Почуття можна висловити по-різному

Це був просто якийсь нереальний сон. Венздей Аддамс любить його. Подібне Ксав’є навіть не міг собі уявити. Він знав, що у Венздей є емоції, як би вона не приховувала їх, однак романтичні почуття були для неї чужими. Так, вона була близька до Тайлера, навіть поцілувала того, але швидко охолонула, то ж це не можна було рахувати.

І тут дівчина зізнається, що відчуває до нього теж саме, що й він. Юнак ледь не загинув знову, тільки цього разу від щастя. Йому так хотілось скочити з ліжка, обійняти її й поцілувати. Торп ледве стримався, тим більше, що він не міг навіть піднятися. Але це може бути на краще, адже те, що Аддамс, яка не терпить тактильного контакту, тримає його за руку уже великий подвиг. Він буде стримувати свою пристрасть, щоб не налякати її. Нехай вона звикне до нього й поволі відкриється, звикне до своїх почуттів.

Вони вже і так наробили багато помилок через свою впертість й гординю. Вони знайдуть компроміс, незважаючи на такі різні характери. Головне, їхні взаємні почуття. Магія зв’язала їй не просто так. Венздей говорила, що з неї вийде погана дівчина, адже вона егоїстична, буде використовувати його, не рахуватиметься з його почуттями й думками, ображатиме його…

Ні, більше він її не відпустить. Незважаючи на все сказане нею, вона не настільки жорстока як думає. Аддамс цінує й береже своїх близьких, навіть якщо й ніколи цього не скаже. Вона знищить будь-кого, хто їм нашкодить. Недарма Венздей врятувала його уже який раз. Божевілля завадило йому поглянути на все раціонально й зробити висновки.

З цього часу з кожним днем йому ставало все краще. Поволі хлопець знову зміг вставати з ліжка й ходити по палаті. Дівчина практично жила в його палаті, знаходячись там зранку до вечора. В кінці дня її забирав Ларч, похмурий дворецький, який нічого не говорив. Час від часу з’являвся Річ, якому було нудно й він розважав Ксав’є розповідями про родину Аддамс й дитинство Венсдей, за що та погрожувала не взяти його наступного разу із собою, але, звісно, обіцянки не дотримувалась.

З іншим членами родини Аддамс він познайомився пізніше. В один із днів вони прийшли до його палати, познайомитись і розпитати про самопочуття. Аддамси сподобались юнакові, адже вони віднеслись до нього краще ніж навіть власний батько. Веселий Гомес, який постійно цілував дружину й підморгував Торпу, граціозна Мортіша, яка розпитувала його з материнською турботою, Пагслі, який ніяковів в його присутності.

Здається, вони знали, що у них з Венздей більше ніж дружба й були явно не проти. Родичі боялись, що дівчина залишиться самотньою, що не дивно з її характером. Сама Венздей старанно робила вигляд, що її це не стосується і була холодною з ним, тільки час від часу зустрічаючись з ним поглядом. Напевне, так вона завжди буде поводитись з ним у присутності інших. Він очікував щось подібне від неї й ніколи не думав, що дівчина буде поводити себе як Енід чи навіть Б’янка.

Цікаво, що її брат нічого не питав про його батька, пізніше Річ пояснив юнаку, що Венздей провела профілактичну бесіду з Пагслі. Хлопчик був фанатом Вінсента й хотів розпитати нового кавалера сестри про свого кумира. Невідомо чи повірив він у її розповідь, однак цієї теми вони не торкалися.

Зате вся сім’я зацікавилась талантами Ксав’є. Як художніми так і магічними. Гомес працював з Генрі й був здивований дізнатися про наявність в того внука. Адже після смерті дружини і сина Аверс не бажав заводити нову сім’ю. Знайомі вважали, що він так і помер одинаком. Торп уже зв’язався із юристом, який від його лиця розпочав справу по успадкуванню майна за заповітом.

Особисті речі Ксав’є теж забрали із квартири й привезли, зокрема мобільний, приладдя для малювання, речі особистої гігієни, одяг, деякі магічні дрібниці. Як же йому було приємно переодягнутися й повернутися до улюбленого заняття. Він часто малював кохану, пообіцяв Аддамсам намалювати їхній сімейний портрет. А Гомес загорівся ідеєю допомогти юнакові з виставкою, пообіцяв залучити знайомих.

