Ми любимо казки, але не віримо в них.

На ранок я прокинулася в своєму ліжку. В горлі пересохло, а голова боліла. Зі столика я взяла свій телефон. Близько 50 смс були від Стейсі, і ще декілька від Соломії та мами. Поки я робила всі свої ранкові процедури, я записувала голосові повідомлення для Насті з цілим подкастом про те, що сталося вчора. Справді, як потрапила додому, я не пам’ятаю.

Після того як я відповіла всім, я сіла з кавою на балконі, щоб обміркувати всі учорашні події. Все було дуже емоційно та нерозсудливо.

По перше, я зустріла своє перше та невдале кохання.

По друге, в перший же вечір нашої несподіваної зустрічі, ми цілувалися. Будучи п’яними. Це не є добре, що я так швидко дозволила наблизитись для мене. Взагалі – то, Маріє, він тебе покинув як останній боягуз, і всі ці роки ти не рідко себе звинувачувала в цьому, що є абсолютно безглуздим. Яким чином я змогла допустити це? От дурна. У кожного ж в житті буває таке, що люди роблять імпульсивні рішення? Стейсі, чомусь зраділа. В глибині душі, я також раділа, його вуста були моєю примарую останні роки, але, господи, яке ж ти дурне. За цілий ранок, в своїй голові я розлютилася на себе, на нього, потім наче заспокоїлася.

Євген! Боже, як я могла про нього забути. Я дістала телефон, щоб написати смс своєму другу та запитати як він себе почуває. Я згадала його погляд в той момент коли я цілувалась зі своїм колишнім. Я каменем впала на ліжко. Телефон сповістив мене про смс, але це відповів не Євген. Це було повідомлення від незнайомого номера. Ну, як незнайомого? Цей номер я знаю на пам’ять. Лев. Бісовий колишній. Це якийсь вбудований локатор у колишніх? З’являтися коли життя налагоджується?

Так взагалі-то не робиться. Захотів піти? Скатертиною дорога!

Якого біса повертатися з благанням про пробачення та й обіцянками все пояснити. Я була злою, але те, що мене тягнуло до нього, та жага повірити йому – нікуди не зникло.

І я все ж таки вирішила відповісти йому. Краще зробити, та жалкувати, чим жалкувати, що не зробила.

«Доброго ранку. Ти як?»

Це повідомлення я від початку прочитала,але “висіло” воно ще декілька годин моїх обмірковувань.

Я написала коротке повідомлення про свій стан, та запитала про його. Стан в нього був навіть гірше, і я ледь втрималась, що б не пожартувати про те, що такі п’янки вже не на для його почесного віку.

***

***

Понеділок. 4 пари. 4 чортові пари.

Я ледь пересувала ноги до виходу з універу.

Але вийшовши на двір, я й не встигла насолодитися свіжим повітрям, бо на парковці стояв знайомий автомобіль. А господар, не менш знайомий, стояв обіпершись на нього. Ну це просто відвал голови. Перше, про що я подумала,так це про те, як я виглядала. Волосся закрутилося в різні боки. На лиці були тільки залишки туші та на швидку руку намальовані брови. А одежа складалася з безформних чорних спортивних штанів, та величезного сірого худі в якому я потонула.

Коли я наблизилась до начепуреного чоловіка, то взагалі моя самооцінки опустилась нижче плінтуса. Зачіска у нього дратівлива. Волосок до волоска лежить. Чорна сорочка та класичні брюки. Такий весь правильний та охайний, що аж бісить. Люттю я намагалась перекрити захоплення ним та думки про те, який він гарний.

– чого ти сюди приперся, чоловіче?- я точно була не в гуморі. Я накинула капюшон.

– хотів тебе побачити. Ти не голодна?

– ти від мене конкретно щось хочеш?- я звела брови.

– я нічого не чекаю від тебе, але я хочу з тобою поговорити, про ту ніч, та про..- він скривився.- наш розрив. Я хочу пояснити , чому я прийняв таке рішення, та спробувати все налагодити.

– навіщо? Якщо ти хочеш просто позбутися відчуття провини, то ось, я тебе пробачаю. Все гаразд, справді. – я почала розвертатися, що б піти геть.

– я тебе кохаю.

Я зупинилася. Я дивилась кудись в колеса автомобіля, внезмозі підняти очі. Він продовжував:

-я хочу спробувати пояснити все, що б хоча б ти знала всю правду до кінця. Я розумію, Що забагато прошу, але будь ласка, дай мені хоча б шанс , що б все пояснити. Я жалкую про те ,що покинув тебе. – він потягнувся рукою до мого лиця.- я весь цей час не міг собі пробачити, що покинув свою дівчинку одну. Але повір, що я хотів тільки кращого для тебе, а коли зустрів тебе, я зрозумів, що я більше не можу так.

