Щось змінилось

Після цього видіння змінювалися калейдоскопом, та ні одне з них не було таким детальним і не запам’яталось їй як це. Вона бачила і божевілля Торпа через неможливість контролювати магію, і шкоду, яку він міг завдати, і спроби Ковену взяти їх під свій контроль, і навіть їхні спільні моменти.

Раніше це викликало в неї відразу. Точніше, одна її частина скривилася, а інша ледь посміхнулась кривою посмішкою. Дівчина більше не могла обманювати себе в тому, що Ксав’є її цікавив не тільки як друг, при чому з самого початку. Недовіра й псевдо докази змусили її вибрати Тайлера, але тепер почуття, які вона стримувала погрожували вирватися.

Венздей, яка звикла все тримати під контролем це не подобалося. Їй хотілося знову надягнути льодяну маску байдужості й закрити це в собі. Проблема була в тому, що у видіннях вона бачила до чого це все може призвести. В результаті вона зробить тільки гірше як собі, так і йому. Магія не лише зведе його з розуму.

В одному видінні він з відчаю магією зламав її психіку, перетворивши на пусту ляльку безмежно в нього закохану. У неї не було ні своєї волі, все, що її цікавило тільки він. Після чого Торп покінчив життя самогубством, убивши кохану. Ще одним сценарієм була їхня з юнаком повна відмова від почуттів. Що з нього зробило монстра не гірше за Тайлера, так як його перестали стримувати моральні бар’єри, а дії Ковену зробили свою справу. Її життя склалося спочатку як вона мріяла, та згодом і її родину це зачепило.

Вона дізналась, що між ними утворився зв’язок, який неможливо без наслідків розірвати. Прокляття!.. Вона ненавиділа, коли за неї приймали рішення. Але й втекти було б неправильно. Не тепер. Можливо, вона щось вигадає, щоб розірвати цей зв’язок безболісно.

Видіння відступили, вона опустилася на підлогу, а біля неї сидів стурбований Торп, магія якого нарешті вгамувалась. Він, ніби, боявся доторкнутися до неї. Довкола панував хаос, на всьому першому поверсі декор й меблі були розгромлені. Дивно як ще стіни уціліли. На них виднілися сліди схожі на кіптяву, вочевидь від магії.

Юнак хвилювався за подругу. Він не розумів, що відбувається. Спочатку бій із шпигункою, потім його магія вирвалася з-під контролю, отримала фізичне втілення й буквально знищила жінку. А згодом Венздей і їхній поцілунок. Його губи горіли й досі. В кінці, судячи з усього, у дівчини знову було видіння, тому він не заважав. Цікаво, що ж вона побачила.

Художник і письменниця синхронно піднялися. Річ повільно увійшов до приміщення. У голові юнака роїлися різноманітні думки, та що робити далі й як поводитись він не розумів. Чому Аддамс його поцілувала? І чи не було це грою його хворої уяви або витівок магії.

На місці жінки була купа попелу. В кухні лежав труп Галпіна. Біля нього лежав закривавлений кинджал, а на руці була рана. Більше ніяких слідів на ньому не було. Венздей із обережність витерла кинджал об рушник, який лежав на уламках.

– Він отруєний. – пояснила вона у відповідь на здивований погляд Торпа. – Останнім часом я носила його з собою, особливо після останніх подій. Це фамільна реліквія.

– Добре, що в тебе був кинджал. – нехай це й комусь здавалось неправильним, та хлопець прийняв новину про смерть Тайлера із полегшенням. Краще він ніж Аддамс. Тим більше, що гайд хотів її вбити. – Це моя провина. Я повинен був віддати йому наказ ніяк не контактувати з цією шпигункою. Я повинен був все передбачити…

– Я могла б позловтішатися й обізвати тебе ідіотом, але і сама не краща. – похмуро відмітила дівчина. – Варто було б залишити хоча б Річ, коли ми вийшли з підвалу.

– Тепер їх більше немає, а проблем менше не стало. Ковен рано чи пізно довідається про зникнення свого члена й розпочне розслідування. І ти перша підозрювана, оскільки вона стежила за тобою. А тут навіть трупу її немає, щоб сфабрикувати нещасний випадок.

– Я робитиму вигляд, що ніколи її не бачила й не знаю ні про що. – знизила вона плечима. – Думаю, в деталі свого плану вона нікого не посвячувала… Хто знає, можливо, вона сама втекла, їй набридло бути серед цих дегенератів.

– Татуювання на її шиї дозволяє відслідковувати своїх членів. Навіть трупи. А ще у Ковену є способи допиту і діставання інформації.