Ще Торп зв’язався з Аяксом, який обіцяв при особистій зустрічі його придушити, за те, що той кілька днів не відповідав. Довелося частково зізнатися про попадання в лікарню, не розповівши про спробу самогубства, сказав, що отруївся продуктами. Той поривався приїхати, але хлопець відмовив друга.

Аякс розповів, що вони з Енід постійно переписуються, навіть телефонують одне одному й у них все серйозно. Парочка збиралась зустрітися на канікулах і піти погуляти разом. Сінклер жалілася на те, що у Аддамс немає телефону й вона не може зв’язатися з подругою, за якою сумує. Юнак не розповів про подарунок, вважаючи це справами між дівчатами. Але розмову з другом переповів коханій. Та нахмурилась, однак промовчала.

Стосунки між ними поволі просувались. Дівчина навіть дозволила себе обійняти, правда ненадовго. В основному, вона тримала дистанцію, хоч відстань між ними й скорочувалась. На її обличчі все частіше почали з’являтися емоції, навіть мелькав натяк на посмішку. Вона навіть дала йому почитати свої рукописи, які вони згодом обговорили, навіть ледве не посварились. Ксав’є пропонував додати ще кілька ліній і дещо змінити. Він намалював кілька ілюстрацій, які та розкритикувала, хоч і згодом прийняла.

Зі покращенням самопочуття Торп відчував підвищення рівня магії, яка все ж знаходилася в спокої. Заклинання й символи давалися йому все краще. Він навіть створив магічне шоу тіней, щоб розважити дівчину, яка майже нічого не прокоментувала, та він помітив тінь посмішки на її вустах.

Ближче до Різдва його виписали. Аддамси не стали слухати заперечень юнака і забрали до себе додому. Ксав’є згорав від нетерпіння побачити дім у якому виросла його кохана. І розчарованим не залишився. Великий древній темний із готичним стилем будинок справляв величне враження. Ніби загадкова фортеця повна таємниць.

Була очевидно, що не зважаючи на зовнішню відразу Венздей любить й пишається своїм домом. Вона взялася провести йому екскурсію, а Ларч переніс його речі в кімнату, яку хлопцеві виділили і яка була поруч із кімнатою дівчини. Мортіша навіть із загадковою посмішкою поцікавилась буде Торп жити в кімнаті її доньки чи вибере окрему спальню. Та вирішила зробити вигляд, що не почула матір, хоч її щоки злегка порожевіли. А хлопець ледве не заїкаючись відповів, що спатиме окремо.

Його кімната, як і решта будинку була в темних тонах. Навіть постільна білизна була чорною. Цікаво, у Венздей в кімнаті теж подібний антураж? І чорні простирадла. Він уявив як виділятиметься на них алебастрова шкіра дівчини. Останнім часом хлопець часто фантазував який вигляд матиме кохана без одягу й з розплетеним волоссям. Йому хотілось відчути легку прохолоду її шкіри, м’якість й аромат тіла, його прекрасні вигини.

Молодому здоровому тілу було недостатньо рідкісних обіймів. Так, Ксав’є стримувався і задовольнявся тим, що є, але ж не його підсвідомість, яка підкидала непристойні образи дівчини. Уві сні він бачив Аддамс, яка дозволяла йому набагато більше, ніж наяву. Вони цілувались, навіть досліджували тіла одне одного. Стіна між ними зникла.

Часто у снах з’являлися два ворони: чорний і білий. Вони часто кружляли над ними. Взагалі, окрім інтиму вони у снах то ходили по кладовищі, то були в його майстерні, то в інших місцях. Це було схоже на побачення, яких у них ніколи не було наяву. Взагалі поволі цих снів ставало менше, чим ближче вони зближалися. Поверталися звичайні сни, які були ще до гайда, як наприклад, дім дідуся, пейзажі Італії та пам’ятки культури. Сад, який залишився після матері, ліс Невермору.

Ксав’є розклав свої речі й сходив у душ. Не дивлячись на похмурість, він відчув себе як вдома. Навіть батьківський будинок не викликав у нього таких почуттів уже давно. Тільки дім дідуся. Можливо, він ще не раз приїде сюди, особливо, якщо у них з Аддамс продовжаться стосунки. Поки що офіційно вони не були разом, тільки спробували.

