“Желаю удачі!”

Будинок пустує вже третій день.

Не чути в будинку вже більш пісень.

Ні криків дитячих, ні кличів собачих,

Лиш тиша дзвенить поміж стін кожен день.

Як тихо занадто стає у кімнатах,

Вибухають ракети, літають снаряди.

“Гради” вкривають жилі всі райони

Нема більш людей там, не буде ще довго.

Люди втікають, хто в бункер, хто з міста.

Вулицями тим часом, ходять фаши¢ти.

Ходять-бродять без цілі весь день.

Думали стрітять їх наче людей,

Натомість стрічають їх гірше тварин,

“Ідіть звідси геть!” кричать їм у слід.

Немає поваги в людей до рабів,

Рабів що скорилися знову йому,

Хуй£у що схотів відновити союз.

Коктейлями Молотова їх проганяли,

Танки не раз у них викрадали,

Палили, гнобили, соромили й били,

Та ті мо¢калі так і не відступили.

“Приказ у них був” “Прийшли на ученїя”,

Повторюють всі як один полонені,

А вбиті вже більш і не заговорять,

Горять в крем@торіях, дуже їм добре.

Економіка р@шки проб’є скоро дно.

За 2 долари виручать плюс-мінус мільйон.

Половина брендів “пішли” із ро¢ії,

Де будуть втілювати мо¢калі свої мрії?

Тепер ро¢іяни – не виїзні,

Що ж робити їм в вихідні?

Курортами стануть городи і дачі.

Ну шо ро¢іяни, “желаю удачі!”