Я ніколи не відмовлюсь від тебе.

Академія, стала для мене другою домівкою. Тут я познайомилася з багатьма прекрасними людьми, до яких я можу звернутися в будь-якій ситуації.

Розмови до комендантської години, в кімнатах друзів стало як щоденна традиція.

Але сьогодні засидівшись у гуртожитку Хорса, я тихесенько намагалася пройти по коридору. Я старанно намагалась бути непоміченою, але сьогодні фортуна була не на моєму боці.

Коли я завертала в прохід, щоб вислизнути, я лицем натрапила в нічого інше як чоловічі груди. Я різко підняла голову вверх та зустрілась поглядом зі суворими янтарними очима.

-порушуємо комендантську?

Я мимоволі закусила нижню губу, на що звернув увагу викладач.

– вибачте. – зовсім тихо сказала я. Мені було соромно, бо я вже обіцяла не порушувати правила, та не ходити ночами по академії.

Чоловік жестом запропонував мені свій лікоть.

– пішли, я тебе проведу.

Я взялася за запропоновану руку та слухняно попрямувала за Левом. Чи то келих вина винний, чи мені дійсно так подобалась торкатися руки куратора. Подобалося відчувати його тепло. Мій куратор, один з тих прекрасних людей. В нас також є маленька традиція. Хоча б раз на тиждень, ще з першого курсу, ми ходимо на прогулянку до лісу, де ми багато розмовляємо про важливе, та не дуже. Я вважаю його не тільки своїм викладачем, а ще й близьким другом. Іноді я собі дозволяла, мимоволі взяти його велику руку, або наче по дружньому похлопати та провести по спині рукою. Соромно зізнаватися самій собі, але мені дуже хотілося його торкатися, відчувати жар трохи загрубівшої шкіри подушочками своїх пальців.

– Марі,ти мене не слухаєш?

Я наче тільки проснулась.

– вибачте, ви щось говорили?

– так, майже всю дорогу розпинався про те як небезпечно ходити одній по коридорам академії. Нещодавно учні провели невдалий ритуал, тепер всіляких сутностей тут – хоч їж. – його голос здавався втомлений. Воно й не дивно, крім своїх зобов’язань, він ще й повинен знищувати цих сутностей, що забирає багато сил. Я глянула на нього, і тільки зараз помітила, що під його очами з’явилися темні круги, а волосся, яке зазвичай було слухняно зачесене, зараз по обличчю розсипалися пасмами. Я сильніше зімкнула свою руку на його лікті. Він все одно виглядав гарним. Він звернув увагу на те, що я міцніше схопила його.

– Марі? Все добре?

Я зупинилася. Я зняла зі своєї шиї кристал турмаліна який висів на достатньо довгому, міцному, чорному шнуру. Якщо придивитися, то навіть у шнура було особливе плетіння.

Я накинула підвіску на шию чоловіка.

– він має цілющі властивості, та гарно бореться з безсонням. – швиденько пробуркотіла я. Лев дивився на меня крізь окуляри здивованим поглядом, але мабуть до кінця його добило, те, що наступне, що я зробила, так це своїми довгими нігтями стала зачисувати його волосся. В нього було таке лице, наче він зараз замурчить. Він помітно розлабився, я навіть подумала, що він зараз засне прямо в коридорі мого гуртожитку.

Але ні, він м’яко прибрав мої руки від свого волосся. Руки самі по собі лягли на його широкі плечі, в напів темряві, мені навіть здалося, що його очі блиснули яскравим золотим. Мені стало ніяково, від такої паузи. Лев це помітив, і наче прийшов в себе. На обличчі знов з’явилася, як я любила називати “гримаса порядного викладача”, він охопив своїми долянами мої та впустив їх вниз.

– дякую.- сказав чоловік, та все ж таки довів мене до моєї кімнати.

Кімната зустріла мене тихим сопінням сусідки. Я швиденько передявгнулася і тихо лягла на своє місце. Сьогодні мені снився мій куратор.