– Тепер від неї навіть трупа не залишилось, тож ніхто її не відслідкує. Без серйозних доказів ніхто не буде мене допитувати, так як я член роду Аддамс, а наш рід має певний вплив серед ізгоїв. Мене більше цікавить труп гайда і чому тут ще й досі немає поліції після всього цього галасу.

– Над будинком я встановив купол проти нормаків. Вони вважають будинок порожнім. – пояснив юнак. – Не знаю чи довго він протримається після всього цього… Тож нам краще якнайшвидше потрібно звідси забиратись.

– Рекомендую зробити пожежу, щоб замести сліди. Отрута в кинджалі доволі специфічна, тож її не знайдуть. Зробимо вигляд, що Тайлер просто заліз у порожній будинок й випадково влаштував пожежу. Нещасний випадок.

– Добре.

У Венздей було більше знань й, можливо, досвіду в таких справах, тож основну мозкову роботу він довірив їх, виконуючи вказівки. Спочатку, вони, звісно, переодягалися, зібрали свої речі й дещо з речей сталкера, розбивши телефон до непізнаваності й знищивши сім-карту. Торп ліквідував свої магічні мітки й маніпуляції, а залишкова магія розвіється з часом. Потім обставили все як нещасний випадок, підпаливши будинок.

Їм довелося йти пішки, прикрившись магією, яка більш менш стабілізувалась, щоб їх ніхто не помітив і не впізнав згодом. Обоє мовчали не знаючи як діяти далі. Події останніх днів усе кардинально змінили. Аддамс навіть роздумувала чи не забрати його до себе додому. З одного боку хлопець був би там у відносній безпеці, а з іншої, вона не витримала б реакції й коментарів своїх родичів.

Вони б з радістю прийняли б Ксав’є, однак відразу ж зробили б неправильні висновки, що він більше ніж друг. А сам Торп міг би теж щось собі нафантазувати. Адже знайомство з батьками – серйозний крок у відносинах. Хоча насправді ніяких відносин у них немає. Поки що.

Згадавши свої видіння вона нахмурилась. Їй доведеться не лише пояснювати ситуацію з поцілунком, а й будувати з ним відносини, хоч якісь, щоб не втілити майбутнє, яке дівчина бачила. Досить божевільного гайда, божевілля мага, тим більше такої сили справа серйозна. Особливо, якщо він нашкодить їй та її родині. А ще, вона не хотіла зізнаватись, та Ксав’є не заслужив такої долі.

Аналізуючи побачене та почуте, Венздей зрозуміла, що Тайлер був агресивний ще до того як у ньому пробудився гайд, просто згодом він навчився приховувати це під маскою. Він був у компанії, яка знущалася й навіть застосовувала грубу силу щодо ізгоїв. Суд призначив йому психолога явно не за знищення арта, який намалював хлопець.

А коли Донован в першу їхню зустріч побачив на підлозі хуліганів, яких перемогла дівчина то відразу ж подумав на сина. Шериф був не наляканий побаченим, а розлюченим. Відразу ж накинувся на сина із звинуваченнями, ніби подібне було не вперше. І справа була зовсім не у захисті.

Торп був інакшим. Вона була несправедливою до нього. Дарма звинуватила його в убивстві, посадила в той момент, коли помер його дідусь. А він насправді хотів їй допомогти. Ще й батько його зрадив. Він не заслуговував на подібну долю. Щось вона розм’якла. Аддамс не планувала кардинально змінювати своє життя навіть через видіння. Вона зблизиться з ним заради справи, а потім коли знайде спосіб розійтися з ним без наслідків, повернеться до реалізації своїх планів.

Так, ніщо не зможе її змінити. Почуття й романтика не для неї. Їй доведеться визначити кордони, щоб не перейти межу. Можливо, варто його переконати не поспішати і побути з ним друзями, ти більше, що він і сам був не проти. Так і варто зробити. Поцілунок можна пояснити магією. А згодом знайти якусь дівчину, яка замінить її й стане новим для нього якорем. Можна попросити Енід їй допомогти, оскільки сама Венсдей не розумілася на цьому. Вона проігнорувала неприємне відчуття, яке слідувало за цією думкою. Це буде найкращим рішенням для них обох.

Тим часом юнак думав, куди ж йому податися далі. Ні, інші схованки у нього були, хоч і не такі надійні. Але що далі робити з подругою, як поводитись? Чи піде вона з ним, чи повернеться додому. Швидше за все повернеться, так як з гайдом і сталкером вони покінчили. Від цієї думки його серце стискалось. Невідомо чи вона повернеться в Невермор, адже там більше немає небезпеки й загадок, які Венздей так полюбляє.

