Тортури бувають різні

Він все одно любив її. Ніщо не змогло вбити його кохання до неї. Торп слухав її слова про те, що вона максимум зможе запропонувати йому дружбу і то, можливо, ненадовго. Вона жаліла його. Йому не потрібна була її жалість. Він прагнув більшого. Але погодився хоча б і на дружбу, проклинаючи себе. Нехай так, тільки бути з нею разом.

Венздей була для нього як наркотик. Без неї йому було боляче. Більше, ніж просто бачити його байдужість до нього. Це вже переростало в залежність. По-хорошому юнак повинен був відмовитися від дівчини, забути її. Але не зміг. Відтепер вона його найбільша слабкість, якір в цьому світі. Доведеться грати по її правилах, сподіваючись на те, що колись він зуміє пробратися до її душі. Адже навіть жалість з боку Аддамс уже велике досягнення.

Йому було соромно за свою слабкість й сльози, які він проронив на її плечі. Венздей дозволила Ксав’є виплакатись, не обіймала його, не гладила, просто сиділа. Але й цього йому було достатньо. Це була для нього хоч якась підтримка, яку ніхто, окрім неї не проявив. Нехай дещо незграбно, та вона підтримала його.

На літак юнак сів уже заспокоївшись. На душі все ще було важко через втрату діда й неможливість бути присутнім на його похоронах. Однак, у нього з’явилась надія на краще. Він буде другом Венздей допоки зможе, а пізніше спробує стати чимось більшим. Навіть якщо вона відмовить й прожене його, він все ж спробує. Допоки зможе.

Вінсент Торп був занадто занятий, щоб помітити відсутність сина, не кажучи вже про якусь там Аддамс. Він уже передчував тріумф і відганяв тривожні відчуття. А коли увійшов у кімнату Ксав’є, щоб дати тому чергову порцію наркотику, то там нікого не виявилось. Піднімати шум він не став, тільки наказав слугам шукати хлопця, думаючи, що той далеко не пішов. Довірених слуг Аверса він відразу ж звільнив, серед гостей ніхто не міг знати, що Ксав’є тут знаходиться. Всім Вінсент говорив, що його син захворів й не зміг приїхати.

Взагалі багато хто був здивований, що Торп так вільно всім розпоряджався. Тільки довірені друзі Аверса знали правду, просто мовчали. Іншим гостям говорили, що Вінсент назначений розпорядником останньої волі покійного й той був його покровителем.

Ксав’є так і не знайшли. Обшукали дім, довколишню територію, навіть зазирнули у найближче місто. До камер відеоспостережень не змогли отримати доступ. Похорон уже давно закінчився, гості розійшлися. Юнака ніде не було. На наступний день чоловіку на телефон прийшла СМС із номера сина: «Не шукай мене, я вже далеко. Тепер я знаю який ти, хоч і наївно сподівався на краще. Ми чужі одне одному й ніколи не будемо рідними. Мій юрист уже замається спадком і якщо ти спробуєш втрутитись або забрати мене, то компромат, який назбирав на тебе дідусь стане відомий загалу. Як і твої махінації. Я не буду тобі мститись, просто не хочу більше бачитись з тобою.»

Торп-старший розлютився й викинув телефон. Ні, це не сопляк, це старий лис обманув його з того світу. У його сина кишка тонка на такі справи. Нічого, він почекає й ще візьме своє. Чекав же коли Аверс здохне, почекає і коли зможе підловити малолітнього сопляка на помилці. Чоловік вперше спробував викликати видіння щодо сина. Перед очима завертілися обривки видінь: Ксав’є весь буквально світився від великої сили, яка охопила його тіло, потім він обіймав молоду дівчину в чорному й гладив її випуклий живіт, обоє виглядали щасливими, на наступній картинці був натовп людей, які в одному випадку кланялися йому, а в іншому зневажали.

Більше в житті Ксав’є не буде його батька. Це він точно знав. Не сумнівався, що той спробує взяти реванш, тому всіляко готувався. Компромат був не лише у юриста, а й в інших місцях. Юнак провів багато часу складаючи плани на майбутнє. Все життя він, звісно, не зможе ховатися. Чи зможе дістати батько його в Неверморі? На скільки Торп знав у Вінсента не було там шпигунів, та це не означає, що когось із персоналу чи учнів не можна буде купити.