Після душу юнак одягнувся і вирушив на обід. Одягнувся він неофіційно, але пристойно, біла сорочка й темно-сині джинси. Довге волосся хлопець зібрав у пучок назад і зав’язав. Коли він вийшов, то зустрів дівчину у повсякденній чорній сукні, яка й провела його до столової, де на них уже чекали. Гомес сидів на чолі столу й розливав вино, Пагслі крутився на стільці як дзиґа, а Мортіша віддавала розпорядження служницям, які непомітними тінями снували туди сюди.

– Маєш жахливий вигляд, дорогий. – привітала його Мортіша. Здається, це був комплімент.

– Знаю, хвороба нікого не прикрашає. А ви, як завжди прекрасна. Відразу ж видно в кого Венздей така красуня. – Торп опустився на стілець поруч із дівчиною, яка закотила очі від його слів.

– Ось бачиш, Кара Міа, всі бачать твою смертельну красу. – чоловік поцілував свою дружину.

– Можна відкласти ваш взаємний канібалізм до закінчення трапези, а то декого може знудити. – Венздей не могла не прокоментувати цей момент.

– Сьогодні ми відсвяткуємо звільнення Ксав’є з холодних обіймів смерті. – підняла келих жінка, проігнорувавши випад доньки. – Нехай нашій дівчинці й личить печаль, та ми не хотіли б змушувати її сумувати й втрачати такого блискучого молодого чоловіка так рано. Хоча, мушу визнати, самогубство через отруєння доволі вишуканий спосіб і дозволяє виглядати прекрасно на похоронах. Можливо, ми з Гомесом колись спробуємо цей спосіб. – вона з обожнюванням поглянула на чоловіка.

– Дякую, вам, місіс Аддамс, і вашій родині за порятунок і турботу. – Ксав’є теж підняв келих. – За цей короткий час ви стали для мене близькими і я, сподіваюсь, що подібні стосунки залишаться між нами і надалі.

– Можливо, ми навіть станемо ближчими. – хитро посміхнувся Гомес. – Ми будемо дуже раді цьому.

– Тобто, моя сестра вийде за тебе заміж? – невинно запитав Пагслі, від слів якого дівчина зблідла й розлютилась. Їй захотілось встати й вийти з-за столу, однак її руку заспокійливо стиснув Торп.

– Нам лише по шістнадцять, Пагслі. – м’яко пояснив юнак. – Нам з Венздей ще рано про таке думати, тим більше, що все лише розпочинається. Як бачиш, твоїй сестрі не подобаються подібні натяки, тож раджу не злити її, тим більше, що вона може тобі помститися.

– Вперше за цей день чую розумні слова за цей день. – дівчина злегка охолонула.

Вони підняли келихи, випили вина й почали їсти. Вино було трохи заміцним. Ксав’є очікував чогось екзотичного, враховуючи смаки Аддамсів, але були звичайні страви: салати, стейки, чорничний десерт. Вина він більше не пив бо ще не до кінця одужав. Венздей також утрималась, а ось глава сім’ї постійно підливав собі та дружині.

До кінця обіду вони з дівчиною навіть практично не дивились одне на одного. Пізніше вона взялася показувати йому будинок. Екскурсія була доволі хвилююча. Венздей навіть показала йому кілька таємних ходів. Загалом у домі було небезпечно і якщо ти не знаєш як тут все облаштовано, то можеш загинути.

Як завжди, дівчина трималась відсторонено, тільки блиск в очах видавав її емоції. За цей час Торп уже звик, що та не любить і не вміє проявляти ніжність й власні почуття. Вона не часто дозволяла йому тримати себе за руку або обійматися. А в одному з потаємних ходів Венздей різко зупинилась, повернулася, піднялась навшпиньки й сама поцілувала його.

Юнак притиснув її до себе й поглинув поцілунок. Губи Аддамс були теплішими за її тіло. І такими солодкими. Йому не хотілось розривати їхні вуста, але повітря швидко закінчилось. Вони відірвались одне від одного, тільки їхні погляди все ще пересікались. В очах дівчини палало полум’я. Його серце все ще прискорено билось.