Чи будуть вони бачитись й далі або підтримувати стосунки. Так останнім часом вони зблизились, але у всьому що стосується Аддамс неможна бути впевненим. Вона все своє життя уникала прив’язаності вважаючи це слабкістю. І до нього дівчина, швидше за все відчуває жалість, можливо, в глибині душі зневажає його…

Йому не потрібна жалість, він жадає більшого. Так, хлопець готовий чекати стільки скільки потрібно, однак йому хотілося б бути впевненим, що це очікування може дати свої плоди. І чому він закохався в таку вперту й твердолобу особу. Торп навіть почав сумувати за тими часами, коли у них з Б’янкою були стосунки. Тоді було все так просто…

Ні, не так… І справа не у пісні сирени, яку та застосувала. Зрештою, на нього ці чари діяли не в повну силу. І ніколи б до кінця не подіяли. Його прохання на балу був швидше крок відчаю. Тим більше, що саме тоді він зрозумів істину – почуття до Венсдей набагато серйозніші, ніж він думав. Навіть серйозніші від того, що було у них з Барклай. Адже сирені він так і не розповів правду про себе.

Поволі ніч відступала, сходило сонце. Вони обоє втомилися й зголодніли. Річ сидів у рюкзаку дівчини, не показуючись. Ксав’є наклав ілюзію на них, спіймав таксі, яке довезло їх до найближчого міста. Там вони вже ішли у своєму звичайному вигляді. Торп відвів її в кафе, щоб поїсти й обговорити подальші дії.

Замовили вони піцу й каву, молоденька офіціантка, яка приймала замовлення й принесла його згодом, всіляко фліртувала з хлопцем, не дивлячись навіть на наявність дівчини поруч. Він ніяк на це не відреагував, а самій Аддамс раптом захотілось придушити цю хвойду. Вона швидко подавила це огидне почуття, нагадавши собі про свій план.

– У тебе є куди йти? – запитала вона після того як вони поїли й випили каву.

– Так, у мене є й інші варіанти. А що? Хочеш запросити до себе? – він хитро посміхнувся.

– Краще обійтися без цього. Мої рідні можуть неоднозначно себе повести, якщо я привезу тебе.

– Твій батько захоче мене вбити?

– Гірше. Вони можуть подумати, що ти мій… хлопець… – вона з відразою виплюнула останнє слово й скривилась. – І почнуть планувати весілля.

– Ого!.. Отже, я поки що почекаю зі знайомством з твоїми батьками. В мої плани не входить одружуватись так швидко. – пожартував юнак. – Тобто… я нічого не маю проти тебе й твоїх батьків…

– А в мої плани не входить одружуватись взагалі. – її тон був дещо грубіший, ніж вона хотіла, а очі із злістю блиснули.

– Тобі лише шістнадцять… – нагадав Торп. – Гаразд… Вибач, я невдало пожартував. – він помітив негативну реакцію дівчини й спробував її заспокоїти.

– І що ти думаєш робити далі? – вона вирішила перевести розмову в інше русло.

– Перечекаю деякий час в одному укриті, а потім повернусь в Невермор, як і планував. Вступлю в права успадкування. Закінчу школу й поступлю в коледж або університет…

– Я мала на увазі найближче майбутнє.

– А ти що будеш робити далі? З Галпіним і сталкером покінчено. Ти поїдеш додому? І чи повернешся в Невермор?

– Я не знаю. – зізналась вона. – Школа мене не так цікавить як раніше без таємниць. Але події, які там відбулися змусили мене багато чого переглянути. Тож я можу дати школі шанс.

– Отже, ти повернешся? Так, ні, можливо…

– Швидше так, ніж – ні… Я ще подумаю… Мене на даний момент більше цікавить твій стан.

– Про що це ти? – здивувався Ксав’є. З одного боку йому було приємно, що Венздей думає про нього, а з іншого, вона ніколи не робила нічого просто так.

– Твоя магія, вона нестабільна чи не так? Ти ж не планував вбивати ту жінку, саме так?

– Ти права. – він опустив очі. – Після смерті мого дідуся магія в мені стала потужнішою й мені важко її контролювати. Але що тобі до цього? Ти ж не спеціаліст.

– У мене було видіння… – дівчина не хотіла розповідати йому всю правду. – Твоя сила може привести до божевілля. А через божевілля ти натвориш немало бід.

– Яких саме?

– Вбивства багатьох людей.

– А у твоєму видінні не показано як це зупинити? – хлопець виглядав переляканим.

– Все, що я зрозуміла, так це те, що я повинна бути з тобою до того моменту, допоки все не закінчиться. – збрехала вона. – Тобі потрібен моральний якір і я… Я буду поруч до того моменту, допоки ти не знайдеш когось іншого.