Але в Неверморі були нехай не друзі, скоріше приятелі, яких він знав й звик. В будь-якому іншому місці небезпека була не менша. В цій школі хлопець орієнтувався, міг знати від кого й що чекати. В іншій він мав би підозрювати всіх. А найголовніше – в Невермор могла повернутися Венсдей. А заради неї він був готовий бігти по битому склу.

Декілька днів від Аддамс не було жодної звістки. Вона повідомила йому, що церемонія була помпезною й нудною, як розповіли їй батьки. Родина повернулась назад і дівчина обіцяла приїхати пізніше, щойно отримає дозвіл. Або зможе втекти з дому. Що йому б не хотілось.

Тайлер і досі дивився на нього з ненавистю й намагався вирватись на волю. Торп ще не говорив Галпіну про можливий приїзд Венздей. Хотілося побачити переляк цього монстра, коли дівчина почне мститись за все, що він зробив. На думку Ксав’є таке покарання відповідало його злочину, це було краще, ніж лікування в психлікарні.

Все ж через кілька днів дівчина прибула. Як завжди в чорному із Річчю у рюкзаку. Вона зателефонувала заздалегідь, попереджаючи про свій візит. Звісно, вона розуміла, що інакше на неї могли натравити розлюченого гайда, який з радістю її розірве, не чекаючи відміни наказу.

Галпін, побачивши Аддамс був водночас і розлючений, і переляканий. Особливо, коли побачив хижу посмішку останньої й її блискучі очі. Більше він не відчував тих почуттів, які були раніше при погляді на неї. І що він у ній знайшов? Старомодний стиль, одне чорно-біле полотно. Дуже худа, схожа на труп, без емоцій. Колюча й зарозуміла, занадто самовпевнена. Зовсім не на його смак.

А ось дівчина була рада його бачити, особливо в ошийнику, безпорадного. Вона вже спланувала як буде піддавати його тортурам, повільно витягуючи інформацію. Монстри доволі стійкі, що розтягне задоволення. Особливо, її цікавило чи знає він щось про її нового переслідувача, адже після похорон їй прийшли нові повідомлення, де були фото, на яких були вони із Торпом. Супроводжувалось це словами: «Я знаю про тебе все.».

Із тортурами довелося почекати. Спочатку Ксав’є показав їй кімнату й допоміг розміститися. Приміщення відповідало її стилю, було оформлене в чорно-білих тонах. Меблі були із темного дерева, шпалери були світлі із павучим візерунком. Юнак навіть купив чорну постільну білизну для неї. Загалом їй сподобалось, хоч і не все було за її смаком.

Торп і Галпін жили в кімнатах напроти, ділячи спільну ванну кімнату. Їхні спальні були схожі, доволі світлі, як на думку дівчини, хоч їм і підходило. Венсдей була здивована кулінарними талантами друга, вважала його снобом, який нічого сам не вміє. Це змусило її подивитися на нього іншим поглядом.

Ксав’є дещо нервував. Він радів, що Аддамс оцінила його талант і їй сподобалась кімната. Але як надалі розвиватимуться події, хлопець не знав. Він планував стати до неї ближче, та що зробити для цього мав лише примарне уявлення. А з такою дівчиною як Венздей не можеш бути впевнений. Вона будь-якої миті взяти свої речі й піти геть, незважаючи на обіцянки.

Після деяких роздумів, Аддамс розповіла йому про переслідувача. Той зблід, перечитавши повідомлення і відразу ж кинувся запевняти її, що він тут ні до чого, водночас пропонуючи свою допомогу по відстеженню номера. Тайлер, який все це чув, презирливо пирхнув, за що отримав удар током від ошийника. Торп вперше активував цю функцію, оскільки гайд його уже конкретно дістав. Він сто разів пошкодував про свій вибір, але з іншого боку краще нехай той сидить під його контролем, ніж розгулює на волі й вбиває.

По виразу обличчя дівчини не було зрозуміло чи вірить вона йому. Навіть розповідь про сталкера може бути лише спробою побачити його реакцію й проаналізувати. Байдуже. Він доведе, що вартий її довіри. Тим більше, що серйозних аргументів на користь його вини теж не було. І все ж ким був цей переслідувач? Явно не новачок, якщо навіть пильна Аддамс його не помітила.