Молоді люди пішли далі не обговорюючи зроблене. Зрештою до цього все йшло. Він давно про мріяв про це і не тільки, та не хотів лякати кохану, вирішивши, що все має трапитися поволі. Це не його попередні стосунки, де вони з колишніми швидко переходили до інтиму. Тут повинно відбутися все свого часу. Те, що Венздей робить уже великий прогрес для неї.

В кінці вона відвела його в сад, куди Ларч уже приніс віолончель. Практично цілий вечір, який в них залишився, дівчина грала для нього. Були різні мелодії: класичні й сучасні, деколи романтичні, деколи трагічні… Він слухав її й милувався. Як же хлопцеві хотілось, щоб цей день не закінчувався. Все було настільки ідеально, що навіть страшно, адже зазвичай після подібного щастя слідує щось жахливе. Хоча, можливо, це компенсація за прожите горе.

Сам же сад залишив неоднозначне враження. Більшість рослин була в теплицях або «заснули» на зиму, стоячи без листя. В теплицях була велика кількість хижих рослин, деякі з яких намагалися з’їсти відвідувачів, троянди без бутонів, ліани з колючками… З іншого Венздей гармонічно виглядала серед подібних рослин. Сама як колюча квітка, яку важко зірвати не поранившись. Він був готовий поколотись знову і знову, тільки б дістатись до її бутону, вдихнути аромат.

Наступні дні до Різдва Торп малював сімейний портрет родини Аддамс, як власний подарунок на свято. Дядько Фестер і їхня з Гомесом мати Юдора були відсутні, перший був на чергових «гастролях», а друга гостювала у подруги. Тож, поки що, це був портрет Гомеса, Мортіши та їхніх дітей. Позували вони як разом, так і по черзі у вітальні.

Звісно, найбільше задоволення юнакові принесло малювання портрету коханої. Він знав всі деталі її обличчя й тіла, однак зображати її було подібно наркотику. Не менше задоволення, ніж поцілунки з нею, які стали частішими. Венздей не любила проявляти почуття на людях, кривилась, коли бачила своїх батьків за подібними заняттями. Тож проявляти ініціативу йому доводилось обережно.

Найчастіше це відбувалось в кімнаті у когось із них. Спальня дівчини була схожа на її половину кімнати у Неверморі. Акуратна, навіть спартанська, без зайвих деталей, в чорно-білому стилі, нічого зайвого. Він проводив там не менше часу, ніж у власній кімнаті. Часто хлопець сидів на її ліжку, малював, спостерігаючи за тим як вона набирає текст на своїй машинці.

В такі миті вони не розмовляли, але відчували єднання й комфорт. Деколи вона приходила в його кімнату, коли він малював і щось читала лежачи на його ліжку. Аддамс взагалі мало говорила. Якщо їй щось не подобалось або не було цікаво, вона могла різко обірвати розмову або змінити тему. Ксав’є поволі звикав до її звичок, намагаючись поменше ображатись або сприймати на свій рахунок. Було дещо важко, зважаючи на його емоційність.

Позувала Венздей в наглухо закритій старомодній сукні без прикрас, роблячи її схожою на монахиню. Лише чорна добротна тканина вказувала на дорогу вартість. Мортіша хотіла, щоб донька вдягнула щось святкове або привабливе, але дівчина відмовилась. Хлопець був не проти, головне, що їй так подобається.

Пагслі спочатку соромився і мало з ним розмовляв. Особливо, після покарання сестри за свої слова за обідом. Здається, хлопчик навіть трохи ревнував, вважаючи, що сестра приділяє йому менше уваги. Однак, поволі він відтанув, почав про себе розповідати і розпитувати Ксав’є про особисте. Той не став розповідати про випадок на похороні дідуся, сказав лише, що з батьком у них напружені стосунки. В основному, говорив про школу, свої здібності й життя у домі Аверсів.

Пагслі розповідав про їхні з сестрою ігри, зокрема тортури від неї, рибалку за допомогою гранат і взагалі свою любов до вибухівки, як його ображали в школі, згадав випадок, завдяки якому Венздей потрапила в Невермор (Торп дав собі слово, що буде обережний із злою Аддамс і обов’язково в першу чергу захищатиме свій пах). Юнак порадив хлопчику записатися на курси самооборони. Загалом Пагслі йому сподобався і він розумів чому тихий Юджин зумів потоваришувати з Венздей, адже вони були так схожі.

