Зниклі

Оглянувшись по сторонах Біллі викинув сигарку, і сів за кермо свого автомобіля. Трішки посидівши він вирушив вслід за своїми друзями.

Проїхавши половину шляху, він раптово на щось наїхав. Різко зупинившись він вирішив перевірити що це було. Оглянувши машину, він лише помітив щось темно червоного кольору. Воно більше було схоже на якісь слиз. Білл обережно направився у сторону багажника, підійшовши по ближче він помітив лише слід того червоного слизу. Йому було моторошно від цього. Тому він вирішив повернутись до машини. Сівши за кермо, він почув якесь гарчання зі сторони узбіччя.

Довго не думаючи Білл різко зрушив з місця. Події останніх двох днів уже починали йому набридати. Він не розумів що відбувається, та що він бачив. Хоча він був і не з лякливих, але цей момент вже здавався занадто для нього. Йому хотілось якомога швидше доїхати до будинку Френка.

На щастя йому вдалося добратися спокійно. Музика та крики роздавались навколо. Веселощі ось-ось лише починалися. Народу збиралося все більше та більше. Білл припаркував та відправився в будинок на пошуки Майка та Джона. Привітавшись з деякими однокласниками, направився на задній двір будинку.

Саме там був центр вечірки та алкоголю. Сп’янілі підлітки танцювали та веселились. Білл намагався поглядом знайти своїх друзів. Довго не довелось шукати. Вони знаходились у колі людей біля алкогольного стола, та допомагали тримати хлопця, що на спір пив щось алкогольне, стоячи головою вниз.

Підійшовши до них Біллі, також почав вигукувати зі всіма “Пий до дна”. Після чого вигукнув сказавши “Я наступний”, натовп від радості заволав в підтримку. Після чого хлопця опустили. Білл підготувався знявши курточку і сорочку. Майк допоміг йому стати на руки, та дав шланг через який пити алкоголь. Все розпочалось, всі навколо гуділи та вигукували ім’я Білла. Протягом 5 хвилин його опустили. До нього підбіг Джон і викрикнув:

– Білл, це було офігенно. – похлопавши його по спині Джон пішов за добавкою алкоголю.

Майкі та Біллі підійшли ближче до лісу, щоб покурити спокійно. За декілька хвилин до них приєднався Джон з алкоголем.

– Майк, давай за компанію. – Джон протягнув йому стакан.

– Відвали, в нас завтра матч, я не хочу програвати. – Майкі відштовхнув руку Джона.

– Ну гаразд… – після чого Джон сам випив все. Протягнувши інший стакан Біллу.

В цей момент Майк витягнув з курточки три сигарети самокрутки. Джон її з радістю взяв та одразу закурив. Біллі також взяв сигарету та закурив. В цей момент все стало так тихо.

Білл допивши свій напій викинув стаканчик в сторону лісу, після чого одразу щось зашелестіло в темноті. Хлопці одразу напружились, але не думали відходити.

Взявши запальничку Білл трішки ближче підійшов до лісу, щоб оглянути все. Як раптово зі сторони лісу вибігла парочка підлітків. В той момент він відчув облегшення. На що хлопці посміялись та вирішили повернутись до будинку. Вечірка лише розпочинала набирати обертів.

Музика грала настільки гучно, що не було навіть чути голосів навколо. Всі веселились, розпивали алкоголь, курили заборонені речовини. Все відбувалось без контрольно.

В якийсь момент Джон відійшов в сторону, щоб направитись в ванну кімнату, але все було зайнято. Після чого він вирішив відійти в сторону лісу, де менше людей. Відійшовши в сторону Джон взявся за свої справи. В цей час знову щось зашуміло в темноті. Джон подумав що це знову якісь підлітки вирішили зайнятись коханням ховаючись. Йому захотілось підглянути та злякати їх. Але підійшовши ближче, він нікого не побачив. Подумавши що це була якась тваринка, він спокійно видихнув та зібрався вже іти звідти. Як щось знову зашуміло і в цей раз вже ближче.

Джон почав акуратно відступати назад. Дивні звуки все наближались, але різко припинилось все. Напруження зростало що секунди. До будинку залишалось не далеко, на що Джон вирішив ривком добігти. Але через випитий алкоголь було важко себе контролювати. Залишалось декілька метрів, як він почав махати руками і кликати людей що стояли біля будинку. Але через музику його криків не було чутно. Підлітки що випадково його бачили також помахали йому радісно продовжуючи насолоджуватись вечіркою.

Джон не розумів чому ніхто не реагує, як раптово ззаду на нього щось напало та почало тягнути за собою в ліс. Він старався відбиватись від чудовиська, але воно без жалю його шматувало. Він кричав і гукав на допомогу як міг… але все марно, ніхто його не чув через музику в будинку.

Між тим Біллі і Майк насолоджувались моментом, не підозрюючи що з Джоном щось трапилось. Вечірка підходила вже до кінця. Хлопці помітили що їх друг не повернувся до них. Оглянувши будинок вони нічого не знайшли. Біллу якось було тривожно, і він почав розпитувати знайомих чи хтось не бачив його. За декілька хвилин до нього підійшов Майкі.

– Я тут також порозпитував людей, сказали що його бачили з Пейдж і можливо вони разом відправились додому, тому немає за що переживати. – Майкі розвів руками в сторони.

– Сподіваюсь завтра дасть про себе знати. Думаю мені також варто додому їхати. – Білл попрощався з Майком і відправився до машини.

На машині майже не було помітно слідів збитої тварини. Тому не придавши значної уваги Білл відправився додому. Він доволі швидко добрався до будинку без пригод. Білл тихо зайшов у будинок та пробрався до своєї кімнати. Майже не роздягаючись він ляг ліжко та одразу ж відключився.