Галпін дарма недооцінював їх. Ксав’є не любив тортури, та цього разу йому довелося бути присутнім, оскільки ошийник міг активувати тільки він. Та й деякі його функції могли бути знаряддями тортур. Про всяк випадок, Тайлера відвели до підвалу (той з усіх сил опирався), де була звукоізоляція, в тому числі й магічна, зафіксували (одному нашийнику вони не довіряли, мало що могло трапитись).

Спочатку був електричний струм як від нашийника, так і від Венздей, яка знала слабкі точки людини. Потім вивертали суглоби, втикали голки, били молотком, притискали гарячим металом… Річ їй асистував, подаючи інструменти й даючи рекомендації. Торп, як не дивно, не відчував до нього жалості, лише презирство. Він ще гірше робив зі своїми жертвами, розриваючи їх живцем. Крик монстра практично не турбував його, хлопець стежив, щоб той не прийняв свою звірячу форму.

Зате Аддамс була у своїй стихії. Вона була схожа на митця під час творіння, Ксав’є практично замилувався нею. Палаючі очі, легкий рум’янець на щоках, легка посмішка… Юнак відчув як стало тісно в штанях. Йому захотілося схопити дівчину в обійми, роздягнути й зайнятися з нею коханням до самого ранку. Він ледве стримав свій порив, побоявшись налякати її.

Монстр ледве не стер зубну емаль й не зірвав голос. Цього разу він недооцінив Венздей, за що й поплатився. Вона витягнула з нього усе, навіть істинну історію з нападом на Торпа, яку той намагався приховати. На це дівчина ніяк не відреагувала. Про сталкера Тайлер нічого не знав, а Торнхілл йому нічого про ще можливих союзників не говорила.

Дівчина була розчарована. Мало того, що Галпін не протримався так довго як вона хотіла, та ще й нової інформації не надав. Окрім конфлікту з Ксав’є, найцікавіші деталі якого обоє приховали. Один щоб не видатися слабаком, інший щоб не показати себе повним негідником.

Після завершення Тайлера злегка підлікували, нагодували й вклали спати. Що далі з ним робити ніхто не знав. Торпу він був більше не потрібен, Аддамс максимум пограється, судячи з усього надовго монстра не вистачить. Виявилось, що він теж жив у тепличних умовах й не витерпів всього, що вона запланувала. Навіть Ксав’є у свій час витримав не менше, а він був просто людиною, та ще й дитиною, судячи з того, що вона знала про символи та їх нанесення.

Річ й Торп допомогли їй зібрати інструменти, почистити їх та скласти. Один раз юнак і дівчина кілька разів доторкнулися одне до одного й між ними промайнула напруга. Їхні погляди час від часу зустрічались, в його очах була ніжність, в її щось незрозуміле, що вона й сама не знала. Тільки її серце від цього билося частіше. Венсдей поспішила повернутися в свою кімнату, намагаючись заспокоїтись. Ксав’є не став ні про що її запитувати, він і сам був схвильований.

Вона не взяла з собою друкарську машинку, не розраховуючи надовго затриматись, тож свіжі ідеї вона записувала в блокнот. Річ намагався запропонувати подальші дії, в основному, хотів, щоб Галпіна знову запроторили до психлікарні, цього разу назавжди. Або позбутися іншим способом. Була проблема в ошийнику, оскільки через нього гайда може контролювати тільки Торпом, а тому краще не показувати свої вміння.

Всередині Ксав’є бушували емоції. Він ходив колами по кімнаті, на ліжку лежав аркуш паперу на якому був готовий портрет тієї, про кого хлопець постійно думав. Там вона була такою ж пристрасною, якою він бачив її сьогодні, щоправда, малюнок так і не зміг передати усього. Це була рідкісна мить, коли незворушна Венздей проявляла почуття. Шкода, що її пристрасть не була звернена на нього.

Торп уявляв як би вона цілувала його, прикусивши губу до крові, розідрала б спину до крові… Він уявляв біле оголене тіло, як чорне довге волосся злегка прикривають світлі кружальця грудей, як його рука відсуває пасма, а очі милуються нею, як він цілує й пестить її, як вона вигинається під ним, видихає його ім’я… Прокляття!