З Гомесом вони теж весело провели час. Той часто жартував і розповідав цікаві історії сім’ї. А ще чоловік був добре знайомий з Генрі Аверсом, при чому з такого боку, з якого внук того не знав. У них був спільний бізнес, вони деколи відпочивали разом в спільних компаніях, не зважаючи на різницю у віці. Судячи з усього старші Аддамси уже сприймали Ксав’є як свого потенціального зятя, що злегка бентежило хлопця.

Ні, колись в майбутньому вони з Венздей могли б одружитись, та поки що про це рано говорити. Їм всього лише шістнадцять і не в характері дівчини мріяти про весілля. Йому довго доведеться її вмовляти. І це якщо вони ще будуть зустрічатися, а з Аддамс ні в чому не можна бути впевненому наперед.

Мортіша ж була найзагадковішим членом сім’ї, окрім самої Венздей. Йому стало зрозуміло звідки у такій веселій та дружній родині з’явилася така похмура донька. Характер, нехай зі змінами, їй дістався від матері. Вона була такою ж злегка стриманою. Але доволі жіночною й елегантною. Подібне прокинеться у дівчини пізніше, коли вона підросте й пізнає чуттєвість кохання.

Жінка знаходила потаємні струни його душі й буквально заглядала у саме серце. Аж страшно ставало. З іншого боку вона намагалася вести себе з ним по-материнськи. В кінці йому стало приємніше. Мортіша попросила його бути з її донькою терплячим, оскільки з нею непросто. А ще благословляла їх.

До Різдва портрет був готовий. Торп по пошті замовив ще додатково подарунки індивідуально для кожного з членів сім’ї. Взагалі йому хотілось запросити кохану на побачення, та це вже після свята. А поки що він допомагав Аддамсам прикрашати будинок. Венздей як би не кривилась також брала в цьому участь.

Не було ні яскравих ліхтариків, не різнокольорових кульок, ні серпантину. Все було в звичайному чорно-білому стилі, хіба що додавалися де-не-де темні кольори або яскравий кривавий червоний. Пагслі мало не стрибав від передчуття свята. Звісно, він більше заважав, особливо, коли вони прикрашали ялинку.

Прикраси зображали різних отруйних і страшних створінь, навіть рухалися й кусалися. Замість серпантину було довге біле павутиння. Ксав’є додав кілька своїх малюнків, ожививши їх. Дівчина, в основному командувала, так як невисокий зріст не дозволяв їй дотягнутися до більшості гілок високої ялинки. Її це дратувало. Прикрашали Ларч і Торп, при чому хлопець ще й користувався магією.

На Різдво відбулося родинне зібрання Аддамсів. Ксав’є теж запросили бути гостем. Його представили як друга й однокласника своєї доньки. Дивлячись на Торпа родичі багатозначно посміхались, від чого дівчина ледве стримувалась від убивства. Відволікла її від цього поява дядька Фестера, який не зміг пропустити родинне зібрання і заради такої події призупинив свої «гастролі».

Побачивши його Венздей вперше на очах у юнака посміхнулась. Він навіть трохи приревнував кохану до цього дивакуватого чоловіка, особливо, згадуючи як та розповідала про свого улюбленого родича. Зате Фестер відразу ж звернув увагу на хлопця і згадав як бачив його біля своєї племінниці. Він навіть пожартував про це викликавши легкий рум’янець у дівчини. Зате Ксав’є до цього моменту уже припинив ніяковіти, розуміючи, що це марно.

Загалом, попри стиль у Аддамсів було доволі весело. Бабуся Юдора по формі черепа Торпа визначила, що він меланхолік, має доволі бурхливий темперамент і буде гарячим у постелі, що відьма пошепки розповіла внучці. Наприкінці свята Гомес і Фестер напоїли Ксав’є й разом співали пісні. Мортіша розповіла рідним про розкриття донькою обох сторін дару. Та уже не зважала на це розуміючи, що шила в мішку вже не втаїш. В кінці дует п’яних братів Аддамс спробували навчити майбутнього зятя танцювати мамушку. Їх перервали жінки роду, які відтягнули бідного хлопця й відправили спати.