Я не очікувала цих слів, і хоч пройшло вже декілька років я готова була прямо зараз стрибнути йому в обійми, але я цього не зроблю.

– мені потрібен час щоб подумати. – кинула на останок йому я і швидко пішла до метро, бо не хотіла зараз його бачити.

Занадто багато емоцій та подій за останні дні, я відчуваю себе як вичавлений лимон до такого ступеня, що хотілось розплакатися.

Коли прийшла додому,перше що я зробила, так це почала набирати собі ванну. Температура води, як у казані для відьми, саме те, що мені потрібно. Я зробила собі вечір “догляд за собою” паралельно розмовляючи з Стейсі по відео.

– господи, Марі, спробуй ти його пробачити. Сьогодні ж. Признач йому зустріч.

– Стасю, ти ж розумієш, що я хочу його побачити. Але як починаю думати про те скільки нам потрібно надолужити, в мене починається головний біль. А якщо все повториться? Це буде катастрофа.

– це не буде катастрофа, заспокойся. Так, все, я вже пів години вмовляла на зустріч з ним. Не хочеш? Тобі якщо що про це жалкувати. Спокійного сну, пташко!

Настя відключилась залишаючи мене зі своїми тарганами.

Я відкрила месенджер. Євген все ще не відповів. Я спробувала йому зателефонувати, але марно. Добре, потім з ним розберуся.

Я відкрила чат з Левом та все ж таки вирішила зустрітися з ним.

Я думала, з чого почати розмову і чомусь віришила, що запитати про Євгена кращий варіант.

” Привіт.Ти не знаєш де Євген? Він з того вечора ні разу не вийшов на зв’язок.”

Лев одразу ж почав друкувати.

“Поняття не маю де він. Ми ніколи особливо не спілкувалися.”

Я нахмурилась.

“Я хочу зустрітися з тобою.”

Як найшвидше, поки не передумала. Потім я запитала чи не зможе він зараз приїхати. Він відповів одним повідомленням:”зараз буду”.

Я не стала якось гарно одягатись, тому все залишила як завжди. Короткі зручні шорти, та велика темно-синя кофта яка діставала майже до колін. Кумедності мені добавляли тепленькі гетри з слониками які подарувала мама. Господи, їх було потрібно зняти, але я помітила, що я в них тільки коли вже зустрічала Лева. Який сором, просто. Добре, що хоч він був не в класичному костюмі як завжди, а в звичайних чорних спортивних  штанях та світшоті. На жаль, кумедних шкарпеток в нього не було.

Я посадила його на сірий диван та змусила чекати поки я зроблю чай. Чай він любив тільки зелений без цукру. Це я добре пам’ятала. Коли я йому його принесла, він якось сумно посміхнувся.

– починай. – зкомандувала я сідаючи навпроти нього на кріслі.

Він декілька хвилин сидів дивлячись в свій чай, але все ж таки почав:

– я достатньо швидко в тебе закохався, але я завжди був людиною принципів, і це не давало мені спокою. Я дозволив собі зустрічатися зі своєю студенткою, але від цього були проблеми які стали відчуватися надто сильно з часом. Нам постійно було потрібно ховатися, ми ніколи не могли розслабитися навіть за межами академії, бо всюди були знайомі. Ти ніколи мені цього не говорила прямо, але я розумів, що ти боїшся розповісти навіть батькам про свої стосунки. Нас обох стомлювали ці схованки. І хоч я кохав тебе, але розумів, що з кимось іншим, наприклад парубком твого віку тобі буде легше та краще. Я не боявся, що мене можуть вигнати з посади викладача, але я не хотів, що б постраждала ти та твоє майбутнє. Я можливо б і не наважився розірвати ці стосунки, як би не проблеми в моєї родини через які ти могла постраждати. Батьки дещо приховували від мене та братів, через що нам навіть довелося виїзжати за кордон, що б бути в безпеці та спробувати вірішити всі проблеми. І це був основним поштовхом. Я не міг розповісти про ці проблеми, що б вони не з’явилися у тебе. Я не міг забрати тебе з собою, і думаю ти сама розумієш чому. Час йшов, але з моєї голови та серця не йшла ти. Я намагався побудувати стосунки з іншими, але це було вже не те. А коли я зустрів тебе, я.. – він зупинився на декілька секунд що б підібрати слова.- я намагався себе зупинити, але все ж таки зрозумів, що більше не можу так. Що більше не можу без тебе. Я не прошу, що б ти все так одразу мені пробачила, але дай мені хоча б шанс стати твоїм другом.