Йому терміново знадобився холодний душ. Юнак довго стояв під льодяними краплями, які не приносили йому очікуваного полегшення. Його тіло палало від бажання. Стиснувши зуби, він доторкнувся до напруженого єства й різкими рухами почав задовольняти себе, продовжуючи уявляти Венздей. Через деякий час хлопець видихнув від ейфорії, закінчивши процес. Чорт!.. Давно вже він не займався подібним.

Коли ж Ксав’є вийшов з ванної кімнати, то помітив дівчину, яка сиділа на його ліжку й розглядала свій портрет. Вона підняла очі й поглянула на юнака, який був в одному рушнику на стегнах. Він був мокрий, із довгого волосся стікала вода. Її обличчя було незворушним, тільки очі злегка розширились. Тіло Торпа було худорлявим і блідим, не надто спортивним. Але від цього видовища у неї внизу живота все стиснулося у вузол, а серце знову швидко забилось.

Тільки ще тахікардії їй не вистачало. Вона що захворіла? Нічого подібного дівчина не відчувала дивлячись й торкаючись до торсу Тайлера, коли лікувала його. Навіть їхній поцілунок нічого подібного в неї не викликав. Просто чужі вуста на її. Аддамс не могла зрозуміти чому навколо поцілунків такий ажіотаж, адже нічого особливого в цьому не було. Ні вибухів, ні феєрверків. Вперше вона задумалась як це було б із Ксав’є на секунду поглянувши на його губи. І відразу відвела погляд, змусивши себе забути цю думку.

– Щось трапилось? – поцікавився хлопець.

– Думала, що ти будеш робити з гайдом. Він же ще потрібен тобі? – очі Венсдей блукали по кімнаті, намагаючись уникати напівоголеного Торпа.

– Чесно кажучи, я не знаю… – він пригладив мокре волосся. – Можеш почекати, я одягнуся?

Ксав’є похапцем схопив перше, що потрапило під руку з одягу й кинувся до ванної. Там він натягнув синю футболку й сірі піжамні штани, розчесав волосся. Як же йому хотілось зірвати з себе полотенце, повалити дівчину на ліжко й любити… Він миттєво викинув це з голови, побоявшись відповідної реакції. Аддамс не оцінила б подібного, хіба що облила б того презирством. А це не те, чого б він хотів від неї.

Коли він повернувся, то дівчини вже не було в кімнаті. Тільки лежав малюнок. Це так в її стилі, прийти по щось й втекти не чекаючи на відповідь. Ну, не могла ж вона збентежитись від його голого вигляду. Адже Галпіна вона спокійно розглядала. І під час тортур, і раніше, коли лікувала. Венсдей взагалі мало що могло вивести з рівноваги.

Сама ж дівчина рвучко увійшла до своєї спальні, змусивши Річ підстрибнути від здивування. Вона сіла на ліжко, намагаючись вгамувати прискорене серцебиття. Перед очима стояв напівоголений Ксав’є. Бажання доторкнутися до нього, дізнатися чи тепла в нього шкіра, переслідувало її. Вона закусила губу, намагаючись вгамувати непрохані емоції. Аддамс закрила очі, спробувавши вирівняти дихання.

– Ні, я в порядку, на скільки це можливо… – відмахнулась вона від Речі. – Ні, ніхто мене не образив, якби це трапилось, то він був би вже мертвим… Все під контролем… Ні, ми з Ксав’є не поговорили про Тайлера… Він… не може… Потім поговоримо… Що означає рум’янець на щоках?.. Що за ідіотизм?.. – нахмурилась дівчина. – Не вигадуй, інакше проведеш всі ці дні замкнений у шафі…

Річ припинив допит, щоправда, залишився при своїй думці. Але це не турбувало її. Венздей також вирушила у ванну й прийняла холодний душ. Переодягнувшись в піжаму, вона лягла спати, та довго не змогла заснути. Коли ж зрештою заснула, їй наснилася майстерня Торпа в школі. Юнак стояв і малював двох ворон, які завмерли одне напроти одного в польоті.