– Тобто, ти готова бути поруч зі мною лише через це? – його очі потемніли від гніву. – Я думав, що хоч щось значу для тебе. Хоча б як друг. Ти стільки допомогла мені останнім часом.

– Ти для мене друг, хоч я й не хочу впускати в своє життя багато людей. Коли я зрозуміла, що ти залишився самотнім, то…

– Тобто ти мене просто пожаліла? Якось не в твоєму характері. – була в цьому якась іронія, що його пожаліла ця холодна дівчина.

– Я знаю, що таке втратити родича. Я відчувала схожі почуття, коли ледве не загинув Річ. Так мені стало шкода тебе… А тепер я зрозуміла, що моя місія вберегти…

– Ну, ось знову… – зупинив він її. – Ти тільки те й думаєш про «велику місію». Спочатку перемогти живого мерця, а тепер врятувати Всесвіт від божевільного мага. Я потрібен тобі для покращення самооцінки й потішити своє его.

– У мене з самооцінкою все в порядку. – прошипіла Аддамс. Як же їй набридло його ниття. Тільки Торп почав поводитись як нормальна людина. – Це ти постійно плачеш…

– Більше не буду. Якщо я так дратує тебе, то ти мене більше не побачиш.

– Почекай, ти повинен… – розгубилась дівчина.

– Я тобі більше нічого не винен. – зціпив він зуби. – Ми квити… Я впораюся самостійно. Раніше ж справлявся.

– Але не цього разу… В моїх видіннях…

– Твої видіння не показали тобі всього, ти сама це говорила. Тим більше, що це лише один із варіантів майбутнього.

– Я знаю, що бачила.

– А багато твої видіння показали тобі в справі з Тайлером? Ти майже до самого кінця не знала, хто монстр.

– Але ж дізналась.

– Як я уже казав, ти могла не все бачити… То ж прощай. – він піднявся і кинувши на стіл гроші пішов.

– Стій!.. Ти так просто підеш?..

– Я більше не твій пес, якого ти будеш то приманювати, то відштовхувати. Я жива людина, а не твоя іграшка. Але ти, здається, цього не розумієш.

З цими словами Ксав’є пішов геть і вона не змогла зупинити його. Ось так просто. Все було так, як тоді, коли він був у в’язниці. Хоча, ні, тоді юнак був закований у кайдани й прогнав її. А тут пішов сам. В її душі затріщав й розколовся лід. Емоції, які вона стримувала вирвалися на поверхню й затопили темну душу дівчини.

На її обличчі не було емоцій, а серце розривалось. Навіть тоді, коли її зрадив Тайлер, навіть тоді вона нічого не відчула. Чому, що ж трапилося тепер? Чим був особливий Торп? Можливо, це вплив магічного зв’язку між ними. І якщо він зумів йому опиратися, то і вона зможе.

У видінні Аддамс цього моменту не було, тож він може бути й правий. Якщо Ксав’є не бажає її бачити, то нехай. Вона не наймалася бути йому нянькою. Венздей його пожаліла, хотіла допомогти, а він їй так віддячив. Ні, вона була права, емоції – це слабкість. Більше дівчина не буде такою доброю. Аж від себе нудить. І що на неї найшло?

Річ ледь помітно визирнув з рюкзака, та не зважився втрутитися. В тому стані краще не займати Венздей, а то можна лишитися пальців, а вони йому дорогі. Він і сам не розумів, чому так розлютився Торп. Він мав би здогадатися давно про все. Можна було й скористатися шансом, адже дівчина явно потроху розтавала, юнак їй був не байдужий. І чому вони обоє такі вперті й горді? Добре, це не його справи, а свій шанс Ксав’є впустив. Річ знову заховався.

Коли Аддамс повернулася додому, то не стала нікому нічого розповідати. Рідним було цікаво куди ж вона їздила й що відбулося, оскільки зазвичай похмурий настрій дівчини ще більше знизився. Вона замкнулася в своїй кімнаті й практично не виходила звідти. Вигнала Пагслі, коли той зайшов, щоб запитати сестру про щоденні тортури, не стала розмовляти з матір’ю, коли та захотіла з нею поговорити. Навіть Річ не зміг довго з нею залишатися.

Як не дивно, Аддамс не стала викидати телефон Торпа, скільки б не поривалася це зробити. Ще й кожного дня відкривала чат із їхньою перепискою й довго дивилась туди, так нічого не написавши. Ні, вона ніколи цього не зробить, тим більше, що винною себе дівчина не вважала. Вона робила усе правильно, це у Ксав’є чомусь здали нерви. Аддамс не наймалася його терпіти й витирати соплі, навіть якщо це могло призвести до глобального апокаліпсису.

