я навмисно
від anleahя навмисно стала похмурим вівторком,
або ранком без кави після безсоння.
стала в спекотну погоду непосильним підйомом,
потопаючи у власних брехливих чеснотах.
ніяких «люблю», «ти найкращий», «сумую»,
лиш іноді невпевнений дотик до твоєї руки.
«мені без різниці», поки десь глибоко власні чорти наді мною глузують,
у темну безкрайність мій гнів ведучи.
мене порівнюють з задушливим транспортом ввечері,
з почутою в мить щастя болючою прикрістю.
кажуть, я ніби холодна вода за температурою «мінус» за цельсієм,
похована під вагою сорому й хтивості.
ти — прохолодний під’їзд у спекотне «плюс тридцять»,
чи може ковток рідини після бігу.
приємна субота, кохання і пристрасть,
у хвилини турботи міцні до знемоги обійми.
між нами ущелина розміром з «вічність»,
та й зі мною життя ти промарнуєш дарма.
але всі прокльони про мене — це дійсність,
тому не проси, аби тебе сонцю, замість луни, віддала.
Яка невимовна краса, а не вірш)) Дякую за Вашу творчість!
безмежно дякую за відгук 🥹💗