Він оживив ворон і вони підлетіли до неї й сіли на плечі. Ксав’є обернувся і широко посміхнувся їй. Ворони розтанули, перетворившись на елегантну сукню, а хлопець зненацька одягнувся у білий костюм. Залунала мелодія повільного танцю, вони опинились посеред залу, де вальсували інші. Він простягнув їй руку, запрошуючи приєднатися до танцюючих і вона знехотя відповіла.

Від близькості у неї по тілу пішли мурашки. Його рука була тепла, навіть гаряча. Минулі доторки не дозволили їй відчути істину температуру його тіла. Інша рука лежала на її талії. Чи не вперше, якщо не рахувати Енід чужі обійми не викликали в неї відразу. А так довго вона ще ні з ким довго не знаходилася так близько. Нехай це лише сон. Але ж такий реалістичний. Тахікардія продовжувалась.

Це було жахливо, в поганому сенсі. Найгірше, що їй не хотілося втікати й не нудило. Все було як у романтичних фільмах, які так полюбляла дивитися Сінклер. Можливо, вона заразилася від сусідки якоюсь невідомою хворобою чи Крекстоун прокляв її або зцілення якось погано вплинуло на неї. Що завгодно, тільки не ідіотська підліткова закоханість.

Венсдей не могла відчувати нічого подібного. Тільки не вона. Дівчина завжди переконувала себе, що з нею ніколи такого не трапиться. Вона не створена для кохання й романтики. Ситуація з Галпіним була тому підтвердженням. Ні, закоханістю це не було навіть близько, Аддамс планувала сильніше прив’язати його до себе, а ще це був своєрідним експериментом. Який ще більше доводи відсутність в неї почуттів.

Тоді чому з Торпом все не так? Чому її так тягне до нього? І хотілося того, від чого зазвичай дівчину нудило. Невже вона перетворюється на свою матір? Ні, тільки не це. Венсдей з люттю відштовхнула його і дивлячи на перелякане обличчя хлопця, розвернулась й побігла. Над головою каркали ворони, які вилетіли з її сукні.

Аддамс різко прокинулась. За вікном ще було темно, тільки місяць освітлював небо. Вона поглянула на Річ, який спокійно лежав на подушці на тумбочці поруч. Їй необхідно триматися від Ксав’є подалі. Коли все закінчиться з Тайлером, вона повернеться додому. А в Неверморі поменше контактуватиме щ ним. Торп знайде собі інший якір, здається йому вже стало краще. Вона самотній ворон, не створена бути чиєюсь парою.

Тим часом Ксав’є також прокинувся у своїй постелі. Навіть уві сні Венздей втікала від нього. Хотілося істерично сміятися з відчаю. Можливо, йому варто заспокоїтись і не переслідувати дівчину. Адже подібна одержимість в кінці кінців загубить його. Необхідно спочатку зосередитися на власному благополуччі. Інакше, його знову заманять в пастку.

Аддамс манила юнака й ніяк не відпускала. Він пробачив їй усе погане, що вона з ним зробила. Хлопець був готовий на все, тільки б дівчина дала б йому хоч який знак, хоч якусь надію. Ні, це ненормально. Він повинен взяти себе в руки, тим більше, що вона ненавиділа слабкість. Торп більше немає права на помилку, це може коштувати йому не тільки свободи. А найголовніше – тоді зусилля його дідуся будуть марними. Незважаючи на деякі деталі виховання Генрі був непоганою людиною й найближчим для нього родичом.

Аверс в слух не висловлювань своїх очікувань, та він мріяв, що його онук стане сильним магом і незалежним. Невідомо що б трапилось із Ксав’є після смерті діда й знищення роду Аверс. Могло б нічого не змінитися, а могла б магія суттєво вплинути на нього. Особливий шок був, коли він не зміг скористатися магією. Вона все ж повернулась, при чому в більшому обсязі. І досі деколи хлопцеві важко було контролювати її, що він намагався не показувати.

На ліжку у сусідній кімнаті лежав Тайлер і зціпивши зуби планував не лише звільнитися, а помститись. Спочатку він уб’є цю сучку Аддамс, зробить це поволі, смакуючи її смерть й переляк закоханого в неї Торпа. А потім приб’є і його, насолоджуючись їхніми стражданнями.