Про Старість

Старість стука у всі двері і всі шибки,

Старість ходить у чорному каптурі.

Їй не буває холодно: вона не знає про це,

Старість стука кожного тричі в одне плече.

Старість любить ісландський мох і чорних котів,

Вона сама з Ісландії, вона звикла до холодів.

Коли їй буває особливо печально – вона сідає

і тче:

Вона тче накидку кожному смертному на плече.

Зустрічається зі Смертю ( у них особливі родинні зв’язки),

Передає наші адреси, ймення і паспорти,

Дарує Смерті свої накидки, легкі дари,

І йде знову шукати, кому стукати по плечі.

Вау…. Після стількох місяців автор не вмер. і його лякає власна продуктивність)