Та сама ціль. ч.1

Сьогодні знову проглянулося те ж саме сонце, пробиваючи своїм могутнім промінням вікно і будячи мене. Прокинувшись, все що можу – це привітатися з новим днем. Здавалося б, що він не може дати мені нічого нового, нічого цікавого, але у мене є одна річ, яка наповнює мою душу мотивацією жити, рухатися далі та прокидатися кожного дня.
Нажаль, одного разу отримавши бажане я не зміг втримати її поряд, не зміг дати все потрібне, бравши приклад з інших я допустив багато помилок, тому врешті решт, я втратив свою найбільшу цінність.
Але через великий проміжок часу, сповнений біллю, стражданнями, докорами, роздумами над власними вчинками та помилками, я, зібравши всі сили в кулак, запропонував їй побачитися і поговорити про всі незакриті питання які залишилися після розриву.
Наступного дня, проникнувшись відчуттям радості та надїї, я йшов на прогулянку з нею. Вона, вирішивши перевірити мене, назначила зустріч “на місці нашого знайомства”, напевно думаючи, що я не запам’ятаю таку дрібницю, але вона помилялася…
Прийшовши на домовлене місце,я знову зустрів її. Вона була ніби нова людина, але в ній досі залишалися всі ті моменти які любив у ній, знову відчувши аромат її парфуму я ніби зійшов з розуму, я знову відчув той вогонь у серці, жагу до життя, та і взагалі емоції.
Нажаль незадовго до цієї важливої,надіюся що не тільки для мене зустрічі, я знову зробив велику помилку, даже не розуміючи якого болю завдам їй зробивши це, але тоді я думав, що вона ніколи не дізнається. Зустрівшись нам обом було дуже важко вимовити хоч слово, не говорячи вже про формулювання думок та запитань. В той момент я був повністю щирий, але збрехав тільки в тому,що не розповів про ту помилку яку зробив.
Але на жаль або на щастя через якийсь час вона дізналася, її серце наповнилося білью і я дуже шкодую про це…
Пройшло знову немало часу, який також був дуже нелегкий для мене, я будучи у повному відчаї розповів нашому спільному другу про свої почуття до неї, але в той момент не знав до чого це приведе.Приблизно через годину я раптово отримав повідомлення від неї: “Давай завтра зустрінемося”, не передати словами, що я відчув в той момент,можливо біль, можливо радість. Тому на наступний день ми все таки побачилися.
Після довгої та важкої розмови, вона вирішила дати мені другий шанс. Після почутого, я поклявся собі що дійду до кінця, не допущу тих самих помилок, повністю житиму цією людиною і дам їй тільки хороше, але розуміючи що шанси мої невеликі, крім щастя в моєму серці поселився щей великий страх. Страх відмови, страх повторної втрати і це дало мені зрозуміти, що вдруге я таке не витримаю, але мотивація була занадто сильною, тому я вирішив піти на такі ризики.
Звісно після такого стресу я боявся навіть обійняти її, адже не хотів поспішати, щоб не втратити і так малі шанси на повернення стосунків з нею.
Побачивши її, знову відчувши той самий запах зводящих з розуму духів, я сказав собі, що ось вона,моя любов,тому зроблю все, щоб у мене все вийшло.
Загалом вечір ми провели добре, зустрівшись в парку, прогулялися під зоряним небом, насолоджуючись рідким небесним явищем,а саме зустріч місяця та венери, навіть не передати словами наскільки ж це прекрасно та захоплююче виглядає. Ми розповідали один одному різні цікаві та смішні історїї, час від часу замовкаючи, але в той момент ми ніби забували про всі помилки та негаразди минулого, немов тільки познайомилися, дізнавалися багато нового про одне одного, було відчуття що ми насправді були незнайомі і ці думки сильно стривожили мене, адже я зрозумів, скільки ж всього я пропустив і втратив в минулому.