Найгірше було, що кожної ночі він їй снився. Юнак стояв за склом то спиною до неї, то із болем дивився на неї. Їй так хотілося розбити скло й підійти до нього. Просто доторкнутися, відчути… Зовсім не в її стилі. Венсдей кожного дня проклинала себе, ховала душу під шаром льоду, однак уві сні знову тягнулася до нього. Вона сумнівалася що збожеволів саме Торп.

В один із таких днів, коли вони обідали Мортіша вирішила все ж довідатися правду, що ж таке з її донькою. Дівчина всіляко ухилялась від відповіді, намагалась перевести розмову в інше русло або ігнорувати неприємну їй тему. Раптом мати простягнула руку й на мить доторкнулася до руки доньки. Венсдей пронизав струм й вона поринула у калейдоскоп видінь.

Її молодий батько стає на одне коліно й простягає обручку, пропонуючи любов до гроба і, звісно, отримує ствердну відповідь… Мати із ніжністю гладить свій злегка випуклий живіт… Гомес дарує букет із квітів, бутони яких Мортіша підрізає… Перший шлюбний танок молодих… Вони пристрасно цілуються на кладовищі…

Дівчину ледве не знудило, вона виринає із видінь й дивиться на стурбовані обличчя своїх рідних. Що з нею таке? Адже, зі слів матері, вона ворон і видіння в неї повинні бути із жахливими подіями… Ні, для неї ці образи були жахливі, бачити своїх батьків такими нудотно-щасливими були справжніми тортурами. Але ж не для них.

Здається, від неї очікують поганих новин. Отже, мати уже розповіла рідним, мінімум Пагслі й батькові. Не те, щоб Венздей не очікувала, що Мортіша не поділиться з рідними, однак їй здавалось, що це були лише між ними. З іншого боку мати не обіцяла нікому про це не розповідати, тим більше – брат й батько її найближчі родичі, а рано чи пізно вони довідаються про її дар.

Дівчину ж найбільше цікавило інше. Раніше видіння передбачали щось страшне або ж показували це в минулому. А віднедавна вона почала бачити й щасливі події. Як мінімум для інших. Здається, це розпочалося відколи вони із Ксав’є поцілувались. Адже тоді їй привиділось не тільки погане, якщо дивитися із звичайної точки зору. Видіння Торпа і маленької дівчинки не можна було назвати катастрофою. Гіршим були її почуття до цих двох. Та в рамках Всесвіту це не так жахливо.

Як таке може бути? Чому тоді все змінилось? Точно не раніше, хоча воскресіння із мертвих могло на це вплинути. Потрібно довідатися чи були колись подібні випадки. І найголовніше, як це все контролювати. Навіть приходячи до неї у видіння Гуді нічого не сказала їй про те, що робити щоб взяти це під контроль й не збожеволіти. Єдина непевна фраза про «бурхливу річку» нічого не дала. А тепер її більше немає й ніколи не буде.

Можливо, мати зможе їй допомогти, хоч раніше й говорила, що не може цього зробити, так як навчати мають предки. Та предок, який мав її навчити пішов у вічність. Щоб вижити необхідно зібрати всю інформацію. До того ж випадок дівчини неординарний. Її видіння мають різний характер, чого раніше не було.

Чи була вона й далі вороном, як говорила Гуді? Якщо ні, то ким вона стала? Чому це трапилося? Через її воскресіння чи поцілунок Ксав’є? І що ж такого було в тому поцілунку? Венздей згадала його гарячі губи, які цілували її, так пристрасно. Внизу живота знову занило від бажання. Його руки, які обіймали її… Вона й досі не любила, коли її торкалися, однак в цьому випадку дівчина була явно не проти. І цей факт змушував її божеволіти.

Ні, його варто забути, викинути з голови. Торп сам зробив свій вибір. Вона пропонувала йому допомогу, він не захотів. Йому щось там примарилось після одного єдиного поцілунку, якого вони так і не обговорили. Прокляття! Що ж з нею тоді трапилось? Напевне, його магія якось вплинула на неї.

Венздей планувала стати його другом, підтримати по мірі своїх можливостей. Ні, вона не пом’якшала, просто хотіла уникнути глобальної проблеми, яка могла виникнути, якби його магія вийшла з-під контролю. У Ксав’є великі сили, це розуміла навіть вона. Аддамс зустрічала мало магів, але судячи з того, що вона знала, він наймогутніших з усіх. Можливо, навіть в Ковені не знайдеться рівного йому.