. І що з цим світом не так?

– Поттер, Гаррі, прочитала професор – трансфігурації.

Тіні з іншим хлопчиком навіть встигли швидко укласти парі. Гаррі пройшов до табурету. Він вочевидь нервувався. Їхні сперечання з капелюхом тривали пару хвилин, коли останній, нарешті, неохоче вигукнув:

– Слизерин!

Дамблдор ахнув, Макґонеґел схопилася за серце, Геґрід голосно икнув, а професор Снейп замислився, уважно оглянув радісного Гаррі й посміхнувся, показуючи на стіл рукою.

– Шість галлеонів, Мартіне, – посміхнулася Тіні, і стіл знову вибухнув.

– Сідай, – Драко гостинно потіснив у відкриту Герміону, що веселиться. – Ти молодець, вибрав правильний факультет, схвалив хлопчика.

– Ви так думаєте? – тихо поцікавився Гаррі у хлопців, щойно встигаючи тиснути руки всім бажаючим.

Герміона кивнула, і Гаррі Поттер почував себе щасливим.

-Грифіндор? Ти впевнена? – суворо поцікавився капелюх у юрзаючої на стільці дівчинки.

– Ну, а ще куди? – запитала невдоволена Герміона.

– Що ж, рада, що ти спитала, – голос у голові трохи просвітлів. Моя думка така: це не може бути Хаффлпафф, адже ти не пацифіст за своєю натурою і вже точно не настільки моудолюбна, щоб приєднатися до борсуків. Бачу розум, але зовсім не бачу творчого підходу, все завжди строго за підручником. Упертість і гордість, але вірність у тобі лише до книг і чітких інструкцій. Я б сказала, що єдиний доступний для тебе факультет – Слізерін.

– Слизерин?! – обурилася Герміона. – Як це Слизерін? Адже там… А ще там… І взагалі, вони там всі погані! – вигукувала дівчина у праведному гніві.

– Так, заспокойся, – капелюх раптом заговорив так серйозно, що Герміона негайно замовкла.

– Не кажу, що ти обов’язково відправишся на Слизерин, туди
такі як ти рідко потрапляють, – у Герміони в голові промайнуло образливе “бруднокровка”, і вона тихо засопіла. – Але честолюбність, спритність та амбітність – це те, що в тобі є. Не все з цього лежи на поверхні, щось ще маємо дістати з надр твого характеру, але, згадай моє слово, на Слизерині ти станеш Великою!

– Гріфіндор! – уперто вигукнула дівчинка, пропустивши промову повз вуха.

– Як скажеш… – уперто зітхнув капелюх. Ні, час виходити на пенсію! -Грифіндор!

І першокурсниця-грифіндорка Герміона Грейнджер радісно помчала за свій стіл, не почувши в слід зневажливу “бруднокровку”, що долинула з натовпу ще не розподілених дітей.